Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 339/471/24
Провадження № 22-ц/4808/856/26
Головуючий у 1 інстанції Скригун В. В.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Луганської В.М.
секретаря Петріва Д.Б.
за участю представника апелянта адвоката Фреїшин Т.М.
представника відповідача Кравціва Р.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника ОСОБА_1 адвоката Фреїшин Тетяни Михайлівни на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2025 року, ухвалене у складі судді Скригун В. В. у місті Болехові, у справіза позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року адвокат Фреїшин Т. М. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення.
Позов мотивований тим, що з 2008 року позивач розлучений, дітей не має. З дитинства у нього вроджена вада, що зумовлює постійну потребу у сторонньому догляді, спеціальному харчуванні та ліках. На ці потреби щомісячно необхідно 4 800 грн, крім витрат на харчування та комунальні послуги.
Позивач проживав та вів спільне господарство разом зі своїм братом ОСОБА_4 , перебував на утриманні брата, оскільки його власний дохід (державна соціальна допомога) був меншим за необхідні витрати.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , який брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, загинув.
Представник позивача зазначала, що допомога ОСОБА_4 для позивача була постійним і основним джерелом засобів до існування, надавалася систематично понад чотири роки, що свідчить про перебування на утриманні до дня смерті годувальника. Однак на час звернення до суду з цим позовом він ще не звертався до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії у разі втрати годувальника.
Відповідачі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними братами позивача, однак проживають окремо, а їх батьки померли.
Посилаючись на те, що встановлення факту необхідно для реалізації права на отримання матеріальних виплат та гарантій за загиблого військовослужбовця, представник позивача просила суд встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні брата ОСОБА_4 по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Болхехівського міського суду Івано-Франківської області від 14 січня 2025 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували факт перебування його на утриманні ОСОБА_4 упродовж чотирьох років до 06 грудня 2023 року.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Представник ОСОБА_1 адвокат Фреїшин Т. М. на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність і необґрунтованість, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів.
Вказує, що суд першої інстанції критично оцінив акти обстеження матеріально-побутових умов від 08 січня 2024 року та 20 листопада 2024 року, складені депутатом Болехівської міської ради Заляско Н.Ю. та представниками громадськості через те, що вони, на думку суду, складені не уповноваженими особами на встановлення обставин перебування особи на повному утриманні іншої особи. Однак, представник апелянта вважає, що депутат Заляска Н. Ю. є уповноваженою особою для складання таких актів відповідно до рішення Болехівської міської ради від 04 березня 2021 року № 15-05/21 та № 07-05/21.
Крім того, суд першої інстанції не навів обґрунтованих підстав для відхилення цих актів, тоді як довідки Козаківського старостинського округу від 08 січня 2024 року № 7 та № 6, які підтверджують перебування позивача на утриманні брата як члена сім`ї не піддав сумніву, що свідчить про суперечливість висновків суду.
Також представник апелянта зазначає, що суд першої інстанції на основі наданих медичних даних зробив висновок, що ОСОБА_4 хворіє та потребує лікування, враховуючи його вроджену ваду (вовча паща) та перенесений інфаркт головного мозку, що спричинив нездатність до самообслуговування з 04 липня 2023 року. Водночас суд безпідставно вказав на необхідність доведення витрат на лікування, надання квитанцій та доказів конкретних витрат на ліки, незважаючи на те, що спір про відшкодування понесених витрат у цій справі не вирішується.
Зазначає, що позивач, будучи лежачим, не мав можливості зберігати всі квитанції та медичні призначення, лікування потребувало значних коштів, яких у нього не було, а придбання ліків відбувалося тільки за кошти ОСОБА_4 .
Окрім цього представник апелянта наголошує, що придбані братом ОСОБА_5 речі, зокрема, меблі, техніка та продукти, оплата комунальних послуг здійснювалися для забезпечення існування ОСОБА_6 , який не мав достатніх власних доходів, оскільки отримував за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року 30 139,2 грн державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, що становить 2511,60 грн на місяць. Отже, на думку представника апелянта, наведене підтверджує, що ОСОБА_1 не мав самостійних доходів для існування, а основним джерелом засобів для існування для нього була допомога брата ОСОБА_5 .
