Єдиний державний реєстр судових рішень
Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.
Суддя-доповідач - Сіваченко Ігор Вікторович
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2017 року справа №815/7396/16
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Сіваченка І.В.
суддів: Міронової Г.М., Чебанова О.О.,
секретар судового засідання Куленко О.Д.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представників третіх осіб Мінаєва О.Е., Іванова І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі № 815/7396/16 за позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) про скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 передано адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) про скасування наказу на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду за підсудністю.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2017 року прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) про скасування наказу.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обіймав посаду офіцера сектора логістики ОВВ Краматорськ Східного регіонального управління (СхРУ) Державної прикордонної служби України. Актом від 13.05.2015 позивач прийняв відповідне майно, серед якого зазначались службові модулі у кількості 15 штук, які були розподілені між трьома оперативно бойовими прикордонними комендатурам (ОБПК) наступним чином: 5 службових модулів розташовувались в ОБПК Одеса за місцем дислокації у населеному пункті Костянтинівка, 3 службових модулі в ОБПК Білгород-Дністровський за місцем дислокації з місцем дислокації у населеному пункті Лисичанськ, 7 службових модулів в ОБПК Котовськ з місцем дислокації у населеному пункті Артемівськ. Про передачу зазначеного майна позивачем було зроблено відповідний запис у Книзі тимчасової видачі майна.
Позивач зазначає, що під час обіймання ним зазначеної посади, були наявними проблемні питання обліку й прийому майна, про що він неодноразово звертав увагу керівництва шляхом надання відповідних донесень на ім`я начальника.
У подальшому позивача було переведено на іншу посаду, однак службові модулі, незважаючи на те, що позивач з причин виконання обов`язків за новою посадою не міг контролювати їх наявність та стан, продовжували рахуватися за ним. Про ці обставини та з метою передачі зазначеного майна позивач неодноразово у період з травня по листопад 2015 року направляв до СхРУ телеграми, відповіді на яких не отримав.
В листопаді 2015 року було проведено інвентаризацію інженерного майна Харківського прикордонного загону, позивачем було підписано інвентаризаційні списки, але фактичну наявність майна перевірено не було.
За результатами проведеної інвентаризації, які до позивача доведені не були, прийнято рішення про проведення службового розслідування за фактом нестачі службового модулю. У подальшому, на підставі висновку службового розслідування, Наказом № 708 від 17.11.2016, позивача притягнуто до матеріальної відповідальності та стягнуто вартість службового модулю в розмірі 59 311,60 грн. з урахуванням зносу.
Позивач зазначає, що посадова особа, яка проводила службове розслідування, була його прямим начальником. Також позивач вважає, що особа, яка проводила службове розслідування, є зацікавленою у його певних висновках, так як вона (особа) була обізнана щодо наявності донесень та телеграм з боку позивача щодо наявності проблемних питань у процесі контролю майна. Тому, на думку позивача, Наказ № 708, виданий на підставі службового розслідування, здійсненого зацікавленою особою, є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі № 815/7396/16 у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, не знайшли доказового підтвердження, разом з цим суд першої інстанції наголошує на обов`язку позивача, як особи відповідальної за майно, дотримуватися вимог ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 22 Положення про військове (корабельне) господарство прикордонних військ України, затвердженого наказом Держкомкордону України від 06.08.1998 № 328, пункту 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого спільним наказом МВС, МЗС. МФУ, АДПСУ, ГУДСУ від 05.07.11 № 330/151/809/434/146, пункту 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України. Разом з цим, позивачем даного обов`язку дотримано не було, що і спричинило втрату службового модулю.
Також місцевий суд зазначив, що службове розслідування за фактом нестачі службового модуля, затверджене 12.10.2016, проведене на законних підставах та містить правомірний висновок.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова винесена з порушенням статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статей 1, 4, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 20 Положення N 328, пункту 18 Положення про відповідальність, положень Роз`яснення Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про військові службові злочини» від 02 січня 2003 року, статті 71 КАС України, не відповідає критеріям законності і обґрунтованості, встановленим Постановою Пленуму ВАСУ та статтею 159 КАС України, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови, в порядку статті 202 КАС України.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачем та третіми особами висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечували представники третіх осіб. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Згідно наказу № 245- ос, у період з 27.04.2015 позивач обіймав посаду офіцера сектора логістики ОВВ Краматорськ СхРУ ДПС України.
Книгою обліку майна РАО, виданого у тимчасове користування або прийнятого на зберігання підтверджено наявність відповідного порядку обліку матеріальних цінностей.
Суд зазначає, що у матеріалах справи містяться телеграми та заяви, які, як вважає позивач, були направлені до відповідних службових осіб, та які містять вимоги позивача щодо вирішення питання про передачу майна.
Наказом по СхРУ від 24.09.2015 року № 621-ос позивач був переведений на посаду начальника відділення ракетного та артилерійського забезпечення Краматорського ПЗ.
Рапортом від 14.11.2016 позивач повідомив начальника Одеського ПЗ (вхідний № 7582-р), що не згоден з висновком службового розслідування.
Також рапортом від 06.12.2016 позивач повідомив т.в.о. начальника Одеського ПЗ, що також вважає притягнення себе до матеріальної відповідальності не законним.
Згідно Довідки про вартісну оцінку, ціна одного службового модуля становить 62708,00 грн.
З Висновку службового розслідування за фактом нестачі службового модулю, затвердженого 12.10.2016 вбачається наступне.
З Акту від 13.05.2015 про приймання-здавання посади офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу слідує, що майор ОСОБА_1 прийняв у старшого лейтенанта посаду, в тому числі і серед іншого майна також 15 службових модулів, що також підтверджується інвентаризаційним описом основних засобів № ф-90 від 27.04.2015. Зокрема, з цього інвентаризаційного опису слідує, що всі цінності, що поіменовані в цьому інвентаризаційному описі з № 1 по № 13 перевірені комісією в натурі у присутності майора ОСОБА_1 та внесені в опис, у зв`язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії не має. Цінності, перелічені в описі знаходяться на відповідальному зберіганні позивача. Засвідчено підписом позивача від 13.05.2015.
У подальшому, Харківським ПЗ було опрацьовано документальне оформлення передачі службових модулів. З 15 службових модулів, Краматорським ПЗ згідно накладних від 30.01.2016 № Є6156/19 було прийнято лише 14 модулів.
В період з 29.09.2015 по 02.10.2015 було проведено інвентаризацію спірного майна, про що підписано інвентаризаційний опис основних засобів Ф-192 від 29.09.2015, який також був підписаний позивачем 29.09.2015 із зазначенням щодо відсутності претензій до інвентаризаційної комісії.
Під час прийому передачі майна, у період з 08.02.2016 по 16.02.2016, було виявлено нестачу службового модуля, після чого було призначено проведення службового розслідування.
З пояснень капітана ОСОБА_2 стало відомо, що разом з іншим по травень 2016 року він виконував обов`язки офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу. Матеріальні засоби номенклатури відділення інженерного облаштування державного кордону передані майору ОСОБА_1 , що підтверджено актом прийому-передачі посади, нестач та надлишків матеріальних цінностей виявлено не було.
З пояснень майора ОСОБА_1 вбачається, що прийом-передачу посади було оформлено у вигляді донесення на ім`я начальника СхРУ ДПСУ від 12.05.2015 № Т/71-966 із вказаними проблемними питаннями стосовно передачі матеріальних цінностей до підрозділів, які перебували в оперативному підпорядкуванні ОВВ Краматорськ. Нестачі інженерного майна не виявлено.
Протягом липня - вересня 2015 року було здійснено встановлення службових модулів, до забезпечення до необхідної кількості службових модулів здійснювалось за рахунок перерозподілу серед підрозділів ОВВ Краматорськ. Участі у переміщенні службових модулів майор ОСОБА_1 не приймав. Наявність модулів на місцях їх встановлення він перевіряв особисто не менше одного разу на місяць, разом з цим посадова особа не знає, з яких місць несення служби було здійснено переміщення службових модулів під час облаштування КПП Зайцеве. Ведення належного обліку інженерного майна він не здійснював, видачу майна в підпорядковані підрозділи проводив по Книзі видачі майна у тимчасове користування, звірки обліків майна з відділенням інженерного облаштування державного кордону Харківського ПЗ не проводив. Зі слів майора ОСОБА_1 під час переміщення на посаду начальника відділення ракетно-артилерійського забезпечення Краматорського прикордонного загону, інженерне майно та посаду офіцера сектору логістики ОВВ ІНФОРМАЦІЯ_3 він нікому не передавав, донесень про необхідність здійснення прийому передачі матеріальних цінностей в зв`язку з призначенням на іншу посаду СхРУ та Харківського ПЗ не надсилав.
З пояснень полковника ОСОБА_3 вбачається, що рішення щодо переміщення наявних службових модулів доводилось до зацікавлених осіб та відповідальної посадової особи офіцера сектору логістики ОВВ ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_1 про нестачу службового модуля не надходило.
На підставі викладеного у висновку службового розслідування, група при проведенні цього розслідування приходить до наступних висновків: факт нестачі службових модулів, що перебувають на обліку у Харківському ПЗ, виявлено під час прийому-передачі інженерного майна з ОВВ Краматорськ до Краматорського ПЗ мав місце тощо. Крім того, беручи до уваги матеріали, зібрані під час проведення службового розслідування, група приходить до висновку про порушення майором ОСОБА_1 в період виконання обов`язків офіцеру сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ) СхРУ ДПСУ ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України; ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України; п. 22 Положення про військове (корабельне) господарство Прикордонних військ України; п. 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язки яких належить здійснення управління кордонами; п.1 Контракту про проходження громадянами України військові служби в ДПС України тощо.
Порушення з боку майора ОСОБА_1 полягають у тому, що обіймаючи посаду офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ) Східного регіональною управління Державної прикордонної служби України, отримавши в силу займаної посади по акту приймання посади від 13.05.2015 під звіт інженерно-технічного майно відділу, у тому числі 15 службових модулів, діючи протиправно, що полягало у неналежному виконанні покладених на нього обов`язків, допустив втрату (недостачу) військового майна - одного службового модуля.
Окрім того, майор ОСОБА_1 в період виконання ним обов`язків офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ), не забезпечив (не здійснив) відповідних обліків військового майна, яке він прийняв під час вступу до посади офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (за місцем дислокації н.п. м. Краматорськ). Належний контроль за отриманим, ввіреним йому військовим майном, не здійснив.
Беручи до уваги викладене вище, група при проведенні цього службового розслідування прийшла до висновку про заподіяння майором ОСОБА_1 матеріальної шкоди державі та необхідність притягнення цього військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності у розмірі, що згідно довідки про вартісну оцінку заподіяної школи становить 62708 гривень 00 коп. (шістдесят дві тисячі сімсот вісім гривень 00 коп.).
При проведенні цього службового розслідування отримано висновок про вчинення майором ОСОБА_1 правопорушення, а також заподіяння матеріальної шкоди, з необережною формою вини. Під час проведення службового розслідування заперечень, заяв або клопотань від майора ОСОБА_1 не надходило. Основними причинами та умовами допущених порушень є: недбале ставлення з боку майора ОСОБА_1 в період виконання ним обов`язків офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ) до обов`язків військової служби. Незабезпечення (не здійснення) майором ОСОБА_1 відповідних обліків військового майна, яке він прийняв під час вступу до посади офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ). Не забезпечення (не здійснення) майором ОСОБА_1 контролю, за військовим майном, яке ним же було прийнято під час вступу до посади офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ).
Виходячи з викладеного, запропоновано у тому числі за порушення майором ОСОБА_1 в період виконання обов`язків офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з місцем дислокації н.п. м. Краматорськ) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункту 22 Положення про військове (корабельне) господарство прикордонних військ України, затвердженого наказом Держкомкордону України від 06.08.1998 № 328, пункту 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого спільним наказом МВС, МЗС. МФУ, АДПСУ, ГУДСУ від 05.07,11 № 330/151/809/434/146, пункту 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, розглянути питання про притягнення його до юридичної (адміністративної/дисциплінарної) відповідальності правами начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби.
Відповідно до пункту 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 №243/95-ВР (далі Положення № 243), притягнути майора ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у розмірі 62708 грн. (вартість службового модуля).
Викладені у висновку обставини також підтверджуються поясненнями службових осіб, що є в матеріалах справи.
Наказом від 17.11.2016 начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 708-АГ майора прикордонної служби ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності та стягнуто з нього вартість службового модулю, яка складає 59 311,60 грн.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені Конституцією та законами України.
Спірні у даній справі правовідносини регулюються Законом України від 3 квітня 2003 року №661-IV Про Державну прикордонну службу України (далі Закон №661-IV), Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, Кодексом поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженим спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління державної служби України 5 липня 2011 року № 330/151/809/434/14 та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно преамбули Статуту внутрішньої служби ЗС України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV, цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до ст. 26, 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Згідно пункту 1 та 4 ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗС України, кожен військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку й майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Пунктом 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління державної служби України від 05.07.2011 N 330/151/809/434/146, відповідно до якого від працівників вимагається суворо дотримуватися встановленого розпорядку дня; раціонально використовувати робочий час; при мінімальних затратах робочого часу та державних ресурсів забезпечувати максимальне виконання доручених завдань; належним чином виконувати функції, пов`язані зі своєю посадою, підтримуючи довіру суспільства до органу, в якому проходить службу чи працює, у тому числі утримуватися від дій, які можуть завдати шкоди службі; не займатися будь-якою сторонньою справою у робочий час; не допускати прибуття на службу (на роботу) або перебування на службі (на роботі) в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.
Підпунктом 1.1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року N 243/95-ВР (далі Положення № 243), це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов`язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.
Згідно п. 2 Положення № 243, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти. У випадках, передбачених пунктом 14 цього Положення, відшкодування військовослужбовцем і призваним на збори військовозобов`язаним прямої дійсної шкоди, заподіяної державі, здійснюється у кратному співвідношенні до вартості майна.
Пунктом 3 Положення № 243 встановлено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.
Колегія суддів зазначає, що, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд не врахував наступне.
Наказом від 17.11.2016 № 708-АГ начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України «Про відшкодування матеріальних збитків» майора прикордонної служби ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності та стягнуто з нього вартість службового модулю, яка складає 59 311,60 грн. (а.с.9).
З матеріалів справи також вбачається, що наказом начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби № 149-АГ від 13.03.2017 «Про внесення змін до наказу № 708 від 17.11.2016 року «Про відшкодування матеріальних збитків» пункт 1 наказу № 708 від 17.11.2016 «Про відшкодування матеріальних збитків» викладено в наступній редакції: «За порушення майором ОСОБА_1 , в період виконання ним обов`язків офіцера сектору логістики оперативно військового відділу (з місцем н.п. Краматорськ) Східного регіонального Управління Держприкордонслужби України статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 22 Положення про військове (корабельне) господарство прикордонних військ України, п. 20.1 Кодексу поведінки працівників до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, п. 1 Контракту про проходження громадянами України військової служби в Держприкордонслужбі України притягнути до повної матеріальної відповідальності у розмірі 59311,60 гривень.» (а.с.166).
Таким чином, оспорюваним наказом позивача притягнуто до повної матеріальної відповідальності та на нього покладений обов`язок відшкодувати матеріальні збитки в розмірі дійсної вартості втраченого службового модуля в сумі 59 311,60 грн. (з урахуванням зносу цього модуля).
При цьому відповідач, ухвалюючи такі накази, в тому числі, керувався пунктом 13 Положення № 243.
Пунктом 13 зазначеного положення передбачений вичерпний перелік випадків, коли військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі:
1) у разі умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій;
2) приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах;
3) заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані;
4) дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину;
5) недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Матеріалами справи підтверджується, що для застосування до позивача матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди відсутні підстави, перелічені в пунктах 1-4 попереднього абзацу. Представником третьої особи в суді апеляційної інстанції наголошувалось, що відповідач, покладаючи на позивача обов`язок відшкодувати шкоду повністю, використав таку можливість, зазначаючи факт наявності недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого ОСОБА_1 під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
При цьому представник третьої особи як на факт передачі майна позивачеві під звіт посилався на Інвентаризаційний опис основних засобів № Ф-90 (Додаток 1 до Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ) /а.с.60-62/ та Акт про приймання здавання посади офіцера сектору логістики оперативно-військового відділу (з м.д. н.п. Краматорськ) /а.с.63-64/.
Апеляційний суд зазначає, що вказані документи не можуть бути визнані такими, що свідчать про передачу майна ОСОБА_1 під звіт.
По-перше, в цих документах зазначено про знаходження майна на відповідальному зберіганні ОСОБА_1 , а не про передачу йому майна під звіт.
По-друге, з приписів пункту 2 частини першої статті 134 Кодексу законів про працю України (який до спірних правовідносин в цій частині можна застосувати субсидіарно) вбачається, що одержання працівником майна та інших цінностей під звіт відбувається за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.
Колегія суддів переконана, що термін під звіт означає, що працівники повинні повністю звітувати перед власником або уповноваженим ним органом за одержані цінності, тобто, подати документи про відправлення вантажу, здання одержаних цінностей на склад, використання їх на виробництві за розпорядженням певних службових осіб тощо. Працівник, який одержав матеріальні цінності і не звітував про них, у разі їх відсутності несе повну матеріальну відповідальність незалежно від виду майна і мети його використання. До разових документів у першу чергу відносяться доручення. Залежно від змісту повноважень, що містять доручення, вони можуть бути трьох видів: разові, спеціальні та загальні. Всі вони мають офіційний характер, оскільки походять від службових осіб, які уповноважені їх видавати від імені підприємства. Разові доручення видаються представнику на проведення однієї, разової дії. Для вчинення певних однакових дій у межах певного відрізку часу видаються спеціальні доручення. Загальне доручення видається на право проведення різних дій по управлінню майном. Повна матеріальна відповідальність настає для всіх категорій працівників, які не звітували про цінності, одержані за разовими дорученнями та іншими разовими документами. Спеціальні та загальні доручення повинні видаватись тільки працівникам, з якими укладено договір про повну матеріальну відповідальність або які несуть таку відповідальність відповідно до законодавства. Працівник, якому видали під звіт матеріальні цінності, не повинен відноситись до категорії тих, з ким можуть укладатись договори про повну матеріальну відповідальність. Цінності йому доручаються тимчасово, іноді на досить короткий термін, наприклад одержати їх від постачальника і доставити на підприємство. Але оскільки за передані йому матеріальні цінності на нього може бути покладена повна матеріальна відповідальність, власник або уповноважений ним орган може видати разове доручення працівнику лише за його згодою. Відмова працівника від одержання під звіт цінностей за разовим дорученням не є дисциплінарним проступком. Крім разового доручення, документами, за якими працівник одержує під звіт матеріальні цінності, можуть бути відомість фактура, накладна тощо. Про одержання матеріальних цінностей працівник ставить свій підпис і тим самим бере на себе зобов`язання забезпечити їх повну збереженість і передати власнику або уповноваженому ним органу. При цьому повна матеріальна відповідальність настає за умови, що працівник мав реальну можливість зберегти цінності, які він одержав під звіт. Тому особи, які одержують матеріальні цінності під звіт повинні бути ознайомлені з правилами прийняття матеріальних цінностей, порядком складення акта в разі нестачі, порядком відправлення вантажу тощо.
Відтак, колегія суддів переконана, що втрачений службовий модель не передавався позивачеві під звіт.
Таким чином, апеляційний суд вбачає порушення відповідачем п. 13 Положення № 243 при прийнятті наказів № 708-АГ від 17.11.2016 «Про відшкодування матеріальних збитків» та № 149-АГ від 13.03.2017 «Про внесення змін до наказу № 708 від 17.11.2016 року «Про відшкодування матеріальних збитків».
Зазначене є безумовною та достатньою підставою для скасування цих наказів та задоволення позову, у зв`язку з чим немає потреби обговорювати інші доводи апеляційної скарги.
При цьому колегія суддів зазначає, що згідно другого речення частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки наказом відповідача № 149-АГ від 13.03.2017 внесені зміни до наказу № 708 від 17.11.2016 року «Про відшкодування матеріальних збитків» (який є безпосереднім предметом позову), для повного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 необхідно вийти за межі позовних вимог та скасувати обидва вказані накази начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлене судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
В повному обсязі постанова виготовлена 25 квітня 2017 року.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, п.4 ч.1 ст.200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі № 815/7396/16 скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) про скасування наказу задовольнити повністю.
Скасувати накази начальника Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби № 708-АГ від 17.11.2016 «Про відшкодування матеріальних збитків» та № 149-АГ від 13.03.2017 «Про внесення змін до наказу № 708 від 17.11.2016 року «Про відшкодування матеріальних збитків».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий:І.В.Сіваченко
Судді: Г.М.Міронова
О.О.Чебанов
