ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" листопада 2014 р. Справа № 922/2610/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників:
прокурора Дудник В.В.(посвідчення № 009116 від 13.10.2012 року)
1го позивача - не з'явився;
2го позивача - Сосіна І.О. (довіреність №01/01-26/05-14 від 08.01.2014 року)
відповідача - Аргунов В.В. (довіреність № б/н Від 08.07.2013 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора (вх. №2875Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 02 вересня 2014 року у справі №922/2610/14
за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі
1. Малинівської селищної ради, смт. Малинівка, Чугуївський район, Харківська область,
2. Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод", смт. Малинівка, Чугуївський район, Харківська область,
про стягнення 584326,51 грн.,
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2014 року Харківській міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Малинівської селищної ради та Державної екологічної інспекції у Харківській області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод", про стягнення 584326,51 грн. В своїй позовній заяві прокурор просить суд стягнути з відповідача шкоду, завдану забором підземної прісної води в період з 08.08.11 по 20.06.12 рік за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02 вересня 2014 року у справі №922/2610/14 (суддя Добреля Н.С.) у позові відмовлено повністю.
Заступник прокурора Харківської області з рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 02 вересня 2014 року у справі №922/2610/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов прокурора.
В обґрунтування апеляційної скарги заступник прокурора Харківської області посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Також на думку прокурора, підставою для нарахування збитків, завданих державі, є відсутність у відповідача у період з 08.08.2011 року по 20.06.2012 рік спеціального дозволу на користування надрами, чим порушено вимоги ст. ст. 16, 19 та 21, 23 Кодексу України про надра, згідно з яким користування надрами, в тому числі видобування підземних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Другий позивач надав відзив (вх. №9781, від 31.10.2014 року) на апеляційну скаргу в якому вважає, що рішення господарського суду Харківської області є необґрунтованим підлягає скасуванню і просить скасувати дане рішення, та позов прокурора задовольнити.
Відповідач у відзиві (вх. №9829, від 03.11.2014 року) на апеляційну скаргу, посилається на відсутність складу цивільної - правової відповідальності, що виключає стягнення збитків, та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Перший позивач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, свого представника до суду не направив. Про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу. Представник другого позивача просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, а представник відповідача підтримав відзив на апеляційну скаргу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників прокурора, другого позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері проведено перевірку за матеріалами Державної екологічної інспекції у Харківській області по факту спричинення державі збитків внаслідок здійснення забору підземної води, як корисної копалини, зі свердловин ТОВ «Малинівський склозавод» без спеціального дозволу на користування надрами.
На підставі направлення на перевірку № 471/01-04/08-09 від 02.04.2014 р. та наказу № 471/01-04 від 02.04.2014 р. Державною екологічною інспекцією у Харківській області з 08.04.2014 р. по 25.04.2014 р. було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами в діяльності ТОВ «Малинівський склозавод».
За результатами перевірки складено Акт № 471/01-04/08-09 від 08.04.2014-25.04.2014 р.
Зазначена перевірка проведена в присутності генерального директора ТОВ «Малинівський склозавод» ОСОБА_3, але від його підпису генеральний директор відмовився.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Малинівський склозавод» займається виробництвом ємностей зі скла, у ході господарської діяльності здійснює забір підземної води з 2 (двох) артезіанських свердловин на виробничі та господарського-побутові потреби, із застосуванням споруд та технічних пристроїв, що в силу приписів ст. 48 Водного кодексу України є спеціальним водокористуванням.
Ст. ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, в тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Перевіркою також встановлено, що 04.03.2011 р. ТОВ «Малинівський склозавод» отримало дозвіл на спеціальне водокористування Укр.№5050 А/Хар., згідно з яким використовує 2 свердловини для видобування води для задоволення виробничих та господарсько-побутових потреб з обсягом водозабору не більше 35,19 тис. мЗ/рік або 97,76 мЗ/добу. Строк дії дозволу було визначено до 31.03.2012 року.
У зв'язку з закінченням терміну дії зазначеного дозволу товариством 22.02.2012 р. отримано новий дозвіл на спеціальне водокористування Укр.№5720 А/Хар., згідно з яким воно використовує 2 свердловини для видобування води для задоволення виробничих та господарсько-побутових потреб з обсягом водозабору не більше 37,75 тис. мЗ/рік або 112,14 мЗ/добу. Строк дії дозволу визначено до 08.02.2015 року.
Крім того в Акті перевірки також зазначено, що ТОВ «Малинівський склозавод» 21.06.2012 р. отримало спеціальний дозвіл на користування надрами № 4175 від 21.06.2012 р. зі строком дії 5 років.
Таким чином, на думку позивача, в порушення вимог ст. ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра ТОВ «Малинівський склозавод» до моменту отримання вищевказаного дозволу здійснювало видобування підземної води з артезіанських свердловин в період з 08.08.2011 р. по 20.06.2012 р. для виробничих та господарсько-побутових потреб обсягом 11375мЗ.
Факт видобування підземної води підтверджується звітністю за формою 7-ГР, довідкою ТОВ «Малинівський склозавод» від 15.04.2014 р., виданою на вимогу Державної екологічної інспекції у Харківській області, де зазначено, що підприємством використана вода у зазначеному обсязі на виробничі та побутові потреби.
За наслідками перевірки Державною екологічною інспекцією у Харківській області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованої Мінюстом України 14.08.2009 року (із змінами згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 220 від 30.06.2011), здійснено розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами, на загальну суму 607 766,25 грн.
У зв'язку з допущенням помилки Державною екологічною інспекцією у Харківській області 13.06.2014 р., внесено зміни до претензії № 94 від 13.05.2014 р, перераховано розмір збитків внаслідок самовільного використання водних ресурсів, який склав 584 326,51 грн.
З метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено претензію № 94 від 13.05.2014 р. із змінами, яку підприємство проігнорувало, нараховану суму збитків не сплатило.
Вказані обставини стали підставою для звернення Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення шкоди, завданої самовільним користуванням надрами у розмірі 584 326,51 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову суд зазначив, що з наданих прокурором та позивачами в якості доказів документів не доведено спричинення збитків внаслідок винних дій відповідача саме в розмірі заявлених позовом вимог, тому у задоволені позову відмовляється за необґрунтованістю та безпідставністю.
Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущені неточності в застосуванні норм матеріального права, що не потягло за собою прийняття неправильного рішення по суті, оскільки резолютивна частина рішення є правильною. Суд апеляційної інстанції враховує положення п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7, відповідно до якого не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.
Так, суд першої інстанції, виносячи оскаржуване рішення, ототожнив поняття «спеціальний дозвіл на користування надрами» та «дозвіл на спеціальне водокористування».
Крім того судом першої інстанції було застосовано редакцію Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованої Мінюстом України 14.08.2009 року, в попередній редакції, без урахування змін, внесених до неї наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 220 від 30.06.2011.
Застосування ототожнення понять та неврахування вищевказаних змін призвело до не вірного правового обґрунтування при відмові у позові по даній справі.
Згідно із ч.4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 69 вказаного Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як за завдану майнову шкоду, за ст. 1166 Цивільного кодексу України потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Колегія судів дійшла висновку, що у відповідача відсутня протиправна поведінка, яка полягає у здійсненні самовільного користування надрами (підземними водами) без спеціального дозволу.
Виходячи з матеріалів справи, колегія суддів встановила наступне:
Основним видом діяльності відповідача є виробництво порожнистого скла та інших скляних виробів.
20.07.2007р. та 31.10.2007р. між Чугуївською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ «Малинівський склозавод» були укладені договори оренди землі №71/06-12 та 57/06-12, згідно з якими Відповідач став користувачем земельних ділянок загальною площею 5,1175га (кадастровий №6325455900:07:000:0031) та 1,7360га (кадастровий №6325455900:07:000:0064), що розташовані за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, землі Малинівської селищної Ради (за межами населеного пункту).
В подальшому, в зв'язку зі змінами меж смт. Малинівка та присвоєнням земельним ділянкам поштових адрес, замість вказаних договорів оренди 20.02.2012р. з Малинівською селищною Радою Чугуївського району Харківської області були укладені нові договори оренди вказаних земельних ділянок, розташованих за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Малинівка, вул. Володимирівська, 10 та 10-А із строком дії в 49 років.
Пунктом «в» ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі мають право використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі.
Таким чином, ТОВ «Малинівський склозавод», як землекористувач здійснює видобуває підземні води у рамках відведених йому меж земельної ділянки. При цьому метою видобування підземних вод не є спеціалізована підприємницька діяльність з виробництва фасованої питної води.
Водним кодексом України визначено поняття спеціального водокористування.
Так , згідно ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Як встановлено судом, на балансі відповідача знаходиться 2 артезіанські свердловини глибиною 43м та 53м і дебітом видобування по 10,0 мЗ/год. кожна, розташовані на земельних ділянках, землекористувачами яких є ТОВ «Малинівський склозавод».
Спеціальне водокористування відповідач здійснював і здійснює на підставі відповідних дозволів:
Дозвіл на спеціальне водокористування від 04.03.2011 р. №5050 зі строком дії до 31.03.2012р., виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківський області, яким підприємству було дозволено здійснювати водопостачання на виробничі і господарчо-питні потреби підприємства, з встановленим лімітом забору свіжої води (підземних вод) та її використання - не більше 97,76 мЗ/добу; 35,19 тис. мЗ/рік.
В подальшому відповідачем був отриманий дозвіл на спеціальне водокористування від 22.02.2012р №5720 зі строком дії до 08.02.2015р., виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківський області, яким підприємству знов було дозволено здійснювати водокористування на виробничі та господарсько-побутові потреби підприємства, з лімітом забору свіжої води (підземних вод) та її використання - не більше 112,14 мЗ/добу або 37,75 тис. мЗ/рік.
