У Х В А Л А
05 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 461/8496/15-ц
Провадження № 14-154цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши заяву про самовідвід судді Пророка В. В. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» (далі - ДТГО «Львівська залізниця»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
за касаційною скаргою ДТГО «Львівська залізниця»
на рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 листопада 2016 року у складі судді Городецької Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року у складі колегії суддів Бойко С. М., Шандри М. М., Копняк С. М., та
УСТАНОВИЛА:
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 11 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДТГО «Львівська залізниця» на користь ОСОБА_1 2 217,25 грн на відшкодування майнової шкоди, 11 000,00 грн - упущеної вигоди, 445,51 грн - судових витрат, а всього - 13 662,76 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 листопада 2016 року залишено без змін.
У квітні 2017 року ДТГО «Львівська залізниця» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року і ухвалити нове рішення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року справу призначено до розгляду, ухвалою від 13 березня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
05 червня 2019 року суддею Великої Палати Верховного Суду Пророком В. В. подано заяву про самовідвід від участі у розгляді справи № 461/8496/15-ц у порядку пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Статтею 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Суддя Пророк В. В. у заяві про самовідвід зазначає, що його дружина перебуває у трудових відносинах з Філією «Центр сервісного обслуговування» (далі - Філія «ЦСО») Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця»).
Вказані обставини, на думку судді Пророка В. В., можуть викликати в учасників даної справи та сторонніх спостерігачів сумнів у його неупередженості або об`єктивності під час розгляду даної справи.
Однак за відсутності підтверджень існування приватного інтересу вказаний факт сам по собі не може свідчити про упереджений та небезсторонній розгляд даної справи суддею Пророком В. В.
Крім того, як вбачається із поданої заяви судді Пророка В. В ., його дружина працює не безпосередньо у відповідача - ДТГО «Львівська залізниця», яке є окремо створеною юридичною особою, має власне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код тощо, відомості про яку внесені у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. При цьому, ані Філія «ЦСО», ані саме ПАТ «Українська залізниця» не є учасниками справи № 461/8496/15-ц.
Обставини, наведені суддею Пророком В. В. на обґрунтування заяви про самовідвід, не знайшли свого підтвердження, підстав для висновку про наявність передумов для відводу судді, визначених статтею 36 ЦПК України, не вбачається.
Керуючись статтями 36, 39, 40 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Заяву судді Пророка В. В. від 05 червня 2019 року про самовідвід від участі у розгляді справи № 461/8496/15-ц залишити без задоволення.
Продовжити розгляд справи № 461/8496/15-ц за участю судді Пророка В. В.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. М. Ситнік
Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв
С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко
В. В. Британчук Н. П. Лященко
Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко
М. І. Гриців В. В. Пророк
В. І. Данішевська Л. І. Рогач
Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук
О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
О. Р. Кібенко О. Г. Яновська
