Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
15 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №640/1559/20
адміністративне провадження №К/990/1692/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А. Г.,
суддів: Желєзного І. В., Соколова В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі за його позовом до Офісу Генерального прокурора, Кадрової комісії № 7 про визнання протиправними та скасування рішення і наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Сьомої кадрової комісії від 06 грудня 2019 року № 4/2 про неуспішне проходження позивачем атестації. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у визнанні протиправним і скасуванні пункту 1 наказу Генерального прокурора від 26 грудня 2019 року № 1226-вк у редакції наказу від 11 червня 2020 року № 1519ц, поновленні на посаді та стягненні середнього заробітку. У цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог і відмовити у позові.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підставою відкриття касаційного провадження стало твердження Офісу Генерального прокурора про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах № 640/304/20, № 420/5104/20, № 460/6002/20, № 640/1455/20, № 520/1087/20, № 640/26378/19, № 640/4210/20, № 380/2490/20, № 640/362/20, № 640/1229/20 та № 420/10296/20.
ОСОБА_1 подав клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач стверджує, що правовідносини у наведених Офісом Генерального прокурора справах не є подібними до правовідносин у справі № 640/1559/20.
На обґрунтування клопотання ОСОБА_1 зазначає, що в більшості наведених справ військові прокурори не подавали заяв про проходження атестації, не оскаржували рішення кадрових комісій у тому самому провадженні або відповідні рішення про неуспішне проходження атестації залишилися чинними. Натомість він подав заяву про переведення до Офісу Генерального прокурора, успішно пройшов два етапи атестації, був допущений до співбесіди та одночасно оскаржив рішення кадрової комісії і наказ про звільнення.
ОСОБА_1 також подав додаткові матеріали, в яких повідомив про видання Офісом Генерального прокурора наказу від 27 січня 2025 року № 82ц на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року.
Перевіривши доводи клопотання, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови про відступлення від такого висновку.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 339 цього Кодексу суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу встановлено, що висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду та зазначений скаржником у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Для застосування цієї процесуальної норми недостатньо встановити окремі відмінності у фактичних обставинах справ. Закриття касаційного провадження можливе, якщо висновок Верховного Суду сформульований щодо іншого предмета правового регулювання або за таких юридично значущих умов, що він об`єктивно не може бути використаний для перевірки оскарженого судового рішення.
Подібність правовідносин оцінюється насамперед за їхнім змістом, тобто за характером прав і обов`язків сторін, нормами права, які регулюють спір, предметом судового контролю та обставинами, від яких залежить застосування відповідної норми. Тотожність усіх фактичних обставин для визнання правовідносин подібними не вимагається.
У справах, на які посилається Офіс Генерального прокурора, Верховний Суд розглядав спори осіб, які проходили військову службу та перебували на посадах військових прокурорів, були звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням органів прокуратури і вимагали скасування наказів про звільнення та поновлення в органах прокуратури.
Верховний Суд у цих справах застосовував статті 27, 51 Закону України «Про прокуратуру», положення розділу II Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
У справі № 640/1559/20 предметом перевірки також є правові наслідки припинення військової служби військового прокурора, законність наказу про звільнення з прокурорської посади та можливість поновлення в органах прокуратури.
Отже, у наведених справах і в справі, що переглядається, наявний спільний змістовий елемент правовідносин: залежність перебування на посаді військового прокурора від проходження військової служби та правові наслідки звільнення з неї під час реформування системи прокуратури.
Обставина, що ОСОБА_1 оскаржив у цьому самому провадженні також рішення кадрової комісії від 06 грудня 2019 року № 4/2, має істотне значення для вирішення касаційної скарги. Визнання такого рішення протиправним може впливати на оцінку законності наказу про звільнення та на належний спосіб судового захисту.
Проте ця особливість не усуває подібності правовідносин у частині, яка стала підставою для відкриття касаційного провадження. Вона потребує оцінки під час касаційного перегляду: суд має встановити, чи поширюються висновки з наведених постанов на спір у повному обсязі, чи відмінності у фактичних і юридичних обставинах обмежують їх застосування.
З`ясування того, чи врахували суди попередніх інстанцій відповідний висновок Верховного Суду, а також того, чи впливає скасування рішення кадрової комісії на спосіб поновлення прав позивача, належить до розгляду касаційної скарги по суті. Це питання не може бути вирішене шляхом закриття касаційного провадження до перевірки правильності застосування норм матеріального права.
Видання Офісом Генерального прокурора наказу від 27 січня 2025 року № 82ц на виконання постанови апеляційного суду не впливає на оцінку подібності правовідносин. Виконання судового рішення до завершення касаційного перегляду не припиняє предмета спору і не є підставою, передбаченою пунктом 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, наведені ОСОБА_1 доводи стосуються його бачення щодо застосовності правових висновків Верховного Суду та обґрунтованості касаційної скарги, але не підтверджують установленої законом підстави для закриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 243, 248, 327, 339, 345, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі № 640/1559/20 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Г. Загороднюк
Судді І. В. Желєзний
В. М. Соколов
