Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2026 року Справа № 924/700/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Саврій В.А. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Політуча В.В.
за участю представників сторін:
засновника ФГ "Золотий Жайвір" Дацківа В.П. - Покотило Ю.В., адвокат (в режимі відеоконференції);
Головного управління ДПС у Тернопільській області - Шкільний П.М. (в режимі відеоконференції);
арбітражного керуючого (ліквідатора) - Білик О.А. (в режимі відеоконференції);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засновника Фермерського господарства "Золотий жайвір" - Дацківа В.П. на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 червня 2026 року (повний текст складено 02.07.2026) у справі №924/700/24 (суддя Кочергіна В.О.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"
до Фермерського господарства "Золотий Жайвір"
про банкрутство юридичної особи
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2026, серед іншого, заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області (вх.№05-06/1376/26 від 18.05.2026) з грошовими вимогами до боржника у сумі 1 524 817,62 грн боргу та 6 656,00 грн судового збору, задоволено.
Визнано поточні грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області у сумі 1 524 817,62 грн боргу (із віднесенням до ІІІ (третьої черги) задоволення вимог кредиторів) та 6 656,00 грн судового збору (із віднесенням до І (першої черги) задоволення вимог кредиторів).
Зобов`язано ліквідатора боржника арбітражного керуючого Білика О.А. внести зміни до реєстру вимог кредиторів Фермерського господарства "Золотий Жайвір" відповідно до п. 2 резолютивної частини цієї ухвали.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, засновник Фермерського господарства "Золотий жайвір" ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у визнанні грошових вимог до Фермерського господарства "Золотий Жайвір" у повному обсязі.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою засновника Фермерського господарства "Золотий жайвір" ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2026 у справі №924/700/24. Призначено справу №924/700/24 до розгляду на 17.08.2026 об 11:30 год.
Головне управління ДПС у Тернопільській області у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Фермерського господарства "Агро Остап`є", Головного управління ДПС у Хмельницькій області не з`явилися; про причини неявки суд не повідомили.
Частинами 11, 12 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, Фермерського господарства "Агро Остап`є" та Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Безпосередньо в судовому засіданні представники скаржника та кредитора повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Присутній в судовому засіданні арбітражний керуючий (ліквідатор) Білик О.А. вважає оскаржувану ухвалу законною та обгрунтованою, а відтак просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників скаржника, кредитора та ліквідатора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернулося до Господарського суду Хмельницької області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи Фермерського господарства "Золотий Жайвір".
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2024, серед іншого, відкрито провадження у справі № 924/700/24 про банкрутство Фермерського господарства "Золотий Жайвір".
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 07.11.2025, серед іншого, визнано банкрутом Фермерське господарство "Золотий Жайвір", відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру на строк, що не може перевищувати 12 місяців та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Білика О.А.
18.05.2026 до Господарського суду Хмельницької області через службу діловодства від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшла заява (вх. №05-06/1376/26) з грошовими вимогами до боржника у загальному розмірі 1 524 817,62 грн боргу та 6 656,00 грн судового збору.
За результатами попереднього дослідження матеріалів зазначеної заяви судом першої інстанції встановлено її невідповідність вимогам ч.3 ст.45 КУзПБ, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2026 заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області з грошовими вимогами до боржника залишено без руху та надано заявнику строк у п`ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення встановлених недоліків шляхом подання до суду заяви із зазначенням відомостей щодо наявності або відсутності заінтересованості кредитора стосовно боржника.
28.05.2026, у межах встановленого судом строку, через систему "Електронний суд" від Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшла заява про усунення недоліків (вх. №05-22/4457/26), у якій зазначено відомості про відсутність заінтересованості кредитора стосовно боржника.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.06.2026 заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області з грошовими вимогами до боржника у сумі 1 524 817,62 грн боргу та 6 656,00 грн судового збору прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 10:00 год. 10.06.2026; цією ж ухвалою ліквідатора боржника зобов`язано розглянути заявлені Головним управлінням ДПС у Тернопільській області грошові вимоги та надати суду документально підтверджені й нормативно обґрунтовані письмові пояснення щодо їх визнання або відхилення.