Представник апелянта зауважує й про те, що брат ОСОБА_7 облаштував у господарстві столярну майстерню від чого отримував доходи та надавав постійну допомогу для існування брата. Лише з 02 червня 2023 року ОСОБА_4 відкрито картковий рахунок, а тому з цього часу можливо прослідкувати рух коштів ОСОБА_5 для постійного утримання брата ОСОБА_6 . Вважає, що суд невірно інтерпретував грошові перекази від 07 грудня 2023 року як такі, що здійснені після смерті ОСОБА_5 . Ці кошти були перераховані з рахунку ОСОБА_5 його племінницею ( ОСОБА_8 ), яка мала доступ до карткового рахунку та виконувала розпорядження ОСОБА_5 з метою продовження утримання ОСОБА_6 . Суд першої інстанції не врахував ці пояснення, а також свідчення відповідача ОСОБА_3 про те, що зняті готівкові кошти (60 000 грн та 100 000 грн) були призначені для лікування та утримання ОСОБА_6 .
Зазначає, що показання свідків, які не були взяті до уваги судом, підтверджували умови проживання та отримання постійної допомоги позивача від брата ОСОБА_5 , а також узгоджувалися з актами обстеження та поясненнями окремих відповідачів.
Також суд неправильно оцінив відповідь на адвокатський запит щодо стану здоров`я позивача, не врахувавши, що вона підтверджувала потребу ОСОБА_6 у постійному сторонньому догляді саме з 04 липня 2023 року, тобто ще до загибелі брата.
Зважаючи на викладене, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Позиція інших учасників справи
Учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Представник Міністерства оборони України Шведа О. Б. подала письмові пояснення у справі, в яких просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Зазначила, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем та його представником не надано належних, достатніх та допустимих доказів, які би з достовірністю підтверджували факт перебування позивача на утриманні брата ОСОБА_4 протягом 4 років по день його смерті.
Рух справи
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року задоволено апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 .
Рішення Болехівського міського суду від 06 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні свого брата ОСОБА_4 по день його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою Верховного Суду у складії колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2026 року касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 серпня 2025 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні представник апелянта адвокат Фреїшин Т. М. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Представник Міністерства оборони України Кравців Р. Ю. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідним братом ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час ведення бойових дій (а.с. 16, 17, том 1).
Рідними братами ОСОБА_1 також є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.24-25, том 1).
Батьки позивача померли. Батько ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а мати ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 18, 19, том 1).
06 серпня 2023 року ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця-санітара гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 (а.с. 20, том 1).
Згідно з донесенням про смерть (загибель) молодшого сержанта ОСОБА_4 від 01 квітня 2024 року командир військової частини НОМЕР_1 повідомив про смерть ОСОБА_4 у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби 06 грудня 2023 року під час ведення бойових дій ( а.с. 26, том 1).
ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 зі своїм братом ОСОБА_1 1964 року народження (а.с. 34, том 1).
Згідно з довідкою, виданою Козаківським старостинським округом, на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов проживання від 08 січня 2024 року, ОСОБА_1 перебував на утриманні брата ОСОБА_4 (а.с.33, том 1).
В актах обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 зазначено, що до смерті брата він перебував на його утриманні, був безробітний, часто хворів і власний його дохід був меншим, ніж необхідні витрати. Акти складені депутатом Болехівської міської ради Заляско Н. Ю. за участі сусідів (а.с. 31, 72, том 1).
Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу від 11 листопада 2008 позивач розлучений (а.с. 49, том 1).
ОСОБА_1 хворіє на палатосхізіс - вроджена вада розвитку щелепно-лицевої ділянки (а.с. 63-68, том 1).
Крім того, з медичної карти ОСОБА_1 встанволено, що він переніс інфаркт мозку внаслідок тромбозу церебральних артерій та має низку інших захворювань: гіпертензивна хвороба серця без застійної серцевої недостатності, гіпертонічна енцефалопатія, повторний ішемічний інсульт, гіпертонічна хвороба 3 ст. (а.с. 32, том 1).
