Справа №235/3058/15-а
Провадження №2-а/235/3/16
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 серпня 2016 року м. Покровськ
Красноарміський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Хмельової С.М.
позивачки ОСОБА_1
представника відповідача Михайлової В.В.
секретаря судового засідання Соловйової М.О.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду № 7 м. Покровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії м. Красноармійська про визнання дій МСЕК такими, що порушують немайнові права,
ВСТАНОВИВ:
До Красноармійського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії м. Красноармійська про визнання дій МСЕК такими, що порушують немайнові права. В обґрунтування заявлених (уточнених) позовних вимог зазначила, що у зв'язку з біллю в спині та обмеженням руху, так як вона не могла сидіти, вільно стояти та рухатися 14.08.2013 року вона звернулась до Обласного Донецького центру магнітної резонансної томографії де методом инстументального дослідження та постановки діагнозу за допопогою магнітно-резонансної томографії на апараті і-Ореп 0,36Т WDM, встановлено захворювання спини та надано висновок: «Спондилит L4, L5. Незначительно выраженная левосторонняя сколиотическая деформация оси позвоночника с ротацией тел позвонков влево. Остеохондроз пояснично-крестцового отдела позвоночника с протрузиями дисков L4-L5 и L5-S1. Деформирующий спондилез. Спондилоартроз. Киста Тарлова на уровне S3. Рекомендуется консультация нейрохирурга».
Визначивши хворобу, позивачка звернулась до полікліникі Донецької обласної травматології зі скаргами на болі в спині та обмеження руху. Де була обстежена спеціалістом кандидатом медичних наук нейрохірургом ОСОБА_3 який встановив наступний діагноз: «Межпозвонковый поясничный остеохондроз з протрузией L-4-5, L-5- S1 дисков с корешковой симпатолгией, левосторонним, чувствительными и двигательными растройствами, болевым синдромом. Явление спондилита L4, L5 сегмента з выраженной люмбалгией. Спондилоартроз. Рекомендовано лечение».
16.08.2013 року позивачка звернулась до КМУМСД Амбулаторія № 1 ЗПСМ міста Красноармійська до лікаря невропатолога ОСОБА_4 де була оглянута та поставлено діагноз: «Межпозвонковый остеохондроз п/отдела с протрузией L4-L5, L4-S1 с левосторонней корешковой симпатологией с чувствительными нарушением и двигательными расстройствами. Явление спондилита L4, L5 выраженная люмбалгия. Спондилоартроз.»
23.08.2013 року при повторному огляді невропатологом було виписано направлення на госпіталізацію.
З 27.08.2013 року по 09.09.2013 року позивачка пройшла курс стаціонарного лікування в неврологічному відділенні Красноармійської центральної районної лікарні та була виписана з незначним покращенням.
06.11.2013 року позивачка звернулась до КМУМСД Амбулаторія № 1 ЗПСМ міста Красноармійська до лікаря невропатолога ОСОБА_4 зі скаргами про погіршення стану здоров'я.
08.11.2013 року була направлена на консультацію до неврапатолога ДОКТМО для корегування лікування.
11.11.2013 року була оглянута невропатологом ДОКТМО м. Донецьк лікарем JI.H.Антоновою, якою проведено огляд та призначено лікування хребта.
23.12.2013 року звернулась до КМУМСД Амбулаторія № 1 ЗПСМ міста Красноармійська до лікаря невропатолога ОСОБА_4 зі скаргами про погіршення стану здоров'я, яка направила позивачку на госпіталізацію до Красноармійської центрально районної лікарні.
З 27.12.2013 року по 09.01.2013 року пройшла курс стаціонарного лікування в неврологічному відділенні Красноармійської центральної районної лікарні.
11.02.2013 року невропатологом КМУМСД Амбулаторія № 1 ЗПСМ м. Красноармійськ лікарем ОСОБА_4 направлена на консультацію до невропатолога ДОКТМО для заключения МСЕК.
