Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Губської О. А., Ємця А. А., Тітова М. Ю. щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2026 року в справі № 990/43/24 (провадження № 11-230заі25)
за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій протиправними, визнання протиправним і скасування рішення за апеляційною скаргою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2025 року.
1. Предметом позову в цій справі є законність дій Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) щодо проведення пленарних засідань з питання підтримки рішення колегії Комісії, ухваленого в межах процедури кваліфікаційного оцінювання судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді, та рішення ВККС від 18 січня 2024 року, яким ОСОБА_1 визнано такою, що не відповідає займаній посаді, та вирішено внести подання до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про звільнення її з посади судді.
2. Як на підставу позову ОСОБА_1 посилалася на те, що ВККС протиправно вирішувала питання про їївідповідність займаній посаді судді у пленарному складі, оскільки рішення про її відповідність чи невідповідність займаній посаді повинна була ухвалювати саме колегія ВККС. Також зазначала про порушення Комісією процедури кваліфікаційного оцінювання.
3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 07 травня 2025 року позов задовольнив частково:визнав протиправним і скасував рішення ВККС від 18 січня 2024 року № 23/ко-24; в іншій частині позову відмовив.
4. Рішення суду мотивовано тим, що оцінювання позивача на відповідність займаній посаді судді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС, яка 15 жовтня 2019 року завершила кваліфікаційне оцінювання щодо неї шляхом ухвалення відповідного рішення. Комісія не мала законних підстав переходити до стадії підтримки рішення колегії пленарним складом.
5. Постановою від 17 вересня 2026 року Велика Палата Верховного Суду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2025 року скасувала і провадження у справі закрила.
6. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскарження рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, або таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду ВРП за відповідним поданням Комісії, і лише разом із рішенням, ухваленим ВРП за наслідками такого розгляду.
7. Оскільки предметом спору в цій справі є рішення ВККС, яке ще не було предметом розгляду ВРП, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства на цій стадії, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, без ухвалення рішення по суті заявлених вимог.
8. З таким висновком Великої Палати Верховного Суду погодитися не можемо й відповідно до статті 35 ЦПК України висловлюємо окрему думку.
9. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
10. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
11. Забезпечення права на справедливий суд відіграє особливу роль у демократичному суспільстві, є його базовою цінністю, яка має вирішальне значення у безперешкодній реалізації основоположних прав і свобод людини і громадянина та дотриманні принципу верховенства права загалом.
12. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
13. У частині першій статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
14. Частина четвертої статті 22 КАС України визначає, що справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.
15. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів Українипередбачені статтею 266 КАС України.
16. Зокрема, у частині четвертій цієї статті зазначено про можливість Верховного Суду за наслідками розгляду адміністративних справ визнати акт Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; визнати дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії.
17. Тобто наведені норми КАС України наділяють кожну особу правом на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності ВККС.
18. У цій справі Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання щодо можливості оскарження у суді рішення ВККС про визнання судді таким, що за результатами кваліфікаційного оцінювання не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
19. Порядок ухвалення за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання рішення ВККС врегульований статтею 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
20. Так, відповідно до цієї норми права Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
21. Отже, право на судове оскарження рішення ВККС, ухваленого за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, чітко закріплено в законі.
22. Водночас висновок Великої Палати Верховного Суду про можливість оскарження такого рішення лише разом із рішенням, ухваленим ВРП за наслідками розгляду відповідного подання Комісії, не відповідає завданню адміністративного судочинства та ґрунтується на неправильному тлумаченні статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
23. За загальним правилом, яке закріплене в частині сьомій статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.
24. Виключенням із цього правила є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо надання рекомендацій, які відповідно до частини восьмої цієї статті, можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
25. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить визначення, які саме рішення ВККС мають рекомендаційний характер.
26. Водночас повноваження ВККС визначені в статті 93 цього Закону, у пунктах 3 і 4 частини першої якої зазначено, що ВККС вносить до ВРП рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді та рекомендацію про переведення судді відповідно до цього Закону, крім переведення у порядку дисциплінарного стягнення.
27. Повноважень щодо внесення інших рекомендацій, зокрема щодо звільнення судді, як такого, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, ні ця стаття, ні Перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містять.
28. Відповідно, оскаржуване рішення ВККС у розумінні закону не є рішенням щодо надання рекомендацій і тому виключення, визначене частиною восьмою статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у цьому випадку не застосовується, а рішення може бути самостійним об`єктом оскарження, на що чітко вказує спеціальна норма частини другої статті 88 цього Закону.
29. Законодавчо закріплена можливість оскарження рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є цілком логічною, адже таке рішення завершує процедуру кваліфікаційного оцінювання, є остаточним актом оцінки професійної здатності судді та породжує безпосередні правові наслідки для його статусу.
30. Твердження ж Великої Палати Верховного Суду про можливість позивача захистити свої права шляхом наведення ВРП під час розгляду подання ВККС усіх доводів, викладених у цьому позові, на нашу думку, є помилковим.
31. Перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності ВККС належить до виключної компетенції суду. ВРП не наділена повноваженнями здійснювати процесуальний контроль, перевіряти дотримання ВККС норм КАС України або підміняти собою органи судового контролю.
32. З огляду на викладене вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду не мала правових підстав для закриття провадження у цій справі, а повинна була ухвалити рішення по суті заявлених вимог.
Судді Губська О. А.
Ємець А. А.
Тітов М. Ю.
