Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 420/7848/25
адміністративне провадження № К/990/10552/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Берназюка Я.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року (головуючий суддя Свида Л.І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року (головуючий суддя Кравченко К.В., судді: Вербицька Н.В., Джабурія О.В.) у справі № 420/7848/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
І. У С Т А Н О В И В:
У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі також позивачка) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також відповідач), у якому просила:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обчислення та виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.10.2024 без урахування довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.01.2024 № 29-Ф;
зобов`язати Головне управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та виплатити пенсію за віком починаючи з 01.10.2024 відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» з урахуванням довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.01.2024 № 29-Ф.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2025, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2026, позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, 09.03.2026 відповідач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2026 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.
24.04.2026 від позивачки надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому вона просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 04.01.2021.
31.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду України з заявою про переведення її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Разом із заявою позивачка надала довідки від 30.01.2024 № 29-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на грудень 2023 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше ніж як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за грудень 2023 року.
З 31.01.2024 позивачку переведено на пенсію за віком за Законом України «Про державну службу», яку обчислено на підставі довідок від 30.01.2024 № 29-Ф та її розмір становив 17625,24 грн.
Листом від 24.09.2024 позивачку повідомлено про те, що з метою забезпечення виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб» (далі також постанова КМУ № 823), яка набрала законної сили з дня її опублікування та застосовується з 01.01.2024, пенсії, призначені згідно Закону України «Про державну службу» за зверненнями, які надійшли після 01.01.2024 переглянуті. За результатом перевірки, управлінням пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг витребувано нові довідки про заробітну плату, видані згідно з додатками 1-6 до постанови КМУ № 823 та приведено пенсійну справу у відповідність. З урахуванням зазначеного розмір пенсії позивачки за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 01.10.2024 становить 9744,48 грн.
Позивачка не погодилася із правомірністю дій відповідача щодо обчислення та виплати їй пенсії починаючи з 01.10.2024 без урахування довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.01.2024 № 29-Ф та звернулася до суду із цим позовом.
IІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позивачка не погоджується із правомірністю дій відповідача щодо обчислення та виплати пенсії, починаючи з 01.10.2024 без урахування довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.01.2024 № 29-Ф.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що у зв`язку з набранням постановою КМУ № 823 чинності 20.07.2024, дія якої застосовується з 01.01.2024, всі призначені з 01.01.2024 пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» підлягають перегляду відповідними територіальними управліннями Пенсійного фонду України з урахуванням отриманих відомостей про заробітну плату станом на 31.12.2023.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачки з 01.10.2024, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823.
Проте постанова КМУ від 12.07.2024 року № 823, якою внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі також постанова КМУ/Порядок № 622), набрала чинності 20.07.2024, в той час, як позивачку було переведено на пенсію державного службовця в лютому 2024 року.
З огляду на зазначене, суди дійшли висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, здійснивши перерахунок пенсії позивачки за віком згідно із Законом України «Про державну службу» з 01.10.2024 з врахуванням поновлених довідок, в результаті якого зменшено розмір пенсії.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що позивачка реалізувала своє право на призначення пенсії державного службовця у січні 2024 року. Розмір пенсії правомірно обчислено з урахуванням постанови КМУ № 823.
На думку скаржника, до моменту законодавчого врегулювання спірних відносин у судів відсутні правові підстави для самостійного запровадження механізму перерахунку чи визначення за особою відповідного суб`єктивного права на підставі лише довідок про заробітну плату, оскільки це виходить за межі повноважень та суперечить принципу правової визначеності як складової верховенства права.
Позивачка вважає доводи касаційної скарги безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках.
Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
Такий підхід узгоджується і з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері соціального захисту.
Відповідно до статті 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права (International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights) держави-учасниці визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування. У взаємозв`язку із частиною першою статті 2 цього Пакту зазначене право передбачає обов`язок держави вживати заходів для його поступового забезпечення з використанням максимуму наявних ресурсів. У Загальному коментарі № 19 «The right to social security (art. 9)» (E/C.12/GC/19) Комітет ООН з економічних, соціальних і культурних прав зазначив, що щодо регресивних заходів у сфері права на соціальне забезпечення діє сильна презумпція їх недопустимості, а запровадження таких заходів потребує особливо ретельного обґрунтування.
