АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/2885/16 Головуючий 1 інстанції: Мороз О.І.
Справа № 612/553/15-ц Доповідач : Пшенічна Л.В.
Категорія: земельні
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2016 року
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі :
головуючого судді - Пшенічної Л.В.
суддів колегії – ОСОБА_1, ОСОБА_2
за участю секретаря – Бабака О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4
на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 02 березня 2016 року
за позовом ОСОБА_3 до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, витребування земельної ділянки, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, після уточнення якого просив визнати недійсним в частині договір про спільну діяльність без створення юридичної особи від 02.04.2011 року, укладений між ФОП ОСОБА_5 та Фізичними особами – членами колективу СВК «Харківська овочева фабрика» та витребування земельної ділянки № 1536, право на яку посвідчене Державним актом серії ЯЛ № 181586 із чужого незаконного володіння та повернення її йому.
Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 02 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_5 витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 посилається на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що оскільки ФОП ОСОБА_5, як недобросовісний володілець, незаконно, без відповідно правової підстави, заволодів та продовжує володіти земельною ділянкою ОСОБА_3, то він має право витребувати своє майно у ФОП ОСОБА_5
Cудова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлено, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання договору недійсним та витребування земельної ділянки.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони повністю відповідають обставинам справи, яким суд дав вірну оцінку.
Відповідно до вимог ст.. 203 ЦК України правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 103, 5 та 6 ст. 203 Кодексу.
Досліджуючи докази щодо визнання договору оренди недійсним, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним, так як договір між сторонами не укладався і не виконувався. Правильно зазначивши, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не укладався.
Відповідач не заперечує, що позивач не підписував договір оренди і не передавав йому в оренду земельну ділянку, підпис біля прізвища позивача виконав хтось іншій помилково.
Суд першої інстанції відмовив у витребування земельної позивача з посиланням на те, що оскільки відсутні підстави для визнання договору оренди землі недійсним, то і не можуть бути застосовані наслідки визнання угоди недійсною.
Судова колегія погоджується с тим, що насідки недійсності угоди застосовані у такому разі не можуть бути, але ж позивач просив витребувати земельну ділянку із незаконного користування відповідача.
З приводу витребування земельної ділянки у відповідача, судова колегія зазначає, що в судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що земельна ділянка позивача знаходиться у загальному масиві орендованих у інших осіб земельних ділянок., що вбачається зі схеми (а.с 145).
Відповідач не заперечує проти повернення земельної ділянки позивачу, але це є не можливо фактично зробити, оскільки не встановлені межі земельної ділянки позивача та земельна ділянка не визначення на місцевості в натурі.
Відповідно до п.2.11 наказу Державного комітету України із земельних ресурсів «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення ).меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками,встановлення меж земельної ділянки в натурі здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до ст.. 186 ЗК України технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі – у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натурі за закріплення їх межовими знаками.
Позивач має Державний акт на землю, але доказів того, він має технічну документацію про встановлення меж земельної ділянки в натурі та закріплення її межовими знаками, суду не надано.
Витребувати земельну ділянку без наявності зазначеної документації є неможливим.
Позов позивача про витребування земельної ділянки є передчасним, при встановлені меж земельної ділянки в натурі та закріплення її межовими знаками, позивач не позбавлений буде можливості звернутися до суду з зазначеними вимогами. суду не надано.
Згідно зі ст. ст.. 10 і 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а ст. 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи на підставі доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позивач не довів свій позов.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 02 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальний справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді колегії