14.03.2014 невропатолог ДОКТМО лікарь ОСОБА_5 надав консультативний висновок спеціаліста з діагнозом: «Хронический вертеброгеиный п/к радикулит, остеохондроз с протрузией L4-L5, L5-S1, деформирующий спондилоартроз, спондилодисцит L4, L5 с умеренным выраженным болевым мышечно-тоническим синдромом, люмбалгией слева, нарушением статико-динамической функцией позвоночника, рецидивирующее течение.»
21.03.2014 року невропатологом поліклініки центральної районної лікарні м. Красноармійськ лікарем ОСОБА_6 направлена до МСЕК м. Красноармійська на консультацію.
21.03.2014 року протоколом ВКК № 55 направлена до МСЕК м. Красноармійська для оформлення групи інвалідності так як були усі підстави для призначення позивачці інвалідності.
24.03.2014 року невідома особа записом в особисту амбулаторну картку МСЕК м. Красноармійськ повідомила що «Мед.показаний на гр. инвалидности нет». Тим самим порушено п.19 Положення «Про медико - соціальну експертизу», затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 3.12.2009 року № 1317, так як відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписується головою комісії і засвідчується печаткою. Позивачці не було надано таких документів.
Так як, позивачка була незгодна, то 28.03.2014 року вона звернулась та була оглянута на обласному МСЕК № 5, де записом в особисту амбулаторну картку внесено запис « С учетом функциональных нарушений оформление гр.инв. в настоящее время нет.»
У зв'язку з тим, що хвороба прогресує, 09.04.2014 року направлена невропатологом поліклініки центральної районної лікарні м. Красноармійськ лікарем ОСОБА_6 на консультацію до нейрохірурга Донецької обласної травматологічної лікарні.
7.05.2014 року инстумептальним дослідженням обласної кліничної травматологічної лікарнію НІІ травматології і ортопедії за допомогою магнитно- резонансної томографії пояснично-крестцового відділу на МР томографі Signa EXCINE HD 1,5 Тл постановлено висновок: « МР-признаки деформирующего спондилеза, остеохондроза поясничного отдела позвоночника с протрузией межпозвонковых дисков на уровне L4- S1, с двусторонним латеральным стенозом на уровне L4- L5. Грыжи Шморля смежных замыкательных пластинок L4-L5 позвонков. МР признаки спондилодисцита в сегментах L4-L5, L5-S1. МР- признаки периневральной сакральной кисты на уровне S2-S3.»
В той же час проведено рентгенологічне дослідження, яке виявило захворювання хребта, що підтверджується інформацією на дискі.
28.11.2014року консультована завідуючим відділення патології спинного мозку та хребта, кандидатом медичних наук, нейрохірургом вищої категорії ОСОБА_7, який діагнозував «Хроническая пояснично крестцовая радикулопатия в стадии затянувшегося обострения с выраженным болевым, вертеброгепиым, мышечно-тоническим и двухсторонним радикулошемическим синдромами. Грубым нарушением функции позвоночника, статики ходьбы. Спондилодисцит на уровне L4-L5. Рекомендовано оперативное лечение.»
05.12.2014 року поліклінікою центральної районної лікарні м. Краспоармійськ надано план реабілітаційних заходів на період з 2014 року до 2016 року.
10.12.2014 року протоколом № 236 направлена на МСЕК м. Красноармійська.
26.01.2015 року рішенням МСЕК м. Красноармійська інвалідом не визнана, з непогодженням такого рішення позивачкою подана заява про направлення мене на обстеження до УкрдержНІІ м. Дніпропетровська.
31.03.2015 року винесено заочне рішення, з тексту якого вбачається що; «... во МСЕК освидетельствуется впервые. ... По диагнозу « Хронический вертеброгенный пояснично-крестцовый радикулит (остеохондроз пояснично-крестцового отдела позвоночника с протрузиями дисков L4-L5, L5-S1, деформирующий спондилез, спондилодисцит L4-L5) с легким болевым, мышечно-тоническим синдромом, люмбалгией слева» инвалидом не признана. Рассмотрев представленную медико-экспертную документацию, комиссия института пришла к выводу: по представленным медицинским документам данных для определения ОСОБА_1 одной из групп инвалидности в настоящее время нет. »
29.04.2015 року Міжрайонною медикосоціальною експертною комісію довідкою за № 1097 інвалідом не визнана.
