АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа № 643/19761/13-ц Головуючий суддя І інстанції Задорожна А. М.
Провадження № 22-ц/790/1307/17 Суддя доповідач Шаповал Н.М.
Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого – Шаповал Н.М.,
суддів: Кіпенка І.С.,
ОСОБА_1,
за участю секретаря – Брулевича В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 липня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позову зазначив, що за кредитним договором, укладеним 26 грудня 2007 року між між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3, останній отримав кредит у розмірі 2 644 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних строком до 25 грудня 2012 року.
У забезпечення вказаного кредитного договору, між Банком та ОСОБА_3, ОСОБА_4 09 червня 2008 року будо укладено договір іпотеки, предметом якого є будинок по вул. Тимурівців, 31 (літ. В-5) у м. Харкові.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року вказаний договір іпотеки визнано недійсним і запис про іпотеку виключено з Державного реєстру іпотек.
У період чинності вказаного рішення квартира №87 у будинку по вул. Тимурівців, 31 (літ. В-5) у м. Харкові була відчужена відповідачу на підставі договору купівлі продажу від 19 листопада 2009 року.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 квітня 2012 року заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року скасовано й запис про заборону відчуження об»єкта нерухомого майна відновлено.
Оскільки позичальник ОСОБА_3 своїх зобов»язань за кредитним договором не виконав, виникла заборгованість, яка згідно судового рішення була стягнута на користь Банку в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 у розмірі 1 664 543,02 грн. та 2 630 252,33 доларів США.
Посилаючись на те, що до теперішнього часу рішення суду не виконано, кредитна заборгованість не погашена, ПАТ АБ «Укргазбанк» просив у рахунок погашення такої заборгованості, розмір якої становить 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945,13 грн. пені, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (літ. В-5) у м. Харкові, власником якої є ОСОБА_2, яка відповідно до вимог ст.. 23 Закону України «Про іпотеку» набула статусу іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов»язки за іпотечним договором.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 липня 2014 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 у загальному розмірі 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945,13 грн. пені, яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 16 956 872,78 грн., пені за прострочку погашення процентів у сумі 6 844 072,35 грн., непогашеного кредиту у сумі 2 282 796,72 доларів США та простроченої заборгованості по процентах у сумі 1 282 005,27 доларів США по кредитному договору від 26 грудня 2007 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, квартиру квартиру АДРЕСА_1 (літ. В-5) у м. Харкові, та яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі – продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 19 листопада 2009 року за реєстровим № 3581, з початковою ціною продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів у розмірі 90% від вартості предмета іпотеки, визначеної суб»єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2016 року заочне рішення суду першої інстанції змінено, резолютивну частину рішення місцевого суду викладено у такій редакції: «У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 у загальному розмірі 3 664 801,99 доларів США та та 23 800 945,13 грн. пені, яка складається з пені за прострочку погашення кредиту у сумі 16 956 872,78 грн., пені за прострочку погашення процентів у сумі 6 844 072,35 грн., непогашеного кредиту у сумі 2 282 796,72 доларів США та простроченої заборгованості по процентах у сумі 1 282 005,27 доларів США по кредитному договору від 26 грудня 2007 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, квартиру квартиру АДРЕСА_1 (літ. В-5) у м. Харкові, та яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі – продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5 19 листопада 2009 року за реєстровим № 3581, з початковою ціною продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів у розмірі 338 000 грн., визначеної суб»єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України. Вирішено питання розподілу судових витрат.»
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено часково, рішення апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 липня 2014 року та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк». Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначає, що він в іпотеку свою квартиру не передавав, придбав її на законних підставах, будь – яких кредитних коштів та іншого відшкодування її вартості від Банку чи держави не отримував. Під час переходу права власності на спірну квартиру остання предметом іпотеки не була.
Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України – у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Приймаючи рішення про задоволення позову ПАТ АБ «Укргазбанк», районний суд виходив із наявності підстав, передбачених ст.. 23 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майнаЮ навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всійого права та несе всі його обов»язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Дія іпотечного договору розповсюджується на спірну квартиру №87 у житловому будинку по вул Тимурівців, 31 (літ. В-5) у м. Харкові, як складову вказаного багатоквартирного житлового будинку.
Проте, з такими висновками суду погодится не можна за таких підстав.
Судом встановлено, що 26 грудня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банком надано кредит у розмірі 2 644 000 доларів США зі сплатою 12,5 % річних строком до 25 грудня 2012 року.
Для забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором 09 червня 2008 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Банком укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали в іпотеку належний їм на праві власності житловий будинок, в якому розташовано 123 квартири, по вул. Тимурівців, 31 (літ. В-5) у м. Харкові.
Відомості про іпотеку були внесені до Державного реєстру іпотек, накладено заборону на відчуження нерухомого майна.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2009 року договір іпотеки визнано недійсним, запис про іпотеку виключено з Державного реєстру іпотек.
19 листопада 2009 року квартиру №87 у житловому будинку по вул. Тимурівців, 31 (літ. В-5) у м. Харкові на підставі договору купівлі – продажу відчужено ОСОБА_2
04 квітня 2012 року апеляційним судом Харківської області заочне рішення суду від 11 вересня 2009 року скасовано, запис про заборону відчуження об»єкта нерухомого майна відновлено.
