Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, [email protected]
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
16 листопада 2016 р. № 820/4157/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Панченко О.В.
при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Лазєбного М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до
В.о. начальника Харківського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України Н.Ф. Фастова
про
скасування вимоги,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач - ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати незаконною та скасувати вимогу в.о. начальника Харківського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України Н.Ф. Фастової від 01.07.2016р. № 02-15/2-1879 про надання інформації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно оскаржуваної вимоги від нього запитано інформацію щодо здійснення господарської діяльності, втім в оскаржуваній вимозі відсутні докази (інформація про порушену справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції або інформація про проведення перевірки (із зазначенням реквізитів розпорядчого акту) законності направленої вимоги.
За таких обставин позивач вважає оскаржувану в даній справі вимогу відповідача такою, що не відповідає приписам чинного законодавства, порушує його права та законні інтереси.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви та додаткових письмових пояснень.
Відповідач, згідно наданих до суду письмових заперечень, позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність. Представник відповідача в судовому засіданні позов також не визнав та просив в його задоволенні відмовити.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем 01.07.2016р. складено та направлено на адресу відповідача вимогу № 02-15/2-1879 (а.с. 5), згідно якої у позивача запитано інформацію та копії документів, зокрема, копії сертифікатів відповідності, ліцензій, тощо на здійснення будівельних робіт, які були наявні у позивача на період проведення торгів на закупівлю послуг капітального ремонту адміністративної будівлі Валківського районного суду Харківської області в м. Валки Харківської області по вул. К. Лібкнехта,4, проведених в травні 2016 року, інформацію про місце проживання та фактичну адресу позивача, перелік приміщень, які знаходилися у володінні або користуванні позивача протягом 2014-2015 років та поточного періоду 2016 року, інформацію про номери телефонів позивача, звільнених та працюючих посадових осіб і працівників позивача, зазначити джерело, з якого позивач дізнався про проведення зазначених вище торгів, вказати спосіб отримання позивачем документації конкурсних торгів для участі у торгах, П.І.Б. особи, яка отримала документацію конкурсних торгів, склад документації конкурсних торгів, надати всі документи в електронному вигляді, що готувались позивачем для участі в торгах, всі проекти документів (чернетки тощо) у паперовому та електронному вигляді, які пов'язані з підготовкою пропозиції конкурсних торгів та передували остаточним документам, що були подані позивачем у складі пропозиції конкурсних торгів для участі у торгах, перелік всіх банківських установ, в яких позивач мав або має банківські реквізити за період 2013-2015 років та поточний період 2016 року, тощо.
Обґрунтовуючи необхідність отримання визначеної в оскаржуваній вимозі інформації та копій документів, відповідач посилався на приписи статей 3, 7, 12, пунктів 5, 12 частини першої статті 17, статті 22, частини першої та другої статті 22-1 Закону України «Про антимонопольний комітет України», статей 1, 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції», пунктів 1, 3, 8, 9 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001р.№ 32-р (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.03.2001р. за № 291/5482.
При цьому, згідно оскаржуваної вимоги щодо надання інформації вказано про інформацію депутата Харківської обласної ради Булаха Д.А., за якою, як він вважає, є ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при здійсненні торгів на закупівлю послуг капітального ремонту адміністративної будівлі Валківського районного суду Харківської області в м. Валки Харківської області по вул. К. Лібкнехта,4.
Як встановлено судом вказана інформація про можливі порушення вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції» міститься в депутатському зверненні від 21.06.2016р. Д/261 (а.с. 20-21), направленому депутатом Харківської обласної ради Булах Д.А. на адресу голови Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.
Разом з тим, згідно заперечень, наданих відповідачем до суду, він зазначив, що листом від 30.06.2016р. № 02-25/2-1850 депутату Харківської обласної ради Булах Д.А. було надано відповідь, згідно якої, відповідно до пункту 17 статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» органом оскарження щодо проведення державних закупівель є Антимонопольний комітет України, а не його територіальні відділення. Втім, проаналізувавши вказане звернення та у зв'язку із дослідженням ринків послуг з реконструкції нежитлових приміщень відповідачем було сформовано та направлено на адресу позивача оскаржувану в даній справі вимогу щодо надання інформації.
Вважаючи оскаржувану в даній справі вимогу щодо надання інформації незаконною та необґрунтованою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
При цьому позивач зазначив, що протиправність оскаржуваної вимоги полягає в тому, що її висунуто з перевищенням наданих відповідачеві законом повноважень, за відсутності факту порушення справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, як того вимагає законодавство України.
Відповідач згідно наданих до суду заперечень підкреслив, що в жодному з абзаців оскаржуваної вимоги щодо надання інформації відсутні посилання про розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, натомість зазначалось, що згідно з пунктом 1 частини 3 статті 7 Закону України «Про антимонопольний комітет України» у сфері реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, їх посадових осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків.
В зв'язку із встановленими обставинами суд зауважує, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією Антимонопольний комітет України має такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
У свою чергу, згідно з пунктом 1 частини третьої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет" у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.
За результатами аналізу наведених норм суд доходить висновку, що Антимонопольний комітет України має повноваження на витребування від суб'єктів господарювання необхідної для здійснення його повноважень інформації. У той же час реалізація зазначених повноважень має бути обумовлена настанням певних передбачених законом обставин.
Так, зокрема, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та у сфері здійснення контролю за узгодженими діями та концентрацією реалізація зазначених повноважень безпосередньо пов'язана із розглядом заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції або ж проведенням перевірки.
У той час, повноваження Антимонопольного комітету України щодо витребування інформації, необхідної для дослідження ринків, а також інформації про реалізацію конкурентної політики у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності зазначеними умовами - розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції або ж проведенням перевірки, не обмежуються.
У спірних правовідносинах направлення позивачеві вимоги про надання інформації обумовлено проведенням дослідження ринків послуг з реконструкції нежитлових приміщень в зв'язку з інформацією депутата Харківської обласної ради Булаха Д.А. про наявність у діях учасників торгів, які проводилися Територіальним управлінням ДСА України в Харківській області ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Суд погоджується з доводами позивача та його представника в частині того, що дослідження на предмет дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції за своїм функціональним призначенням та спрямованістю не є дослідженням ринків: так само, зважаючи на характер та обсяг запитуваної інформації, остання не є інформацією про реалізацію позивачем конкурентної політики.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:
- заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.
Судом в даній справі не встановлено та матеріалами справи не підтверджено наявності факту порушення розгляду заяви або ж справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції чи проведення відповідачем перевірки в порядку, передбаченому Положенням про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженим розпорядженням Антимонопольного комітету України від 25.12.2001р. N 182-р. Відповідач не заперечує відсутність факту порушення зазначеної вище справи чи проведення перевірки.
За вказаних обставин, зважаючи на недоведеність з боку відповідача виникнення будь-яких обставин, з якими закон пов'язує наявність підстав для реалізації відповідачем повноважень на витребування інформації, суд доходить висновку про протиправність вимоги щодо надання інформації як такої, що висунуто відповідачем із перевищенням наданих законом повноважень.
Суд зауважує, що право Антимонопольного комітету України на витребування інформації, зважаючи на обов'язковий характер такої вимоги, а також настання відповідальності у випадку її невиконання не є абсолютним.
Так, його реалізація має бути обумовлена настанням певними передбаченими законом обставинами, як то: дослідження ринків, реалізація повноважень безпосередньо у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення; розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення перевірки тощо.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Підсумовуючи наведене, суд зауважує, що відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.
Керуючись ст. ст. 11, 12, 52, 55, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до В.о. начальника Харківського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України Н.Ф. Фастової про скасування вимоги - задовольнити.
Скасувати вимогу В.о.начальника Харківського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України Н.Ф. Фастової від 01.07.2016 року №02-16/2-1879 про надання інформації.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (61105, АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного територіального управління Антимонопольного комітету України (61022, м.Харків, пл. Свободи, буд.5, Держпром, 6 під., 1 пов., код ЄДРПОУ 22630473).
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 21 листопада 2016 року.
Суддя Панченко О.В.