З Рішенням Красноармійської МСЕК погодитись не можливо, так як вважає його не об'єктивним та таким що підлягає оскарженню.
Рішення МСЕК вважає незаконним, так як висновок грунтується на діагнозі - формулювання якого - стандартне загальне захворювання, яке і було розглянуто заочним висновком ДУ УДНДІМСПІ МОЗ України, в якому не вказано перелік розглянутих інструментальних методів дослідження, а так само Діагнози вузькопрофільних фахівців, що підтверджують документально уточнений діагноз. В описовій частині відсутня інформація про наявність:
1.Снимок MPT от 03.08.2014 г.
2.Снимок MPT от 07.05.2014 г.
3.Рентген снимок от 25.04.2014 г.(1)
4.Рентген снимок от 25.04.2014 г. (2)
5.Диск съёмный от 07.05.2014 г.
6.Диск съемный от 25.04.2014 г.
7.Заключение MPT от 07.05.2014(копия)
8.Заключение MPT от 14.08.2013 (копия)
9.Копия заключения, назначения нейрохирурга ОСОБА_3
10.Выписка из отделения 6109 (копия).
11.Выписка из отделения 9761 (копия).
12.Мед.выводы отделения нейрохирургии от 28.11.2014 г ОСОБА_7, (копия)
13.Описание- жалобы больной.
14.Мед.карта (копия на 12 листах).
До того ж оформлення заочного висновку викликає сумніви щодо його автентичності або об'єктивності, а саме відсутня гербова печатка, профільний склад комісії.
Доказом навмисного правопорушення МСЕКом э підміна діагнозу з більш тяжкого на легкий в наслідок чого приховується вертеброгенна етіологія захворювання.
Враховуючи , що з часу первинного обстеження та встановлення діагнозу 14.08.2013 року до останнього обстеження вузькопрофільним спеціалістом 28.11.2014 року пройшло більше 1 року, за цей час захворювання не підлягало жодному із 5-ти курсів лікуванню та набуло хронічну стійку форму з грубим порушенням функції організму, яке потребує оперативне видалення патологічно змінених часток тіл хребців. Внаслідок чого в наявності є всі незаперечливі медико-соціальні показники оформлення групи інвалідності.
Згідно до п.З Положення про медико - соціальну експертизу Медико соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально - профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Всі ці вимоги позивачкою виконані, надано всю медичну документацію, яка підтверджує стійке захворювання, яке обмежує її життєдіяльність, але МСЕК, порушуючи її права на отримання інвалідності, незаконно відмовляє в цьому. Тому, на підставі п. 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, спонукає позивачку звернутися до суду за захистом свого порушеного права, що вона і зробила 14 травня 2015 року.
22.09.2015 року при ознайомленні з матеріалами медичної справи, які були витребувані судом з Красноармійської міжрайонної МСЕК позивачкою виявлено, що як вбачається за підписом Голови міжрайонної МСЕК м. Красноармійська Михайловою В.И. лікарем невропатологом, Головою Красноармійського міжрайонної МСЕК Бедрик А.А. хірургом, та терапевтом - особу якого позивачці не вдалось встановити, внесено до матеріалів медичної справи на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, неправдиві відомості, в насідок чого складена неправдива медична справа та видана неправдива довідка.
Внаслідок чого медична справа містить легкий діагноз, а відомості про тяжке захворювання вертеброгенної етіології на яке страждає позивач в медичній справі відсутнє.
Особисто представник відповідача невропатолог ОСОБА_2 визначила
функціональний діагноз і внесла його в медичну справу. Вже ця обставина свідчить що своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги чинного законодавства так як не мала право ставити діагнози.
По перше - це не передбачено Положенням про медико - соціальну експертизу (ПКМУ № 1317 від 03.12.2009 року).
Медико соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально - профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, то підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
По друге - вона не є лікарем, який має відповідний сертифікат щодо спеціалізації. Працівник МСЕК працює з вхідною медичною документацією.
