Єдиний державний реєстр судових рішень
Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, [email protected], ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2026 р. № 200/8285/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення №76 від 21.11.2024 Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про відмову у задоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н.Є. про відкладення розгляду питання щодо скарги Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 року;
- визнати протиправним та скасувати висновок Комітету з етики Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" №290 від 18.11.2024 року;
- визнати протиправним та скасувати підпункт IV пункту 7 рішення №76 від 21.11.2024 Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про направлення подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця Матвійчук Н.Є.;
- визнати протиправним та скасувати підпункт VII пункту 7 рішення №76 від 21.11.2024 Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України в частині відкриття дисциплінарного провадження та направлення запиту до Комітету з етики АПВУ на надання висновків щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях приватного виконавця Матвійчук Н.Є. щодо фактів зазначених у зверненні Міністерства юстиції України від 13.11.2024 року.
Ухвалою суду від 03.12.2024 вирішено відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України (ЄДРПОУ 41758154, юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Преображенська 23, офіс 31) про визнання протиправним та скасування рішення. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 27.12.2024 вирішено закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України (ЄДРПОУ 41758154, юридична адреса: 03110, м. Київ, вул. Преображенська 23, офіс 31) про визнання протиправним та скасування рішення та роз`яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції від 27.12.2024, позивач подала апеляційну скаргу до Першого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 р. у справі № 200/8285/24 - залишено без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 р. у справі №200/8285/24 - залишено без змін.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Постановою Верховного Суду від 10.06.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 у справі № 200/8285/24 скасовано. Справу № 200/8285/24 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 вказана справа передана на розгляд судді Панова М.М.
Ухвалою суду від 29.06.2026 адміністративну справу №200/8285/24 за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про визнання протиправним та скасування рішення - прийнято до розгляду. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Рішення РПВУ №76 від 21.11.2024 в частині відмови у відкладенні розгляду питання щодо скарги Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 на дії приватного виконавця Матвійчук Н.Є. та направлення подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця Матвійчук Н.Є. з урахуванням висновку Комітету з етики, а також сам висновок Комітету є неправомірними. Також позивач вважає неправомірним Рішення РПВУ №76 від 21.11.2024 в частині відкриття дисциплінарного провадження та направлення запиту до Комітету з етики АПВУ на надання висновку щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях приватного виконавця Матвійчук Н.Є. щодо фактів зазначених у зверненні Міністерства юстиції України від 13.11.2024.
Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
З позовної заяви вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , з 27.10.2020 до 19.05.2023 здійснювала діяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області.
Зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаю як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .
19.05.2023 позивачем було змінено виконавчий округ Донецької області на виконавчий округ Одеської області.
Наказом Міністерства юстиції України №2767/7 від 08.11.2024 на підставі підпункту 4 пункту 6-1 Прикінцеві та перехідні положення Закону №1403-VIII зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни на один місяць. Відомості про це внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Рішенням Ради приватних виконавців України №74 від 27.09.2024 пунктом IV відкрито інше дисциплінарне провадження на дії приватного виконавця Матвійчук Н.Є. по скарзі Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 щодо порушення норм Кодексу професійної етики приватного виконавця.
18.10.2024 позивачкою направлено відповідачу пояснення по суті скарги.
20.11.2024 на офіційну електронну адресу позивачки надійшов висновок Комітету з етики №290 від 18.11.2024, яким Комітет з етики дійшов висновку про наявність у діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни ознак порушення норм статей 3, 4, 18, 24, 25 Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
Рішенням РПВУ №76 від 21.11.2024 (підпункт IV пункту 7), врахувавши висновок Комітету з етики АПВУ щодо наявності або відсутності ознак дисциплінарного проступку (порушення Кодексу професійної етики) у діях приватного виконавця Матвійчук Н.Є. щодо фактів зазначених у скарзі Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024, РПВУ вирішила направити подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця Матвійчук Н.Є.
