ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
25 жовтня 2016 року
справа № 804/4889/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Прокопчук Т.С. Сафронової С.В.
за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15 травня 2016 року №Ф-1186-25.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який є спеціальним до спірних правовідносин, передбачено виключний перелік осіб, які мають пільги зі сплати єдиного внеску, до яких позивача не віднесено, а отже, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) є правомірна, та винесена в межах діючого законодавства.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він звільняється від сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету, а тому спірна вимога є протиправною.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 01.07.2013 року по 21.04.2016 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в Лівобережній ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області з 02.07.2013 року (а.с.11).
ОСОБА_1 має посвідчення громадянина, який евакуйований із зони відчуження у 1986 році серії НОМЕР_1 (категорія 2), видане 18.09.2012 року, тобто користується пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобиильської катастрофи».
З 01.10.2013 року по 21.04.2016 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок, за ставкою 5%, група 3 (а.с.12).
Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було нараховано суму єдиного внеску за 4 квартал 2014 року у розмірі 1267,95 грн., за 1 квартал 2015 року у розмірі 1267,95 грн., за 2 квартал 2015 року у розмірі 1267,95 грн., за 3 квартал 2015 року у розмірі 1323,47 грн., за 4 квартал 2015 року у розмірі 1434,51 грн., за 1 квартал 2015 року у розмірі 909,48 грн.
Враховуючи часткову сплату у розмірі 4127,32 грн., несплаченою залишилась сума у розмірі 2343,99 грн.
Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на адресу позивача направлено вимогу про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 15 травня 2015 року №Ф-1186-25 з визначенням суми боргу у розмірі 2343,99 грн. (а.с.3).
Відмовляючи в задоволені позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спеціальним Законом, який регулює порядок обчислення та сплати єдиного внеску не встановлено звільнення позивача від сплати єдиного внеску, а тому оскаржувана вимога є правомірною.
На думку колегії суддів, такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.
Спеціальним Законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 вказаного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
За приписами частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином,враховуючи те, що ОСОБА_1 є особою, яка евакуйована із зони відчуження у 1986 році, він не звільняється від сплати єдиного внеску, у відповідності до ч.4 ст.4 вказаного Закону.
При цьому, посилання позивача на те, що він звільняється від сплати будь-яких податків та зборів у відповідності до Закону України «Про статус та захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Так відповідно до статті 21 Закону України «Про статус та захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 2 надаються такі гарантовані державою пільги, передбачені, зокрема, пунктом 18 статті 20 цього Закону, а саме пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Проте, з аналізу норм цього Закону вбачається надання пільг позивачу зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету , як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак не встановлює пільг зі сплати єдиного внеску як до фізичної особи-підприємця.
Таким чином, колегія суддів робить висновок про правомірність винесеної Вимоги про сплату боргу (недоїмки) Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 15 травня 2016 року №Ф-1186-25
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: Т.С. Прокопчук
Суддя: С.В. Сафронова
