Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/8717/24 пров. № СК-А/857/32928/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,
за участю секретаря судового засідання Прокопюк К.В.,
представника позивача Богданова О.В.,
представника відповідача Марциняка С.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
суддя (судді) в суді першої інстанції Крутько О.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складання повного тексту рішення не зазначено,
В С Т А Н О В И В:
22 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №1405813012409 від 16.06.2023; №1405713012409 від 16.06.2023; №1405913012409 від 16.06.2023.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що Головне управління ДПС у Львівській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 28.07.2017 по 27.07.2020. Встановлено, що до перевірки не надано документів, які стосуються здійснення підприємницької діяльності: книгу обліку доходів; накладні на товар, документи про оплату за товар, акти виконаних робіт; договори, угоди з постачальниками та покупцями; банківські документи; банківські виписки, довідки з банків про рух коштів по розрахункових рахунках. Стверджує, що вимогу про надання документів отримала несвоєчасно, після чого дізналась, що її документи були викрадені ще на початку 2021 року. Вказує, що свої бухгалтерські та фінансові документи зберігала в офісі фірми свого сина ОСОБА_2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТУР-УКРАЇНА». Зауважує, що акт понесення задекларованих витрат вона може довести виписками про рух коштів з банківських рахунків. З метою отримання відповідних виписок з банківських рахунків, її представник звернувся до відповідних банківських установ. Також повідомляє, що здійснює відновлення інших документів, які підтверджують витрати, вказані документи будуть долучені до матеріалів справи після їх отримання. Вважає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач була повідомлена про проведення перевірки, оскільки їй було направлено копію наказу від 29.03.2023 № 1114-ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» та повідомлення від 01.04.2023 за № 48/6/13 01-24-09 рекомендованим листом 01.04.2023 № 8140001525773, відповідно до матеріалів справи вказаний рекомендований лист отримано платником 27.04.2023. Суд першої інстанції вказав, що позивач не надала доказів передання на зберігання ТзОВ «Центур-Україна» документів щодо здійснення нею фінансово-господарської діяльності за спірний період з формуванням відповідних актів приймання-передачі документів з відповідним їх переліком. Суд першої інстанції встановив, що позивач не повідомила контролюючий орган про втрату первинних документів ні у строк, визначений ПК України, ні протягом строку проведення перевірки чи складення акту за результатами її проведення. Позивач не відновила втрачені документи протягом встановлених ПК України строків (90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу), відповідні документи не відновлені і на дату розгляду справи, оскільки такі до матеріалів справи не долучились. Суд першої інстанції звернув увагу, що позивач не зверталась до відповідача щодо перенесення термінів проведення перевірки у зв`язку з втратою первинних документів. При цьому, суд першої інстанції наголосив, що втрата відповідних документів не є безумовною підставою перенесення термінів проведення перевірки, тоді як підставою перенесення терміну її проведення, за змістом вищевказаних положень чинного податкового законодавства є неможливість проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків. За наведених вище обставин справи, суд першої інстанції констатував, що за результатами документальної позапланової невиїзна перевірки діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 28.07.2017 по 27.07.2020 контролюючий орган, у зв`язку з неподанням платником податків первинних документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, правомірно встановив порушення вимог податкового законодавства, про які йдеться у акті від 22.05.2023 р. № 13906/13-01-24-09/ НОМЕР_1 . З огляду на вказане, відсутні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №1405813012409 від 16.06.2023, №1405713012409 від 16.06.2023, №1405913012409 від 16.06.2023.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що до позовної заяви було долучено копії первинних господарських документів за 2017 рік, загальним об`ємом 243 сторінки. Проте суд першої інстанції не досліджував вказаних доказів та не надав їм жодної оцінки, оскільки в оскаржуваному рішенні не згадується про наявність вказаних доказів. З огляду на вказане, вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки оцінка вказаних доказів не здійснена взагалі. Зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 380/8717/24 повернуто скаржнику.
Постановою Верховного Суду від 25 лютого 2025 року ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2026 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про призначення судово-економічної експертизи відмовлено.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.
Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі наказу № 1114-ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 28.07.2017 по 27.07.2020, за результатами якої складено акт від 22.05.2023 № 13906/13-01-24-09/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5 ст. 44, пп.54.3.5 п.54.3 ст.54, пп. 163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4, пп.177.5.2 п. 177.5, пп. 177.5.3 п.177.5, 177.10, п. 177.1 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІV (із змінами та доповненнями) в частині непредставлення первинних документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що призвело до заниження сум чистого оподатковуваного доходу за 2017-2020 в розмірі 11 525 959,06 грн., в результаті чого занижено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 074 661,83 грн; п.п.1.2, 1.3, 1.6 п.16 прим 1 підрозділу 10 Розділу XX, пп.54.3.5 п.54.3 ст.54. пп. 163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п. 177.1, п. 177.2, п.177.4, пп. 177.5.2 п.177.5, пп. 177.5.3 п.177.5, 177.10, п. 177.1 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями) в частині заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2017 2020 в розмірі 11 525 959,06 грн, що призвело до заниження військового збору в сумі 172 889,38 грн.; п.44.1, п.44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
На підставі вищезазначеної перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 16.05.2023 № 1405713012409 форми «Р» про збільшення грошового зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язанням 2074661,83 грн. та за штрафними санкціями 518665,46 грн;
від 16.05.2023 № 1405813012409 форми «Р» про збільшення грошового зобов`язань з військового збору за податковим зобов`язанням 172889,38 грн. та за штрафними санкціями 43222,35 грн;
від 16.05.2023 № 1405913012409 форми «ПС» про збільшення грошового зобов`язання за штрафними санкціями - 1020 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Пунктами 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше: 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу; 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту; 44.3.3. 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту; 44.3.4. 1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.
Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.
Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.
Пунктами 75.1, підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно пп. 78.1.7 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Із матеріалів справи слідує, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована від 28.07.2017, отримала свідоцтво про державну реєстрацію, номер виписки з ЄДР 24080000000005376. На обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області, Сокальська ДПІ (Сокальський р-н) перебуває з 28.07.2017р. за №N 132917196618.
27.07.2020р. позивач подала до державного реєстратора заяву щодо припинення діяльності за № 24080060004005376.
На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20. п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.7. п.78.1. ст.78, ст.79, п.69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області Сенейком Ігорем Михайловичем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПІІ НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютною та іншого законодавства за період з 28.07.2017 по 27.07.2020.
Позивач була повідомлена про проведення перевірки, оскільки їй було направлено копію наказу від 29.03.2023р. № 1114-ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» та повідомлення від 01.04.2023 за № 48/6/13 01-24-09 рекомендованим листом 01.04.2023р. № 8140001525773. Відповідно до матеріалів справи вказаний рекомендований лист отримано платником 27.04.2023.
16.05.2023 Головним управлінням ДПС у Львівській області складено акт № 670/6/13-01-24-09/ НОМЕР_1 «Про ненадання фізичною особою платником податків ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) документів для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки», згідно з яким станом на 16.05.2023 до перевірки жодних документів позивачка не надала.
В обґрунтування поважності причин ненадання первинних документів до перевірки ОСОБА_1 у позовній заяві покликалась на те, що такі документи були втрачені (викрадені), на підтвердження чого додала Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12021142050000553, дата реєстрації провадження - 31.03.2021), у якому зазначено, що 30.03.2021 у ЛРУПГУНП у Львівській області надійшла ухвала Личаківського районного суду м. Львова про зобов`язання внесення відомостей у ЄДР за якою адвоката Шлянти Н.Р. в інтересах ТзОВ «Центур-Україна за ст.357 КК України, ІТС ІПНП 12096.
Проте позивач не надала жодних доказів передання на зберігання ТзОВ «Центур-Україна» документів щодо здійснення нею фінансово-господарської діяльності за спірний період з формуванням відповідних актів приймання-передачі документів з відповідним їх переліком.
Підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право, зокрема, запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.п. 16.1.12 п. 16.1. ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Колегія суддів зауважує, що пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час перевірки) передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.
У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Отже, ПК України передбачає, що саме платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, а також, можливість перенесення контролюючим органом термінів проведення відповідної перевірки такого платника податків до дати відновлення та надання документів до перевірки, в межах визначених чинним податковим законодавством строків, саме у разі проведення перевірки платника податків.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач не повідомила контролюючий орган про втрату первинних документів ні у строк, визначений ПК України, ні протягом строку проведення перевірки чи складення акту за результатами її проведення.
У постановах від 19 лютого 2019 року у справі №П/811/1238/16 та від 26 лютого 2019 року у справі №826/6448/15 Верховний Суд зробив висновок, що повідомлення платника податку про втрату первинних документів відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України є підставою для перенесення терміну проведення документальної перевірки до дати відновлення таких документів в межах 90 днів.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 по справі №420/7090/19 зауважив, що передбачений пунктом 44.5 статті 44 ПК України обов`язок перенесення термінів проведення перевірки податковими органами має слугувати захисту добросовісного платника податків і в жодному разі не може бути правовою підставою для уникнення податкового контролю, що здійснюється податковими органами, в аспекті правильності нарахування, своєчасності та повноти сплати податків і зборів.
Позивач не відновила втрачені документи протягом встановлених ПК України строків (90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу). Відповідні документи не відновлені і на час розгляду справи, оскільки такі до матеріалів справи не долучились.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач не зверталась до відповідача щодо перенесення термінів проведення перевірки у зв`язку з втратою первинних документів.
При цьому, колегія суддів зауважує, що втрата відповідних документів не є безумовною підставою перенесення термінів проведення перевірки, тоді як підставою перенесення терміну її проведення, за змістом вищевказаних положень чинного податкового законодавства є неможливість проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків.
Для прийняття контролюючим органом відповідного рішення про неможливість проведення перевірки, платник податків повинен зазначити, які саме документи втрачено (та, відповідно, можливо відновити), а контролюючий орган за наслідками такого повідомлення повинен визначитись, чи можливо провести перевірку без таких документів, чи необхідно дочекатись їх відновлення.
Однак, позивач жодним чином не конкретизувала які саме документи втрачено, які дії вчинено для відновлення первинних документів та коли такі будуть відновлені.
Пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не надав оцінки долученим до позовної заяви копій первинних господарських документів за 2017 рік, є необгрунтованими та не можуть братись судом до уваги, оскільки вказані документи не надавались під час проведення перевірки та не були предметом дослідження контролюючого органу.
У постанові від 21.10.2021 року по справі №802/1464/17-а Верховний Суд констатував, що надання первинних документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді та проведення економічної експертизи, не змінює статусу цих документів, як таких, що були відсутні на час формування даних звітності та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.
Таким чином, колегія суддів констатує, що позивач втратила документи у 2021 році та не забезпечила їх відновлення як до моменту проведення перевірки (2023 рік) так і до моменту звернення до суду (2024 рік) та не зверталась до податкового органу про перенесення термінів проведення перевірки.
За наведених вище обставин справи, суд першої інстанції обгрунтовано констатував, що за результатами документальної позапланової невиїзна перевірки діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 28.07.2017 по 27.07.2020 контролюючий орган, у зв`язку з неподанням платником податків первинних документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, правомірно встановив порушення вимог податкового законодавства, про які йдеться у акті від 22.05.2023 р. № 13906/13-01-24-09/ НОМЕР_1 .
З наведеного слідує, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №1405813012409 від 16.06.2023, №1405713012409 від 16.06.2023, №1405913012409 від 16.06.2023.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 380/8717/24 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддяО. Б. Заверуха суддіО. М. Гінда З. М. Матковська У зв`язку із участю головуючого судді Заверухи О.Б. у міжнародній науковій конференції без відбуття у відрядження з 23.10.2026 по 24.10.2026 відповідно до наказу голови суду № 807/к/тм від 16.10.2026 повне судове рішення складено та підписано 26.10.2026.