Також пунктом 6 Рішення №76 від 21.11.2024, розглянувши і обговоривши звернення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. від 21.11.2024 про відкладення розгляду питання щодо скарги Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 на дії приватного виконавця Матвійчук Н.Є., РПВУ вирішила відмовити в задоволенні цього звернення та продовжити перевірку діяльності приватного виконавця Матвійчук Н.Є.
Підпунктом VII пункту 7 Рішенням РПВУ №76 від 21.11.2024 РПВУ вирішила відкрити дисциплінарне провадження на дії приватних виконавців та направити запит до Комітету з етики АПВУ на надання висновків щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях зокрема приватного виконавця Матвійчук Н.Є. щодо фактів зазначених у зверненні Міністерства юстиції України від 13.11.2024.
Рішення РПВУ №76 від 21.11.2024 в частині відмови у відкладенні розгляду питання щодо скарги Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 на дії приватного виконавця Матвійчук Н.Є. та направлення подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця Матвійчук Н.Є. з урахуванням висновку Комітету з етики, а також сам висновок Комітету з етики вважаю неправомірними.
Також вважаю неправомірним Рішення РПВУ №76 від 21.11.2024 в частині відкриття дисциплінарного провадження та направлення запиту до Комітету з етики АПВУ на надання висновку щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях приватного виконавця Матвійчук Н.Є. щодо фактів зазначених у зверненні Міністерства юстиції України від 13.11.2024.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач звернулася до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, визначені Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (надалі - Закон №1403-VIII).
Статтями 3, 4 Закону №1403-VIII визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Міністерство юстиції України, в межах державного регулювання діяльності приватного виконавця, забезпечує діяльність Кваліфікаційної комісії приватних виконавців та Дисциплінарної комісії приватних виконавців (п.5 ч. 1 ст. 17 Закону №1403-VIII); здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця (п.8 ч. 1 ст. 17 Закону №1403-VIII); вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення (п.10 ч. 1 ст. 17 Закону №1403-VIII); зупиняє та припиняє право на здійснення діяльності приватного виконавця (п.11 ч. 1 ст. 17 Закону №1403-VIII).
За приписами ч. 1 ст. 34 Закону №1403-VIII контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону №1403-VIII, Рада приватних виконавців України має право за зверненням учасника виконавчого провадження або за власною ініціативою здійснити перевірку діяльності приватного виконавця на предмет дотримання ним:
1) статуту Асоціації приватних виконавців України;
2) Кодексу професійної етики приватного виконавця;
3) рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України, пов`язаних із діяльністю приватних виконавців.
Частиною 2 ст. 35 Закону №1403-VIII встановлено, що перевірка Радою приватних виконавців України діяльності приватного виконавця здійснюється шляхом надсилання приватному виконавцю письмового запиту в межах предмета перевірки. Протягом 15 календарних днів з дня отримання запиту приватний виконавець зобов`язаний надати Раді приватних виконавців України пояснення та копії відповідних документів.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону №1403-VIII, Рада приватних виконавців України зобов`язана протягом 30 робочих днів з дня отримання пояснень приватного виконавця або часу, коли такі пояснення мали бути отримані, у разі їх ненадання розглянути надані матеріали на предмет наявності ознак дисциплінарного проступку та вирішити питання щодо внесення до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Статтею 37 Закону №1403-VIII встановлено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі ст. 38 Закону №1403-VIII підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком приватного виконавця є:
1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця;
2) порушення правил професійної етики приватного виконавця;
3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
4) невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків;
5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.
Дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків (ч. 1 ст. 39 Закону №1403-VIII).
Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України (ч. 2 ст. 39 Закону №1403-VIII).
Відповідно до ч. 6 ст. 39 Закону №1403-VIII, Дисциплінарна комісія:
1) розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності;
2) у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України;
3) приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п`яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим (ч. 8 ст. 39 Закону №1403-VIII).
Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії (ч. 9 ст. 39 Закону №1403-VIII).
Статтею 40 Закону №1403-VIII врегульований розгляд питань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Так, Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення (ч. 1 ст. 40).
Частиною 3 статті 40 Закону №1403-VIII встановлено, що Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності:
1) зобов`язана запросити на засідання приватного виконавця та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності;
2) має право запросити на засідання учасника виконавчого провадження, скарга якого стала підставою для перевірки діяльності приватного виконавця та внесення подання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, для надання додаткових пояснень по суті скарги;
3) має право запросити на засідання та заслухати думку представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб за їхньою згодою.
Відповідно до ч. 4 статті 40 Закону №1403-VIII, Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень:
1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення;
2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця;
3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Згідно із ч. 5 ст. 40 Закону №1403-VIII у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону №1403-VIII, за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) догана;
3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців;
4) припинення діяльності приватного виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону №1403-VIII, рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України (ч. 3 ст. 41 Закону №1403-VIII).
У разі якщо приватний виконавець протягом року з дня застосування до нього дисциплінарного стягнення не вчинив нового дисциплінарного проступку, він вважається таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності (ч. 4 ст. 41 Закону №1403-VIII).
Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду (ч. 4 ст. 41 Закону №1403-VIII).
Діяльність приватного виконавця припиняється шляхом позбавлення права на здійснення діяльності приватного виконавця у разі застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця (п.4 ч. 1 ст. 44 Закону №1403-VIII).
Самоврядування приватних виконавців ґрунтується на принципах виборності, гласності, підзвітності та обов`язковості для виконання приватними виконавцями рішень органів самоврядування приватних виконавців (ч. 1 ст. 46 Закону №1403-VIII).
Асоціація приватних виконавців України є некомерційною професійною організацією, що об`єднує всіх приватних виконавців України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань самоврядування приватних виконавців. Асоціація приватних виконавців України є юридичною особою та діє через організаційні форми самоврядування приватних виконавців, передбачені цим Законом (ч. 1, 2 ст. 47 Закону №1403-VIII).
Органами Асоціації приватних виконавців України є, окрім іншого, Рада приватних виконавців України (п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону №1403-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону №1403-VIII, у період між з`їздами приватних виконавців України функції самоврядування приватних виконавців здійснює Рада приватних виконавців України.
Повноваження і порядок роботи Ради приватних виконавців України визначаються цим Законом та Положенням про Раду приватних виконавців України, що затверджується з`їздом приватних виконавців України.
Рада приватних виконавців України підконтрольна і підзвітна з`їзду приватних виконавців України.
За приписами ч. 5 ст. 54 Закону №1403-VIII Рада приватних виконавців України, окрім іншого, приймає рішення про внесення Міністерству юстиції України клопотання про зупинення діяльності приватного виконавця у випадках, передбачених цим Законом (п.7), приймає рішення про внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності (п.9), здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та статутом Асоціації приватних виконавців України (п.14).
Відповідно до п.п. 1 п. 6-1 розділу IV Закону №1403-VIII, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зупиняються до припинення або скасування воєнного стану в Україні встановлені частиною першою статті 40 цього Закону строки розгляду Дисциплінарною комісією подань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та прийняття рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Рішенням З`їзду приватних виконавців України №7 від 26.10.2021 затверджений Кодекс професійної етики приватних виконавців України.
За приписами преамбули Кодексу професійної етики приватних виконавців України, Кодекс прийнято для створення умов, необхідних для:
- забезпечення компетентного та ефективного здійснення приватними виконавцями своїх професійних обов`язків на підставі додержання принципів верховенства права, законності, справедливості й неупередженості;
- визначення морально-етичних стандартів внутрішньої та зовнішньої комунікації;
- підвищення авторитету приватних виконавців у суспільстві та сприяння зміцненню довіри громадян до них;
- підвищення у приватних виконавців рівня відповідальності, відданості справі, додержання загальнолюдських моральних цінностей та запобігання проявам корупції;
- формування принципової морально-правової позиції у взаєминах з учасниками виконавчого провадження.
