ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2016 р.
Справа № 876/4643/16
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Старунського Д.М., Гінди О.М.,
участю секретаря Лемцьо І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області третьої особи без заявлення самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА :
ОСОБА _1 25.04.2016 року звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області в якому просить: - визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 17 березня 2016 року №28-19-0.51-5897/2-16 в наданні дозволу ОСОБА_1 по заяві від 22.09.2015 року на розробку проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 1, 9994 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області незаконною і її скасувати; - зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області надати дозвіл громадянці ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою по заяві від 22.09.2015 року для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 1,9994 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.09.2015 року позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області із заявою та необхідними доданими документами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області. У зв'язку з неналежним розглядом Головним управлінням Держгеокадастру вищезазначеної заяви позивачка була змушена двічі звертатися до суду. Постановами Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року у справі №819/3321/15 та від 28 січня 2016 року у справі №819/3408/15 було зобов’язано Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 вересня 2015 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Позивач зазначає, що незважаючи на рішення судів, відповідач втретє – 17 березня 2016 року відмовив у наданні дозволу. Відмову вважає незаконною, оскільки, не вказано жодного безпосередньо посилання на норми законодавства які унеможливлюють отримання позивачкою вказаної земельної ділянки. Позивач також зазначає, що на даний час спірна земельна ділянка не перебуває ні у власності ні в користуванні інших осіб, а тому будь-яких перешкод для передання їй у власність немає. Крім того, позивач вважає, що єдиним способом захисту її порушених прав, посилаючись на попередньо невиконанні рішення суду, є прийняття судом постанови про зобов'язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою по заяві від 22.09.2015р., оскільки рішення судів щодо зобов'язання розглянути дану заяву по суті ігноруються, тим самим порушуючи чинне земельне законодавства та її конституційні права на безоплатне отримання земельної ділянки.
Оскаржуваною постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 року позовну заяву – задоволено частково.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, що під час повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.09.2015 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області на адресу Черниховецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області було направлено листа про надання пропозицій щодо прийняття наказу по даному питанню. У листі - відповіді Черниховецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області від 17.03.2016 року було повідомлено, що спірна земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні ряду жителів с. Чернихівці, які отримали згоду сільської ради на передачу у власність земельних ділянок для ведення ОСГ та станом на 17 березня 2016 року також звернулися до Головного управління Держгеокадастру із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Враховуючи те, що позиція органу місцевого самоврядування має значення для вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та з метою недопущення порушень принципу рівності, що визначений Законом України “Про землеустрій”, представник відповідача вважає, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачці є правомірною та обґрунтованою, а тому просила відмовити в задоволенні позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Враховуючи системний аналіз вищезазначених норм, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач приймає одне з таких рішень: або проект наказу про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або інформує про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови. Як описано вище, відповідач 17 березня 2016 року відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою посилаючись на ненадання згоди зі сторони органу місцевого самоврядування – Чернихівецької сільської ради. Такі мотиви відмови судом не можуть бути визнані правомірними, оскільки чинне земельне законодавство не передбачає такого погодження з органом місцевого самоврядування.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 22 вересня 2015 року звернулась із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 1.9994 гектарів для особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державної форми власності за межами населеного пункту на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області . До заяви долучено копію паспорта гр. ОСОБА_1, копію ідентифікаційного коду, графічні матеріали у вигляді викопіювання з кадастрової карти із зазначенням місця розташування земельної ділянки, довідки по формі 6-зем. Враховуючи те, що у місячний термін позивачці не було надано відповіді по її зверненню, вона 26 жовтня 2016 року подала адміністративний позов в якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області щодо не вирішення її заяви та зобов’язати відповідача розглянути по суті її заяву.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2015 року у справі № 819/3321/15 позов було задоволено. Після набрання законної сили вищезазначеним судовим рішенням позивач 14 грудня 2015 року та 21 січня 2016 року зверталась до відповідача із заявами про виконання постанови суду на що 21 січня 2016 року отримала відповідь від 13 січня 2016 року, в якій Головне управління Держгеокадастру повідомило заявницю про те, що з врахуванням позиції представницького органу територіальної громади с.Чернихівці Збаразького району, на сьогоднішній день не вбачається можливим по суті розглянути заяву від 22 вересня 2015 року .
У зв’язку з невиконанням постанови суду від 5 листопада 2015 року позивач повторно звернулась до суду. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі №819/3408/15 зобов’язано Головне управління Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 вересня 2015 року відповідно до вимог Земельного кодексу України . Дана постанова суду також набрала законної сили, а тому позивач 4 березня 2016 року звернулася до відповідача із заявою про виконання судового рішення на що 24 березня 2016 року отримала лист-відповідь від 17 березня 2016 року №28-19-0.51-5897/2-16.