Діагнозування хвороби позивачки визначено вузькопрофільними фахівцями з науковими ступенями, нейрохірургами, травматологами, вертебрологами, більш 10 осіб за допомогою МРТ більш 6 досліджень, про що особисто нею надано в МСЕК висновки та знімки, але жодного слова в її Акті огляду про це не вказано. Жоден пункт акту не відповідає дійсності, та складено з порушенням вимог відповідної інструкцією (ІНСТРУКЦІЯ щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157/о Акт №___огляду медико-соціальною експертною комісією»
Наказ Міністерства охорони здоров'я України 30.07.2012 № 577)
Відповідно до наказу № 561 МОЗ України від 05.09.2011 року, ІНСТРУКЦІЄЮ про встановлення груп інвалідності: у пункті 1.10. вказано: При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи: опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
У пункті 2.1.вказано: До основних видів порушення функцій організму людини, які визначаються медико-соціальною експертизою, належать:... порушення статодинамічних функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації руху).
У пункті 2.2: Критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Здатність до пересування - можливість ефективно пересуватися у своєму оточенні (ходити, бігати, долати перепони, користуватися особистим та громадським транспортом).
Параметри оцінки - характер ходьби, темп пересування, відстань, яку долає хворий, здатність самостійно користуватись транспортом, потреба у допомозі інших осіб при пересуванні.
Здатність до самообслуговування - можливість ефективно виконувати соціально-побутові функції і задовольняти потреби без допомоги інших осіб.
Параметри оцінки - інтервал часу, через який виникає потреба в допомозі: епізодична допомога (рідше одного разу на місяць), регулярна (декілька разів на місяць), постійна допомога (декілька разів на тиждень - регульована або декілька разів на день - нерегульована допомога).
Ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини.
Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.
Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій сторонньому догляді (сторонній допомозі).
Наявність недостовірної інформації в медичній справі позбавляє позивачку звернутись будь куди, що підтверджує заочний висновок НІІ Дніпропетровська, (на той час їй невідомо було про зміст цього акту).
Своїми діями МСЕК порушує особисті немайнові права позивача.
Позивачка просить суд визнати дії Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії м. Красноармійська Донецької області такими, що порушують її особисті немайнові права. Встановити факт внесення недостовірних відомостей в акт № 171 огляду медико-соціальної експертної комісії м. Красноармійська від 26 січня 2015 року. Визнати акт № 171 огляду медико-соціальної експертної комісії від 26 січня 2015 року таким, що не відповідає вимогам Положення про медико - соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317, Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157/о «Акт№__огляду медико-соціальиою експертною комісією» затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров'я України 30.07.2012 № 577). Зобов'язати Міжрайонну медико-соціальну експертну комісію м. Краспоармійська Донецької області внести до акту № 171 огляду медико-соціальної експертної комісії від 26 січня 2015 року інформацію стосовно стійкого захворювання позивача. Зобов»язати МСЕК м. Красноармійська встановити ОСОБА_1 групу інвалідності за загальним захворюванням згідно до медичних показань з дня звернення до МСЕК м. Краспоармійська.
В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача - лікар-експерт міжрайонної Красноармійської медико-соціальної експертної комісії обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_2 заперечувала проти заявлених вимог, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. В заперечення зазначила, що позивач ОСОБА_1 була оглянутою на Красноармійській міжрайонній МСЕК загального профілю 26.01.2015р. та інвалідом не визнана, з чим Позивач не згоден.
Позивач зазначає, що вперше визначила хворобу та діагноз, зробивши МРТ- дослідження у 2013 році. Але майже на кожному висновку MPT-дослідження звертають увагу пацієнта, що висновок МРТ не є діагнозом, а потребує подальшої консультації спеціаліста. Окрім цього, Позивач каже, що при направленні до МСЕК у неї були «всі ознаки інвалідності». Але наявність ознак інвалідності чи відсутність таких може бути встановленою тільки медико-соціальною експертною комісією (МСЕК).
У зв»язку з тим, що у лікуючого лікаря поліклініки з»явилися сумніви щодо наявності ознак інвалідності у ОСОБА_1, то 21.03.2014р. вона була скерована на консультацію до МСЕК для вирішення питання оформляти чи ні документи (ф-88/o) на МСЕК. Позивачка пише, що вона не знає, чиєю рукою зроблено запис в амбулаторній картці про те, що медичних показань на групу інвалідності немає. ОСОБА_1, мабуть, забула, що вона приходила на консультацію до МСЕК, давала амбулаторну картку голові МСЕК, і там головою МСЕК 24.03.2014р. був зроблений цей запис. 28.03.2014р. позивачка була оглянутою на обласній МСЕК №5, де також було внесено в амбулаторну картку запис: « С учетом функциональных нарушений данных на оформление группы инвалидности в настоящее время нет».
Ф 88/о була оформлена ОСОБА_1 за її бажанням. Під час огляду на МСЕК загального профілю м. Красноармійська наявність ознак інвалідності у позивачки не встановлено, та було винесене рішення, що інвалідом не визнана.
Позивач в своєму позові пише, що має місце «підміна діагнозу з більш тяжкого на легкий», а також, що лікар-невролог МСЕК «не мала права ставити діагнози», «приховувала вертеброгенну етіологію захворювання», та «не є лікарем, який має відповідний сертифікат щодо спеціалізації». Але всі лікарі-експерти МСЕК обов»язково мають дипломи медичних вишів, лікарську категорію, посвідчення про проходження курсів підвищення кваліфікації, сертифікати. В протилежному випадку лікар не мав би права займати цю посаду. Щодо приховування «вертеброгенної етіології захворювання», як каже позивачка, то зазначення остеохондрозу, протрузій дисків, спондильозу, кил дисків, кист, тощо - і є та вертеброгенна етіологія захворювання. Одначе, не етіологія захворювання є підставою для визначення групи інвалідності, а ті функціональні порушення організму, які приводять до стійкої втрати працездатності та обмеження життєдіяльності помірного, вираженого чи значно вираженого ступеню, що відображається у функціональній частині діагнозу. Лікар-експерт медико-соціальної експертної комісії, керуючись Інструкціями, Наказами, «Положенням про МСЕК» проводить огляд хворих за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюванням, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Вираз «наявність відомостей» - це не тільки вивчення медичної документації (консультації, епікризи, дані інструментальних досліджень, тощо), а й насамперед, що найбільш важливіше для експертизи, - огляд хворого, оцінка його функціональних порушень, наявність чи відсутність таких під час огляду. Лікар-експерт не встановлює діагноз, але його прямий обов»язок є визначити наявність чи відсутність функціональних порушень, від чого залежить чи є хворий інвалідом, чи ні. Під час огляду ОСОБА_1 вираженого вертеброгенного синдрому не було. Сколіози, кіфози, захисний м»язовий дефанс, парези в кінцівках, м»язові атрофії, тощо - все це є об»єктивною проявою статико-динамічних порушень функцій хребта та корінцевого синдрому, якої комісія не побачила під час огляду хворої на МСЕК. Позивач і сама в уточненні позовних вимог вказує, що «спину, т.е. осанку держу ровно...», що є доказом відсутності вираженого вертебрального синдрому.
Медичну справу та медичні документи за заявою Позивача було розглянуто заочно у Укр Держ НДІ МСПІ м. Дніпропетровська. Було зроблено висновок: «По предоставленным медицинским документам данных для определения одной из групп инвалидности нет». Таким чином, був підтверджений висновок комісії Красноармійської міжрай МСЕК загального профілю. Висновок Науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідів (діагноз та рішення про невизнання ОСОБА_1 інвалідом) був переписаний у акт огляду Красноармійської міжрай МСЕК, на який і спирається Позивач.
