Справа №484/690/16-ц 16.02.2017 16022017 16.02.2017
Провадження № 22ц/784/15/17 Суддя першої інстанції Закревський В.І.
Справа № 484/690/16-ц
Категорія 47 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_1
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
16 лютого 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Царюк Л.М.,
суддів: Козаченка В.І., Прокопчук Л.М.,
із секретарем Тищенком Л.С.,
за участю: представників позивачки - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачки - ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 квітня 2016 року за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Первомайська міська рада Миколаївської області, про визнання права подання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки без погодження із суміжним землевласником та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду транспортним засобом, -
В С Т А Н О В И Л А:
26 лютого 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права подання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для присвоєння кадастрового номеру - без погодження із суміжним землевласником.
Позивачка зазначала, що є власником двох земельних ділянок, що розташовані за адресами: вул. Воровського, 5 та вул. Воровського, 9 в м. Первомайську Миколаївської області.
Земельна ділянка по вул. Воровського, 5 належить їй на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2012 року, а земельна ділянка по вул. Воровського, 9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1491 від 15 жовтня 2010 року.
Проте для набуття прав власника на земельні ділянки згідно законодавства України, їй потрібно зареєструвати це право, з присвоєнням ділянкам кадастрових номерів. З цією метою землевпорядна організація виготовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Між тим при зверненні до суміжного землекористувача, яким є відповідачка ОСОБА_4, з проханням підписати акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, остання відмовилась погоджувати цей акт.
Посилаючись на викладене, та порушення вказаними обставинами майнових прав ОСОБА_6, інтереси якої представляв ОСОБА_7, просила визнати за нею право на подання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що розташовані за адресами: вул. Воровського, 5 та вул. Воровського, 9 для присвоєння вказаним земельним ділянкам кадастрових номерів, відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ 1051 від 17 жовтня 2012 року без підпису суміжного землекористувача по вул. Воровського, 7 – ОСОБА_4, на Акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Не погоджуючись з позовними вимогами, 8 квітня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду транспортного засобу.
ОСОБА_4 посилалась на те, що є власницею суміжної земельної ділянки, площею 0,0662 га за адресою вул. Воровського, 7 в м. Первомайську. Частина земельної ділянки по вул. Воровського, 9, яка на даний час належить позивачці, тривалий час використовувалася сторонами в якості проїзду. На даний час ОСОБА_6 не дозволяє їй користуватися спірною земельною ділянкою, що спричиняє їй постійні труднощі з приводу використання і обслуговування її житлового будинку.
Посилаючись на те, що домовленості про встановлення сервітуту досягнуто не було, ОСОБА_4 просила встановити безстроковий та безоплатний земельний сервітут щодо частини земельної ділянки (проїзду) по вул. Воровського, 9 в м. Первомайську, що належить ОСОБА_6 шляхом надання їй право проходу та проїзду транспортним засобом до належної їй земельної ділянки, площею 0,0662 га та подвір’я житлового будинку № 7, по вул. Воровського по існуючому проїзду довжиною 29 метрів і завширшки в 3,5 метри.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 квітня 2016 року первісний і зустрічний позови задоволено повністю.
Визнано за ОСОБА_6 право на подання технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що розташовані за адресами: вул. Воровського, 5 та вул. Воровського, 9 для присвоєння вказаним земельним ділянкам кадастрових номерів, відповідно до ЗУ «Про ДЗК» та Порядку ведення ДЗК затвердженого Постановою КМУ 1051 від 17 жовтня 2012 року, без підпису суміжного землекористувача по вул. Воровського, 7 – ОСОБА_4 на Акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Встановлено безстроковий та безоплатний земельний сервітут щодо частини земельної ділянки (проїзду), належної ОСОБА_6, розташованої по вул. Воровського, 9 в м. Первомайську Миколаївської області шляхом надання ОСОБА_4 права проходу та проїзду транспортним засобом до належної відповідачу земельної ділянки, площею 0,0662 га та подвір’я житлового будинку № 7, по вул. Воровського по існуючому проїзду довжиною 29 метрів і завширшки в 3,5 метри. Розподілено судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_8, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального і матеріального права, просила рішення суду в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 скасувати.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, як зокрема, право проходу та проїзду на велосипеді та право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки по вул. Воровського, 5 у м. Первомайську Миколаївської області на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 листопада 2012 року, та земельної ділянки по вул. Воровського, 9 у м. Первомайську Миколаївської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1491 від 15 жовтня 2010 року (а.с.14,15).
ОСОБА_4 відповідно до державного акту на право приватної власності на землю, виданого 15 березня 1994 року, належить земельна ділянка по вул. Воровського, 7 площею 0,0662 га (а.с. 32).
Судом встановлено, що підставою для звернення з позовом стала та обставина, що поряд з земельною ділянкою ОСОБА_4, по вул. Воровського, 9 знаходиться земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, що належить на праві власності ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-1491 від 15 жовтня 2010 року після смерті попереднього власника ОСОБА_9 При оформленні останнім за життя права власності за зазначену земельну ділянку на підставі рішення виконкому Первомайської міської ради від 21 червня 1994 року № 138, до складу земельної ділянки увійшла дорога, яку використовувала ОСОБА_4 для додаткового проходу, проїзду свого транспортного засобу – вантажного мікроавтобуса та його паркування.
Цей проїзд є накатаним ґрунтовим проїздом, що немає покриття та за даними експерта передбачає вглиб земельної ділянки ОСОБА_6 на 23.65 м та площа його складає 136.75 кв.м.
За твердженням ОСОБА_4 іншої можливості забезпечити проїзд до належної їй земельної ділянки для під’їзду транспортних засобів з метою доставки будівельних матеріалів, великогабаритних речей, а також обслуговування житлового будинку, проведення ремонтних робіт будинку, очищення вигрібної ями, здійснення доставки вугілля та дров немає. Ширина проходу до її домоволодіння з вул. Воровського не дозволяє без додаткових затрат виконувати такі дії.
ОСОБА_6 пропозиція щодо укладення договору була залишена без відповіді.
Вбачається, що задовольняючи позовні вимоги, районний суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 та члени її сім'ї не можуть користуватися власним майном – земельною ділянкою, оскільки проїзд до неї можливий єдиним шляхом, а саме – через земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_6 Це також позбавляє можливості ОСОБА_4 зберігати власний транспортний засіб і перешкоджає доступу (проїзду) рятувальних служб на випадок виникнення небезпеки життю чи майну.
Проте, погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов до нього без повного і всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів та з порушенням норм матеріального права.
Заперечуючи проти встановлення сервітуту, ОСОБА_6 зазначала, що є можливість зробити в’їзд на земельну ділянку ОСОБА_4 без встановлення сервітуту. Для з’ясування зазначеного питання при розгляді справи в апеляційній інстанції була проведена судова будівельно- технічна експертиза.
Згідно висновку цієї експертизи від 28 грудня 2016 року, встановлено, що варіант, який задовольнить потреби ОСОБА_4 в проході (проїзді) до її земельної ділянки в інший спосіб (без встановлення земельного сервітуту) можливий, але він не є необтяжливим для власника земельної ділянки № 7 по вул. Воровського в м. Первомайську Миколаївської області.
Даний варіант передбачає улаштування в’їзду до земельної ділянки № 7 з вул. Воровського шляхом знесення підпірної стінки від вул. Воровського, виймання ґрунту з котловану у дворі перед житловим будинком з подальшим вивозом, улаштування підпірної стінки, згідно розрахунків та проектно-технічної документації, по периметру котловану для запобігання зсуву ґрунту біля будинку і як слідство його руйнування (тріщини зі сторони підпірної стінки від земельної ділянки № 9).
Технічна можливість влаштування проходу та проїзду транспортним засобом на земельну ділянку № 7 по вул. Воровського в м. Первомайську, Миколаївської області, що належить ОСОБА_4О.(встановлення земельного сервітуту) можливий згідно варіанту який склався, а саме через в’їзд на ділянку № 9 по вул. Воровського у м. Первомайську, яка належить ОСОБА_6 з проїздом вгиб земельної ділянки № 9 на 23,65 м. і подальшим поворотом та в’їздом через існуючі ворота на земельну ділянку № 7.
Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Отже, обов’язковою умовою встановлення земельного сервітут є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту в іншій спосіб.
Між тим, як встановлено матеріалами справи ОСОБА_4 користується своєю присадибною земельною ділянкою та здійснює вхід до свого подвір’я ( житлового будинку і допоміжних споруд ) з вул. Воровського, 7. Виходячи з обґрунтувань необхідності встановлення земельного сервітуту, ОСОБА_4 необхідно додатковий проїзд та прохід до своєї земельної ділянки, у зв’язку з певними незручностями у користуванні своєю земельною ділянкою з вул. Воровського, 7.
Крім того, за даними експерта є технічна можливість улаштування в’їзду до земельної ділянки № 7 з вул. Воровського (без встановлення земельного сервітуту), а тому є можливість задоволення потреб ОСОБА_4 в іншій спосіб, без обтяження земельної ділянки ОСОБА_6 земельним сервітутом.
Заперечення ОСОБА_4 проти такого улаштування проїзду з огляду на те, що це буде обтяжливо для неї, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки наведені норми закону передбачають найменш обтяжливі способи для власника земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут.
Також, за ч. 3 ст. 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Право власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, вимагати плату за його встановлення від осіб, в інтересах яких встановлено сервітут, передбачено й ч. 3 ст. 101 ЗК України.
Зі змісту статей 101 ЗК України, ст. ст. 401, 403 ЦК України вбачається, що встановлення земельного сервітуту є обтяженням земельної ділянки, щодо якої встановлюється сервітут. Тому за загальним правилом власник (користувач) такої ділянки має право на отримання від особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут, компенсації за незручності, пов'язані з обтяженням його земельної ділянки земельним сервітутом. Винятки з цього правила можуть бути встановлені законом.
Встановлюючи безстроковий та безоплатний земельний сервітут щодо земельної ділянки ОСОБА_6, суд не врахував наведених положень закону та не з'ясував, чи може бути встановлене обтяження земельної ділянки безоплатним.
Так, районний суд, зазначивши у рішенні, що встановлення земельного сервітуту не нанесе збитків ОСОБА_6, оскільки дана земельна ділянка є проїздом, а тому є не обтяжливим для останньої, дійшов висновку про необхідність звільнення ОСОБА_4 від обов’язку вносити плату за встановлення сервітуту.
Однак такі висновки місцевого суду протирічать матеріалам справи та встановленим обставинам, оскільки земельна ділянка по вул. Воровського, 9 в 1994 році була виділена у власність для обслуговування житлового будинку та за визначеним планом цієї земельної ділянки дорога для проїзду не передбачена. З наданих фотознімків вбачається, що під дорогою розуміється накатаний ґрунтовий проїзд, який не має покриття. Крім того, під час розгляду справи в апеляційному суді представникі ОСОБА_6 поясняли, що ця частина земельної ділянки обробляється та буде використана для посадки зелених насаджень.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду транспортним засобом підлягає скасуванню відповідно до ст. 309 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Зазначене рішення в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судових витрат у розмірі 551 грн. 21 коп. також слід скасувати.
На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають перерозподілу. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 606 грн. 33 коп. та половина витрат за проведення експертизи на суму 1902 грн. 96 коп., а загалом 2509 грн. 25 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України оскаржуване рішення в частині позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про визнання права подання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки без погодження із суміжним землевласником апеляційним судом не перевірялось.
Керуючись статями 303, 309, 316, ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 квітня 2016 року в частині задоволення позовних вимог за зустрічним позовом про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду транспортним засобом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про встановлення безстрокового та безоплатного земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки (проїзду) належної ОСОБА_6, розташованої по вул. Воровського, 9 в м. Первомайську Миколаївської області, на право проходу та проїзду транспортним засобом до належної ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0.0662 га, та подвір’я житлового будинку № 7 по вул. Воровського, по існуючому проїзду довжиною 29 м і завширшки в 3.5 м, відмовити.
Зазначене рішення в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 судових витрат у розмірі 551 грн. 21 коп. скасувати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 2509 (дві тисячі п’ятсот дев’ять) грн. 25 коп. судових витрат.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає чинності з дня проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: В.І. Козаченко
ОСОБА_10