08.06.2026 через систему "Електронний суд" від ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Білика О.А. надійшло повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог (вх. №05-22/4720/26), у якому останній зазначив про повне визнання грошових вимог Головного управління ДПС у Тернопільській області та вказав, що заборгованість зі сплати єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, становить 1 211 553,21 грн, а заборгованість з орендної плати з юридичних осіб - 104 428,19 грн, у зв`язку з чим загальний розмір вимог, віднесених ліквідатором до третьої черги задоволення вимог кредиторів, становить 1 315 981,40 грн, тоді як 6 656,00 грн судового збору віднесено до першої черги.
При цьому ліквідатором у вказаному повідомленні окремо зазначено, що сума єдиного податку у розмірі 110 563,57 грн зі строком сплати 30.01.2026, а також суми орендної плати у загальному розмірі 98 272,68 грн зі строками сплати 01.12.2025, 30.12.2025 та 30.01.2026 припадають на період після визнання Фермерського господарства "Золотий Жайвір" банкрутом; водночас, надаючи оцінку заявленим вимогам, арбітражний керуючий зазначив, що вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області є конкурсними, однак відповідно до положень КУзПБ не надають кредитору права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
09.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника засновника Фермерського господарства "Золотий Жайвір" надійшли письмові заперечення (вх. №05-22/4814/26) на заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області з грошовими вимогами до боржника.
У поданих запереченнях представник засновника боржника зазначив, що правовідносини, пов`язані з наявністю податкового боргу та його стягненням у встановленому законом порядку, безпосередньо не пов`язані зі справою про банкрутство, мають публічно-правовий характер та виникли у межах публічно-правового спору, а тому, на його переконання, підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. На підтвердження наведеної позиції представник засновника послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №908/129/22 (908/1333/22), у якій, зокрема, зазначено про відсутність підстав для відступу від аналогічного правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №320/12137/20.
При цьому у запереченнях звернуто увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові констатувала відсутність після прийняття постанови від 13.04.2023 у справі №320/12137/20 змін у законодавстві та порядку правового регулювання відповідних правовідносин, а також відсутність обставин, які б свідчили про застарілість сформованого підходу до визначення юрисдикції таких спорів, його неефективність унаслідок змін правового регулювання чи наявність будь-яких вад попереднього судового рішення; у подальшому зазначений правовий висновок, за твердженням представника засновника боржника, неодноразово підтримувався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.03.2024 у справі №640/12988/20, від 14.09.2023 у справі №280/7501/21 та від 08.06.2023 у справі №380/24252/21. Виходячи з наведеного, представник засновника вважав, що питання стягнення податкового боргу з боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, підлягає вирішенню саме в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, у запереченнях представник засновника Фермерського господарства "Золотий Жайвір" послався на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі №560/14291/25, яким адміністративний позов Головного управління ДПС у Тернопільській області до Фермерського господарства "Золотий Жайвір" задоволено та стягнуто з останнього кошти у рахунок погашення податкового боргу у розмірі 1 027 278,15 грн з рахунків відповідача у банках, які обслуговують такого платника податків, а також за рахунок належної відповідачу готівки.
Зазначеним рішенням адміністративного суду встановлено, що, за даними контролюючого органу, у Фермерського господарства "Золотий Жайвір" утворилася заборгованість перед бюджетом у розмірі 1 027 278,15 грн зі сплати єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, що підтверджується розрахунком суми боргу та іншими документами, долученими до позовної заяви, а також податковою вимогою Головного управління ДПС у Тернопільській області №0002583-1306-1990 від 16.05.2025.