Якщо Позивач наполягає, що стан її здоров»я погіршується, вона має обстежитися у клініці, або у фахівців, і, якщо буде виявлена наявність функціональних порушень, які обмежують життєдіяльність організму помірного, вираженого або значно вираженого ступеню, може бути повторно скерована на МСЕК та оглянута на обласній МСЕК чи на між рай МСЕК загального профілю. ОСОБА_1 може бути обстежена безпосередньо в Укр Держ НДІ МСПІ м. Дніпропетровська при її згоді.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.
Згідно зі ст.3 зазначеного Закону інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.
Відповідно до Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава обов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до ст.69 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року №2801-XII експертиза тимчасової непрацездатності громадян здійснюється у закладах охорони здоров'я лікарем або комісією лікарів, які встановлюють приймають рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня тривалої або стійкої втрати працездатності. Експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності здійснюється медико-соціальними експертними комісіями, які встановлюють ступінь та причину інвалідності, визначають для інвалідів роботи і професії, доступні їм за станом здоров'я, перевіряють правильність використання праці інвалідів згідно з висновком експертної комісії та сприяють відновленню працездатності інвалідів. Висновки органів медико-соціальної експертизи про умови і характер праці інвалідів є обов'язковими для власників та адміністрації підприємств, установ і організацій. Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Положення «Про медико-соціальну експертизу», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до п. 3 Положення № 1317 Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, відповідно до п.4 Положення.
Згідно з п.15 Положення № 1317 комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.
Відповідно до пунктів 17, 18 Положення Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пунктів 3, 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 3 грудня 2009 р. № 1317 Медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Лікарсько -консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.
Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв'язку з одним і тим самим захворюванням протягом п'яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.
Датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.
Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд (п.8 Положення).
Інструкція про встановлення груп інвалідності, яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України 05.09.2011 N 561, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 р. за N 1295/20033, регулює механізм встановлення груп
інвалідності .
Так, Інструкцією передбачено, що Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Фахівці медико-соціальних експертних комісій (далі - МСЕК) зобов'язані ознайомити особу (законного представника) з порядком, умовами та критеріями встановлення інвалідності, а також надавати роз'яснення з інших питань, що пов'язані з встановленням групи інвалідності, на вимогу особи (законного представника) або у разі її незгоди з рішенням МСЕК.
Документи, що використовуються для визначення причинного зв'язку інвалідності, подаються в оригіналі або копії, засвідчені в установленому законодавством порядку.
Хворого, якого направляють на МСЕК уперше, представляє голова лікарсько-консультаційної комісії лікувально-профілактичного закладу.
Огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317.
При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або родженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
У розділі 2 Інструкції зазначено, що до основних видів порушення функцій організму людини, які визначаються медико-соціальною експертизою, належать:
порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, мови, емоцій, волі);
порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, больової, температурної та інших видів чутливості);
порушення статодинамічних функцій (голови, тулуба, кінцівок, рухливих функцій, статики, координації руху);
порушення функції кровообігу, дихання, травлення, виділення, обміну речовин та енергії, внутрішньої секреції, імунітету тощо;
мовні порушення (не обумовлені психічними розладами), порушення голосоутворення, форми мови - порушення усної (ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія) та письмової (дисграфія, дислексія), вербальної та невербальної мови;
порушення, які викликають спотворення (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, які призводять до зовнішнього спотворення, аномальні дефекти травного, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тулуба).
Критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
Здатність до пересування - можливість ефективно пересуватися у своєму оточенні (ходити, бігати, долати перепони, користуватися особистим та громадським транспортом).
Параметри оцінки - характер ходьби, темп пересування, відстань, яку долає хворий, здатність самостійно користуватись транспортом, потреба у допомозі інших осіб при пересуванні.
Здатність до самообслуговування - можливість ефективно виконувати соціально-побутові функції і задовольняти потреби без допомоги інших осіб.
Параметри оцінки - інтервал часу, через який виникає потреба в допомозі: епізодична допомога (рідше одного разу на місяць), регулярна (декілька разів на місяць), постійна допомога (декілька разів на тиждень - регульована або декілька разів на день - нерегульована допомога).
Здатність до орієнтації - можливість самостійно орієнтуватися у просторі та часі, мати уяву про навколишні предмети. Основними системами орієнтації є зір та слух (за умови нормального стану психічної діяльності та мови).
