Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 161/22228/24 Провадження № 22-з/802/66/26 Головуючий у 1 інстанції: Доповідач: Матвійчук Л. В.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 серпня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Матвійчук Л. В.,
суддів Карпук А. К., Киці С. І.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дяківа Володимира Богдановича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Волинської області Троц Юлія Борисівна, про визнання недійсними договорів дарування, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2025 року,
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року клопотання відповідача ОСОБА_2 , подане представником ОСОБА_4 , про зупинення провадження у справі задоволено.
Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 134/1573/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, яка розглядається у Крижопільському районному суді Вінницької області.
Постановою Верховного Суду від 06 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дяківим Володимиром Богдановичем, задоволено.
Ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постановою Волинського апеляційного суду від 21 липня 2026 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , задоволено частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 серпня 2025 року у цій справі залишено без змін.
Додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2025 року в частині вирішення питання витрат на правову допомогу в цій справі скасовано.
На адресу апеляційного суду 27 липня 2026 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дяківа Володимира Богдановича через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 листопада 2025 року у розмірі 484,48 гривень, по 242,24 гривні з кожного та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 гривень, по 12500,00 гривень з кожного.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Оскільки апеляційним судом залишено рішення суду першої інстанції по суті спору без змін, питання про розподіл судових витрат, понесених заявником під час касаційного оскарження ухвали про зупинення провадження, не вирішувалось, а тому підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткової постанови.
Наявними в матеріалах справи доказами (квитанцією №5756-2547-2219-8167 від 29.12.2025 року) підтверджується сплата ОСОБА_1 судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження в справі в розмірі 484,48 гривень.
З огляду на те, що касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Дяківим Володимиром Богдановичем було задоволено, а ухвалу про зупинення провадження в справі скасовано та справу направлено для продовження розгляду, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах.
Також стороною позивача надано докази понесених витрат на професійну правничу допомогу: Ордер серії ВС №1426771 на представництво інтересів в суді касаційної інстанції, акт приймання-передачі правничої допомоги від 22 липня 2026 року згідно договору №21/11/24 про надання правової (правничої) допомоги від 21 листопада 2024 року з описом наданих адвокатом послуг у судах апеляційної та касаційної інстанції, вартість наданої правничої допомоги становить фіксований розмір гонорару в сумі 25000 гривень, з яких: 10000 гривень становить представництво інтересів у суді касаційної інстанції під час оскарження ухвали Волинського апеляційного суду від 25.11.2025 року про зупинення провадження у справі та 15000 грн. за представництво інтересів в суді апеляційної інстанції.
Клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від іншої сторони не надходило.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
Представник позивача адвокат Дяків В. Б. обґрунтовував підстави для стягнення витрат на правову допомогу тим, у що ним у касаційній скарзі було зазначено, що сума судових витрат, які поніс позивач і очікує понести в зв`язку з касаційним оскарженням ухвали суду про зупинення провадження в справі складається із суми сплаченого судового збору та 10000 витрат на професійну правничу допомогу (фіксований розмір гонорару).
Так, на підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги в судах касаційної та апеляційної інстанцій представником позивача подано до апеляційного суду, акт приймання-передачі правничої допомоги від 22 липня 2026 року згідно договору № 21/11/24 від 21 листопада 2024 року в якому зазначено, що вартість наданої правничої допомоги становить фіксований розмір гонорару у сумі 25 000 грн (10000 грн за представництво інтересів у суді касаційної інстанції під час оскарження ухвали Волинського апеляційного суду від 25.11.2025 року про зупинення провадження у справі та 15000 грн за представництво інтересів у суді апеляційної інстанції), даний акт є підставою для оплати вартості наданих послуг, визначеної п.2 Акта протягом двадцяти днів з дня підписання даного Акта.
Разом з тим, відповідно до п. п. 6, 7 договору № 21/11/24 про надання правової допомоги від 21 листопада 2024 року вартість правничої допомоги згідно даного Договору за представлення інтересів Замовника у суді першої та апеляційної інстанцій становить 50 000 грн, оплата правової допомоги здійснюється замовником в наступному порядку:- кошти у розмірі 50 % від вартості Правничої допомоги, сплачуються замовником протягом п`яти днів з моменту підписання цього Договору; решта 50% від вартості Правничої допомоги сплачуються замовником протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення судом першої інстанції.
Проте, ні позивачем, ні представником позивача не надано доказів оплати наданих послуг, суду апеляційної інстанції відповідно до положень укладеного між сторонами договору.
Разом з тим, укладеним договором про надання правової допомоги від 21 листопада 2024 року не передбачено оплату правової допомоги в суді касаційної інстанції, а акт приймання передачі правничої допомоги не може змінювати або доповнювати умови укладеного договору, додаткових угод до договору суду не надано.
Крім того, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Такі правові висновки викладені в постановах Верховного суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, від 22.04.2024 у справі №346/2744/21.
Оскільки стороною позивача не надано доказів фактичного понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в судах касаційної та апеляційної інстанції, які відповідно до умов договору наявні були у позивача до закінчення судових дебатів під час перегляду справи в апеляційному порядку, а також поважність причин неподання таких доказів представником позивача не обґрунтована, тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для стягнення витрат на правничу допомогу з відповідачів на користь позивача.
Керуючись статтями 141, 260, 261, 270 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дяківа Володимира Богдановича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та ухвалити додаткове рішення у цій справі.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок по 242 (двісті сорок дві) гривні 24 копійки з кожного.
У стягненні витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді
