Єдиний державний реєстр судових рішень
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3078/25
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Джабурія О.В.,
- Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року, прийняте у складі суду судді Василяки Д.К. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування пунктів довідки, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в визнати протиправними та скасувати пункт 1, п.п. 2.3 пункту 2, п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 пункту 4, п.п. 5.1 пункту 5, п. 6 у розділі 3.1 (ІІІ. Описова частина) довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Одеської обласної ради, від 03.01.2025 №10/25;
- визнати протиправним та скасувати розділ 3.5 (ІІІ. Описова частина) довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Одеської обласної ради, від 03.01.2025 №10/25;
- визнати протиправними та скасувати розділи 4.1, 4.5 (IV. Висновки) довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Одеської обласної ради, від 03.01.2025 №10/25;
- зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції відобразити на сайті довідку від 03.01.2025 № 10/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , депутатом Одеської обласної ради, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування пунктів довідки, зобов`язання вчинити певні дії задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Національне агентство з питань запобігання корупції звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що складена відповідачем Довідка не може бути скасована з підстав позбавлення позивача можливості надати пояснення (у відповідній частині) та копії підтвердних документів, що свідчить про помилковість висновків суду про порушення Національним агентством порядку проведення повної перевірки. Апелянт вказує на обґрунтованість встановлених Національним агентством під час проведення повної перевірки поданої позивачем декларації обставин та ненадання судом правової оцінки встановленому відповідачем факту декларування ОСОБА_1 недостовірних відомостей на загальну суму 1806168,68 грн, а також встановлених під час проведення повної перевірки декларації обставин, які свідчать про наявність ознак необґрунтованості активів. Крім того, апелянт вказує на безпідставність задоволення судом позовної вимоги про зобов`язання відповідача відобразити на своєму вебсайті оскаржувану Довідку з урахуванням висновків суду у цій справі, оскільки повторне складання та підписання такої довідки, у тому числі за наслідками її оскарження в судовому порядку нормами чинного законодавства не передбачено. До того ж, апелянт стверджував про відсутність у межах спірних правовідносин порушеного права позивача та обрання ним невірного обраного способу захисту.
Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року скасовано, а провадження у справі за позовом закрито відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
Постановою Верховного Суду від 03 липня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у справі № 420/3078/25 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
При цьому, Верховним Судом було сформульовано наступні висновки:
1. Складена НАЗК за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування довідка є результатом реалізації публічно-владних управлінських функцій у сфері антикорупційного контролю та має ознаки індивідуального акта, у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 та пункту 1 частини першої статті 19 КАС України. Така довідка безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси й обов`язки суб`єкта декларування, зокрема покладає обов`язок подати виправлену декларацію, створює репутаційні наслідки, може впливати на проходження публічної служби, кадрові рішення та ініціювати подальші форми юридичної відповідальності.
Отже, з огляду на її правову природу як індивідуального акта суб`єкта владних повноважень та відсутність спеціального порядку судового контролю за законністю дій НАЗК при здійсненні повної перевірки декларації, така довідка може бути самостійним предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства на предмет її відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
2. Сам факт наявності кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язаних з результатами проведеної НАЗК повної перевірки декларації особи та складання довідки НАЗК, не змінює правової природи такої довідки і не позбавляє її статусу індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, та, з урахуванням частини вимог пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, зобов`язує адміністративні суди здійснювати контроль за законністю адміністративних актів НАЗК.
3. Межами розгляду справи у адміністративному суді є з`ясування того, чи були дії (рішення) НАЗК правомірними у реалізації владних управлінських функцій та чи відповідає довідка за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування критеріям законності, обґрунтованості, пропорційності та процедурної справедливості в аспекті критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України. Саме тому конкуренція судових юрисдикцій у такому випадку - відсутня, оскільки в межах кожної з них здійснюється захист різних прав та вирішуються різні юридичні питання.
Згідно вимог ч.5 ст. 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 24.01.2024 року подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну (виправлену) за 2022 рік як депутат Одеської обласної ради (т.2 а.с. 16-20).
В період з 19.08.2024 по 13.12.2024 уповноваженою особою НАЗК проведена повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік, унікальний ідентифікатор документа 866a18cb-7f61-4f22-b00e-e6bfebc0c606, поданої ОСОБА_1 , депутатом Одеської обласної ради до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Повна перевірка Декларації Позивача здійснювалась Відповідачем на підставі абз. 3 ч.1 ст.51-3 Закону України «Про запобігання корупції», п.п. 2 п. 1 розділу V Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 29.01.2021 № 26/21 (зі змінами).
За результатами повної перевірки Декларації позивача складено Довідку №10/25 від 03.01.2025 року, в якій встановлено що суб`єкт декларування при поданні декларації зазначив недостовірні відомості (п. 1, п.п. 5.1 - 5.3 п. 5, п. 6 розділу 3.1 Довідки), чим не дотримав вимог пп. 1, 8, 8 ч. 1 ст. 46 Закону. Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на загальну суму 1806 168,68 грн (п.п. 5.1 - 5.3 п. 5 розділу 3.1 Довідки), що становить розмір від 500 до 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації. Крім того, суб`єкт декларування вказав у декларації неточні відомості (п. 2, п. 4 розділу 3.1 Довідки), та відомості, які не вдалось перевірити (п. 3 розділу 3.1 Довідки), чим не дотримав вимог пп. 2, 7 ч. 1 ст. 46 Закону (т.2 а.с 1б-15).
Позивач не погоджуючись із вказаними обставинами звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Вирішуючи спірні питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що НАЗК дотрималося встановленого законодавством порядку ініціювання повної перевірки поданої позивачем декларації. Водночас довідка про результати повної перевірки вказаної декларації в оскаржених частинах не ґрунтується на достовірних, повних і належним чином перевірених відомостях, не враховує надані пояснення та документи позивача, суперечить принципам об`єктивності, верховенства права та пропорційності, встановленим статтею 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню у відповідних частинах з обов`язком НАЗК оприлюднити виправлену довідку з урахуванням висновків суду.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом «Про запобігання корупції» №1700-VII від 14 жовтня 2014 року (далі - Закон №1700-VII).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Пунктом 8 частини першої статті 11 Закон №1700-VIІ передбачено, що до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно із положеннями статті 1 указаного Закону суб`єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством (ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VII).
Відповідно до частини п`ятої статті 46 Закону №1700-VIII відображення доходів і видатків суб`єктів декларування здійснюється у грошовій одиниці України.
Вартість майна, майнових прав, активів, інших об`єктів декларування, передбачених частиною першою цієї статті, зазначається у грошовій одиниці України на момент їх набуття у власність або останньої грошової оцінки.
Вартість майна, майнових прав, активів, інших об`єктів декларування, що перебувають у володінні чи користуванні суб`єкта декларування, зазначається у випадку, якщо вона відома суб`єкту декларування або повинна була стати відомою внаслідок вчинення відповідного правочину.
За змістом частини першої статті 50 Закону №1700-VII повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.
Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.
Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Процедура проведення Національним агентством повної перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування визначена Процедура проведення повної перевірки декларації, передбачена Порядком проведення повної перевірки декларації, особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим наказом НАЗК від 29.01.2021 №26/21 (далі - Порядок №26/21).
Пункт 4 розділу V Порядку №26/21, визначає, що повна перевірка декларації передбачає такі дії:
1) аналіз відомостей про об`єкти декларування та їх порівняння з відомостями з реєстрів, банків даних, інших інформаційно-комунікаційних та довідкових систем, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, із судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування;
2) створення, збирання, одержання, використання та інша обробка документів чи інформації, у тому числі з обмеженим доступом, у тому числі за допомогою автоматизованих засобів, яка є необхідною для повної перевірки, з використанням джерел інформації, визначених у цьому Порядку;
3) звернення у разі необхідності до посадових та службових осіб державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань для отримання письмових пояснень, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку;
4) звернення у разі необхідності до суб`єкта декларування для отримання пояснень та копій підтвердних документів, їх розгляд і врахування з огляду на іншу отриману інформацію під час проведення повної перевірки відповідно до цього Порядку.
Пунктом 5 розділу V Порядку №26/21 унормовано, що під час повної перевірки Національне агентство використовує такі джерела інформації:
1) відомості, отримані з інформаційно-комунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, судових рішень, які набрали законної сили, індивідуально-правових актів, інших джерел, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;
2) документи та/або інформація, що надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей, а також законності джерел отриманих доходів;
3) документи та/або інформація, у тому числі з обмеженим доступом, що надходять (отримані) від державних органів, органів місцевого самоврядування, нотаріусів, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, спеціалістів, експертів, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;
4) відомості із медіа, мережі «Інтернет», інших джерел інформації, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та/або членів його сім`ї, містять інформацію про ринкову вартість (ціну) об`єктів декларування та інші фактичні дані, що можуть бути перевірені;
5) всі наявні в Національному агентстві відомості, у тому числі:
отримані Національним агентством під час проведення перевірок інших декларацій, поданих суб`єктом декларування та/або членами його сім`ї, іншими особами;
зібрані під час здійснення контролю декларацій за допомогою програмних засобів Реєстру, моніторингу способу життя суб`єкта декларування, спеціальної перевірки;
зібрані в результаті розгляду повідомлень викривачів, інших суб`єктів звернення;
отримані під час реалізації повноважень щодо моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, а також контролю за дотриманням вказаними особами обмежень щодо запобігання корупції;
6) інформація та/або документи, отримані від правоохоронних органів, у тому числі з матеріалів кримінальних проваджень, дозвіл на використання яких та посилання у документах Національного агентства на які наданий слідчим, детективом або прокурором відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
За правилами підпункту 2 пункту 6 розділу ІІ Порядку №26/21 під час повної перевірки декларації Національне агентство використовує документи та/або інформацію, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей, а також законності джерел отриманих доходів.
Достовірність задекларованих відомостей перевіряється шляхом порівняння зазначених у декларації відомостей з даними, отриманими Національним агентством під час проведення контролю та повної перевірки декларації (пункт 13 розділу ІІ Порядку № 26/21).
Критерії недостовірності відомостей, відображених у декларації підлягають встановленню (дослідженню), виходячи з мотивів, що є обов`язковими для викладення у довідці Національного агентства, тобто тих мотивів, які слугували підставою прийняття рішення.
За приписами абзацу 6 пункту 2 Порядку № 26/21 недостовірні відомості у декларації - відомості, зазначені у декларації відповідно до статті 46 Закону, які не відповідають дійсності або є неправдивими, що підтверджено Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації, зокрема відомості, що відрізняються відвідомостей, які містяться у правовстановлюючих документах, судових рішеннях, які набрали законної сили, індивідуально-правових актах, реєстрах, банках даних, інших інформаційно-телекомунікаційних та довідкових системах, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, відкритих базах даних, реєстрах іноземних держав, інших джерелах інформації.
Пунктом 13 Порядку №26/21 передбачено, що при встановленні точності оцінки задекларованих активів Національне агентство аналізує та порівнює відомості щодо вартості задекларованих активів з ринковою вартістю (ціною) таких або аналогічних активів на дату їх набуття. У разі неможливості самостійного встановлення ринкової вартості (ціни) задекларованих активів на дату їх набуття за наявності обґрунтованих сумнівів щодо точності задекларованих активів, у тому числі з урахуванням отриманої інформації, Національне агентство відповідно до законодавства може залучати спеціалістів та експертів.
Перевірка на точність оцінки здійснюється щодо задекларованих активів:
що належать суб`єкту декларування на праві власності або іншим юридичним чи фізичним особам, якщо Національне агентство встановило ознаки того, що набуття цих активів відбулось за дорученням суб`єкта декларування або суб`єкт декларування може прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження;
набутих під час поширення на суб`єктів, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону, вимог та обмежень, передбачених статтями 23, 45 Закону.
Згідно з п.16 Порядку №26/21, у разі виявлення Національним агентством під час проведення повної перевірки можливих недостовірних відомостей у декларації, неточної оцінки задекларованих активів, порушення вимог статей 23, 25 Закону, ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів, а також з метою підтвердження достовірності відомостей, зазначених у декларації, уповноважена особа направляє відповідному суб`єкту декларування запит про надання копій документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності) стосовно активів, розміщених за межами України, а також стосовно інших активів, коли інформація про них відсутня у Національного агентства, та пропозицією надати письмові пояснення відповідно до Закону. Такий запит направляється суб`єкту декларування за допомогою програмних засобів Реєстру, чи електронного зв`язку або на поштову адресу у строк не пізніше 15 робочих днів до дня завершення основного або продовженого строку проведення повної перевірки.
Суб`єкт декларування не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання відповідного запиту Національного агентства зобов`язаний надати або надіслати за допомогою програмних засобів Реєстру, поштового чи електронного зв`язку копії документів, що підтверджують достовірність зазначених у декларації відомостей (за їх наявності), та може надати або надіслати в такий самий спосіб письмові пояснення з питань, зазначених у запиті.
Надані суб`єктом декларування письмові пояснення, копії підтвердних документів є обов`язковими до розгляду Національним агентством під час проведення повної перевірки.
У разі ненадання суб`єктом декларування письмових пояснень, копій підтвердних документів Національне агентство проводить повну перевірку на підставі наявних відомостей.
Надання суб`єктом декларування пояснень, копій підтвердних документів, іншої інформації після завершення строку повної перевірки не є підставою для проведення повторної повної перевірки.
Відповідно до п.1 розд. VІ Порядку №26/21, за результатами проведення повної перевірки, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації (далі - довідка) у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб`єкту декларування.
Довідка складається та підписується не пізніше ніж на 10 робочий день з наступного робочого дня після закінчення основного або продовженого строку повної перевірки.
Згідно із п.2 розд. VІ Порядку №26/21, довідка містить таку інформацію: підстави для проведення повної перевірки; дату початку та завершення строку повної перевірки; відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився); джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки; перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді; виявлені неточні та недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб`єкта декларування (у разі їх надання); висновок за результатами проведення повної перевірки. У довідці також зазначаються відомості, які не були перевірені, із зазначенням причин неможливості проведення їх перевірки.
За змістом п.п.9-11 розд. VІ Порядку №26/21, у разі встановлення за результатами проведення повної перевірки відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування на дату погодження довідки.
На офіційному вебсайті Національного агентства оприлюднюється довідка про результати проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, упродовж 10 робочих днів з дня її погодження, а також інформація про те, чи було направлено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інші вжиті заходи реагування, крім конфіденційної інформації про фізичну особу та з дотриманням вимог статті 52-1 Закону.
Колегія суддів зазначає, що за результатами повної перевірки Декларації позивача складено Довідку №10/25 від 03.01.2025 року, в якій встановлено що суб`єкт декларування при поданні декларації зазначив недостовірні відомості (п. 1, п.п. 5.1 - 5.3 п. 5, п. 6 розділу 3.1 Довідки), чим не дотримав вимог пп. 1, 8, 8 ч. 1 ст. 46 Закону. Недостовірні відомості, зазначені у декларації, відрізняються від достовірних на загальну суму 1806 168,68 грн (п.п. 5.1 - 5.3 п. 5 розділу 3.1 Довідки), що становить розмір від 500 до 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації. Крім того, суб`єкт декларування вказав у декларації неточні відомості (п. 2, п. 4 розділу 3.1 Довідки), та відомості, які не вдалось перевірити (п. 3 розділу 3.1 Довідки), чим не дотримав вимог пп. 2, 7 ч. 1 ст. 46 Закону (т.2 а.с 14-15).
Предметом оскарження в судовому порядку є частина висновків відповідача, викладених у вказаній довідці, зокрема пункт 1, п.п. 2.3 пункту 2, п.п. 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 пункту 4, п. 6 у розділі 3.1 (ІІІ. Описова частина), які обґрунтовані позицією відповідача про фактичну належність ОСОБА_2 до членів сім`ї позивача; пункти 4.1, 4.2 1 (ІІІ. Описова частина), які обґрунтовані зазначенням відомостей, що не відповідають дійсності в частині отриманих доходів у вигляді соціальних виплат; п.п. 5.1 пункту 5 ІІІ. Описова частина), які обґрунтовані зазначенням відомостей, що не відповідають дійсності в частині розміру грошових активів у вигляді коштів, позичених ОСОБА_3 , розділ 3.5 (ІІІ. Описова частина), які обґрунтовані виявленням відповідачем ознак необґрунтованості активів, оформлених на ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а також розділи 4.1, 4.5 (IV. Висновки), які містять відомості про зазначення позивачем недостовірних відомостей та встановлення ознак необґрунтованості активів відповідно.
З урахуванням висновків Верховного Суду у межах даної справи, згідно яких межами розгляду справи у адміністративному суді є зокрема з`ясування того, чи відповідає довідка за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування критеріям законності, обґрунтованості, пропорційності та процедурної справедливості в аспекті критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України, колегія суддів надає правову оцінку наведеним вище пунктам довідки, що є предметом оскарження у межах даної справи.
Щодо пункту 1, п.п. 2.3 пункту 2, п.п. 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 пункту 4, п. 6 у розділі 3.1 (ІІІ. Описова частина) Довідки ((т.2 а.с 3-8)., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач зазначає, що позивач не вказав відомості про члена сім`ї - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), належні її об`єкти нерухомого майна, доходи, банківські рахунки, чим порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».
