КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа : № 826/20146/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.
Суддя-доповідач: Губська О.А.
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 жовтня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.
за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,
представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3
представників відповідача Стрельченко Я.В., Гучка В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просив:
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0008811701 від 13 березня 2015 року;
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року № 0015321701, 0015281701;
визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 квітня 2015 року № 0015351701.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач із таким рішенням не погодився, у поданій ним апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
У судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Представники відповідача заперечували проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.
Судом установлено, що у період з 23.02.2015 по 06.03.2015 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2013 по 31.12.2014, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 16.03.2015 № 373/17-01/НОМЕР_4.
Згідно із висновками акта, контролюючим органом установлено порушення: ст. 85, ст. 138, п. 176.1 ст. 176, ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік та 2013 рік, у зв'язку з чим донараховано ПДФО в сумі 509 388,45 грн.; пп. 1 п. 2 ст. 6, п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим не нараховано та несплачено до бюджету ЄСВ за 2012 рік та 2013 рік коштів в сумі 167 832,45 грн.; п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання та не підтверджено сум податкового кредиту з ПДВ податковими накладними за 2012 рік та 2013 рік, у зв'язку з чим донараховано ПДВ у розмірі 616 474,00 грн.
На підставі висновків зазначеного акта відповідачем прийнято:
вимогу про сплату боргу (недоїмки) 16.03.2015 № Ф-0008811701, згідно із якою платнику податків необхідно сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 167 832,45 грн.;
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.04.2015 № 0015351701, яким на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 застосовано штрафні санкції в розмірі 12 472,26 грн.
податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 28.04.2015 № 0015321701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 925 051,00 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 616 474,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 308 577,00 грн.
податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 28.04.2015 № 0015281701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 636 735,57 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 509 388,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 127 347,12 грн.
Судом установлено, що зазначені вимогу № Ф-0008811701, рішення № 0015351701 та податкові повідомлення-рішення позивач отримав 05.08.2015.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем доведено правомірність прийнятих ним рішень і правові підстави для їх скасування відсутні.
Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Судом першої інстанції установлено, що позивач здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування у сфері роздрібної торгівлі продуктами харчування, тютюновими виробами та алкогольними напоями за адресою: АДРЕСА_3.
Контролюючий орган за результатами про ведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_6 установив: заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, заниження суми податкового зобов'язання з ПДФО, заниження податкових зобов'язань з ПДВ, заниження нарахованого єдиного внеску, завищення податкового кредиту з ПДВ.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що зазначені висновки мотивовані виключно тим, що ФОП ОСОБА_6 не надав до перевірки документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, у зв'язку із чим перевірку проведено на підставі інформації наявної в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.
При цьому контролюючий орган вказує, що позивач не допустив перевіряючих до перевірки, про що складено акти від 23.02.2015 № 27/17-01 та від 04.03.2015 № 29/17-01 про недопущення до проведення документальної планової виїзної перевірки за місцем здійснення діяльності, тому перевірка проведена в приміщенні контролюючого органу за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, буд. 5А.
Обґрунтовуючи протиправність прийнятих на підставі акта перевірки рішень, позивач вказує на порушення відповідачем процедури її проведення.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно із п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Відповідно до п. 77.4 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
За правилами п. 77.6 ст. 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно із цією нормою посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно із п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Судом першої інстанції правильно установлено і матеріалами справи підтверджується, що відповідно до плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на I квартал 2015 року, відповідачем 10.02.2015 видано наказ "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4) № 238, відповідно до якого головним державним ревізорам-інспекторам відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві необхідно було провести документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4) з 23.02.2015 тривалістю десять робочих днів.
З матеріалів справи апеляційним судом установлено, що копію наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки та письмове повідомлення № 1298/М/26-59-17-01-23 від 10.02.2015 були надіслані відповідачем рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення 10.02.2015, тобто у межах строку, передбаченого п. 77.4. ст. 77 Податкового кодексу України.
Поряд із цим, позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, а також вимоги апеляційної скарги, наголошує на тому, що копії наказу та повідомлення він отримав лише 05.03.2015, тобто після проведення відповідачем перевірки та прийняття податковим органом спірних рішень.
При цьому позивач акцентує увагу на тому, що контролюючий орган направляв кореспонденцію не за його податковою адресою.
Відповідно до п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
За визначенням, наведеним у ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції Закону на час виникнення спірних відносин) місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.
Відповідно до наявної у матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_6, місце його проживання зареєстроване Шевченківським РУ ГУ МВС України у місті Києві 11.03.2004 за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 90).
Аналогічні відомості щодо місця проживання та реєстрації зазначені у наданій позивачем Довідці (виписці з домової книги про склад сім'ї та прописку) від 07.10.2015 вих. № 443 (а.с. 89).
Водночас, апеляційним судом установлено, що копію наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки та письмове повідомлення № 1298/М/26-59-17-01-23 від 10.02.2015 були надіслані відповідачем на адресу: АДРЕСА_1, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т 1 а.с. 22).