Представник засновника боржника також зазначив, що станом на час подання заперечень рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі №560/14291/25 сторонами цієї справи, а також ліквідатором Фермерського господарства "Золотий Жайвір" не оскаржувалося, та, посилаючись на положення ч.4 ст.75 ГПК України, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню під час розгляду іншої справи за участю тих самих осіб або особи, стосовно якої такі обставини встановлено, якщо інше не передбачено законом, наголошував на преюдиційному значенні встановлених адміністративним судом обставин.
З огляду на зміст ухвали та рішення Хмельницького окружного адміністративного суду, прийнятих 14.05.2026 у справі №560/14291/25, а також установлені цими судовими рішеннями обставини і зроблені у них висновки, представник засновника боржника вважав, що заява Головного управління ДПС у Тернопільській області з грошовими вимогами до Фермерського господарства "Золотий Жайвір" у сумі 1 524 817,62 грн боргу та 6 656,00 грн судового збору задоволенню не підлягає.
10.06.2026 під час судового засідання з розгляду заявлених грошових вимог судом оголошено перерву до 14:30 год. 29.06.2026, про що постановлено ухвалу із занесенням відповідних відомостей до протоколу судового засідання.
26.06.2026 через систему "Електронний суд" від представника Головного управління ДПС у Тернопільській області надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №05-22/5311/26).
У поданих поясненнях заявник зазначив, що заборгованість зі сплати єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, у розмірі 1 322 116,78 грн виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання, нарахованого відповідно до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи від 15.02.2025.
Посилаючись на положення п.294.1 ст.294 ПК України, відповідно до якого податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік, а також на пп.295.9.1, 295.9.2 п.295.9 ст.295 цього Кодексу, представник ГУ ДПС зазначив, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня та не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку і місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою, а сплату такого податку здійснюють щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем відповідного податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах: у І кварталі - 10 відсотків, у ІІ кварталі - 10 відсотків, у ІІІ кварталі - 50 відсотків та у IV кварталі - 30 відсотків.
З урахуванням наведеного у додаткових поясненнях зазначено, що граничним строком сплати податкового зобов`язання за І квартал 2025 року у сумі 990 519,05 грн було 30.04.2025, за ІІ квартал 2025 року у сумі 36 855,01 грн - 30.07.2025, за ІІІ квартал 2025 року у сумі 184 275,06 грн - 30.10.2025, а за IV квартал 2025 року у сумі 110 563,57 грн - 30.01.2026.
Крім того, Головне управління ДПС у Тернопільській області зазначило, що заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 202 700,84 грн виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання, нарахованого відповідно до податкової декларації з плати за землю від 06.02.2025. При цьому у поясненнях наведено відповідні строки сплати та розміри заборгованості, а саме: 30.07.2025 - граничний строк сплати податкового зобов`язання за червень 2025 року, сума якого з урахуванням часткової сплати становить 6 155,51 грн; 01.09.2025 - за липень 2025 року у сумі 32 757,56 грн; 30.09.2025 - за серпень 2025 року у сумі 32 757,56 грн; 30.10.2025 - за вересень 2025 року у сумі 32 757,56 грн; 01.12.2025 - за жовтень 2025 року у сумі 32 757,56 грн; 30.12.2025 - за листопад 2025 року у сумі 32 757,56 грн; 30.01.2026 - за грудень 2025 року у сумі 32 757,53 грн.
За твердженням контролюючого органу, зазначені вимоги є поточними, оскільки виникли після відкриття 06.09.2024 провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Золотий Жайвір" та прийняття 07.11.2025 постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Також у додаткових поясненнях ГУ ДПС у Тернопільській області зазначило, що контролюючий орган звертався до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з боржника податкового боргу зі сплати єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, у сумі 1 027 278,15 грн. Вказана заборгованість, за поясненнями заявника, виникла у зв`язку з несплатою самостійно визначеного платником податкового зобов`язання, нарахованого згідно з податковою декларацією від 15.02.2025, з урахуванням сплачених (погашених) сум.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.08.2025 у справі №560/14291/25 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, а рішенням цього суду від 14.05.2026 позовні вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області задоволено.