У зв»язку з невиконанням умов кредитного договору рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 травня 2010 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в солідарному порядку стягнута заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 664 543,02 грн. та 2 630 252,33 доларів США.
Станом на теперішній час рішення суду не виконано.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Так, скасовуючи рішення касаційної інстанції у аналогічній справі, Верховний Суд України в своїй Постанові зазначив про правильність висновку суду щодо поширення норми ст.. 23 Закону України «Про іпотеку» на правовідносини сторін, разом з тим посилався на те, що суд не в повній мірі правильно застосував цю норму, оскільки не врахував положення ч.ч. 3, 4 ст. 5 цього Закону та не звернув увагу на інші факти, які маєть суттєве значення для правильного застосування норми ст.. 23, зокрема, щодо визначення предмету іпотеки та його вартості.
Відповідно до положень ст.. 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час укладення договору), частина об»єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об»єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом; іпотека поширюється на частину об»єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об»єкт нерухомості. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.
Разом із тим, як зазначено вище, за договором № 16/08 – Б предметом іпотеки було визначено не окремі квартири, а будинок №31 загалом (який складається з 123 квартир).
При цьому, іпотечним договором було визначено вартість предмету іпотеки – житлового будинку в цілому в розмірі 17 070 000 грн. (п. 2.2 договору іпотеки).
Як встановлено судом та не заперечується Банком, за погодженням сторін договору іпотеки з-під іпотеки було виключено 26 квартир, розташованих у спірному житловому будинку, при цьому попередня вартість предмету іпотеки не змінювалась. Отже, така вартість визначена з тим розрахунком, що предмет іптеки містить 123 квартири.
Відповідно до п. 3.3.14 вказаного договору іпотеки, у разі проведення іпотекодавцем реконструкції, в результаті якої зміниться назва предмета іпотеки, функціональне призначення, загальна площа, правовстановлюючі документи на предмет іпотеки та інше, іпотекодавці зобов»язані повідомити про це іпотекодержателя в 5-денний строк з моменту проведення реконструкції та внести відповідні зміни до цього договору іпотеки, щляхом укладення з іпотекодержателем нотаріально посвідченого додаткового договору.
Даних про укладення такого додаткового договору матеріали справи не містять.
Не надано до суду доказів і про існування будь – яких інших договорів, якими б вносилися відповідні зміни до договору іпотеки у зв»язку з виділенням окремих квартир у будинку №31 в натурі, і реєстрації права власності на них як на окремі об»єкти нерухомості.
Отже, спірна квартира на момент укладення договору № 16/08-Б була невідокремленою складовою частиною предмету іпотеки, і наразі немає правових підстав вважати, що ця квартира стала самостійним предметом іпотеки, як то зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Витяги з державного реєстру іпотек та з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна від 14 травня 2012 року, на які послався суд першої інстанці та в яких відображено, що об»єктом обтяження є квартири, розташовані в житловому будинку №31 (літ. В-5) по вул. Тимурівців в м. Харкові не є належними доказами на підтвердження того, що спірна квартира набула статусу самостійного предмету іпотеки, оскільки відповідні зміни до договору іпотеки сторонами договору не вносилися.
Договір іпотеки, копія якого наявна в матеріалах справи, передбачає право Банку звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки (п. 6.1 договору іпотеки), та не містить процедури звернення стягнення на квартиру як складову частину предмета іпотеки.
Вище наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду України № 6-2026цс15 від 03 лютого 1016 року.
Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть, у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Ососба, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов»язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Таким чином, для вирішення спору та правильного застосування приписів ст. 23 Закону України «Про іпотеку» необхідно встановити як співвідноситься предмет іпотеки з його частиною, та вартість предмета іпотеки (будинку) з вартістю квартири, набутої відповідачами, про що було чітко зазначено Верховним Судом України при розгляді даної справи.
Статтею 11 ЦПК україни закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства – суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, обов»язок доказування обґрунтованості своїх вимог покладено на позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.. 10 ЦПК України. Частина 3 ст. 27 цього Кодексу проголошує, що особи, які беруть участь у справі, зобов»язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов»язки.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування, а відтак і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Без наявності доказів, які б свідчили про те, що що на момент передачі спірного багатоквартирного будинку в іпотеку він був введений в експлуатацію у встановленому законом порядку, та доказів, які б встановлювали співвідношення предмету іпотеки зі спірною квартирою, яка є його частиною та вартості предмета іпотеки (будинку) з вартістю спірної квартири, судова колегія позбавлена можливості правильно вирішити спір, оскільки в такому випадку рішення не буде відповідати положенням ст.. 213 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості, і таким загальним принципам цивільного судочинства як розумність, добросовістність та справедливість.
Під час тривалого розгляду справи судом позивач, будучи обізнаним про дійсні обставини справи, не виконав чвого процесуального обов»язку та не надав належних і допустимих доказів для правильного вирішення спору, а тому судова колегія ухвалює рішення про відмову у позові за його недоведеністю.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції слід скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2– задовольнити.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 липня 2014 року – скасувати.
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Н.М. Шаповал
Судді : І.С. Кіпенко
ОСОБА_1