Відповідно до статті 3 Кодексу професійної етики приватних виконавців України (Дотримання законності), у професійній діяльності приватний виконавець зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного виконання вимог виконавчого документа, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.
Приватний виконавець не може надавати поради, свідомо спрямовані на ухилення від виконання вимог виконавчого документа з боку сторін виконавчого провадження або дій, що сприятимуть цьому з боку інших осіб.
Відповідно до статті 4 Кодексу професійної етики приватних виконавців України (Поведінка приватних виконавців), етика поведінки у реалізації професійної діяльності приватних виконавців має ґрунтуватися на правових цінностях громадянського суспільства.
Поведінка приватного виконавця повинна сприяти підвищенню авторитету та суспільної довіри й поваги до професії.
Приватний виконавець не повинен допускати у професійній діяльності дій, висловлювань і вчинків, які можуть зашкодити його репутації та авторитету професії приватного виконавця в цілому, зокрема, але не виключно:
- здійснення примусового виконання рішень, щодо яких чинним законодавством для приватних виконавців встановлено заборону;
- порушення встановленого чинним законодавством порядку розпорядження грошовими коштами, стягнутих з боржника, та коштів авансування витрат виконавчого провадження, що обліковуються на відповідних рахунках приватного виконавця та не є його доходом;
- умисне невжиття заходів щодо збереження матеріалів виконавчого провадження, архіву приватного виконавця;
- стягнення з боржника документально не підтверджених витрат виконавчого провадження.
Відповідно до статті 25 Кодексу професійної етики приватних виконавців України (Користування мережею Інтернет), Участь приватного виконавця у соціальних мережах, Інтернет-форумах і застосування ним інших форм спілкування в мережі Інтернет є допустимими. Приватний виконавець може розміщувати та коментувати лише ту інформацію, використання якої не завдає шкоди авторитету професії приватних виконавців України та сторонам виконавчого провадження.
Приватний виконавець під час користування соціальними мережами, Інтернет-форумами та іншими формами спілкування в мережі Інтернет повинен неухильно дотримуватись загальноприйнятих морально-етичних норм спілкування та принципів, визначених Законами України та цим Кодексом.
У спілкуванні з іншими учасниками соціальних мереж, Інтернет-форумів та інших форм комунікації в мережі Інтернет, зокрема під час розміщення коментарів і контенту, приватний виконавець повинен дотримуватись принципів професійної етики, відповідальності, чесності, стриманості, коректності та гідності, виявляти толерантність і терпимість до будь-якої аудиторії.
Приватний виконавець, зі свого боку, не повинен допускати провокаційних висловлювань і має утримуватися від будь-якої реакції на провокаційні заклики з боку учасників Інтернет-спілкування.
Приватному виконавцю не слід здійснювати заяв у соціальних мережах, Інтернет-форумах і під час інших форм спілкування в мережі Інтернет від імені професійної спільноти приватних виконавців і позиціонувати власну думку як переконання професійної спільноти.
У найменуванні сайту, сторінки приватного виконавця в соціальних мережах повинно міститися посилання на професію приватного виконавця.
Відповідно до статті 26 Кодексу професійної етики приватних виконавців України (Відповідальність приватного виконавця), за порушення положень Кодексу професійної етики приватних виконавців до приватного виконавця можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Звинувачення приватного виконавця в порушеннях норм етики цього Кодексу має бути доведено, але не може ґрунтуватися на припущеннях.
Усі сумніви щодо доведеності вини приватного виконавця мають тлумачитись на його користь.
Статтею 27 Кодексу професійної етики приватних виконавців України встановлено, що з метою всебічного та неупередженого розгляду скарг на дії приватного виконавця щодо порушення ним норм цього Кодексу члени Комітету з етики повинні дослідити усі факти, наведені скаржником і виконавцем. Дослідження фактів, що могли призвести до порушення норм цього Кодексу, повинно мати хронологічний характер і взаємний зв`язок.