Згідно з інформацією КНП «Центр первинної медичної допомоги» Болехівської міської ради Івано-Франківської області» від 03 січня 2025 року станом на 06 грудня 2023 року ОСОБА_1 мав порушення функцій організму, переніс 04 липня 2023 року інфаркт головного мозку, внаслідок тромбозу церебральних артерій. З того часу самостійно не пересувається, не здатний до самообслуговування та потребує постійного догляду (а.с. 143, том 1).
Позивач перебуває на обліку в УПСЗН Болехівської міської ради та йому відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» призначено допомогу з 01 жовтня 2023 року по 31 березня 2024 року у розмірі 16 034,40 грн (а.с.57, 58, том 1).
Відповідно до довідки від 20 листопада 2024 року позивач отримав за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року 30139,20 грн державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 зареєстрована приватним нотаріусом Барабаш Р.С. за заявою позивача, а інші спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились від спадщини (а.с. 42, том 1).
13 вересня 2024 року нотаріус видав ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на недоотримане грошове забезпечення в сумі 290 003,57 грн (а.с. 50, том 1).
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, яка переглядається, позивач просив суд встановити факт його перебування на утриманні брата ОСОБА_4 , який загинув під час виконання обов`язків з військової служби.
Встановлення вказаного факту, як зазначила предстаник позивача, необхідне йому для отримання одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих (померлих) захисників і захисниць України, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (в редакції, чинній на 06 грудня 2023 року) установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на дату смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків (пункт «а» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23, яка підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України, вказано, що для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Положення статті 16-1 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчать, що для цілей призначення та отримання одноразової грошової допомоги, утриманці визначаються, як члени сім`ї, що мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Верховний Суд переглядаючи цю справу зазначив, що аналіз вказаних нормативних актів дає підстави для висновку, що станом на 06 грудня 2023 року законодавець передбачив, що повнолітній брат загиблого військовослужбовця мав право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, якщо він був утриманцем загиблого, тобто мав право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Водночас право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повнолітній брат мав у випадку, якщо, в розумінні цього закону, був непрацездатним членом сім`ї загиблого військовослужбовця та перебував на його утриманні.
При цьому Верховний Суд наголосив, що у розглядуваній справі суди встановили, що ОСОБА_1 хворіє, проте матеріали справи не містять відомостей про те, чи є позивач особою з інвалідністю і дату встановлення йому такого статусу, що має важливе значення для правильного вирішення справи.
Встановлення цих обставин, як зазначив Верховний Суд, є передумовою для визначення того, чи мав позивач право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та відповідно чи є він утриманцем загиблого брата-військовослужбовця в розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Під час нового апеляційного розгляду справи, виконуючи вказівки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції встановив, що на момент загибелі брата позивач був повнолітнім, а до досягнення ним 18-річного віку інвалідність йому не була встановлена. За таких обставин, з урахуванням положень статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач не належить до кола осіб, які можуть бути визнані утриманцями загиблого військовослужбовця.
При цьому, встановлення позивачу інвалідності у 20062008 роках, а також у 2025 році не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки після досягнення повноліття особа може вважатися непрацездатним членом сім`ї лише за умови, що інвалідність їй була встановлена до досягнення 18-річного віку. Оскільки позивач на момент встановлення йому інвалідності був повнолітнім, підстави для визнання його утриманцем загиблого військовослужбовця відсутні.
З огляду на викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відсутні правові підстави для визнання позивача таким, що перебував на утриманні загиблого військовослужбовця у розумінні статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що є необхідною умовою для отримання одноразової грошової допомоги, оскільки вказаний факт не має юридичного значення для позивача, з урахуванням заявленої мети.
Враховуючи встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції не надає оцінки доводам апеляційної скарги щодо наявності у матеріалах справи доказів, які підтверджують факт перебування позивача на утриманні брата протягом чотирьох років до дня його смерті, оскільки такі обставини не можуть бути підставою для визнання позивача утриманцем у розумінні зазначеної норми закону.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Оскільки суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, проте з інших, ніж наведені апеляційним судом, мотивів, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Фреїшин Тетяни Михайлівни задоволити частково.
Рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2025 рокузмінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
В. М. Луганська