У зв`язку з цим контролюючий орган наголошував, що його звернення до адміністративного суду було реалізацією передбачених ПК України повноважень щодо стягнення податкового боргу та саме по собі не спростовує обґрунтованості заявлених у межах цієї справи про банкрутство поточних грошових вимог, тоді як рішення адміністративного суду, навпаки, підтверджує наявність відповідної заборгованості.
Окремо Головне управління ДПС у Тернопільській області звернуло увагу суду на те, що заявлені грошові вимоги виникли не на підставі податкових повідомлень-рішень, а внаслідок несплати боржником самостійно визначених ним податкових зобов`язань, зокрема, сума єдиного податку четвертої групи була самостійно визначена Фермерським господарством "Золотий Жайвір" у податковій декларації від 15.02.2025, а сума орендної плати за землю - у податковій декларації від 06.02.2025.
Таким чином, за твердженням заявника, контролюючий орган не визначав боржнику розміру податкових зобов`язань, а заявив до визнання лише несплачені суми податкових зобов`язань, самостійно задекларовані боржником, у зв`язку з чим між сторонами відсутній спір щодо визначення розміру податкових зобов`язань, а предметом розгляду є виключно питання визнання у справі про банкрутство несплачених узгоджених податкових зобов`язань.
До додаткових пояснень Головним управлінням ДПС у Тернопільській області долучено докази на підтвердження викладених у них обставин.
Місцевий господарський суд, 29.06.2026, розглянувши, подану Головним управлінням ДПС у Тернопільській області заяву (вх. №05-06/1376/26 від 18.05.2026) з грошовими вимогами до боржника у сумі 1 524 817,62 грн боргу та 6656,00 грн судового збору, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частина 1 ст. 2 КУзПБ передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Преамбулою КУзПБ визначено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів.
За змістом статті 1 КУзПБ, кредитором є, зокрема, контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу у межах своїх повноважень, який має документально підтверджені вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; при цьому конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника, тоді як поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Отже, визначальним критерієм розмежування конкурсних та поточних вимог є момент виникнення відповідної грошової вимоги щодо боржника у співвідношенні з датою відкриття провадження у справі про банкрутство, а не дата звернення кредитора із заявою про її визнання чи дата відкриття ліквідаційної процедури.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України, платник податків, крім випадків, передбачених податковим законодавством, самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, при цьому така сума грошового зобов`язання вважається узгодженою.
Положеннями пп.295.9.1, 295.9.2 п.295.9 ст.295 ПК України передбачено обов`язок платників єдиного податку четвертої групи самостійно обчислювати суму податку на відповідний рік та сплачувати його щоквартально у визначених законом розмірах і строки, тоді як відповідно до п.286.2 ст.286 та п.287.3 ст.287 цього Кодексу платники плати за землю самостійно визначають річну суму відповідного податкового зобов`язання, а його сплата здійснюється рівними частками щомісячно протягом встановленого ПК України строку.
Як встановлено судом, провадження у справі №924/700/24 про банкрутство Фермерського господарства "Золотий Жайвір" відкрито ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.09.2024, водночас грошові вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області ґрунтуються на несплачених боржником податкових зобов`язаннях, самостійно визначених ним за 2025 рік у податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи від 15.02.2025 та податковій декларації з плати за землю від 06.02.2025, при цьому граничні строки сплати відповідних сум припадали на період з 30.04.2025 по 30.01.2026, тобто вже після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, оскільки заявлені контролюючим органом грошові вимоги виникли після 06.09.2024 - дати відкриття провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "Золотий Жайвір", такі вимоги за своєю правовою природою є поточними у розумінні статті 1 КУзПБ, що правильно встановлено судом першої інстанції при вирішенні заяви Головного управління ДПС у Тернопільській області.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.59 КУзПБ, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав. Водночас наведене положення не змінює правової природи вимог, визначеної залежно від моменту їх виникнення відносно дати відкриття провадження у справі про банкрутство, а визначає правові наслідки переходу боржника до ліквідаційної процедури.
Частиною п`ятою статті 59 КУзПБ передбачено, що заява з вимогами поточного кредитора має відповідати вимогам, встановленим ч.3 ст.45 цього Кодексу, а до такої заяви застосовуються положення ст.46 КУзПБ.
Згідно з ч.4 ст.60 КУзПБ, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом; за результатами їх розгляду суд своєю ухвалою визнає або відхиляє повністю чи частково такі вимоги, які погашаються у порядку черговості, визначеної ст.64 цього Кодексу.
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 07.11.2025 Фермерське господарство "Золотий Жайвір" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а із заявою про визнання грошових вимог Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося 18.05.2026, тобто під час ліквідаційної процедури, у зв`язку з чим розгляд таких поточних вимог місцевим господарським судом у межах справи про банкрутство відповідає встановленому КУзПБ порядку.
Матеріали справи підтверджують, що розмір заявленої податкової заборгованості визначений на підставі податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи від 15.02.2025, податкової декларації з плати за землю від 06.02.2025 та відповідних квитанцій, тобто документів, складених самим платником податків та поданих контролюючому органу, тоді як частина заборгованості зі сплати єдиного податку у сумі 1027278,15 грн додатково підтверджена рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі № 560/14291/25, яке набрало законної сили.
Разом з тим основні заперечення скаржника щодо правильності висновків суду першої інстанції ґрунтуються не на запереченні факту самостійного декларування боржником відповідних податкових зобов`язань чи їх розміру, а на твердженні про неможливість визнання таких вимог господарським судом у межах справи про банкрутство з огляду на їх публічно-правову природу та наявність рішення адміністративного суду про стягнення частини відповідного податкового боргу.
Водночас наведені доводи скаржника не враховують змін законодавчого регулювання юрисдикції спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) податкового боргу особи, стосовно якої відкрито провадження у справі про банкрутство.
Так, Законом України від 19.09.2024 №3985-IX "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації", який набрав чинності 01.01.2025, змінено правове регулювання відповідних правовідносин, зокрема, п.8 ч.1 ст.20 ГПК України викладено у редакції, яка не містить раніше встановленого винятку щодо спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а ч.2 ст.7 КУзПБ викладено у редакції, відповідно до якої господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує, серед іншого, спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України.
Відповідно до ч.3 ст.3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Оскільки Закон України №3985-IX набрав чинності 01.01.2025, тоді як Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося із заявою про визнання спірних грошових вимог 18.05.2026, питання щодо їх розгляду у межах справи про банкрутство підлягає вирішенню з урахуванням положень ГПК України та КУзПБ у редакції, чинній на час розгляду такої заяви.
Посилання скаржника на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 та від 01.11.2023 у справі № 908/1333/22, не можуть бути застосовані без урахування подальшої зміни законодавчого регулювання спірних правовідносин, оскільки зазначені висновки сформовано за редакції п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, яка передбачала виключення з господарської юрисдикції спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), тоді як Законом України від 19.09.2024 №3985-IX, який набрав чинності 01.01.2025, відповідне виключення із зазначеної норми усунуто, а ч.2 ст.7 КУзПБ викладено у редакції, яка прямо відносить до спорів, що вирішуються господарським судом у межах справи про банкрутство, спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України.
Не спростовує правильності висновків місцевого господарського суду і посилання скаржника на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі №560/14291/25, яким з Фермерського господарства "Золотий Жайвір" стягнуто 1027278,15 грн податкового боргу, оскільки предметом розгляду у зазначеній адміністративній справі було стягнення відповідної суми податкового боргу, тоді як у межах цієї справи про банкрутство господарським судом вирішується питання про визнання грошових вимог кредитора до боржника, визначення їх правової природи та включення до складу вимог, які підлягають задоволенню у встановленому КУзПБ порядку.