Порушення норм Кодексу професійної етики приватних виконавців повинно мати прямий умисел з боку приватного виконавця.
Тільки дослідивши вказані факти, члени Комітету з етики можуть усвідомити обставини можливого порушення та прийняти рішення про наявність ознак порушення норм цього Кодексу. Приватний виконавець може залучати до розгляду скарги інших осіб і матеріальні докази, які містять інформацію про факти та події, що є предметом дослідження скарги. Залучення вказаних осіб і матеріалів здійснюється за клопотанням приватного виконавця, що подається до Комітету з етики до початку засідання.
Для формування висновку члени Комітету з етики мають довести чи спростувати наведені в скарзі обставини.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що приватний виконавець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається, зокрема, порушення правил професійної етики приватного виконавця.
Прийняттю рішення про накладення на приватного виконавця дисциплінарного стягнення передує перевірка обставин порушення приватним виконавцем Кодексу професійної етики, які стали відомі Раді приватних виконавців України.
Накладення дисциплінарного стягнення на приватного виконавця здійснюється Дисциплінарною комісією приватних виконавців, яка, в свою чергу, при визначенні виду дисциплінарного стягнення враховує обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
При цьому, з аналізу частини сьомої статті 34 Закону №1403-VIII убачається, що для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, підставою для якого є наявність у діях приватного виконавця складу дисциплінарного проступку, Дисциплінарна комісія має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення останнім правил професійної етики, що, в свою чергу, і є мотивом для прийняття рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Так, судом встановлено, що 16.05.2025 рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, оформлене протоколом №90, задоволено подання Ради приватних виконавців України від 21.03.2025 про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 та застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.
05.06.2025 наказом Міністерства юстиції України №1085/7 введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України від 16.05.2025, оформлене протоколом № 90, припинено діяльність позивачки.
У цій справі позивач вважає, що окремі процедурні питання, які виникали під час дисциплінарного провадження прийнято з порушенням приписів адміністративної процедури, адже, дисциплінарне провадження порушене за скаргою неналежного суб`єкта, яка підписана не повноваженою особою. При цьому, підставами позову також зазначено, що розгляд висновку Комітету з етики проведено без надання строку на його ознайомлення та без участі Позивача, а також без ведення протоколу засідання. Також, на думку Позивача висновок комітету з етики не містить належного законного обґрунтування та доказів порушення Позивачем норм Кодексу професійної етики.
При цьому, рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, оформлене протоколом №90, введене в дію наказом Міністерства юстиції України від 05.06.2025 року №1085/7 у цій справі позивач не оскаржує.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно приписів частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, рішення суб`єкта владних повноважень у контексті положень КАС України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.
Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (п. 18) частини першої статті 4 КАС України).
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 18) частини першої статті 4 КАС України).
Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією (п. 40 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.03.2021 у справі № 640/3844/20).
Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 9901/801/18).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує своєї дії фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням конкретних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 9901/491/19).
У пункті 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19 підкреслено, що індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 зазначено, що оскарження акта індивідуальної дії не є належним та ефективним способом захисту, якщо його скасування саме по собі не відновить порушене право.
За висновком Верховного Суду, як суду касаційної інстанції, викладеним у постановах від 17.10.2023 у справі № 825/1194/18, від 26.09.2023 у справі №520/7440/21, від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі №918/1222/21, якщо під час розгляду справи буде встановлено, що індивідуальний акт не породжує виникнення чи зміну прав або обов`язків у особи, яка подала позов щодо протиправності цього індивідуального акта, це свідчить про відсутність об`єкта судового захисту та може бути підставою для відмови у задоволенні позову як необґрунтованого.