Параметри оцінки - можливість розрізняти зорові образи людей та предметів на відстані, що збільшується, і в різних умовах (наявність або відсутність перешкод, знайомство з обстановкою), розрізняти звуки та усну мову (слухова орієнтація) за відсутності або наявності перешкод і ступеня компенсації порушення слухового сприйняття усної мови іншими способами (письмо, невербальні форми); необхідність використання технічних засобів для орієнтації та допомоги інших осіб у різних видах повсякденної діяльності (у побуті, навчанні, на виробництві).
Здатність до спілкування (комунікативна здатність) - можливість установлювати контакти з іншими людьми та підтримувати суспільні взаємозв'язки (порушення спілкування, пов'язані з розладом психічної діяльності, тут не розглядаються).
Основним засобом комунікації є усна мова, допоміжним - читання, письмо, невербальна мова (жестова, знакова).
Параметри оцінки - характеристика кола осіб, з якими можлива підтримка контактів, а також потреба у допомозі інших осіб у процесі навчання та трудової діяльності.
Здатність контролювати свою поведінку - можливість поводитись відповідно до морально-етичних і правових норм суспільного середовища.
Параметри оцінки - здатність усвідомлювати себе і дотримуватися установлених суспільних норм, ідентифікувати людей та об'єкти і розуміти стосунки між ними, правильно сприймати, інтерпретувати і адекватно реагувати на традиційну і незвичну ситуації, дотримуватися особистої безпеки, особистої охайності.
Здатність до навчання - можливість сприймати, засвоювати та накопичувати знання, формувати навики і уміння (побутові, культурні, професійні та інші) у цілеспрямованому процесі навчання. Можливість професійного навчання - здатність до оволодіння теоретичними знаннями і практичними навичками та умінням конкретної професії.
Параметри оцінки - можливість навчатися у звичайних або спеціально створених умовах (спеціальний навчальний заклад або група, навчання в домашніх умовах тощо); обсяг програми, строки і режим навчання; можливість освоєння професій різного кваліфікаційного рівня або тільки окремих видів робіт; необхідність використання спеціальних засобів із залученням допомоги інших (крім викладача) осіб.
Здатність до трудової діяльності - сукупність фізичних та духовних можливостей людини, яка визначається станом здоров'я, що дозволяє їй займатися різного виду трудовою діяльністю. Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища.
Параметри оцінки - збереження або втрата професійної здатності, можливість трудової діяльності за іншою професією, яка за кваліфікацією дорівнює попередній, оцінка допустимого обсягу роботи у своїй професії і посаді, можливість трудової зайнятості в звичайних або спеціально створених умовах.
Порушення професійної працездатності - найчастіша причина соціальної недостатності, яка може виникати первинно, коли інші категорії життєдіяльності не порушені, або вторинно на основі обмеження життєдіяльності. Здатність до праці за конкретною професією у інвалідів з обмеженням інших критеріїв життєдіяльності може бути збережена повністю або частково чи відновлена засобами професійної реабілітації, після чого інваліди можуть працювати у звичайних або спеціально створених умовах з повною чи неповною тривалістю робочого часу.
Висновок про нездатність до трудової діяльності готується лише у разі згоди інваліда (крім випадків, коли інваліда визнано недієздатним).
Ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.
Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
Виражене обмеження життєдіяльності обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
Значне обмеження життєдіяльності виникає внаслідок значних порушень функцій органів чи систем організму, що призводить до неможливості або значного порушення здатності чи можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності, та супроводжується необхідністю в сторонньому догляді (сторонній допомозі).
Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II або III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
Критерії встановлення інвалідності визначені пунктом 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працює на посаді лікаря-експерта міжрайонної Красноармійської медико-соціальної експертної комісії обласного центру медико-соціальної експертизи.