Таким чином, ухвалення адміністративним судом рішення про стягнення частини податкового боргу не виключає необхідності встановлення та визнання відповідної грошової вимоги контролюючого органу у процедурі банкрутства, оскільки зазначені судові процедури мають різне процесуальне призначення: рішення про стягнення підтверджує право кредитора вимагати виконання відповідного грошового зобов`язання, тоді як визнання кредиторської вимоги у справі про банкрутство визначає можливість її задоволення у межах спеціальної процедури неплатоспроможності та відповідно до встановленої законом черговості.
Більше того, встановлені рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі №560/14291/25 обставини щодо наявності у Фермерського господарства "Золотий Жайвір" податкового боргу у сумі 1 027 278,15 грн, на преюдиційності яких наголошує сам скаржник, не спростовують заявлених Головним управлінням ДПС у Тернопільській області грошових вимог, а, навпаки, підтверджують існування відповідної частини заборгованості боржника. При цьому зазначеним судовим рішенням не вирішувалося питання щодо визнання таких вимог у справі про банкрутство, їх віднесення до поточних вимог та черговості їх задоволення, оскільки відповідні питання вирішуються господарським судом за правилами КУзПБ.
Відтак наявність рішення адміністративного суду про стягнення частини податкового боргу не є підставою для відмови у визнанні грошових вимог контролюючого органу у межах ліквідаційної процедури, тоді як матеріалами справи підтверджено як виникнення відповідних податкових зобов`язань після відкриття провадження у справі про банкрутство, так і їх самостійне декларування боржником та несплату у визначені ПК України строки.
Посилання скаржника на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі №560/14291/25, якою відмовлено у задоволенні клопотання про передачу цієї справи до Господарського суду Хмельницької області, також не спростовує наведених висновків, оскільки зазначеною ухвалою вирішувалося питання юрисдикції конкретного спору за позовом контролюючого органу про стягнення податкового боргу, тоді як предметом розгляду в межах справи №924/700/24 є заява кредитора про визнання його грошових вимог до боржника у процедурі банкрутства.
При цьому відповідно до ч.7 ст.75 ГПК України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
Доводи апеляційної скарги про ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки запереченням представника засновника боржника щодо юрисдикції відповідних правовідносин самі по собі не свідчать про помилковість вирішення заяви Головного управління ДПС у Тернопільській області по суті. Переглядаючи оскаржувану ухвалу в апеляційному порядку, колегія суддів надала зазначеним доводам самостійну правову оцінку та, з урахуванням нормативного регулювання, чинного на час звернення контролюючого органу із заявою про визнання грошових вимог та її розгляду, встановила відсутність правових підстав для висновку про неможливість розгляду таких вимог господарським судом у межах справи про банкрутство.
Посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ferrazzini v. Italy" також не змінює наведених висновків, оскільки сформульована ЄСПЛ правова позиція стосувалася застосовності цивільного аспекту статті 6 Конвенції до податкових спорів та публічного характеру податкових правовідносин, однак не вирішує питання розмежування предметної юрисдикції національних судів України, яке визначається відповідним процесуальним законом.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про документальну підтвердженість та обґрунтованість заявлених Головним управлінням ДПС у Тернопільській області грошових вимог, їх поточний характер та наявність передбачених КУзПБ підстав для визнання таких вимог у межах ліквідаційної процедури Фермерського господарства "Золотий Жайвір".
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78 ГПК України).
Згідно з ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді заяви.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно приписів ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу засновника Фермерського господарства "Золотий жайвір" Дацківа В.П. залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 29 червня 2026 року у справі №924/700/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений "19" серпня 2026 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Крейбух О.Г.