У цій справі наведений стандарт має підтверджувальне значення, оскільки зменшення розміру вже призначеної позивачці пенсії здійснено всупереч прямому припису пункту 5 Порядку № 622, який виключає перегляд раніше призначеної пенсії державного службовця на підставі нових довідок.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що позивачка з січня 2024 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
До заяви про переведення на пенсію було долучено довідки від 30.01.2024 № 29-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на грудень 2023 року та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше ніж як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби за грудень 2023 року.
При призначенні пенсії позивачці орган Пенсійного фонду врахував довідку від 30.01.2024 № 29-Ф про складові заробітної плати державного службовця за грудень 2023 року, у зв`язку з чим розмір пенсії позивачки було визначено у сумі 17625,24 грн.
Листом від 24.09.2024 позивачку повідомлено про те, що з метою забезпечення виконання положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб» (далі також постанова КМУ № 823), яка набрала законної сили з дня її опублікування та застосовується з 01.01.2024, пенсії, призначені згідно Закону України «Про державну службу» за зверненнями, які надійшли після 01.01.2024 переглянуті. За результатом перевірки, управлінням пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг витребувано нові довідки про заробітну плату, видані згідно з додатками 1-6 до постанови КМУ № 823 та приведено пенсійну справу у відповідність. З урахуванням зазначеного розмір пенсії позивачки за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 01.10.2024 становить 9744,48 грн.
Ключовим у цій справі є питання можливості застосування положень постанови КМУ № 823 до правовідносин щодо пенсії державного службовця, яка була призначена позивачці до набрання чинності зазначеною постановою, а також питання допустимості перегляду та зменшення розміру раніше призначеної пенсії на підставі нового порядку визначення складових заробітної плати для її обчислення, з урахуванням положень статей 22, 58 Конституції України та пункту 5 Порядку № 622 у редакції постанови КМУ № 823.
Так, до 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців регулювалося Законом № 3723-XII, статтею 37 якого було передбачено право окремих категорій державних службовців на призначення пенсії державного службовця у розмірі 60 відсотків заробітної плати.
01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (далі також Закон № 889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого Закон № 3723-XII визнано таким, що втратив чинність, крім статті 37, яка підлягає застосуванню до осіб, визначених пунктами 10 та 12 цього розділу.
Відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII збережено за особами, які станом на 01.05.2016 мали необхідний стаж державної служби.
Отже, після набрання чинності Законом № 889-VIII право на призначення пенсії державного службовця збережено за особами, які відповідають вимогам статті 37 Закону № 3723-XII та пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
14 вересня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», якою затверджено Порядок № 622, що визначає механізм обчислення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям.
Так, згідно з пунктами 1, 2 Порядку № 622 (в редакції, чинній на час призначення позивачці пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ станом на 31.01.2024) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 3-1 Порядку № 622 державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом № 889-VIII, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 622 у всіх випадках заробітна плата для призначення пенсії державного службовця враховується в межах установленої законом на день призначення пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Зміст наведених положень Порядку № 622 у редакції, чинній станом на 31.01.2024, дає підстави для висновку, що на момент звернення позивачки за призначенням пенсії законодавством було передбачено різний порядок визначення окремих складових заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця.
Так, посадовий оклад, надбавка за ранг та надбавка за вислугу років підлягали врахуванню у розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії, тоді як інші виплати, що включаються до заробітку для обчислення пенсії, визначалися за вибором особи за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією.
Отже, на момент призначення позивачці пенсії чинна редакція Порядку № 622 допускала врахування посадового окладу, надбавки за ранг та надбавки за вислугу років станом на січень 2024 року одночасно із врахуванням інших складових заробітної плати за попередній період роботи на державній службі, зокрема за грудень 2023 року. Саме за такого нормативного регулювання позивачка реалізувала своє право на переведення на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Проте відповідачем здійснено приведення матеріалів електронної пенсійної справи позивачки у відповідність до вимог постанови КМУ № 823 та проведено перерахунок пенсії, внаслідок чого з 01.10.2024 розмір пенсії позивачки було зменшено до 9744,48 грн.