Отже, можливість оскарження та скасування акта індивідуальної дії залежить від того, чи може скасування акта усунути правові наслідки його виконання та відновити порушене право. Якщо акт індивідуальної дії вже виконано, а його наслідки є незворотними, оскарження такого акта не вважатиметься ефективним способом захисту, оскільки скасування не призведе до відновлення прав скаржника (пункт 59 постанови Верховного Суду від 02.06.2025 у справі №400/5306/24).
Подібна правова позиція наведена також у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2025 року у справі № 460/18562/23.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з позовних вимоги, викладених у позовній заяві, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати пункти рішення №76 від 21.11.2024 відповідача про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду скарги, про направлення подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності Позивача та відкриття дисциплінарного провадження та направлення запиту до Комітету з етики АПВУ на надання висновків щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях позивача, а також визнання протиправним та скасування висновку Комітету з етики АПВУ № 290 від 18.11.2024.
Проте, оскаржувані позивачем рішення не відповідають ознакам індивідуального акту, адже не встановлюють для позивача суб`єктивні права та/чи обов`язки.
Фактично позивач оскаржує проміжні процесуальні рішення (дії) в межах дисциплінарного провадження за результатом якого Дисциплінарною комісією приватних виконавців прийнято рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Отже, необхідно зазначити, що самі лише дії щодо вчинення оскаржуваних позивачем рішень (дій) не є такими, що порушують права позивача у даній справі, адже не встановлюють суб`єктивні права та/чи обов`язки. Тобто оскаржувані позивачем рішення (дії) не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки вони лише фіксують відповідні обставини (факти).
Права позивача на здійснення діяльності приватного виконавця можуть порушуватися лише остаточним рішенням, прийнятим за результатом дисциплінарного провадження.
Відтак, належним способом захисту права позивача на здійснення діяльності приватного виконавця є оскарження кінцевого винесеного рішення за результатом дисциплінарного провадження, а позовні вимоги про скасування окремих процесуальних актів, рішень, дій не підлягають задоволенню через обрання неналежного способу захисту.
Натомість оскаржувані позивачем рішення (дії) є виключно процедурними актами підготовчої стадії, правові наслідки яких повністю поглинуті фінальним рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців. З огляду на те, що рішення Дисциплінарної комісії про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності наразі є чинним та позивачем у межах даної справи не оскаржується, скасування проміжних оскаржуваних позивачем рішень (дій) не призведе до реального відновлення чи захисту прав позивача на здійснення діяльності приватного виконавця, адже за результатом задоволення цього позову право на таку діяльність відновлено не буде. Зазначене є самостійною підставою для відмови в позові у зв`язку з обранням неналежного та неефективного способу захисту прав.
Також варто зазначити, що у провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа № 420/19523/25 за позовом Позивача до Дисциплінарної комісії приватних виконавців України та Міністерства юстиції України про:
- визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, оформлене протоколом від 16.05.2025 №90, про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця;
- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 05.06.2025 №1085/7 про застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, оформлене протоколом від 16.05.2025 № 90.
При цьому, підставами позову позивача до Дисциплінарної комісії приватних виконавців України та Міністерства юстиції України, що розглядається у межах справи 420/19523/25 є обставини того, що на думку позивача рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України від 16.05.2025 оформлене протоколом №90, прийнято з порушенням приписів адміністративної процедури, адже, перш за все, дисциплінарне провадження порушене за скаргою неналежного суб`єкта.
Тобто, позивачем уже заявлено позов до Дисциплінарної комісії приватних виконавців України та Міністерства юстиції України із підставами аналогічними підставам позову, що розглядається у цій справі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 420/19523/25 залишено без задоволення позов ОСОБА_1 , оскільки суд прийшов до висновку, що за результатами розгляду справи відповідачами доведено правомірність рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України, оформлене протоколом від 16.05.2025 №90 та наказу Міністерства юстиції України від 05.06.2025 №1085/7.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі №420/19523/25.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026 апеляційну каргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 420/19523/25 залишено без змін.
Таким чином, позивачем вже реалізовано своє право на захист шляхом подання позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України та визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України про введення в дію такого рішення. Натомість подання позову у даній справі є неналежним та неефективним способом захисту у даній справі, адже не поновить жодних прав позивача.
Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення - це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.
Захист порушених прав особи правомірний лише тоді, коли він спрямований на реальне, фактичне відновлення цих прав. Обрання способу захисту, який у разі задоволення позову не призводить до ліквідації негативних юридичних наслідків для позивача, свідчить про неефективність способу захисту. Цей підхід є наріжним каменем практики Великої Палати Верховного Суду, де неодноразово сформовано правовий висновок, що не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене право, а судове рішення створює лише передумови для іншого судового процесу.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).
Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20.10.2021 у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 35 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів, Рада приватних виконавців України має право за зверненням учасника виконавчого провадження або за власною ініціативою здійснити перевірку діяльності приватного виконавця на предмет дотримання ним, зокрема, Кодексу професійної етики приватного виконавця.
Як зазначено, представником відповідача у відзиві на позовну заяву, хоча перевірка обставин щодо наявності в діях Позивача дисциплінарного правопорушення була проведена за заявою Київського районного суду м. Одеси, проте після отримання заяви суду Рада приватних виконавців фактично діяла не за заявою, а з власної ініціативи, натомість заява про наявність в діях приватного виконавця ознак дисциплінарного проступку розцінювалася, як інформація, що стала відома Раді та була врахована разом із іншими відомостями.
Обставини викладені у зверненнях Київського районного суду м. Одеси не були враховані виключно на підставі звернення, а додатково перевірялися шляхом збору доказів, зокрема аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень та відкритих даних із веб-сайту Позивача.
При цьому, висновок Комітету з етики від 18.11.2024 № 290, який оскаржується позивачем надавався на виконання рішення Ради приватних виконавців України №74 від 27.09.2024, а не скарги Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024.
Відтак, за таких умов, доводи позивача про протиправність висновку Комітету з етики через розгляд скарги неналежного суб`єкта є необґрунтованим.
Аналогічно зазначеним у підпункті 4.1. розділу 4 цієї заяви поясненням, не можуть вважатися обґрунтованими доводи позовної заяви про розгляд Комітетом з етики скарги підписаної не уповноваженою особою, адже комітет не розглядав скаргу Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024, а свій висновок надавав на виконання рішення Ради приватних виконавців України № 74 від 27.09.2024 року.
Щодо посилань позивача на те, що Рада приватних виконавців не дала можливості надати їй пояснення щодо висновку Комітету з етики на засіданні Ради від 21.11.2024, за її заявою засідання не було відкладено, суд зазначає наступне.
03.10.2024 року, відповідно до Порядку проведення перевірки діяльності приватного виконавця, Радою приватних виконавців України позивачу було направлено запит від 30.09.2024 року № 376/01-14 Щодо надання пояснення та копій документів з проханням протягом 15 календарних днів з дня отримання даного запиту надати пояснення по суті викладених у скарзі Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 обставин та копії відповідних документів на електронну адресу секретаріату Ради приватних виконавців України.
18.10.2024 року позивачем було надано пояснення на зазначений вище запит.
При цьому, із доданих до відзиву доказів вбачається, що починаючи із 14.10.2024 року по 01.11.2024 року відповідачем до Ради приватних виконавців України було надіслано 8 запитів, відповіді на які були надані та отримані, та окремо звернення до всіх членів Ради приватних виконавців України з проханням захисту та належної підтримки у захисті професійної діяльності.
Так, 28.10.2024 Радою приватних виконавців України позивача було запрошено на засідання 01.11.2024 об 11:00 у режимі відеоконференції шляхом направлення на електронну адресу запрошення з зазначенням Порядку денного засідання Радою приватних виконавців України. Крім того, 28.10.2024 Головою Ради приватних виконавців України, у відповідь на звернення позивача до спільноти, окремо було надіслано позивачу запрошення на засідання 01.11.2024, яке позивачем було отримано, виходячи з тексту наступного запиту, для висвітлення всіх проблемних питань та доведення до відома спільноти своїх застережень, побажань та зауважень.
15.11.2024 листом відповідача № 494/01-14 позивача запрошено на засідання Ради приватних виконавців України 21.11.2024 року.
Неналежна організація процесу отримання поштової та іншої кореспонденції чи виникнення організаційних складнощів є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх обов`язків. Особа не може та не повинна намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у неї на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання своїх обов`язків.
Отримання листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, Радою приватних виконавців України вживалися заходи щодо надання позивачу можливості бути вислуханим та взяти участь у засіданні Ради приватних виконавців України.
18.11.2024 Комітетом з етики з урахуванням наданих позивачем пояснень прийнято висновок № 290 від 18.11.2024, яким Комітет дійшов висновку про наявність у діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни ознак порушення норм статей 3, 4, 18, 24, 25 Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
Як уже зазначалося вище, висновок Комітету з етики № 290 від 18.11.2024 постановлявся із урахуванням пояснень позивача.
Щодо посилань позивача на те, що Рада приватних виконавців не дала можливості надати їй пояснення щодо висновку Комітету з етики на засіданні Ради від 21.11.2024, за її заявою засідання не було відкладено, суд зазначає, що органом, який вирішує питання про наявність в діях приватного виконавця ознак дисциплінарного правопорушення є Дисциплінарна комісія та Позивач мала можливість взяти участь у її засіданні та надати пояснення на спростування висновків Комітету з етики. Проте таким правом не скористалася. Окрім того, позивачем надавалися пояснення Дисциплінарному уповноваженому щодо обставин, оцінка яким була надана у висновку Комітету з етики та у наступному були відображенні у поданні Ради.
Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для скасування пункту 6 рішення №76 від 21.11.2024 некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України про відмову у задоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н.Є. про відкладення розгляду питання щодо скарги Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 року.
18.11.2024 року відбулось засідання Комітету з етики, на якому затверджено висновок № 290 щодо дотримання правил професійної етики приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталією Євгенівною.
Відповідно пункту 3.16 Порядку проведення перевірки діяльності приватного виконавця, затвердженого рішенням Ради приватних виконавців України від 28.06.2024 № 71, висновок Комітету з етики щодо розгляду звернення (скарги) виготовляється не пізніше 5-ти робочих днів з дня проведення засідання та направляється не пізніше наступного робочого дня Голові Ради приватних виконавців України. Копія даного висновку направляється на офіційну електронну адресу приватного виконавця щодо якого складений висновок Комітету з етики.
Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що затверджені наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 №1000/5 встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи).
Для визнання рішення протиправним необхідно довести, що його прийняття/ винесення відбулося в супереч законодавству України, з перевищенням/не дотриманням повноважень або прийняття рішення всупереч встановленій правовій процедурі.
В свою чергу, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що затверджені наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 № 1000/5, лише передбачають порядок оформлення управлінських документів та не регламентують процедуру їх винесення, а відтак навіть за умови їх порушення, рішення суб`єкта владних повноважень не може вважатися протиправним.
Отже, Рішення РПВУ №76 від 21.11.2024 в частині відмови у відкладенні розгляду питання щодо скарги Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 на дії приватного виконавця Матвійчук Н.Є. та направлення подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця Матвійчук Н.Є. з урахуванням висновку Комітету з етики, а також сам висновок Комітету є правомірними. Також є правомірним Рішення РПВУ №76 від 21.11.2024 в частині відкриття дисциплінарного провадження та направлення запиту до Комітету з етики АПВУ на надання висновку щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях приватного виконавця Матвійчук Н.Є. щодо фактів зазначених у зверненні Міністерства юстиції України від 13.11.2024.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України (просп. Берестейський, буд. 5А, офіс 804, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 41758154) про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії в частині - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов
