Справа №461/8496/15-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2016 року Галицький районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді – Городецької Л.М.,
при секретарі - Думичі Р.М.
за участю представника
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного територіального – галузевого об’єднання «Львівська залізниця», за участю третьої особи ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,
в с т а н о в и в :
ОСОБА _2 звернувся до суду з позовом до Державного територіального – галузевого об’єднання «Львівська залізниця», за участю третьої особи ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.
В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 04.11.2014 року на території вантажопункту станції Скнилів, що є підрозділом ДТГО «Львівська залізниця», електрокозловим краном ЕКК-10 № 5128 відповідача було пошкоджено належний ОСОБА_2 автомобіль RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1. Пошкодження сталося на території станції, в місці, куди працівники відповідача, вказали поставити вантажний автомобіль, при завантаженні в транспортний засіб відсіву граніту з вантажного вагону № 65382046 відповідно до договору.
Позивач зазначає, що ремонт автомобіля був здійснений ТОВ «Левандівка-Авто», вартість якого відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000604 від 06.11.2014 року склала 1500,00 грн. ПП «Ексім-авто» було здійснено заміну стяжних ременів на суму 605,18 грн. Фізичною особою – підприємством надані послуги із заміни дошок каркасу на суму 112,07 грн. Всього позивачем витрачено на ремонт транспортного засобу – 2217,25 грн.
Крім того, як вказує ОСОБА_2, в результаті вищезазначених обставин стан його здоров'я різко погіршився, в результаті чого останній перебував на лікуванні у закладі охорони здоров'я з діагнозом виразкова хвороба 12-типалої кишки, ускладнена кровотечею. Під час лікування ним були понесені витрати на купівлю медичних препаратів на загальну суму 1334,10 грн.
Пошкодження транспортного засобу та перебування позивача на лікуванні, як він зазначає, призвело до порушення з його сторони виконання договорів, що були укладені третіми особами з ним, як з фізичною особою – підприємцем. В результаті чого не отримана /упущена/ вигода на суму 21000,00 грн.
Просить суд стягнути з ДТГО «Львівська залізниця» на його користь:
1/ у відшкодування завданої матеріальної шкоди суму 24551,35 грн.;
2/ у відшкодування моральної шкоди суму 20000,00 грн.;
3/ понесені судові витрати.
В судовому засіданні ОСОБА_2 позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того, пояснив, що 04.11.2014 року він прибув на автомобілі RENAULT те територію ст. Скнилів Львівської залізниці та зупинився біля диспетчерської, де надав диспетчеру накладну. Працівник станції вказав йому місце, де треба зупинити транспортний засіб для навантаження відсіву. Під час завантаження вантажу кран, що був встановлений біля вагону, почав рухатись та пошкодив автомобіль.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив. Надав письмові пояснення /а.с.146-148/, в яких вказав, що збитки позивача на відновлювальний ремонт автомобіля на суму 2217,25 грн. належним чином не обґрунтовані та не доведені. Експертиза причин та наслідків пошкодження транспортного засобу не проводилась. Крім того, представник відповідача вважає недоведеним, що саме з причини пошкодження майна позивачперебував на лікуванні. А тому, зазначає, що відсутні підстави для відшкодування витрат на лікування та упущеної вигоди. Просив відмовити також у задоволенні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
Третя особа ОСОБА_3 суду пояснив, що він працює на станції Скнилів та 01.11.2014 року здійснював роботи по перевантаженню вантажу краном ЕКК-10. Позивач самовільно обрав місце зупинки транспортного засобу RENAULT. Після закінчення робіт на крані здійнявся сильний вітер, що призвів до самовільного руху крану та пошкодження транспортного засобу. Кран не біг бути зупинений, оскільки на ньому відсутня гальмівна система. Проти задоволенні позову заперечував.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі докази в їхній сукупності, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_2 підлягає до задоволення в повному обсязі у зв'язку з наступним.
Та к, свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він є майстром по ремонту станції Скнилів. 04.11.2014 року на територію вантажного пункту заїхав позивач на транспортному засобі RENAULT та поставив автомобіль у місце, де працював кран навантаження. Попередження про небезпеку стоянки в цьому місці ОСОБА_2 проігнорував. Від вітру кран почало гойдати та він зачепив і пошкодив автомобіль позивача.
Дослідженням матеріалів справи та в судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ № 8399982, вантажний автомобіль RENAULTPREMIUM 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_2 /а.с.7/.
Автомобіль RENAULT перебував на території станції Скнилів для здійснення навантаження відсіву граніту.
Відповідно до постанови слідчого СВ лінійного відділу на ст. Львів УМВС України на Львівській залізниці ОСОБА_5 від 20.11.2014 року про закриття кримінального провадження № 12014140380000386, 04.11.2014 року на території станції Скнилів /м. Львів, вул. Авіаційна, 2/ кран пошкодив автомобіль RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 /а.с.22/. Даний факт також підтверджений протоколом № 98 від 10.11.2014 року оперативної наради при начальнику Львівської механізованої дистанції НРР Львівської залізниці /а.с.20-21/. У протоколі встановлено, що причиною пошкодження транспортного засобу став самовільний рух крану ЕКК-10 від пориву вітру.
Відповідно до наданих документів ремонт автомобіля був здійснений ТОВ «Левандівка-Авто», вартість якого відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000604 від 06.11.2014 року склала 1500,00 грн. Приватним підприємством «Ексім-авто» було здійснено заміну стяжних ременів на суму 605,18 грн. /видаткова накладна № 6294 від 24.11.2014 року/. Фізичною особою – підприємством ОСОБА_6 надані послуги із заміни дошок каркасу на суму 112,07 грн. /рахунок № 93 від 10.12.2014 року/. Всього позивачем витрачено на ремонт транспортного засобу – 2217,25 грн. /а.с.8-9,13,14/.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 3 статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» /із змінами/ № 6 від 27.03.1992 року передбачено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав /договору оренди, довіреності тощо/.