Таким чином, оскільки копія наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення направлені не за податковою адресою позивача, відповідно, зазначені документи не можуть вважатися врученими, а платник податків не може вважатися повідомленим належним чином про її призначення та проведення.
Верховний Суд України у своїх постановах від 27 січня 2015 року та 16 лютого 2016 року (справи № 21-425а14 та № 826/12651/14 відповідно) сформулював правову позицію, за якою з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
За таких обставин, враховуючи, що копію наказу та повідомлення про проведення перевірки до її проведення позивач не отримував (отримав лише 05.03.2015) з вини податкового органу, позивач обґрунтовано скористався передбаченим ст. 81 Податкового кодексу України способом захисту своїх прав, не допустивши посадових осіб відповідача до проведення документальної планової виїзної перевірки.
У зв'язку із цим відповідачем складено акт по недопущення до проведення документальної планової виїзної перевірки за місцем здійснення діяльності від 23.02.2015 № 27/17-01.
Колегія суддів критично оцінює посилання контролюючого органу на акт від 04.03.2015 № 29/17-01, яким зафіксовано другий факт недопуску до перевірки, оскільки в цьому акті зазначено про те, що вихід за адресою здійснення господарської діяльності платника податків було вчинено 23.02.2015, за яким акт вже складався (від 23.02.2015 № 27/17-01).
На думку судової колегії, недопуск платником податків контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки виключає можливість проведення останньої.
Наслідки, які можуть бути застосовані до платника податків, який відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, передбачені ст. 94 Податкового кодексу України, а саме: може бути застосовано адміністративний арешт майна (пп. 94.2.3 ПК України) або звернення до суду із позовом (поданням) про застосування арешту коштів на рахунках у банку платника податків (п. 94.6 ПК України).
Всупереч наведеним положенням, відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку в приміщенні ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, буд. 5А на підставі наявної у контролюючого органу інформації, за результатами якої складено акт від 16.03.2015 № 373/17-01/НОМЕР_4.
Водночас, в силу пп. 75.1.2 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається виключно перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
За такого нормативного регулювання, апеляційним судом установлено, що дії відповідача із проведення планової виїзної документальної перевірки у приміщенні контролюючого органу, за результатами якої складено акт від 16.03.2015 № 373/17-01/НОМЕР_4 не ґрунтуються на вимогах закону, тобто є незаконними, оскільки фактично відповідачем проведено перевірку, яка не передбачена наказом на проведення перевірки.
Незаконність проведеної відповідачем перевірки має наслідком відсутність правових наслідків такої.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у названих вище постановах від 27 січня 2015 року та 16 лютого 2016 року і підлягає обов'язковому врахуванню на підставі положень ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 КАС України.
Крім того, за правилами ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Оскільки акт податкової перевірки є доказом, на підставі якого податковий орган обґрунтовує власні доводи щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, при цьому під час вирішення спору встановлено незаконність дій з проведення перевірки, за результатами якої його складено, то такий доказ не може бути прийнятий судом до уваги в силу вимог ч. 3 ст. 70 КАС.
В контексті наведеного, колегія суддів звертає увагу, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані виключно фактами ненадання позивачем до перевірки документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю останнього та недопуску посадових осіб відповідача до перевірки.
Водночас, під час вирішення справи апеляційним судом установлено, що документи у позивача не витребовувалися, про проведення перевірки платника податків не було повідомлено належним чином, оскільки наказ та письмове повідомлення направлялися не за його податковою адресою, а сама перевірка проведена із грубим порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки наказом передбачено проведення документальної планової виїзної перевірки, а фактично перевірку проведено за наявними у відповідача документами у приміщенні податкового органу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних рішень.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також судова колегія враховує, що ФОП ОСОБА_6, зважаючи на те, що висновки акта перевірки обґрунтовані лише ненаданням платником документів на підтвердження його господарської діяльності, у березні 2015 року та у серпні 2015 року звертався до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві із листом (отримано ДПІ 26.08.2015) і просив провести відносно нього документальну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2013 по 31.12.2014, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.
Проте, контролюючий орган листом від 09.08.2016 зазначив, що відповідно до другого абзацу п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.
Позивач з цього приводу небезпідставно звернув увагу, що в силу п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться, зокрема, на звернення такого платника податків.
Обставини щодо звернення позивача до контролюючого органу із проханням провести щодо нього перевірку з метою установлення дійсних обставин щодо дотримання ним вимог податкового законодавства, на думку колегії суддів свідчать про його добросовісність, як платника податків.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача є помилковим. Вирішуючи спір, суд прийняв рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Згідно із ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві:
вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0008811701 від 13 березня 2015 року;
податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2015 року № 0015321701, 0015281701;
рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28 квітня 2015 року № 0015351701.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
О.А. Губська
Суддя
А.Б. Парінов
Суддя
О.О. Беспалов
Повний текст постанови виготовлено 11 жовтня 2016 року
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Парінов А.Б.
