Справа № 462/9427/13-а
ПОСТАНОВА
Іменем України
03 вересня 2014 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Галайко Н.М.
при секретарі Фрейдун А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в залізничному районі м. Львова про визнання дій неправомірними,
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить суд визнати дії відповідача, виражені у відмові поновити виплату раніше призначеної пенсії позивачу неправомірними з одночасним зобов'язанням відповідача поновити виплату раніше призначеної пенсії позивачу починаючи з 07 жовтня 2009 року з урахуванням усіх перерахунків пенсій, які були проведені за весь час, починаючи з 07 жовтня 2009 року і по 13 жовтня 2013 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на такі обставини:
Станом на момент подачу позовної заяви позивач проживає у США. Згідно приписів встановлених у п. 2 ч. 1 ст. 49, а також ст. 51 Закону України «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном якщо інше не передбачено міжнародним договором України згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Однак 07 жовтня 2009 року Конституційним судом України було постановлено рішення, яким вищенаведені приписи вказаного Закону України визнані неконституційними. У зв'язку із вищенаведеним 13 жовтня 2013 року представник позивача звернувся із письмовою заявою до відповідача про поновлення виплати раніше призначеної пенсії позивачу, при цьому додавши до заяви копію легалізованої апостилем довіреності. 12 листопада 2013 року на адресу представника позивача надійшов лист від відповідача від 07 листопада 2013 року № 221/к-( в якому він повідомив, що заяву про поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто в орган, що призначає пенсію, по місцю проживання. Особа, що звертається за пенсією повинна пред'явити паспорт та додати передбачені відповідним порядком документи. Таким чином, представник позивача вказує, що у своєму листі відповідач фактично відмовив у поновлені виплати раніше призначеної пенсії позивачу, порушивши таким чином його конституційні права, як громадянина України, оскільки проживаючи у США, позивач, як громадянин України, має такі ж конституційні права, як і інші громадяни України.
На підставі наведеного позивач просить суд позов задоволити.
Представник відповідача подав до суду письмові заперечення, в яких вказує, що із позовом не погоджується, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне стархування» заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого них органу чи уповноваженій особів порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Приймання, оформлення та розгляд документів для призначення та перерахунку пенсій регламентовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року № 1566/11846. Відповідно до до п. 2 цього розпорядження заява про призначення пенсії
Непрацюючим громадянам подається заявником особисто безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації). Зважаючи на те, що позивач вже понад шість місяців проживає за межами України, УПФ україни у залізничному районі м. Львова не має жодних законних підстав для поновлення раніше призначеної пенсії за віком
Дослідивши матеріали справи, суд рахує, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16 січня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести виплати раніше призначеної пенсії за період з 07.10.2009 року до 09.06.2013 року - залишено без розгляду.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова із заявою, про поновлення виплати пенсії, що стверджується заявою від 13.10.2013 року (а.с. 6-12).
Як вбачається із відповіді Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова від 07.11.2013 року за № 221/К-9 ОСОБА_1 відмовлено у прийомі його заяви, оскільки така повинна подаватися пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) (20-21)
7 жовтня 2009 року Конституційний Суд України у справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 ч. 1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вирішив: Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.2 ч. 1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІУ.
Відповідно до ч. 1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, частково, або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, права позивача на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно абз.6, 11 ч. 1 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.
З наведеного вбачається, що ОСОБА_1, проживаючи у Сполучених Штатах Америки, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
У відповідності з ч. ч. 1, 2 ст.2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
За таких обставин, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням за ним усіх конституційних прав.
Частиною 3 статті 22 Конституції України проголошено, що при прийняти нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням КСУ від 7 жовтня 2009 року у справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.2 ч. 1 ст.49, другого речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. № 1058-ІУ» Положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Вказане рішення Конституційного Суду України є безумовною підставою для поновлення позивачу виплати пенсії.
За частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч.2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Наявність Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 1-32/2009 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-ІУ є підставою для поновлення конституційного права позивача на виплату пенсії незалежно від місця її постійного проживання.
Таким чином, вимоги позивача щодо зобов'язання УПФУ у Залізничному районі м. Львова здійснити нарахування та виплату пенсії підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 18, 71, 94, 158-163 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Позов задоволити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в залізничному районі м. Львова, виражені у відмові поновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 - неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в залізничному районі м. Львова поновити виплату раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 починаючи з 09.06.2013 року по 09.12.2013 року
На постанову може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області через Залізничний суд м. Львова протягом десяти днів після її винесення.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно
Суддя Галайко Н.М.