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки, в силу трудових відносин з власником цього джерела /шофер, машиніст, оператор і т.ін./.
Частиною 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових /службових/ обов'язків.
Судом встановлено та підтверджено сторонами під час судового розгляду, що кран ЕКК-10 № 5128 є власністю відповідача та перебуває на території його структурного підрозділу. Цей кран відповідно до закону є джерелом підвищеної небезпеки. Факт завдання шкоди також визнаний сторонами.
Судом не встановлено вини позивача у допущенні заподіяння шкоди його майну.
Докази вартості відновлювального ремонту автомобіля суд вважає належними, допустимими та достатніми. Тому, вимога про відшкодування вартості ремонтних робіт у сумі 2217,25 грн. підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання відшкодування вартості лікарських засобів, які придбавав позивач, суд враховує наступне.
Згідно з епікризом /а.с.12/, ОСОБА_2 перебував на лікуванні у ІІІ хірургічному відділенні Комунальної міської клінічної лікарні швидкої допомоги /м. Львів/ в період з 11.11.2014 року по 24.11.2014 року з діагнозом виразкова хвороба 12-типалої кишки, ускладнена кровотечею; постгеморагічна анемія.
Відповідно до наданих платіжних документів /а.с.15-17/, витрати ОСОБА_2 на придбання лікарських засобів склали у загальній сумі 1334,10 грн.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними і процесуальними правами та здійснює своє право на захист /ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2 ЦПК України/; сторони зобов'язані належно довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях /ст. 10 ч.ч. 2, 3, ст. 11 ч. 1, ст.ст. 57-60 ЦПК України/. Позов може бути задоволено за умови його обґрунтованості та доведеності /ст.ст. 212-215 ЦПК України/.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини /ст. 1166 ЦК України/.
В той же час, у суду відсутні докази наявності причинно-наслідкового зв'язку між подіями пошкодження транспортного засобу позивача 04.11.2014 року та його перебуванням на лікуванні в період з 11.11.2014 року та 24.11.2014 року. Діагноз позивача прямоне свідчить про причину захворювання чи загострення хронічного захворювання, інші медичні висновки в справі відсутні.
Згідно з роз’ясненнями Верховного Суду України, викладеними у постанові Пленуму N 6 від 27.03.92 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відтак, у задоволенні вимоги позивача про відшкодування вартості придбаних лікарських засобів на суму 1334,10 грн. слід відмовити.
Частиною 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
На підтвердження наявності не отриманих доходів /упущеної вигоди/ позивачем надані наступні договори-замовлення:
- від 03.11.2014 року № 338/14 з ТОВ «Агролайф» на перевезення вантажу крейда в бегах 69 т (три ходки), дата завантаження – 04.11.2014 року, вартість транспортних послуг – 3000,00 грн. /а.с.23/;
- від 03.11.2014 року № 343/14 з ТОВ «Агролайф» на перевезення вантажу корма в поліетиленових мішках 22 т, дата завантаження – 06.11.2014 року, вартість транспортних послуг – 8000,00 грн. /а.с.24/;
- від 03.11.2014 року № 354/14 з ТОВ «Агролайф» на перевезення вантажу корма в поліетиленових мішках до 5 т, дата завантаження – 12.11.2014 року, вартість транспортних послуг – 4000,00 грн. /а.с.25/;
- від 03.11.2014 року № 371/14 з ТОВ «Агролайф» на перевезення вантажу корма в поліетиленових мішках 22 т, дата завантаження – 19.11.2014 року, вартість транспортних послуг – 6000,00 грн. /а.с.26/.
Суд враховує, ОСОБА_2 свої зобов'язання за договорами №№ 354/14 та 371/14 не могли бути виконані з причин перебування його на стаціонарному лікуванні в ІІІ хірургічному відділенні Комунальної міської клінічної лікарні швидкої допомоги /м. Львів/ в період з 11.11.2014 року по 24.11.2014 року, а не безпосередньо з причини пошкодження транспортного засобу. Оскільки, дати відвантаження товару 12.11.2014 року та 19.11.2014 року збігаються з періодом перебування в закладі охорони здоров'я.
Тому, судом встановлено упущену вигоду позивача лише за договорами №№ 338/14 та 343/14, які б він міг виконати до його госпіталізації та отримати плату за транспортні послуги на загальну суму 11000,00 грн.
Саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_2
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 3 постанови №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку із ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку із незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми та при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суду позивачем не надано доказів, які б беззаперечно свідчили про завдання йому моральної шкоди /наявність шкоди/. Не встановлено причинного зв'язку між пошкодженням транспортного засобу та перебування ОСОБА_2 на лікуванні. Відтак, у задоволенні вимоги про стягнення суми 20000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, стягнення з ДТГО «Львівська залізниця» на користь ОСОБА_2 суми завданої матеріальної шкоди у розмірі 2217,25 грн. та упущеної вигоди в сумі 11000,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 445,51 грн.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 22, 23, 386, 1172, 1187 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, -
в и р і ш и в :
позов ОСОБА_2 – задоволити - частково.
Стягнути з Державного територіального – галузевого об’єднання «Львівська залізниця» на користь ОСОБА_2 2 217, 25 гривень завданої матеріальної шкоди, 11 000 гривень упущеної вигоди, 445,51 гривень судових витрат, а всього 13 662,76 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 76 копійок).
В решті позовних вимог – відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л.М.Городецька
