ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" липня 2015 р.
Справа № 922/2610/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання Семенову О.Є.
розглянувши справу
за позовом
Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, смт. Малинівка та державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків
до
Товариство з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод", смт. Малинівка
про
стягнення коштів у розмірі 584 326,51 грн.
за участю представників:
прокурора - Горгуль Н.В., за посв. №016182 від 12.04.2013 року
першого позивача - Ященко О.П., за дов. від 07.07.2015 року
другого позивача - Сосіна І.В., за дов. № 01/01-24/05-14 від 08.01.2014 рок
відповідача - Аргунов В.В., за дов. б/н від 05.01.2015 року
за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 02 вересня 2014 року по справі № 922/2610/14 за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Малинівської селищної ради та Державної екологічної інспекції у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод", про стягнення 584 326,51 грн., в задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2014 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 02 вересня 2014 року у справі № 922/2610/14 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року по справі № 922/2610/14 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 року і рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2014 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 01.04.2015 року по справі № 922/2610/14 постанова Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року скасована. Справу № 922/2610/14 передано на новий розгляд до Вищого господарського суду України.
30 квітня 2015 року постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2014 року у справі № 922/2610/14 господарського суду Харківської області і рішення господарського суду Харківської області від 02 вересня 2014 року скасовано; матеріали справи скеровано для нового розгляду до господарського суду Харківської області.
20 травня 2015 року справу повернуто до господарського суду Харківської області. Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області 22 травня 2015 року справу № 922/2610/14 призначено для розгляду судді Калініченко Н.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 травня 2015 року справу № 922/2610/14 прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 08 червня 2015 року.
08 червня 2015 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи до 23 червня 2015 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня 2015 року відкладено розгляд даної справи до 07 липня 2015 року.
07 липня 2015 року по розгляду даної справи оголошено перерву до 21 липня 2015 року.
Під час перерви судом долучено до матеріалів справи доповнення до відзиву (заперечення) на позовну заяву від 25 червня 2014 року № 22-43-61-14 Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (вх. № 28778 від 17 липня 2015 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод".
Після перерви 21 липня 2015 року судове засідання було продовжено, учасники судового процесу в засідання суду з'явилися.
Прокурор, представник першого позивача та представник другого позивача позовні вимоги прокурора підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.
В судовому засіданні 21 липня 2015 року учасники судового процесу не виявили наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Державною екологічною інспекцією у Харківській області з 8 по 25 квітня 2014 року було проведено планову перевірку дотримання ТОВ "Малинівський склозавод" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт N 471/01-04/08-09.
Перевіркою встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Малинівський склозавод" є виробництво скляних виробів.
Територія підприємства складається із двох проммайданчиків площею 1,7360 га та 5,1175 га і використовується на підставі договорів оренди земельних ділянок, розташованих у Харківській області, Чугуївському районі, землі Малинівської селищної ради (за межами населеного пункту), від 20 липня 2007 року та від 20 лютого 2012 року.
ТОВ "Малинівській склозавод" є власником двох артезіанських свердловин, розташованих на зазначених земельних ділянках.
Водопостачання на підприємстві здійснює на підставі виданих Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Харківський області дозволів на спеціальне водокористування Укр. N 5050 А/Хар. та Укр. N 5720 А/Хар. зі строками дії відповідно до 31 березня 2012 року та 8 лютого 2015 року, згідно з якими відповідач використовує 2 свердловини для видобування води для задоволення виробничих та господарсько-побутових потреб з визначенням обсягів водозабору.
Видобування підземних вод на час перевірки ТОВ "Малинівський склозавод" здійснює на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 21 червня 2012 року N 4175, виданого Державною службою геології та надр України терміном на 5 років.
Як стверджує прокурор, у період з 8 серпня 2011 року по 20 червня 2012 року (до моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами) відповідач здійснював видобування підземної води для виробничих потреб за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.
За наслідками перевірки Державна екологічна інспекція у Харківській області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року N 389 (із змінами згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30 червня 2012 року N 220), проведено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами на загальну суму 607 766,25 грн. 13 травня 2014 року державною екологічною інспекцією у Харківській області було направлено на адрес відповідача претензію № 94 (т.с.1 арк. спр. 39-41) з метою досудового врегулювання спору.
13 червня 2014 року державною екологічною інспекцією у Харківській області внесено зміни до претензії № 94 від 13 травня 2014 року та перераховано розмір заподіяних державі збитків внаслідок самовільного використання водних ресурсів без спеціального дозволу на користування надрами, відповідно до вищевказаної методики, який склав 584 326,51 грн. Дані зміни було направлено відповідачу 13 червня 2014 року за вих. № 3563/01-25108-09 (т.с.1 арк. спр. 42-45).
Відмова ТОВ "Малинівський склозавод" відшкодувати державі заподіяні збитки у добровільному порядку стала підставою для звернення прокурора з даним позовом до господарського суду Харківської області.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Стаття 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Статтями 68, 69 Закону встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Частиною 1 статті 149, статтею 151 ГК України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Відповідно до Водного кодексу України (далі - ВК України) підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року N 827).
Стаття 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.
Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Відповідно до положень статей 46, 48 ВК України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, статті 49 ВК України).
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).
Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.
Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.
Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".
Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".
Статтею 65 Кодексу України про надра встановлено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, у тому числі в самовільному користуванні надрами.
Згідно ст. 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. У деліктних зобов'язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди є цивільно-правове зобов'язання, за якого потерпілий має право вимагати від особи, що заподіяла шкоду, цілковитого відшкодування протиправно заподіяної шкоди.
Загальним підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом ст. 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, у діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" наявні вище вказані чотири складові, а саме протиправна поведінка останнього полягає у самовільному надрокористуванні, вина підтверджується матеріалами інспекційної перевірки, наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року № 389 (із змінами), а причинний зв'язок, що виражається у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою відповідача.
Згідно п. 1.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27 червня 2001 року № 02-5/744, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором та позивачами не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області шкоду, завдану засміченням земельної ділянки на суму 584 326,51 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 686,53 грн., покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 38, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 149, 151 ГК України, ст.ст. 2, 44, 46, 48, 49 ВК України, ст.ст. 16, 19, 21, 23, 65, 67 Кодексу України про надра, ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 29, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85, 111-12 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" (63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Володимирівська, 10, код ЄДРПОУ 32858847) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром 1 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 37999518) на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Малинівської селищної ради Чугуївського району Харківської області на р/р 33110331700463, код 37792204, банк ГУДКСУ у Харківській області, Чугуївське УДКСУ у Харківській області, МФО 851011 для зарахування по коду бюджетної класифікації 24062100) шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності у розмірі 584 326,51 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинівський склозавод" (63525, Харківська область, Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. Володимирівська, 10, код ЄДРПОУ 32858847) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 11 686,53 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 24.07.2015 р.
Суддя
Н.В. Калініченко
справа № 922/2610/14