Суд зазначає, що незалежно від формулювання, використаного органом Пенсійного фонду України ("приведення у відповідність", "уточнення", "перерахунок"), зміна розміру пенсії після її призначення за своєю правовою природою є переглядом раніше призначеної пенсії, оскільки наслідком таких дій є зміна вже визначеного та реалізованого обсягу права особи на пенсійне забезпечення.
Отже, відповідач починаючи з 01.10.2024 здійснив перерахунок пенсії позивачки, призначеної відповідно до Закону № 3723-ХІІ, з урахуванням положень Постанови № 823, якою внесено зміни до Порядку № 622. У цьому контексті Суд виходить з того, що правове значення має не назва управлінської дії суб`єкта владних повноважень, а її фактичний зміст і наслідки для особи: повторне визначення після призначення пенсії складових заробітної плати, що спричинило зменшення розміру щомісячної пенсійної виплати, є переглядом раніше призначеної пенсії.
Такий висновок узгоджується з принципом належного урядування (good governance), застосованим у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні у справі «Moskal v. Poland» (заява № 10373/05, п. 72-73) Суд наголосив, що у справах, які стосуються соціальних виплат та інших майнових інтересів особи, органи державної влади повинні діяти з особливою сумлінністю, а виправлення державою власного підходу не може покладати на особу надмірний тягар. У загальному вимірі такий підхід відображено також у рішенні «Rysovskyy v. Ukraine» (заява № 29979/04, п. 70- 71).
Так, 20.07.2024 набрала чинності постанова КМУ №823, якою внесено зміни до Порядку №622.
Пунктом 3 Постанови № 823 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.01.2024.
Згідно пункту 4-1 Порядку № 622 (у редакції постанови КМУ № 823) для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням:
посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом);
розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.
Розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії.
Особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, і мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з 1 січня 2024 р. за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 1 січня 2024 р., визначених за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду, в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за визначеним класифікаційним кодом. При цьому для осіб, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.
Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1;
розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2;
середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.
Постановою КМУ № 823 Порядок № 622 доповнено пунктом 4-2, відповідно до якого для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.
Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;
розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.
Пунктом 5 Порядку № 622 в редакції постанови КМУ № 823 передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Зміст наведених положень Порядку № 622 у редакції постанови КМУ № 823 свідчить про те, що Кабінетом Міністрів України було змінено механізм визначення складових заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям у зв`язку із впровадженням класифікації посад державної служби з 01 січня 2024 року.
Разом із тим, пункт 5 Порядку № 622 у редакції постанови КМУ № 823 прямо встановлює, що довідки про заробітну плату державних службовців за формами, визначеними додатками 1-6 до цього Порядку, видаються виключно для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Отже, системний зміст наведених положень дає підстави для висновку, що зміни, внесені постановою КМУ № 823, були спрямовані на врегулювання порядку первинного призначення пенсій державним службовцям після впровадження нової системи класифікації посад державної служби та не передбачали повноважень органу Пенсійного фонду здійснювати перегляд або зменшення розміру вже призначеної пенсії державного службовця виключно у зв`язку із набранням чинності зазначеною постановою.
Водночас закріплене у пункті 3 постанови КМУ № 823 положення про її застосування з 01 січня 2024 року не може тлумачитися ізольовано від приписів пункту 5 Порядку № 622 у редакції цієї ж постанови, який прямо виключає можливість використання нових форм довідок та нового порядку визначення складових заробітної плати як підстави для перегляду раніше призначених пенсій державних службовців. Зазначене формулювання визначає часові межі застосування нового механізму при призначенні пенсії, однак не надає органу Пенсійного фонду повноваження переглядати та зменшувати пенсії державних службовців, які на час такого застосування вже були призначені.
Такі положення, як правильно зазначає позивачка, узгоджуються із загальними конституційними принципами дії нормативно-правових актів у часі, правової визначеності та недопустимості звуження змісту й обсягу вже реалізованих соціальних прав особи.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У Рішенні Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 13 травня 1997 року № 1-зп зазначено, що закріплення принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою та громадянином, та породжує у особи впевненість у тому, що її існуюче правове становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього нормативно-правового акта.
У рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 КСУ зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У Рішенні КСУ від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001 зазначено, що дія закону або іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ним чинності.
Аналогічного висновку дійшов КСУ у рішенні від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019, де вказав, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини). Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Виходячи з наведеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, принципу правової визначеності та недопустимості звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на пенсійне забезпечення у визначеному законом розмірі після його реалізації та призначення пенсії підлягає державному захисту і не може бути погіршене шляхом подальшої зміни нормативного регулювання.
Також призначена позивачці пенсія державного службовця становить майновий інтерес, який підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Stec and Others v. the United Kingdom» ((dec.) [GC], заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 51) та у рішенні у справі «Bеlane Nagy v. Hungary» ([GC], заява № 53080/13, п.п. 74- 79, 86- 89), сформульовано підхід, за яким стаття 1 Першого протоколу не гарантує права на пенсію певного розміру, однак установлене національним законодавством право на соціальну виплату утворює захищений майновий інтерес особи, яка відповідає умовам її отримання. Якщо зменшення пенсії зумовлене не зміною обставин самої особи, а зміною законодавства або способу його застосування, таке зменшення може становити втручання у право на мирне володіння майном. У цій справі розмір уже призначеної позивачці пенсії було зменшено саме внаслідок застосування відповідачем нового порядку визначення складових заробітної плати, причому всупереч прямому припису пункту 5 Порядку № 622.
Конституційний принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі означає, що норми права регулюють лише ті правовідносини, які виникли після набрання ними чинності, якщо інше прямо не передбачено Конституцією України. Такий принцип є складовою принципу правової визначеності та гарантує особі стабільність її правового становища, а також захист від погіршення вже набутого обсягу прав унаслідок прийняття нових нормативно-правових актів. Отже, законодавчі зміни, які встановлюють новий порядок реалізації або обчислення соціального права, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, та не можуть бути підставою для звуження змісту чи обсягу вже реалізованого права особи, зокрема шляхом зменшення раніше призначеного розміру пенсії.
Додатково Суд враховує положення статті 12 розділу 3 Європейської соціальної хартії (переглянутої) (European Social Charter (Revised)), відповідно до якої держави зобов`язуються прагнути до поступового підвищення рівня системи соціального забезпечення. Також у «Digest of the Case Law of the European Committee of Social Rights» Європейський комітет з соціальних прав узагальнив підхід, згідно з яким обмежувальні зміни у системі соціального забезпечення не є автоматично несумісними з Хартією, однак підлягають оцінці з огляду на характер і мету змін, їх масштаб, необхідність та наслідки для осіб, яких вони стосуються. При цьому заходи, які підривають основні засади системи соціального забезпечення або позбавляють особу належного захисту від серйозного соціального ризику, становлять регресивні заходи, несумісні зі статтею 12 розділу 3 Хартії.
У цій справі наведений стандарт має додаткове підтверджувальне значення, оскільки спірне зменшення пенсії не було наслідком установленої законом загальної реформи, щодо якої органом Пенсійного фонду наведено обґрунтування необхідності й пропорційності втручання. Навпаки, таке зменшення здійснено всупереч прямому припису пункту 5 Порядку № 622 у редакції постанови КМУ № 823, який виключає використання нових довідок як підстави для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Як порівняльний орієнтир щодо значення недопущення регресії у рівні захисту засадничих цінностей правовладдя Суд також бере до уваги підхід, викладений Великою палатою Суду справедливості Європейського Союзу у рішенні від 20 квітня 2021 року у справі «Repubblika v Il-Prim Ministru» (C-896/19, ECLI:EU:C:2021:311, п. 63- 65). Зазначене рішення стосується спеціальної сфери організації правосуддя і не є самостійною підставою вирішення цього пенсійного спору, однак узгоджується з вимогою передбачуваного та несвавільного застосування державою встановленого нею нормативного регулювання.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.04.2024 № 580/6509/23, зміна порядку розрахунку пенсії, як періодичної виплати фізичній особі, шляхом прийняття відповідного закону, який відповідає критерію якості закону та легітимній меті, за загальним правилом, не суперечить положенням статті 22 (щодо недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод) та статті 58 (щодо відсутності у законів та інших нормативно-правових актів зворотної дії в часі) Конституції України, за умови, що такі зміни не передбачають зменшення розміру пенсії, яку особа отримує на момент прийняття таких законодавчих змін.
З огляду на це зміна порядку визначення складових заробітної плати для обчислення пенсії державного службовця, запроваджена постановою КМУ № 823, не може бути підставою для перегляду та зменшення розміру вже призначеної позивачці пенсії, оскільки таке застосування нового нормативного регулювання фактично призводить до звуження змісту та обсягу раніше реалізованого права особи на соціальний захист.
Серед іншого, такий висновок безпосередньо узгоджується зі змістом пункту 5 Порядку № 622 у редакції постанови КМУ № 823, яким прямо передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за новими формами згідно з додатками 1-6 до цього Порядку, видаються виключно для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.
Отже, сам нормативно-правовий акт, яким було змінено механізм визначення складових заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, прямо виключає можливість використання нових довідок та нового порядку обчислення заробітної плати як підстави для перегляду і зменшення вже призначеної пенсії державного службовця.
Із системного змісту положень постанови КМУ № 823 та Порядку № 622 у редакції цієї постанови вбачається, що Кабінет Міністрів України, запроваджуючи новий порядок визначення складових заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, одночасно обмежив сферу застосування такого нормативного регулювання виключно правовідносинами щодо призначення пенсії, виключивши можливість його використання для перегляду раніше призначених пенсій.
Отже, положення постанови КМУ № 823 не можуть тлумачитися як такі, що наділяють орган Пенсійного фонду повноваженнями на повторне визначення складових заробітної плати та зменшення розміру вже призначеної пенсії державного службовця лише у зв`язку з набранням чинності новим нормативним регулюванням.
Інше тлумачення зазначених положень фактично призводило б до надання постанові КМУ № 823 зворотної дії у часі в частині погіршення правового становища особи, яка до набрання чинності цією постановою вже реалізувала право на пенсію державного службовця у визначеному законом порядку.
Аналогічна правова позиція за подібних правовідносин викладена у постанові від 2 червня 2026 року у справі № 240/25473/24.
Повертаючись до встановлених судами обставин справи, колегія суддів зазначає, що право позивачки на пенсію державного службовця було реалізовано 31.01.2024 відповідно до положень Порядку № 622 у редакції, чинній на момент звернення за призначенням пенсії. Саме в межах такого нормативного регулювання органом Пенсійного фонду було визначено складові заробітної плати, що підлягали врахуванню при обчисленні пенсії, та здійснено її призначення.
Водночас зміни до Порядку № 622, внесені постановою КМУ № 823, набрали чинності лише 20.07.2024 та запровадили новий порядок визначення окремих складових заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям.
За встановлених у цій справі обставин застосування органом Пенсійного фонду нових положень Порядку № 622 до пенсії, яка вже була призначена позивачці, фактично призвело до перегляду раніше визначеного розміру пенсії та його зменшення.
За такого правого регулювання, колегія суддів доходить висновку, що здійснений відповідачем з 01.10.2024 перерахунок пенсії позивачки із застосуванням положень постанови КМУ № 823 суперечить принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі, призводить до звуження обсягу раніше реалізованого права позивачки на пенсійне забезпечення та не узгоджується зі змістом пункту 5 Порядку № 622 у редакції постанови КМУ № 823, яким прямо виключено можливість перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця на підставі нових форм довідок про заробітну плату та нового порядку визначення складових заробітної плати.
Суд враховує, що правова визначеність і передбачуваність правозастосування є складовими верховенства права та мають особливе значення у триваючих правовідносинах соціального забезпечення. У Висновку Консультативної ради європейських суддів № 20 (2017) "The role of courts with respect to the uniform application of the law" наголошено на значенні однакового застосування закону для правової визначеності та довіри до судової влади. У цій справі позивачка, реалізувавши право на пенсію державного службовця за правилами, чинними на дату звернення, мала обґрунтовані очікування, що подальші зміни підзаконного регулювання не будуть використані для зменшення вже призначеного розміру пенсії всупереч прямому обмеженню, встановленому пунктом 5 Порядку № 622.
З огляду на встановлену у цій справі протиправність перерахунку пенсії позивачки з 01.10.2024, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відтак доводи касаційної скарги не спростували правильність висновків судів попередніх інстанцій.
Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 420/7848/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін
Я.О. Берназюк
А.А. Єзеров
