Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 р.Справа № 200/8285/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., повний текст складено 10.08.26 по справі № 200/8285/24
за позовом ОСОБА_1
до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України
про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії в частині
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення №76 від 21.11.2024 Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України про відмову у задоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н.Є. про відкладення розгляду питання щодо скарги Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024;
- визнати протиправним та скасувати висновок Комітету з етики Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» №290 від 18.11.2024;
- визнати протиправним та скасувати підпункт IV пункту 7 рішення №76 від 21.11.2024 Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України про направлення подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця Матвійчук Н.Є.;
- визнати протиправним та скасувати підпункт VII пункту 7 рішення №76 від 21.11.2024 Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України в частині відкриття дисциплінарного провадження та направлення запиту до Комітету з етики АПВУ на надання висновків щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях приватного виконавця Матвійчук Н.Є. щодо фактів, зазначених у зверненні Міністерства юстиції України від 13.11.2024.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі №200/8285/24.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2024 закрито провадження у справі №200/8285/24.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2024 у справі №200/8285/24 залишено без змін.
Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 10.06.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2025 у справі № 200/8285/24 скасовано. Справу №200/8285/24 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції - Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 адміністративну справу №200/8285/24 прийнято до розгляду.
06.08.2026 ОСОБА_1 подано до Харківського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову, в якій позивачка просить суд:
- зупинити дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України від 16.05.2025, оформленого протоколом №90, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця, до набрання законної сили рішенням суду у справі №200/8285/24;
- зупинити дію наказу Міністра юстиції України Ольги Стефанішиної від 05.06.2025 №1085/7, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України про припинення діяльності приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгеніївни, до набрання законної сили рішенням суду у справі №200/8285/24;
- заборонити Некомерційній професійній організації «Асоціація приватних виконавців України», Раді приватних виконавців України, організаційному комітету З`їзду приватних виконавців України, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на організацію та проведення З`їзду приватних виконавців України, до набрання законної сили рішенням суду у справі №200/8285/24, включати до порядку денного та проводити голосування з питання обрання Голови Ради приватних виконавців України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 заяву про забезпечення позову у справі залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 та задовольнити вимоги заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що між актами, які становлять предмет спору у справі №200/8285/24, та рішенням Дисциплінарної комісії від 16.05.2025 і наказом Міністерства юстиції України №1085/7 від 05.06.2025 існує безпосередній юридичний та причинно-наслідковий зв`язок. Саме на цій обставині позивачка наголошувала у заяві про забезпечення позову. Вказує, що порушення права позивачки має не одноразовий, а триваючий характер: унаслідок чинності рішення Дисциплінарної комісії та наказу Міністерства юстиції позивачка щоденно позбавлена можливості здійснювати професійну діяльність приватного виконавця, реалізовувати відповідні професійні права та отримувати дохід від такої діяльності. Стверджує, що на момент звернення із заявою негативні юридичні наслідки оскаржуваної дисциплінарної процедури вже настали. Рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16.05.2025, оформленим протоколом №90, задоволено подання Ради приватних виконавців України та застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця. Надалі наказом Міністерства юстиції України від 05.06.2025 №1085/7 це рішення введено в дію та діяльність позивачки припинено. Наказом окремо передбачено внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців України відомостей про припинення діяльності ОСОБА_1 . Наголошує, що у цій справі йдеться не про абстрактний або гіпотетичний ризик майбутнього порушення. Позивачка вже позбавлена можливості здійснювати професійну діяльність, а дія відповідних рішень продовжується кожного дня розгляду справи. У заяві про забезпечення позову прямо зазначалося, що таке порушення має триваючий характер: позивачка щоденно позбавлена можливості здійснювати діяльність приватного виконавця, реалізовувати професійні права та отримувати дохід від такої діяльності. Зазначає, що суд першої інстанції передчасно відмовив у застосуванні заборони проведення виборів Голови РПВУ, не оцінивши ризик виникнення до завершення справи нових юридичних фактів і правовідносин, можливу незворотність результатів виборної процедури, необхідність подальшого оскарження нових актів, а також тимчасовий та превентивний характер заявленого заходу.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи без її участі, за змістом якої вказала, що підтримує вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 27.10.2020 до 19.05.2023 здійснювала діяльність приватного виконавця виконавчого округу Донецької області.
19.05.2023 позивачкою змінено виконавчий округ Донецької області на виконавчий округ Одеської області.
Рішенням Ради приватних виконавців України №74 від 27.09.2024 пунктом IV відкрито дисциплінарне провадження на дії приватного виконавця Матвійчук Н.Є. по скарзі Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 щодо порушення норм Кодексу професійної етики приватного виконавця.
Наказом Міністерства юстиції України №2767/7 від 08.11.2024 на підставі підпункту 4 пункту 6-1 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни на один місяць. Відомості про це внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
20.11.2024 на офіційну електронну адресу позивачки надійшов висновок Комітету з етики №290 від 18.11.2024, яким Комітет з етики дійшов висновку про наявність у діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгеніївни ознак порушення норм статей 3, 4, 18, 24, 25 Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
Рішенням РПВУ №76 від 21.11.2024 (підпункт IV пункту 7), врахувавши висновок Комітету з етики АПВУ щодо наявності або відсутності ознак дисциплінарного проступку (порушення Кодексу професійної етики) у діях приватного виконавця Матвійчук Н.Є. щодо фактів, зазначених у скарзі Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024, РПВУ вирішила направити подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця Матвійчук Н.Є.
Також пунктом 6 Рішення №76 від 21.11.2024, розглянувши і обговоривши звернення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Н.Є. від 21.11.2024 про відкладення розгляду питання щодо скарги Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 на дії приватного виконавця Матвійчук Н.Є., РПВУ вирішила відмовити в задоволенні цього звернення та продовжити перевірку діяльності приватного виконавця Матвійчук Н.Є.
Підпунктом VII пункту 7 Рішенням РПВУ №76 від 21.11.2024 РПВУ вирішила відкрити дисциплінарне провадження на дії приватних виконавців та направити запит до Комітету з етики АПВУ на надання висновків щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях зокрема приватного виконавця Матвійчук Н.Є. щодо фактів зазначених у зверненні Міністерства юстиції України від 13.11.2024.
Не погодившись з пунктом 6 рішення №76 від 21.11.2024 Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України про відмову у задоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н.Є. про відкладення розгляду питання щодо скарги Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024; висновком Комітету з етики Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» №290 від 18.11.2024; підпунктом IV пункту 7 рішення №76 від 21.11.2024 Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України про направлення подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця ОСОБА_1 ; підпункту VII пункту 7 рішення №76 від 21.11.2024 Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України в частині відкриття дисциплінарного провадження та направлення запиту до Комітету з етики АПВУ на надання висновків щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях приватного виконавця Матвійчук Н.Є. щодо фактів, зазначених у зверненні Міністерства юстиції України від 13.11.2024, позивачка звернулась до суду з позовною заявою та подала заяву про забезпечення позову.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не наведено жодних належних та достатніх доводів, не надано належних та допустимих доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.
Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частинами 1, 4, 5 та 6 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення можуть бути вжиті лише в межах позовних вимог та мають бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Колегія суддів враховує те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Враховуючи вищевказане, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.02.2024 у справі №380/14241/23, від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 11.03.2026 у справі №380/12281/25 та ін.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивачка обґрунтувала необхідність застосування таких заходів тим, що фактичне позбавлення позивачки права на здійснення професійної діяльності відбулося внаслідок прийняття рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16.05.2025, оформленого протоколом №90, та видання наказу Міністерства юстиції України від 05.06.2025 №1085/7. Зазначені акти є похідними від рішень, правомірність яких становить предмет судового розгляду у справі №200/8285/24.
Позивачка вказує, що продовження дії рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців та наказу Міністерства юстиції України протягом усього часу розгляду справи призводить до постійного поглиблення негативних наслідків для позивачки та фактично нівелює ефективність судового захисту, за отриманням якого вона звернулася до суду.
За позицією позивачки, невжиття заходів забезпечення позову призведе до виникнення незворотних правових наслідків, усунення яких стане об`єктивно неможливим навіть у разі ухвалення рішення суду на користь позивачки. При цьому, позивачка зазначає, що не просить заборонити проведення З`їзду приватних виконавців України, не просить заборонити розгляд будь-яких інших питань порядку денного, не ставить питання про втручання у діяльність органів професійного самоврядування та не просить суд визначити результати майбутнього голосування. Позивачка звертає увагу, що єдиним заходом забезпечення позову, який просить застосувати позивачка, є тимчасова заборона проведення голосування виключно з питання обрання Голови Ради приватних виконавців України до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. На її думку, такий захід не вирішує спір по суті, не поновлює позивачку у статусі приватного виконавця та не надає їй жодних переваг перед іншими членами професійної спільноти. Його єдиною метою є збереження існуючого становища до завершення судового розгляду та недопущення безповоротної втрати позивачкою права брати участь у виборах Голови Ради приватних виконавців України, яке безпосередньо залежить від вирішення спору щодо законності адміністративних актів, які є предметом розгляду у цій справі.
У зв`язку з вищенаведеним, позивачка вважає, що наявні підстави для забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України від 16.05.2025, оформленого протоколом №90, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця, до набрання законної сили рішенням суду у справі №200/8285/24;
- зупинення дії наказу Міністра юстиції України Ольги Стефанішиної від 05.06.2025 №1085/7, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України про припинення діяльності приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгеніївни, до набрання законної сили рішенням суду у справі №200/8285/24;
- заборони Некомерційній професійній організації «Асоціація приватних виконавців України», Раді приватних виконавців України, організаційному комітету З`їзду приватних виконавців України, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на організацію та проведення З`їзду приватних виконавців України, до набрання законної сили рішенням суду у справі №200/8285/24, включати до порядку денного та проводити голосування з питання обрання Голови Ради приватних виконавців України.
Розглянувши вимоги позивачки та обґрунтування щодо забезпечення позову, колегія суддів зазначає, що заявлені заходи забезпечення позову не відповідають предмету спору у справі, оскільки позовні вимоги стосуються:
- рішення №76 від 21.11.2024 Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України про відмову у задоволенні клопотання приватного виконавця Матвійчук Н.Є. про відкладення розгляду питання щодо скарги Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024;
- висновку Комітету з етики Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» №290 від 18.11.2024;
- рішення №76 від 21.11.2024 Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України про направлення подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця Матвійчук Н.Є.;
- рішення №76 від 21.11.2024 Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України в частині відкриття дисциплінарного провадження та направлення запиту до Комітету з етики АПВУ на надання висновків щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях приватного виконавця Матвійчук Н.Є. щодо фактів, зазначених у зверненні Міністерства юстиції України від 13.11.2024.
Натомість, рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України від 16.05.2025, оформлене протоколом №90, яким до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця, а також наказ Міністра юстиції України Ольги Стефанішиної від 05.06.2025 №1085/7, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців України про припинення діяльності приватного виконавця Матвійчук Наталії Євгеніївни, не є предметом даного спору та не існували на момент виникнення спірних правовідносин.
З огляду на викладене, вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який заявлений позивачкою, не відповідає предмету спору у даній справі та суперечить пункту 5 частини третьої статті 151 КАС, згідно якого не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Так само і щодо вимоги про заборону Некомерційній професійній організації «Асоціація приватних виконавців України», Раді приватних виконавців України, організаційному комітету З`їзду приватних виконавців України, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на організацію та проведення З`їзду приватних виконавців України, до набрання законної сили рішенням суду у справі №200/8285/24, включати до порядку денного та проводити голосування з питання обрання Голови Ради приватних виконавців України, колегія суддів зазначає, що Зазначений захід забезпечення позову виходить за межі предмета спору та фактично спрямований на регулювання самостійних правовідносин, пов`язаних із обранням голови колегіального органу. Вказані правовідносини не мають прямого зв`язку зі спірним питанням щодо здійснення дисциплінарного провадження стосовно позивачки, що виключає застосування обраного способу забезпечення позову.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову у справі №200/8285/24 у спосіб, заявлений позивачкою.
Доводи апеляційної скарги позивачки про наявність підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки забезпечення позову є виключним процесуальним інститутом, застосування якого допускається лише за наявності належно доведених обставин, визначених процесуальним законом. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції містить належне правове обґрунтування критеріїв застосування заходів забезпечення позову, зокрема, щодо їх співмірності, адекватності, необхідності та наявності безпосереднього зв`язку між заявленим заходом забезпечення та предметом позовних вимог.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 по справі № 200/8285/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя М.О. СемененкоСудді З.Г. Подобайло І.С. Чалий Повний текст постанови складено 30.09.2026 року
