Справа № 202/1698/17
Провадження №2-з/202/51/2017
УХВАЛА
15 березня 2017 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Волошина Є.В.,
за участю секретаря Величко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: Державне підприємство «Сетам» Міністерства юстиції України, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: Державне підприємство «Сетам» Міністерства юстиції України, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів.
15 березня 2017 року, через канцелярію суду, ОСОБА_1 подана заява про забезпечення позову, в якому останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на садибу, до якої входить земельна ділянка площею 0,0171 га з квартирою №1 у житловому будинку, загальною площею 38,2 кв.м. по вул.Радищева, буд. 17/19 у м.Дніпро (реєстраційний номер 16390670) та до набрання рішення законної сили заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо садибу, до якої входить земельна ділянка площею 0,0171 га з квартирою №1 у житловому будинку, загальною площею 38,2 кв.м. по вул.Радищева, буд. 17/19 у м.Дніпро (реєстраційний номер 16390670); заборонити Індустріальному відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області видачу акту про проведені електронних торгів щодо продажу лота 197586 від 20 лютого 2017 року на ім’я ОСОБА_2 до завершення розгляду даної справи.
Заяву мотивує тим, що вищезазначене нерухоме майно є предметом спору вищезазначеної справи та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглянувши дану заяву, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 151 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України одним з видів забезпечення позову є накладання арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або в інших осіб.
У зв’язку з тим, що садиба, на яку позивач просить накласти арешт не належить Індустріальному відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (єдиний відповідач у справі), заява про забезпечення позову в цій частині є безпідставною.
В іншій частині заяви ОСОБА_1 фактично просить суд зупинити продаж арештованого майна, що згідно п.5 ч.1 ст.152 ЦПК України можливе лише при подані позову про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Разом з цим, ОСОБА_1 заявлено позов про визнання недійсними електронних торгів.
Крім того, позивач у заяві про забезпечення позову, в порушення вказаних процесуальних норм та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, взагалі не надає доказів та обґрунтувань існування реальної загрози щодо неможливості виконання рішення суду, в разі задоволення вимог позовної заяви.
За таких обставин, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Також суд роз’яснює заявнику, що на підставі п.5 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Керуючись ст. 151 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська протягом п'яти днів з дня оголошення. Особи, які брали участь у справі і не були присутні під час оголошення ухвали, мають право подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя Волошин Є.В.
