Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
м. Вінниця
26 жовтня 2026 р. Справа № 120/359/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)
Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, 33004)
Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009)
про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням суду від 17.06.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025, позов задоволено частково, зокрема визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №024950002297 від 13.01.2022 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №023830007135 від 26.07.2022 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 25.12.2021 пенсію за віком відповідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
22.07.2026 до суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконання рішення суду, в якій вказує, що на виконання рішення суду йому призначено пенсію у розмірі 7 213, 19, водночас виплата пенсії здійснюється в розмірі 6 674, 08 грн.
Визначаючись щодо заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Ч. 2 ст. 382-1 КАС України визначено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення.
Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 1291 Конституції України.
Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Процитовані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
При цьому, аби застосувати певний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду від 17.06.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зобов`язано призначити позивачу з 25.12.2021 пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Предметом розгляду у справі було право позивача на призначення пенсії за віком та правомірність рішень про відмову в її призначенні.
Питання розміру пенсії, що підлягає призначенню та виплаті, предметом дослідження і оцінки суду у цій справі не було, а резолютивна частина рішення не містить жодних висновків щодо конкретного розміру пенсійної виплати.
У заяві про встановлення судового контролю позивач сам вказує, що на виконання рішення суду йому призначено пенсію у розмірі 7 213,19 грн. Отже, рішення суду в частині призначення пенсії виконано.
Доводи позивача зводяться до того, що розмір пенсії, яка фактично виплачується (6 674,08 грн), менший за розмір призначеної. Такі доводи стосуються правильності обчислення, нарахування та здійснення виплат, а не виконання судового рішення в даній справі. Оцінка таких доводів потребує встановлення обставин, які судом у цій справі не досліджувалися, зокрема підстав, розміру та правомірності зменшення виплачуваної суми.
За таких обставин суд не вбачає обґрунтованих сумнівів у тому, що відповідач не виконав свого обов`язку, покладеного судовим рішенням. Спір щодо розміру виплачуваної пенсії є новим публічно-правовим спором, який виходить за межі предмета розгляду у цій справі й не може бути вирішений в порядку судового контролю за виконанням рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про його виконання немає, тому заява задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382, 382-1 КАС України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання рішення суду відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Маслоід Олена Степанівна
