ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
29 березня 2016 року
справа № 808/3932/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2015 року у справі № 808/3932/15 за адміністративним позовом спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі -,
ВСТАНОВИВ:
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС звернулась до суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок продажу майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2015 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2015 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» перебуває на обліку у спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.
Згідно облікових даних податкового органу, станом на 13.07.2015 року за Відповідачем рахується податковий борг у розмірі 13822219.09 грн., з якого 12540027.56 грн. за основним платежем та 1282191.53 грн. пені.
Так, Запорізьким окружним адміністративним судом у справах №808/795/14; №808/3530/14; №808/3776/14; №808/7607/14; №808/9201/13-а; №808/4837/14; 808/4949/14; №808/4289/14; №808/2375/14; №808/2363/14; №808/4815/14; №808/8560/14; №808/5909/14; №808/1229/15; №808/689/15; №808/2950/15; №808/2467/15; №808/1178/15; №808/3587/15 були винесені рішення про стягнення з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України»податкового боргу на користь СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів України податкового боргу.
У період з січня по липень 2015 року податковим органом направлялись до установ банків інкасові доручення про стягнення податкового боргу з відповідача. Однак, інкасові доручення були повернуті банком без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника.
При цьому, відповідно до витягу з «Державного реєстру речових прав на рухоме майно про реєстрацію обтяження» від 13.03.2015 року, в податковій заставі знаходиться 139 транспортних засобів Відповідача.
На думку податкового органу, наявність судових рішень про стягнення податкового боргу та відсутність коштів на рахунках Відповідача в даному випадку є належною підставою для погашенням суми податкового боргу за рахунок продажу майна підприємства, що перебуває у податковій заставі.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку податковим органом не був належним чином обґрунтований факт відсутності у Відповідача коштів для погашення податкового боргу та не були вжитті заходи погашення податкового боргу, передбаченні ст.96 Податкового кодексу України, що в свою чергу унеможливлює продаж переданого у податкову заставу майна.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.
Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Приписами ч.1 ст.95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що податковий орган уповноважений здійснювати погашення податкового боргу за рахунок майна боржника, яке може бути передано у податкову заставу, шляхом його примусової реалізації, за умови, якщо на рахунках боржника відсутні грошові кошти для погашення податкового боргу.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для звернення податкового органу до суду була наявність у Відповідача податкового боргу та судових рішень про його стягнення з рахунків підприємства, недостатність коштів на рахунках боржника та наявність описаного в податкову заставу майна.
Наявність зазначених обставин у сукупності, на думку податкового органу, за приписами ст.95 Податкового кодексу України є підставою для винесення рішення про надання дозволу на продаж майна, що перебуває у податковій заставі.
Однак, у своїх поясненнях Відповідач зазначає, в статутному фонді ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» частка держави становить не менше 25%, а заставне майно належить до основних засобів, які забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, що за приписами Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» свідчить про неможливість віднесення його майна до податкової застави.
Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими зазначені висновки Відповідача з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Приписами ст.2 зазначеного Закону передбачено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Отже, приписами чинного законодавства встановлені обмеження на примусову реалізацію основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності державного підприємства, частка якого у розмірі не менше 25% належить державі.
Як було встановлено судом, відповідно до статуту відповідача, Підприємство було створене на власності відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України (п.1). Засновником Дочірнього підприємства "Запорізький облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" є Публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (п.3.3). Підприємство засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації (п.2.1). Майно Підприємства складається з сукупності речей, майнових прав, інших цінностей, вартість яких відображається на самостійному балансі Підприємства, яке передається Засновником Підприємству в господарське відання, та іншого майна, набутого Підприємством на засадах, не заборонених чинним законодавством і цим Статутом. Власником майна, переданого до господарського відання Підприємства Засновником, залишається Засновник, проте Підприємство має вчиняти передбачені законодавством заходи задля захисту такого майна (п.4.2).
В свою чергу, ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" утворене на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в розділі 2 якої визначено, що у державній власності закріплюється 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчуження
Відповідно до статуту Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" засновником компанії є Держава в особі Державної служби автомобільних доріг України (п.1.3). У державній власності закріплюється 100 відсотків акцій Компанії з забороною їх відчуження, використання для формування статутних капіталів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії (п.8.2).
Також, як вбачається з наявних у матеріалах справи актів опису майна, описане у заставу майно Відповідача належить до основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності підприємством.
Отже, виходячи з того, що в статутному фонді ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" частка держави становить не менше 25 відсотків, а заставне майно належить до основних засобів, які забезпечують ведення виробничої діяльності підприємства, підстави для застосування примусової реалізації майна державного підприємства відсутні.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що приписами п.п.96.2, 96.3 ст.96 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України. Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
В даному випадку, податковим органом не було надано до суду доказів вжиття заходів щодо звернення до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить Відповідач, з поданням щодо прийняття рішення про погашення податкового боргу в порядку передбаченому ст.96 Податкового кодексу України.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем здійснювалась сплата його податкових зобов'язань з ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями №2304881 від 10 березня 2015 року на суму 500085,86 грн.; №2347578 від 30 березня 2015 року на суму 498827,02 грн.; №2369253 від 14 квітня 2015 року на суму 483962,27 грн; №2389389 від 20 квітня 2015 року на суму 2999885 грн; №2401014 від 24 квітня 2015 року на суму 149985 грн; №2442380 від 19 травня 2015 року на суму 33269,01 грн.; №2442380 від 22 травня 2015 року на суму 38957,11 грн.; №993 від 14 липня 2015 року на суму 141 430 грн.; №1339 від 28 серпня 2015 року на суму 35000 грн.; №113 від 29 вересня 2015 року на суму 31300 грн; №112 від 29 вересня 2015 року на суму 2597 грн;
Зазначена обставина свідчить про наявність у власності Відповідача грошових коштів, що за приписами чинного законодавства унеможливлює здійснення продажу описаного в податкову заставу майна.
Відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В даному випадку, Позивачем не було надано до суду додаткових доказів та пояснень, які б свідчили про безпідставність висновків суду першої інстанції та як наслідок необхідність скасування його рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2015 року була винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.
На підставі наведеного, керуючись,ч.1 ст.160, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення .
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2015 року у справі № 808/3932/15 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко
