Провадження: 2/484/1147/16
Справа: 484/690/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2016 року. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого – судді Закревського В.І.
при секретарі – Ярославській С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Первомайська міська рада Миколаївської області, про визнання права подання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для присвоєння кадастрового номеру - без погодження із суміжним землевласником та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду транспортним засобом,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, про визнання права подання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для присвоєння кадастрового номеру - без погодження із суміжним землевласником, мотивуючи тим, що є власником двох земельних ділянок, що розташовані за адресами: вул. Воровського, 5 та вул. Воровського,9 в м. Первомайську Миколаївської області. Вказані вище земельні ділянки належать позивачу на підставі: земельна ділянка по вул. Воровського, 5 - рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.11.2012 року, земельна ділянка по вул. Воровського, 9 - свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-1491 від 15.10.2010 року. Для набуття права власності на земельні ділянки згідно законодавства України, позивачу потрібно зареєструвати це право, для цього потрібно щоб земельним ділянкам був присвоєний кадастровий номер. З цією метою позивач звернулась до землевпорядної організації, яка і виготовила дві технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При зверненні до суміжного землекористувача ОСОБА_2 з проханням щодо підпису акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання остання відмовилась, тому вона змушена звернутися до суду.
08.04.2016р. ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду транспортним засобом, мотивуючи тим, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1, тривалий час використовувалася нею та ОСОБА_1 в якості проїзду, на сьогоднішній день відповідачка не дозволяє позивачці користуватися вказаною земельною ділянкою, що спричиняє їй постійні труднощі з приводу використання, обслуговування її житлового будинку.
Представник позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1О підтримав повністю, просив постановити рішення про задоволення позову.
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1О визнали частково, а саме в частині спору по відношенню до земельної ділянки №5 заперечували, стосовно земельної ділянки №9 не заперечували.
Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні стосовно вирішення спору поклалася на розгляд суду.
Позивачка по зустрічному позову ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 повністю підтримали позовні вимоги зустрічної позовної заяви та просили її задовольнити.
Представник відповідачки по зустрічному позову ОСОБА_1О ОСОБА_3 вимоги зустрічної позовної заяви не визнав та надавати будь-які пояснення відмовився.
Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши надані суду письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок , що розташовані за адресами: вул. Воровського, 5 та вул. Воровського, 9 в м.Первомайську Миколаївської області. Вказані вище земельні ділянки належать позивачу на підставі: земельна ділянка по вул. Воровського, 5 - рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.11.2012 року, земельна ділянка по вул. Воровського, 9 - свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-1491 від 15.10.2010 року.
Для набуття права власності на земельні ділянки згідно законодавства України, позивачу потрібно зареєструвати це права, для цього потрібно щоб земельним ділянкам був присвоєний кадастровий номер, проте відповідака заперечує проти цього.
Статтею 198 Земельного кодексу України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
Згідно з пунктом 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів N 376 від 18.05.2010р., технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає в себе: акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який підписують суміжні землекористувачі.
Відповідно до ч.3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
За захистом свого права позивач звернулась до Первомайської міської ради Миколаївської області із заявою про розгляд спору між нею та суміжником ОСОБА_2 щодо межі земельної ділянки. 25.03.2015 року відбулась виїзна комісія по розгляду земельних спорів, рішенням якої було рекомендовано ОСОБА_1 звернутись до суду для вирішення питання щодо непогодження межі між земельними ділянками по вул. Воровського 7 та вул. Воровського 5. 10.09.2015 року відбулось засідання комісії по розгляду земельних спорів з приводу звернення позивача щодо надання дозволу на погодження технічної документації із землеустрою земельної ділянки по вул. Воровського, 9 без підпису суміжного землевласника ОСОБА_2 по вул. Воровського, 7. Рішенням комісії по другому зверненню також була рекомендація - звернутись до суду. 13.01.2016 року позивач звернулась із заявами про державну реєстрацію земельних ділянок по вул. Воровського, 5 та 9, до державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Первомайському районі - ОСОБА_6
13.01.2016 року реєстратор надала відмову у реєстрації земельних ділянок, оскільки подані документи не відповідають вимогам ЗУ «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, а саме: відсутнє погодження власника суміжної ділянки ( рішення № РВ- 4800147462016 та № РВ-4800147472016).
Згідно ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до пунктів «г», «е» частини 1 ст. 91 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.
Стаття 106 ЗК України визначає, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник ділянки може вимагати усунення порушень його прав на землю.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від і 06.04.2004р. №7, із змінами, внесеними постановою Пленуму ВСУ від 19.03.2010 року №2, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельної ділянкою.
Таким чином, відповідачка, відмовляючи в погодженні меж між своєю земельною ділянкою по вул. Воровського № 7 та ділянками позивача по вул. Воровського № 5 та № 9, позбавляє позивача можливості отримати кадастровий номер на земельні ділянки, а отже позивач не має можливості зареєструвати своє право власності на вказані ділянки згідно чинного законодавства України, і як наслідок не може вільно ними розпоряджатись.
Враховуючи вищевикладене, також те, що відмова відповідача підписувати Акт прийомки - передачі межових знаків на зберігання перешкоджає позивачу в реалізації свого права на реєстрацію земельних ділянок та вільне розпорядження ними, а іншим шляхом вирішите дане питання не можливо, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_7 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд вважає, що вони підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0.0662 га., по вул. Воровського, 7 в м. Первомайську Миколаївської області, яка була передана для обслуговування житлового будинку. Поруч із вказаною земельною ділянкою, за № 9 по вул. Воровського в м. Первомайську розташована земельна ділянка ОСОБА_1 Частина земельної ділянки , яка належить відповідачу тривалий час використовувалася позивачкою і відповідачкою в якості проїзду, з цією метою вона і використовується до тепер.
Ширина проходу з вул. Воровського до домоволодіння ОСОБА_2становить 90 см., що унеможливлює зведення додаткових надвірних споруд та доставляння в зв’язку з цим необхідних будівельних матеріалів до земельної ділянки через такий малий прохід, та змушує ОСОБА_2 наймати окремих людей для допомоги у їх перенесенні від центральної дороги до земельної ділянки.
З урахуванням місця розташування обох земельних ділянок, відсутність доступу до належної позивачці земельної ділянки, надвірних споруд, заїзду належного ОСОБА_2 транспортного засобу - вантажний мікроавтобус «ІВЕКО, реєстраційний номер НОМЕР_1 (довжина 5,92 м., ширина 1,99 м.) в її подвір’я не дозволяє позивачці перевозити всі необхідні великогабаритні речі, а також з метою обслуговування житлового будинку, проведення ремонтних робіт, очищення вигрібної ями, доставки вугілля, дров фактично здійснюється з дороги загального користування (вул. Воровського), що виключає можливість використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. На теперішній час по території проїзду проходять інженерно-технічні комунікації водопостачання будинку ОСОБА_2, які потребують періодичного обслуговування.
Таким чином, позивачка та члени її сім’ї вкрай потребують проїзду до своєї земельної ділянки по наявному шляху з метою забезпечення можливості використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, для проїзду власним транспортним засобом до земельної ділянки, його схоронності, а також для доступу (проїзду) рятувальних служб на випадок виникнення небезпеки життю чи майну.
Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна, задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Ч.1 ст. 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками)». Пунктами «а» і «б» ч.1 ст.99 ЗК України встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів на право проходу а також право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.
Частиною 1 ст. 402 ЦК та ч.1 ст.100 ЗК визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
В зв’язку з цим, земельний сервітут, який полягає у наданні права проходу та проїзду через земельну ділянку відповідача має бути поширений на частину земельної ділянки відповідача. Такий спосіб встановлення земельного сервітуту є найменш обтяжливим для відповідача, оскільки на даній частині земельної ділянки розташована дорога (проїжджа частина), яка протягом багатьох років використовується для цих цілей.
Статтею 403 ЦК передбачено, що сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.
З урахуванням того, що можливості доступу позивача до своєї земельної ділянки мають постійний характер і не можуть зникнути протягом певного часу, а тому, земельний сервітут має бути встановлений без визначення строку.
Згідно ч. 3 ст. 403 ЦК особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. В свою чергу, вважаю, що встановлення зазначеного земельного сервітуту не нанесе збитків відповідачу, адже дана частина земельної ділянки є проїздом, і не є обтяжливим для нього, тому позивач має бути звільнений від обов’язку вносити відповідачу плату за встановлення земельного сервітуту.
З положення ст. 404 ЦК України випливає, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності— від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Частиною 3 та ч. 4 ст. 98 ЗК та ч. 5 ст. 403 ЦК, встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Отже, виходячи з наведених вище норм актів законодавства України, позивачка ОСОБА_2 як власник земельної ділянки має право в судовому порядку вимагати від власника чи власників сусідніх земельних ділянок надання (встановлення) земельного сервітуту як право проїзду на транспортному засобі, який при цьому не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Водночас, така вимога жодним чином не впливає на зміст права власності або користування землею між позивачкою та відповідачкою по зустрічному позову і не порушує права останнього, а лише пов’язана з отриманням доступу до земельної ділянки шляхом пред’явлення вимог до відповідача - власника земельної ділянки щодо надання права користування їх частиною землі для проїзду транспортним засобом.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Первомайська міська рада Миколаївської області, про визнання права подання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для присвоєння кадастрового номеру - без погодження із суміжним землевласником та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду транспортним засобом - задовольнити повністю.
Визнати право позивача - ОСОБА_1 на подання технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що розташовані за адресами: вул. Воровського, 5 та вул. Воровського, 9 для присвоєння вказаним земельним ділянкам кадастрових номерів, відповідно до ЗУ «Про ДЗК» та Порядку ведення ДЗК затвердженого Постановою КМУ 1051 від 17.10.12р. без підпису суміжного землекористувача по вул. Воровського, 7 - ОСОБА_2, на Акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Встановити безстроковий та безоплатний земельний сервітут щодо частини земельної ділянки (проїзду) належної ОСОБА_1, розташованої по вул. Воровського, 9 в м. Первомайську Миколаївської області шляхом надання ОСОБА_2 право проходу та проїзду транспортоним засобом до належної ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0.0662 га. та подвір’я житлового будинку № 7, по вул. Воровського по існуючому проїзду довжиною 29 (двадцять дев’ять) м. і завширшки в 3.5 (три цілих і п’ять десятих) метри.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) грн. 21 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за подачу зустрічної позовної заяви судовий збір у розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) грн. 21 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: підпис
Копія вірна: С У Д Д Я:
Рішення набрало законної сили “________”____________2016 року. Оригінал рішення знаходиться в Первомайському міськрайонному суді Миколаївської області в цивільній справі провадження № 2/484/1147/16.
С У Д Д Я ОСОБА_8
