Справа №612 /553/15-ц
2/612/18/16
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2016 року смт. Близнюки
Близнюківський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Мороза О.І., при секретарях Коняєвій Н.Ю., Воронкіну О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, витребування земельної ділянки,-
В С Т А Н О В И В :
03.09.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи підприємця ОСОБА_2 в якому, після уточнення позовних вимог, просить визнати недійсним в частині що його стосується договір про спільну діяльність без створення юридичної особи від 02 квітня 2011 року, укладений між суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2В.) та фізичними особами - членами колективу СВК «Харківська овочева фабрика» та витребування земельної ділянки №1536, право на яку посвідчене Державним актом серії ЯЛ№181586, із чужого незаконного володіння та повернення її йому, посилаючись на наступне (а.с.2-4,72).
На території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області йому належить земельна ділянка. За декілька днів до дня звернення до суду з цим позовом від директора ТОВ ДСП «БВ», з яким він підписав договір оренди цієї спірної земельної ділянки, він дізнався що ділянку ще з 2011 року самовільно захопив ФОП ОСОБА_2 Цією та іншими земельними ділянками ФОП ОСОБА_2 користується посилаючись на начебто укладений Договір про спільну діяльність без створення юридичної особи (договір простого товариства) від 02.04. 2011 року з фізичними особами, колишніми членами СВК «Харківська овочева фабрика» (надалі Договір). Вказує, що Договір існує в трьох різних версіях які надавалися до різних органів. Договір підписаний лише ФОП ОСОБА_2 Підписів фізичних осіб, колишніх членів СВК «Харківська овочева фабрика» (надалі СВК) на Договорі немає. Замість цього до Договору додано реєстр договорів оренди землі пайщиків СВК в якому відсутні багато підписів. В графі де має бути його підпис – підпис є але він на його підпис не схожий. З посиланням на ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України (надалі ЦК України) зазначає, що саме по собі підписання «паперу», названого Договір, не означає, що відбулося його укладення. Не було досягнуто згоди за всіма істотними умовами, не було волевиявлення з його сторони на підписання Договору.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, письмових поясненнях.
Так позивач ОСОБА_1 пояснив, що він є власником спірної земельної ділянки. З приводу укладення Договору ФОП ОСОБА_2 до нього звертався але він відмовився. В графі Договору, де має бути його підпис, підпис виконаний не ним. В будь-яких інших договірних стосунках із ФОП ОСОБА_2 він не перебуває і від нього коштів, послуг тощо не отримував.
Представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 пояснив, що ця та інші земельні ділянки на полі №27 використовуються незаконно ФОП ОСОБА_2. Підпис ОСОБА_1 на Договорі відсутній. Замість нього цей підпис виконаний вочевидь іншою особою. Так цей підпис дуже схожий на підпис «Ісаєнка», тобто особи яка у списку, який додається до Договору», внесена на одну графу вище ОСОБА_1 Отже відсутнє волевиявлення ОСОБА_1 на укладення Договору. Координати земельної ділянки ОСОБА_1 визначені, власність на неї підтверджена Державним актом, отже він має право нею розпорядися на власний розсуд. Для використання земельної ділянки він не зобов’язаний звертатися для отримання будь-якого дозволу від ФОП ОСОБА_2.
У судовому засіданні та в письмових поясненнях( а.с.73,74,122,123) представник ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечував з посиланням на таке.
Починаючи із 2011 року ФОП ОСОБА_2 укладає щорічно договори простого товариства з власниками землі СВК. У 2011 році такий договір було укладено 02.04. 2011 року. Договір було укладено на один рік. Цей спірний Договір не стосується ОСОБА_1, оскільки той його не підписував, а тому і ніякі розрахунки з ним не проводилися. Допускає що в графі де значиться начебто підпис ОСОБА_1, помилково виконаний підпис особою, яка зазначена в додатку до Договору вище. В аналогічному договорі за 2015 рік підпис ОСОБА_1 відсутній. Земельна ділянка ОСОБА_1 перебуває в спільному масиві з іншими земельними ділянками, які використовуються ФОП ОСОБА_2 На цій ділянці ФОП ОСОБА_2 проведена оранка. Ділянка на місцевості не визначена. Для її самостійного використання ОСОБА_1 має встановити межеві знаки.
Вислухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, вивчивши письмові заперечення та пояснення на позов сторін, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, які є належними, допустимими і достовірними, суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні позову відмовити повністю, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, площею 0,7312 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області на полі №27, що підтверджено фотокопіями державного акту та схемою розташування земельної ділянки згідно Технічної документації з землеустрою… (а.с.12,115,145).
Листом від 10.10. 2015 року №37 ТОВ «БВ» повідомило ОСОБА_5 про те, що належна йому земельна ділянка №1536 та земельна ділянка його дружини №1537 на полі №27 з 2011 року незаконно використовуються ФОП ОСОБА_2В.(а.с.46).
До суду як доказ надано фотокопію Договору про спільну діяльність без створення юридичної особи (договір простого товариства) від 02.04. 2011 року з додатком до нього - Реєстром договорів оренди землі пайщиків СВК ХОФ з СПД ОСОБА_2 (а.с.5-11, 47-53). З Договору вбачається, що він укладений між ФОП ОСОБА_2 та фізичними особами, колишніми членами СВК. Дія Договору закінчується 31.12. 2011 року. Договір підписаний ФОП ОСОБА_2 - Сторона -1. Підписи Сторони-2 відсутні але зазначено, що Стороною 2 є фізичні особи СВК, зазначені у вищевказаному реєстрі. В цьому Реєстрі, в графі напроти прізвища ОСОБА_1, є підпис, який дуже схожий на підпис особи (ОСОБА_6 ) графою вище(а.с.49-53).
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені ним.
Із пояснень у судовому засіданні позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 вбачається, що Договір від 02.04. 2011 року ОСОБА_1 не підписував і взагалі будь-які інші правочини з ФОП ОСОБА_2 не вчиняв, кошти послуги тощо від нього не отримував.
Представником відповідача ОСОБА_4 ця обставина у судовому засіданні підтверджена.
Отже судом встановлено, що Договір від 02.04. 2011 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 не був вчинений і не проводилося жодних дій на його виконання в частині що стосується ОСОБА_1
Як вбачається із п.8 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11. 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Таким чином у задоволенні позову необхідно відмовити повністю в тому числі і у витребуванні земельної ділянки із чужого незаконного володіння внаслідок недійсності правочину, оскільки такий наслідок не може бути застосований.
Сторонам у судовому засіданні роз’яснювалися процесуальні права та обов’язки в тому числі і про зміну предмету та підстав позову що не було використано.
За вищевикладених обставин суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали суду в порядку ст. 221 ЦПК України.
Крім того з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу, які підтверджені документально.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов’язаних із розглядом справи відносяться і витрати на правову допомогу.
Статтею 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги(ч.1).
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом(ч.2).
Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в
адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Мінімальна заробітна плата в Україні з 01.09. 2015 року складала 1378 грн. Отже один час роботи вартує 551,20 грн.
На підставі договору від 29.09. 2015 року правову допомогу відповідачеві ФОП ОСОБА_7 надавав фахівець в галузі права ФОП ОСОБА_4 (а.с.118-121).
Витрати на правову допомогу, станом на 18.12.2015 року викладені в розрахунку (а.с.116, 117). Розрахунок є об’єктивним. Так із матеріалів справи вбачається, що під час її розгляду представником позивача – фахівцем у галузі права ОСОБА_4 підготовлені письмові заперечення на позов, клопотання, додаткові пояснення (а.с.73, 74,75,116,117,122,123). 26.11. 205 року він ознайомлювався із матеріалами справи, брав участь у судових засіданнях. Сума нарахованих витрат складає 3996,2 грн. Разом із тим заявлена вимога про стягнення 3000 грн. Задоволенню підлягає стягнення суми 3000 грн., оскільки тільки ця сума і була перерахована на рахунок ФОП ОСОБА_4 відповідачем по справі, що підтверджено квитанцією банку (а.с.119).
А тому, керуючись ст.ст.3,10,11,15,79,84,88,158,209,221,214-215 ЦПК України, ст.15, п.2 ч.2 ст. 16, ст.ст. 203, 626,627 ЦК України, Законом України «Про судовий збір», Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», суд,-
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 02 квітня 2011 року, укладеного між суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та фізичними особами - членами колективу СВК «Харківська овочева фабрика» в частині що стосується ОСОБА_1, відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, НОМЕР_1, виданий Червонозаводьким РВ УМВС України в Харківській області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 316-б, кв. 89, на користь суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: с.
Алісівка Близнюківського району Харківської області, понесені ним і документально підтверджені судові витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.І. Мороз