Згідно посадової інструкції лікар-експерт, крім іншого, повинен до засідання МСЕК вивчати документацію хворого чи інваліда відповідно до свого профілю (направлення на MCЕК, виписку з історії хвороби, амбулаторну картку або виписку з неї. дані додаткових досліджень, в необхідних випадках - свідоцтво про хворобу, висновок про професійне захворювання, акт про нещасний випадок, копію трудової книжки і т. д.) з метою отримання попереднього уявлення щодо його медико-соціального статусу. Уточнювати дані щодо медико-соціального статусу оглядаємого під час бесіди опитування на засіданні комісії, вносити їх до акту огляду відповідно з його графами. Узагальнювати та вносити до акту огляду медичні дані, що відповідають його спеціальності, ретельно оглядати хворого і формулювати діагноз МСЕК згідно з сучасними кваліфікаціями, який повинен бути максимально розгорнутим, зі всіма функціональними характеристиками (повинен давати повне уявлення, щодо характеру, протікання захворювання, функціональних змін і етапу хворого на момент огляду, прогнозу захворювання). У випадках, коли його спеціальність збігається з провідним діагнозом оглядає мого, доповідати членам MCЕК всі медико-соціальні дані про хворого і висловлювати власну експертну думку (а.с.91-96).
В судовому засіданні оглянута медико-експертна справа ОСОБА_1, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с.126-186).
У справі мається Акт № 171 від 26.01.2015 року огляду медико-соціальною експертною комісією. В даному не вказано членів комісії, їх посади та прізвища; не заповнені всі пункти акту, а саме пункти 28.6.1, 29.2, у пункті 33 не перелічені всі медичні документи, надані хворим; скарги хворої не відображені. Висновок щодо не визнання інвалідом ґрунтується тільки на висновку невролога, при цьому не враховані медичні висновки, які надавались хворою, та які зроблені в період часу з 14.08.2013 року (перше звернення за медичною допомогою) до часу звернення у МСЕК.
Недослідження відповідачем під час розгляду матеріалів щодо невстановлення позивачу групи інвалідності, а також інших медичних документів у їх сукупності, є порушенням норм чинного законодавства, оскільки при прийнятті відповідного рішення комісія зобов'язана врахувати усі наявні документи та матеріали, що можуть мати значення для вирішення питання щодо наявності підстав для встановлення чи не встановлення групи інвалідності.
З пояснень представника відповідача суд вбачає, що не в повній мірі позивачка було оглянута на МСЕК та досліджені медичні документи, як наслідок вони не враховані при надання висновку.
Крім того, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призведе до відновлення порушеного права в повному обсязі, а тому відповідно до вимог статей 7,8,11, ч.4 ст.112, ст.162 КАС України, самостійно обирає спосіб захисту порушеного права позивача, який буде гарантувати дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб"єктів владних повноважень шляхом зобов'язання Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії м. Красноармійська внести до акту № 171 огляду медико-соціальної експертної комісії від 26 січня 2015 року повну інформацію стосовно захворювання ОСОБА_1, та зобов'язання Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії м. Красноармійська провести засідання медико-соціальної експертної комісії, на якому розглянути питання щодо встановлення інвалідності ОСОБА_1 з дати її звернення до комісії.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вказані процесуальні вимоги відповідачем не дотримані, правомірність дій відповідача суду не доведена.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, оскільки дотримання відповідачем норм чинного законодавства, проведення обстеження та дослідження медичних документів в повній мірі поновить порушені права позивачки.
Керуючись Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 року ст.ст.9, 11, 12, 86, 99, 100, 102, 159, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії м. Красноармійська про визнання дій МСЕК такими, що порушують немайнові права, задовольнити частково.
Зобов'язати Міжрайонну медико-соціальну експертну комісію м. Красноармійська внести до акту № 171 огляду медико-соціальної експертної комісії від 26 січня 2015 року повну інформацію стосовно захворювання ОСОБА_1.
Зобов'язати Міжрайонну медико-соціальну експертну комісію м. Красноармійська провести засідання медико-соціальної експертної комісії, на якому розглянути питання щодо встановлення інвалідності ОСОБА_1 з дати її звернення до комісії.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення з одночасним надісланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.
В судовому засіданні 2 серпня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини. Повний текст постанови виготовлено 7 серпня 2016р.
Суддя