Вищезазначеним листом Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 1,9994 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області та запропоновано розглянути пропозицію реалізації права на земельну ділянку площею яка запропонована органом місцевого самоврядування.
Як видно зі змісту листа-відповіді від 17 березня 2016 року №28-19-0.51-5897/2-16 та встановлено в судовому засіданні, підставою для відмови позивачці в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 1,9994 га слугувала позиція Чернихівецької сільської ради, яка викладена в листі від 17 березня 2016 року №17-53/02-17 . У своєму листі виконавчий комітет Чернихівецької сільської ради повідомив Головне управління Держгеокадастру про те, що не може погодити прийняття наказу про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 1,9994 га для ведення особистого селянського господарства, оскільки на даний час ряд жителів с. Чернихівці також звернулися із заявами про надання їм дозволу на виготовлення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, які частково накладаються на ту земельну ділянку на яку претендує позивач. Крім того, сільська рада повідомила про те, що можливий розгляд питання про надання погодження для прийняття наказу про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 -0,20 га у масиві де бажає отримати ділянку позивач. Оцінюючи правовідносини, які склалися між позивачем та відповідачем з приводу не надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 1,9994 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, суд досліджував правомірність відмови в погодженні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, яка визначена в листі відповідача від 17 березня 2016 року №28-19-0.51-5897/2-16 та при цьому виходив з наступного.
Згідно п.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 (далі – Положення № 15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.
Підпунктом 31 пунктом четвертим Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
У відповідності до Положення № 15 Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що в даному випадку суб’єктом, уповноваженим на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населених пунктів є Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області.
Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Враховуючи системний аналіз вищезазначених норм, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач приймає одне з таких рішень: або проект наказу про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або інформує про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови.
Як описано вище, відповідач 17 березня 2016 року відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою посилаючись на ненадання згоди зі сторони органу місцевого самоврядування – Чернихівецької сільської ради. Такі мотиви відмови судом не можуть бути визнані правомірними, оскільки чинне земельне законодавство не передбачає такого погодження з органом місцевого самоврядування.
Що стосується Наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 15 жовтня 2014 року № 328, яким введено в дію рішення колегії Держземагенства України №2/1 від 14 жовтня 2014 року “Про обов’язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності”, суд вважає за необхідне зазначити, що даним рішенням колегії дійсно передбачено направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної форми власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою, проте, як видно зі змісту п.2.2 вищезазначеного рішення відмовити у задоволенні клопотання заявника можна тільки за наявності мотивованого заперечення органу місцевого самоврядування, яке буде відповідати вимогам ч.7 ст.118 Земельного кодексу України. Натомість як встановлено в судовому засіданні відмова Чернихівецької сільської ради від 17 березня 2016 року не містить обґрунтованих причин відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, які передбачені ч.7 ст.118 ЗК України. Крім того, як встановлено, незважаючи не те, що Чернихівецька сільська рада не заперечувала щодо надання дозволу про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 - 0,20 га у масиві де бажає отримати ділянку позивач, відповідач розпорядчого акту (наказу) на цю частину земельної ділянки не виніс.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області розглядаючи заяву позивача від 22 вересня 2015 року, прийняло протиправне рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, яке викладене в листі від 17 березня 2016 року №28-19-0.51-5897/2-16.
Щодо позовних вимог в частині зобов’язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області надати дозвіл громадянці ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою по заяві від 22.09.2015 року для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 1,9994 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, суд зазначає наступне: Відповідно до ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти будь-яке рішення, а тому не може підміняти інший орган державної влади і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Як видно з проаналізованих вище законодавчих норм, вирішення питань, пов’язаних із наданням дозволу на розробку проекту землеустрою, на яких поширюється чинність Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою є виключною компетенцією відповідного територіального органу Держгеокадастру, яким в даному випадку є Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов’язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою по заяві від 22.09.2015 року до задоволення не підлягають.
При цьому обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, який би відповідав вимогам ст.162 КАС України, суд прийшов до переконання про їх захист шляхом зобов’язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно, у відповідності до вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 вересня 2015 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 1,9994 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що при повторному розгляді заяви позивачки Головному управлінню Держгеокадастру у Тернопільській області слід врахувати, як те, що немає перешкод у наданні дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою орієнтовною площею 0,20 га, так і те, що позивачу не може бути повторно відмовлено у наданні згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою на іншу частину земельної ділянки з мотивів, які зазначені у листі від 17 березня 2016 року №28-19-0.51-5897/2-16.
А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 199, 205, 206, 254 КАС України суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області – залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 року у справі № 819/523/16 – залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді Д.М. Старунський
ОСОБА_2