Статті 16 та 21 Кодексу України «Про надра» є загальними і регламентують порядок видачі, погодження і переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами.
Згідно з ч. З ст.19 Кодексу України «Про надра», користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. І ст. 23 Кодексу України про надра, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Таким чином, відповідно до приписів вказаної норми використання підземних вод без спеціальних дозволів можливо при сукупності наступних умов: 1) водозабір підземних вод повинен здійснюватися на земельних ділянках, що знаходяться у власності або у користуванні особи; 2) водозабір не повинен перевищувати 300 куб.м на добу; 3) вода використовується для господарських і побутових потреб.
При цьому вказаною статтею в основу можливості видобування та використання підземних вод покладено саме кількісний критерій, адже здійснення такого права можливо за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Згідно з п.5.11 Інструкції щодо заповнення статистичної звітності №2-ТП (водогосп), затвердженої наказом Держкомстату від 30.09.1997р. №230, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.10.1997р. за №480/2284, показник графи 10 включає обсяги води, використаної для задоволення всіх господарських, побутових і комунальних потреб населення і працівників на підприємствах і в організаціях, крім сільськогосподарських (наростаючим підсумком з початку року), а показник графи 11 звіту враховує повний обсяг використаної води для виробничих (технічних) потреб (наростаючим підсумком з початку року).
Як вбачається зі звіту про використання води за 4 квартал 2011р., ТОВ «Малинівський склозавод» фактично видобув і використав в 2011р. 14,7 тис. мЗ (в т.ч. 7,1 тис. мЗ на господарсько-питні, і 7,6 тис. мЗ - на виробничі потреби при ліміті використання води в розмірі 35,19 тис. мЗ на рік).
У 2012р. підприємство фактично видобуло і використало 16,2 тис. мЗ (в т.ч. 9,1 тис. мЗ на господарсько-питні, і 7,1 тис. мЗ - на виробничі потреби при ліміті використання води в розмірі 37,75 тис. мЗ на рік).
Отже, відповідач не перевищив встановлений законом ліміт продуктивності водозаборів підземних вод, а тому мав право без спеціального дозволу на користування надрами (маючи лише дозвіл на спеціальне водокористування, необхідність наявності якого встановлено ст. 49 Водного кодексу України) видобувати та використовувати підземні води.
Частиною 1 ст. З Господарського кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
З аналізу вищевказаної норми суд приходить до висновку, що господарськими потребами є такі потреби підприємства, що пов'язані з провадженням господарської діяльності, у тому числі - з виробництвом.
Відповідно до ст.2 Кодексу України «Про надра», завданням цього Кодексу є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Гірничі відносини в Україні відповідно до ст. З Кодексу України «Про надра» регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.
Спеціальним законом, що регулює гірничі відносини в Україні, є Гірничий закон України, який визначає правові та організаційні засади проведення гірничих робіт, забезпечення протиаварійного захисту гірничих підприємств, установ та організацій.
Згідно з нормами ст. 1 Гірничого закону України, гірнича (гірничодобувна) промисловість - це комплекс галузей важкої промисловості з розвідування родовищ корисних копалин, їх видобутку з надр землі та збагачення, а гірниче підприємство - це цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).
Відповідно до ст. 24 Гірничого закону України, гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт повинно мати в тому числі спеціальний дозвіл на користування надрами.
Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави дійти висновку, що необхідною умовою для отримання спеціального дозволу на користування надрами є здійснення підприємством діяльності з видобування корисних копалин, з метою їх подальшої реалізації і отримання прибутку.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Малинівський склозавод» не здійснює такого виду діяльності, як видобування корисних копалин з метою їх подальшої реалізації та отримання прибутку від цієї діяльності, оскільки підземні води використовуються ними виключно для господарських потреб підприємства (до яких входять і його виробничі потреби).
Колегія суддів вважає посилання прокурора на витяг з ЄРДР з кримінального провадження №42014220150000013 як на належний доказ в підтвердження протиправної поведінки відповідача безпідставним та необґрунтованим з огляду на те, що реєстрація кримінального провадження не є доказом протиправних дій особи, оскільки наявність в діях службових осіб товариства ознак злочину може бути встановлене лише судовим рішенням, що набрало законної сили.
Беручи до уваги вищевказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача відсутня протиправна поведінка, тобто немає складу цивільно-правової відповідальності, що, в свою чергу, виключає стягнення збитків.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст.23 Кодексу України про надра відповідач мав право видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає вимоги апеляційної скарги не підтвердженими належними доказами, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.
При таких обставинах, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись статтями 33, 43, 85, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, Господарського процесуального кодексу України судова колегія Харківського апеляційного господарського суду,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 02 вересня 2014 року у справі №922/2610/14 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складено 07.11.2014 року
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Пелипенко Н.М.