В обґрунтування своєї правої позиції про належність ОСОБА_2 до членів сім`ї позивача відповідач стверджує, що позивач та ОСОБА_2 мають спільну доньку - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 сплачує комунальні платежі за житловий будинок, у якому проживає ОСОБА_1 , а також за садовий будинок, який належить на праві користування позивачу, позивач систематично здійснює грошові перекази через АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 , яка в свою чергу здійснює систематичні грошові перекази доньці ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у 2018 році зверталась до суду з позовом до позивача та ОСОБА_3 , у якому вказувала, що з 1995 року проживає з ОСОБА_1 . Крім того, відповідач вказує, що відповідно до ухвали Київського районного суду м. Одеси від 04.07.2023 у справі №947/21310/23, під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні №42022163010000039, проведеними слідчими (розшуковими) діями та оперативно-розшуковими заходами було встановлено, що суб`єкт декларування мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 ((т.2 а.с 160-168, 198-202).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону у декларації зазначаються відомості про прізвище, ім`я, по батькові, число, місяць і рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі його отримання), серію та номер паспорта громадянина України суб`єкта декларування та членів його сім`ї, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі суб`єкта декларування та членів його сім`ї (у разі формування такого унікального номера), зареєстроване місце їх проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб`єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію, місце роботи (проходження служби) або місце майбутньої роботи (проходження служби), займану посаду або посаду, на яку претендує, та категорію посади (якщо така є) суб`єкта декларування, у тому числі належність до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, а також належність до національних публічних діячів відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону, членами сім`ї є: а) особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; б) будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Відповідно до Примітки до ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», у цілях розділу VII з урахуванням положень статті 1 цього Закону членами сім`ї суб`єкта декларування, які не є його подружжям або неповнолітніми дітьми станом на останній день звітного періоду, вважаються особи, які спільно проживали із суб`єктом декларування станом на останній день звітного періоду (за умови спільного проживання із суб`єктом декларування впродовж 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації.
Згідно із п. 46 Роз`яснень НАЗК щодо фінансової доброчесності від 13.11.2023 №4, членами сім`ї суб`єкта декларування є: 1) особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом декларування (чоловік / дружина) станом на останній день звітного періоду, - незалежно від спільного проживання із суб`єктом декларування упродовж звітного періоду; 2) діти суб`єкта декларування до досягнення ними повноліття, незалежно від їх спільного проживання із суб`єктом декларування упродовж звітного періоду; 3) будь-які особи, які станом на останній день звітного періоду (за умови спільного проживання із суб`єктом декларування впродовж 30 календарних днів, що передували останньому дню звітного періоду) або сукупно протягом не менше 183 днів протягом року, що передує року подання декларації: - спільно проживали; - були пов`язані спільним побутом; - мали взаємні права та обов`язки із суб`єктом декларування (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживали із суб`єктом декларування, але не перебували у шлюбі. Усі інші особи, за відсутності хоча б однієї із вказаних вище ознак, для цілей декларування не вважаються членами сім`ї суб`єкта декларування. Наприклад, особи, які за відсутності вказаних ознак спільно орендують (використовують) житло, проживають в одній квартирі, кімнаті у гуртожитку, готелі тощо.
Згідно пункту 54 Роз`яснень НАЗК станом на 27.01.2026 року, при встановленні ознак пов`язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків чоловіка і жінки (у т.ч. без реєстрації шлюбу) необхідно враховувати (Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2019 у справі № 1-8/99, постанова Великої Палати Верховного Суду 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц, постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 182/670/15-ц, від 28.04.2021 у справі № 309/2630/15-ц, від 18.02.2021 у справі № 640/21524/18): факт спільного проживання; ведення спільного господарства / спільне виконання домашніх обов`язків; наявність у сторін спільного бюджету, придбання майна в інтересах сім`ї, в тому числі для спільного користування; здійснення спільних витрат в інтересах сім`ї, в тому числі на продукти харчування, дозвілля, утримання житла, його ремонт тощо; інші обставини, які вказують на наявність відносин, притаманних подружжю.
Таким чином, відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону № 1700-VII, для виникнення обов`язку задекларувати особу як члена сім`ї вимагається одночасна наявність трьох складових (спільне проживання, спільний побут, взаємні права та обов`язки), які мали тривати не менше 183 днів у звітному 2022 році або станом на 31.12.2022.
Дослідивши покладені в основу висновків НАЗК про належність ОСОБА_2 до кола членів сім`ї позивача фактичні обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що такі висновки апелянта мають певне фактичне підґрунтя, однак обсяг зібраних під час повної перевірки декларації доказів не є достатнім для підтвердження цього факту з огляду на наступне.
Так, факт наявності спільної доньки - ОСОБА_4 , сплати комунальних платежів за житловий будинок, у якому проживає ОСОБА_1 , а також за садовий будинок, який належить на праві користування позивачу, здійснення грошових переказів беззаперечно підтверджує факт наявності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільних прав та обов`язків, однак не доводить ані факту спільного проживання, ані пов`язаності спільним побутом.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20 визначено, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання позивачем на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на нерелевантність вказаної вище практики, застосованої Верховним Судом, адже в наведених вище роз`ясненнях НАЗК також посилається на практику Касаційного цивільного суду як таку, що підлягає врахуванню при заповненні відповідного розділу декларації.
Факт звернення у 2018 році ОСОБА_2 до суду із посиланням на перебування у фактичних шлюбних стосунків із позивачем не свідчить, що такі стосунки збереглись протягом звітного періоду у 2022 році. Крім того, факт наявності таких стосунків судом встановлений не був, справа №487/2447/18 по суті судом не розглядалась.
Колегія суддів також критично оцінює посилання апелянта на те, що відповідно до ухвали Київського районного суду м. Одеси від 04.07.2023 у справі №947/21310/23, під час проведення досудового розслідування проведеними слідчими (розшуковими) діями та оперативно-розшуковими заходами було встановлено, що суб`єкт декларування мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , оскільки у вказаній ухвалі не міститься жодних відомостей стосовно періоду часу, в який позивач проживав за вказаною вище адресою, тобто відсутні докази проживання позивача за зазначеною адресою не менше 183 днів у звітному 2022 році або станом на 31.12.2022 або наявності спільного побуту зі ОСОБА_2 .
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскільки відповідачем на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України не доведено правомірність своїх висновків в цій частині, які фактично ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, а також не відповідають критеріям, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, пункту 1, п.п. 2.3 пункту 2, п.п. 4.3, 4.4, 4.5, 4.6 пункту 4, п. 6 у розділі 3.1 (ІІІ. Описова частина) Довідки є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо розділу 3.5 (ІІІ. Описова частина) Довідки (т.2 а.с 11-14)., колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідачем було встановлено, що суб`єктом декларування та пов`язаними із ним близькими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за його дорученням набуто у власність необґрунтовані активи загальною вартістю 2890800,00 грн.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що Закон України №1700-VIII розрізняє проняття «члени сім`ї» та «близькі особи».
Відповідно до ст. 1 Закону близькими особами суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 Закону: члени сім`ї, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брат, рідна та двоюрідна сестра, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб`єкта
Членами сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 Закону вважаються:
а) особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом;
б) будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі;
Усі інші особи (окрім чоловіка/дружини та неповнолітніх дітей), за відсутності хоча б однієї із вказаних ознак не вважаються членами сім`ї.
У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, мають зазначатися всі відповідні відомості не лише стосовно цієї особи, а й членів її сім`ї (ч. 1 ст. 46). Хоча у пунктах 7- 12 ч. 1 ст. 46 і не згадано про членів сім`ї, але із ч. 7 цієї статті випливає, що суб`єкт декларування зобов`язаний відобразити в декларації всю відому йому інформацію про члена сім`ї, визначену пунктами 1- 12 ч. 1 ст. 46.
В свою чергу, визначення змісту поняття «близькі особи» має значення, зокрема, для правильного застосування статей 23 (обмеження щодо одержання подарунків) і 27 (обмеження щодо спільної роботи близьких осіб) Закону №1700-VIII.
Аналогічно, під час проведення повної перевірки декларації згідно ст. 52-3 Закону №1700-VIII, дослідженню пдлягають відомості щодо декларанта та членів його сім`ї, однак не щодо близьких осіб, відомості до яких не підлягають внесенню до щорічної декларації.
Враховуючи викладене, оскільки в матеріалах справи відутні належні, допустимі та достані докази, які б підтверджували належність ОСОБА_2 та повнолітньої доньки позивача ОСОБА_4 до членів його сім`ї у розумінні Закону України №1700-VIII, а також відстуні докази того, що вказані особи при набутті вказаних у Довідці активів діяли за дорученням позивача, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що розділ 3.5 (ІІІ. Описова частина) Довідки та розділ 4.5 (IV. Висновки) є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо пунктів 4.1, 4.2 1 (ІІІ. Описова частина) Довідки (т.2 а.с 6-7). , колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідач у Довідці вказує, що позивач у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» зазначив відомості, які не відповідають дійсності: про розмір отриманого ним доходу від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради у вигляді соціальних виплат з відповідних бюджетів у розмірі 10 528 грн., хоча згідно відомостей ДРФО позивач отримав 1 495,08 грн.; про розмір отриманого ним доходу дохід, як сума шкоди, завданої внаслідок Чорнобильської катастрофи від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, в розмірі 5 864 гривень, хоча згідно відомостей ДРФО, розмір вказаного доходу становить 4 665 гривень.
В свою чергу, позиція позивача полягає в тому, що інформація про отримані доходи, була надана з урахуванням відомостей від Пенсійного фонду України та виписки з карткового рахунку, по фактично отриманим виплатам, оскільки відомості ДРФО не відображають в повному обсязі усі кошти, які фактично було зараховано на рахунок Декларанта за звітний період, в якому ОСОБА_1 також отримував соціальні виплати.
На підтвердження вказаних вище доводів позивачем було надано відповідачу виписки з карткових рахунків та відомості Пенсійного Фонду України за формою ОК-5, яким він керувався при заповненні декларації за 2022 рік (т.2 а.с 1б-15).. Додатково до суду було надано довідки Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради з яких вбачається, що за 2022 рік ОСОБА_1 нарахована: державна соціальна допомога у розмірі 10044 грн.; сума відшкодування платнику податку розміру шкоди, заподіяної йому внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 6180 грн (т.1, додатки до позовної заяви в електронному вигляді).
Колегія суддів зазначає, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено, що відомості ДРФО мають перевагу перед іншими відомостями щодо розмірів доходу, виданих компетентними органами. Відповідно до принципу належного урядування, сформованого у практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Рисовський проти України», заява № 29979/04, держава не може перекладати на громадянина тягар неузгодженості між даними державних реєстрів та розмірами фактично виплаченого позивачу доходу.
Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що пп. 4.1, 4.2, пункту 4, п.6 у розділі 3.1 (ІІІ. Описова частина) Довідки № 10/25 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо п.п. 5.1 пункту 5 Довідки (т. 2 а.с. 8-11) колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону в декларації зазначаються відомості про наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.
Так, у довідці зазначено, що суб`єкт декларування зазначив відомості, які не відповідають дійсності, про розмір свого грошового активу у вигляді коштів, позичених ОСОБА_3 , вказавши у відповідному полі 60 555 180,00 гривень.
Судом встановлено, що на підставі договору грошового займу від 21.02.2015 року позивач передав у позику ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2000000 дол. США, що підтверджується змістом зазначеного договору та розпискою про отримання грошових коштів від 21.02.2015 року. (т. 2 а.с.95-99)
Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 28.04.2022 року по справі № 518/275/18 за позовом суб`єкта декларування до громадянина України ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за вказаним вище договором грошового займу було задоволено позовні вимоги стягнути з ОСОБА_3 на користь суб`єкта декларування заборгованість у сумі 57643862,85 гривні, з яких 54145890,00 грн сума позики, яка дорівнює 2000000 дол. США (відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 21.02.2018 (день звернення до суду)), та 3497972,85 гривні 3% річних у вигляді простроченої заборгованості (т. 2 а.с. 60-66).
Вказане рішення було залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції та набрало законної сили (т. 2 а.с. 67-93).
Відповідач вважає, що сума заборгованості за вказаним договором складає 55716988 грн., оскільки ця сума є еквівалентом 2000000 дол. США станом на надання позики 21.02.2015.
Натомість, позивач вказує суму заборгованості у розмірі 60 555 180,00 грн. (60294071,26 грн. у виправленій декларації), яка складається з 54145890,00 грн суми позики, встановленої судовим рішенням, обчислених судом 3% річних та індексу інфляції, а також самостійно обчислених ним за період з моменту ухвалення судового рішення до 31.12.2022 року, 3% річних та індексу інфляції.
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином задекларовано наявність позики згідно договору грошового займу від 21.02.2015 року, при чому різниця в методології такого розрахунку не може беззаперечно свідчити про факт недостовірного декларування.
Разом із тим, в оскаржуваній Довідці встановлено, що позивач звертався до Ширяївського районного суду Одеської області з позовом до фермерського господарства «Любас» про стягнення заборгованості, в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за розпискою від 01 січня 2014 року в сумі 6628058,75 грн., що підтверджується ухвалою вказаного суду від 04.07.2023 у справі № 518/1120/23. В обґрунтування позовних вимог надано копію розписки від 01 січня 2014 року, яка складена та підписана від імені фізичної особи ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 205-209).
З цього приводу позивач зазначав, що по-перше, у даній справі провадження не було відкрито, докази у праві не досліджувались та не було встановлено будь-яких фактичних обставин у справі, а отже твердження про наявність боргу є передчасним та помилковим. По-друге, позивач був позбавлений можливості дати будь-які пояснення по даній справі, так як відповідач не просив надати письмові пояснення з приводу цієї справи. По-третє, борг за цією розпискою був включений до договору позики від 21.02.2015.
Колегія суддів не погоджується із зазначеною правою позицією позивача та вважає, що в цій частині висновки відповідача є законними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Відповідно до частини 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Отже, розписка є належним, допустимим та достатнім правовстановлюючим документом, що підтверджує наявність майнового права вимоги (грошового активу), який має бути задекларований відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 46 Закону №1700-VIII.
З огляду на викладене, позиція позивача, з якою погодився суд першої інстанції стосовно відсутності судового рішення про стягнення вказаної заборгованості не є обґрунтованою.
Звертаючись до суду у межах справи № 518/1120/23, позивач стверджував про наявність вказаної заборгованості в сумі 6628058,75 грн., надавав до суду відповідну розписку, а отже не міг не усвідомлювати необхідність декларування вказаних коштів, позичених третій особі. За наявності у позивача доказу здійснення відповідного видатку та передачі коштів у борг, посилання на відсутність судового рішення як доказ відсутності відповідного боргу є неспроможними.
Співставлення дати розписки (2014 рік), звітного періоду (2022 рік) та дати звернення до суду (2023 рік) свідчить, що станом на 31.12.2022 року така заборгованість перед позивачем об`єктивно існувала та не була погашена.
Твердження позивача, що борг за цією розпискою був включений до договору позики від 21.02.2015 року колегія суддів оцінює критично, оскільки вказаний договір був укладений значно пізніше, його положення не містять посилань на включення до нього будь-яких сум позики, отриманих раніше, а розписка від 21.02.2015 року (т. 2 а.с. 99) свідчить про повне отримання позичальником грошових коштів у розмірі 2 мільйона доларів США згідно умов вказаного договору.
Крім того, за позицією позивача, з якою погодився суд першої інстанції, Національне агентство в ході проведення повної перевірки поданої ОСОБА_1 декларації не направляло відповідного запиту щодо наявності/відсутності у суб`єкта декларування станом на 31.12.2022 грошового активу у вигляді коштів, позичених третій особі ОСОБА_3 у розмірі 6628058,75 грн., а відтак позивач був позбавлений можливості дати будь-які пояснення по даному питанню.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що дійсно, у запиті НАЗК просило надати підтвердні документи, на підставі яких внесені відомості до розділу декларації грошовий актив у вигляді коштів, позичених третій особі, громадянину України ОСОБА_3 у розмірі 60 555 180 грн. У запиті не згадувалась ані розписка від 01 січня 2014 року на суму 6628058,75 грн., ані ухвала Ширяївського районного суду Одеської області по справі № 518/1120/23 (т. 2 а.с.23).
При цьому, суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2026 року у справі № 380/22908/24, від 12 березня 2026 року у справі № 160/7268/23 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16, від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18.
Апеляційний суд вважає, що з огляду на відсутність у матеріалах справи як обґрунтованих пояснень позивача з приводу заборгованості ОСОБА_3 у розмірі 6628058,75 грн., так і жодних доказів відсутності вказаної заборгованості перед позивачем у звітному періоді, тоді як позивач мав можливість надати такі пояснення та докази до суду, позивачем не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем спірного питання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки НАЗК, викладені у п.п. 5.1 пункту 5 Довідки (ІІІ. Описова частина) та розділі 4.1 (IV. Висновки), якими було встановлено факт зазначення недостовірних відомостей, які відрізняються від достовірних у розмірі від 500 до 2 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації є обґрунтованими, а позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
В свою чергу, які вірно вказує апелянт, повторне складання та підписання такої довідки, у тому числі за наслідками її оскарження в судовому порядку нормами чинного законодавства, зокрема Закону №1700-VII та Порядку №26/21 не передбачено, а можливість внесення будь-яких змін у довідку обмежена виправленням описки чи арифметичної помилки.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача відобразити на сайті довідку від 03.01.2025 № 10/25 з урахуванням висновків суду у цій справі, задоволенню не підлягають, при цьому визнання протиправним та скасування окремих пунктів Довідки є ефективним способом захисту порушених прав позивача та належною гарантією остаточного вирішення спору, який узгоджується із приписами ст. 5 КАС України.
Щодо посилань апелянта на відсутність у межах спірних правовідносин порушеного права позивача, колегія суддів оцінює їх критично, оскільки правова оцінка вказаним доводам була фактично надана у постанові Верховного Суду від 03 липня 2026 року по даній справі.
Щодо заявленого апелянтом клопотання про стягнення на його користь витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно вимог ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині, а в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування пунктів довідки, зобов`язання вчинити певні дії - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування п.п. 5.1 пункту 5 у розділі 3.1 (ІІІ. Описова частина), розділу 4.1 (IV. Висновки) довідки про результати проведення повної перевірки щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, поданої ОСОБА_1 , депутатом Одеської обласної ради, від 03.01.2025 №10/25, а також в частині зобов`язання Національного агентства з питань запобігання корупції відобразити на сайті довідку від 03.01.2025 № 10/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2022 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , депутатом Одеської обласної ради, з урахуванням висновків суду у цій справі.
В цій частині прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька
