ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2012 року
м. Київ
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Григор’євої Л.І.,
Гуменюка В.І.,
Жайворонок Т.Є.,
Лященко Н.П.,
Охрімчук Л.І.,
Романюка Я.М.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні заяви ОСОБА_16 та ОСОБА_10 про перегляд ухвали колегії суддів Cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10, ОСОБА_16, ОСОБА_12 про визнання права спільної сумісної власності,
в с т а н о в и л а :
У липні 2010 року ОСОБА_11 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 16 жовтня 2004 року по 19 лютого 2009 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10, у жовтні 2005 року батько дружини ОСОБА_16 подарував їй земельну ділянку площею 595 кв.м. АДРЕСА_1. Рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради від 15 листопада 2005 року ОСОБА_10 було надано дозвіл на будівництво житлового будинку на зазначеній земельній ділянці. Після отримання дозволу вони з відповідачкою спільною працею та за рахунок сумісних коштів, а також за допомогою їх батьків у період з 2005 року по 2008 рік здійснювали будівництво житлового будинку; до теперішнього часу будівництво не завершено, ступінь готовності будинку становить 60 % , в експлуатацію він не зданий.
Уточнивши під час розгляду справи свої позовні вимоги, позивач просив визнати недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю його та ОСОБА_10
Рішенням Ірпінського міського суду від 12 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2011 року, позов ОСОБА_11 задоволено, постановлено визнати, що незакінчений будівництвом будинок АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_11 та ОСОБА_10
Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_16 відхилено, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2011 року залишено без змін.
У поданих до Верховного Суду України заявах ОСОБА_16 та ОСОБА_10 просять скасувати ухвалу колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2012 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема, частини другої статті 331 ЦК України.
У заявах, як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, ОСОБА_16 та ОСОБА_10 наводять ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 лютого, 6 квітня, 21 вересня, 5 жовтня та 23 листопада 2011 року.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 7 травня 2012 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнає, що заяви задоволенню не підлягають з таких підстав.
Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Судами встановлено, що ОСОБА_11 і ОСОБА_10 з 16 жовтня 2004 року по 19 лютого 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради від 15 листопада 2005 року ОСОБА_10 було надано дозвіл на будівництво житлового будинку на земельній ділянці, яка була подарована їй батьком ОСОБА_16 Після отримання дозволу подружжя ОСОБА_10 спільною працею та за рахунок сумісних коштів, а також за допомогою їх батьків у період з 2005 року по 2008 рік здійснювали будівництво житлового будинку. На момент виникнення спору ступінь готовності будинку становить 60 % , в експлуатацію він не зданий.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Виходячи з наведеного, суди обґрунтовано визнали недобудований подружжям будинок об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Доводи відповідачів, викладені в заяві про перегляд судового рішення, щодо порушення судами при розгляді справи вимог статті 331 ЦК України, яка визначає підстави та порядок набуття права власності на новостворені об'єкти незавершеного будівництва, не можна визнати обґрунтованими, оскільки у справі, що розглядається, судом не ухвалювалось рішення про визнання права власності на незавершений будівництвом будинок, а лише визнано, що цей будинок є обє'ктом спільної сумісноі власності подружжя на підставі статті 60 СК України.
Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
Керуючись статею 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
У задоволенні заяв ОСОБА_16 та ОСОБА_10 про перегляд ухвали колегії суддів Cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 січня 2012 року відмовити.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді : Л.І. Григор’єва В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін
