Справа № 342/538/14-к
Провадження № 11-кп/779/233/2017
Категорія ст.118 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2017 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря с/з ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами (далі АС) прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_6 та захисника адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 , на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 березня 2017 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 Кримінального кодексу України (далі КК), -
в с т а н о в и л а:
Вказаним вироком ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, з професійно - технічною освітою, неодружений, ніде не працює, депутатом не обирався, згідно ст. 89 не судимий, громадянин України,
визнаний винуватим та засуджений за ст. 118 КК на 2 (два) роки позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_7 постановлено рахувати з часу його фактичного затримання, а саме з 04.03.2014 року, і на підставі ч.5 ст.72 КК, зарахувавши в цей строк час його попереднього ув`язнення з 04.03.2014 року по 04.08.2016 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 відбув покарання і тому судом його звільнено від відбування покарання, оскільки строк попереднього ув`язнення, відбутий ним у межах кримінального провадження перевищує фактично призначене йому основне покарання.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 залишено попередньо обраний домашній арешт.
Цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_9 задовольнено частково.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. відшкодування матеріальної шкоди та 60 000 (шістдесят тисяч) грн. як відшкодування моральної шкоди, завданих злочином, а також 450 (чотириста п`ятдесят) грн. витрат на правову допомогу.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 в користь держави 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 90 копійок процесуальних витрат за проведення судової експертизи.
Оскільки долю речових доказів вирішено попереднім судом, то суд їх не вирішував.
На досудовому розслідуванні дії обвинуваченого кваліфіковано за ч.1 ст.115 КК, як умисне протиправне заподіяння смерті (вбивство) ОСОБА_10 ..
Судом встановлено, що кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин:
03.03.2014 року близько 19.00 год. обвинувачений, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , прийшов до своєї сусідки - потерпілої ОСОБА_11 , яка проживала в квартирі АДРЕСА_2 того ж будинку, де разом з нею та їх спільними знайомими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 розпивали спиртні напої.
Під час розпивання алкогольних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 на побутовому грунті виникла сварка, в ході якої ОСОБА_7 ображав останню, після чого покинув її помешкання.
Коли він вийшов з її квартири, потерпіла розбудила ОСОБА_13 , а останній - ОСОБА_14 , які спали на дивані в кімнаті даної квартири. Потерпіла була заплакана та скаржилася, що обвинувачений її образив. ОСОБА_14 , будучи агресивно налаштованим, запропонував потерпілій показати, де проживає обвинувачений, піти до нього і з`ясувати чому останній її ображав. Потерпіла та вказані свідки попрямували до під`їзду, в якому знаходиться квартира обвинуваченого. Вона та ОСОБА_14 не прислухалися до пропозиції ОСОБА_13 не заходити в той час в житло обвинуваченого, пішли туди вдвох, а ОСОБА_13 пішов по власних справах.
В квартирі обвинуваченого під час конфлікту між ним, потерпілою та ОСОБА_14 . ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїй дій, наніс потерпілій кухонним ножем один удар в ділянку грудної клітки, чим спричинив їй, згідно з висновком судово-медичної експертизи №19 від 04-15 березня 2014 року, проникаюче ножове поранення грудної клітки з пошкодженням легень, що спричинило масивну зовнішню та внутрішню кровотечу і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. В зв`язку з цим потерпілу було доставлено до Городенківської центральної районної лікарні, де вона від вказаного тілесного ушкодження того ж вечора померла.
Однак, суд першої інстанції, вислухавши сторону обвинувачення, потерпілу, свідків та експертів в судовому засіданні, дослідивши надані стороною обвинувачення та захисту докази, прийшов до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ст.118 КК, як умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.
У своїй апеляційній скарзі (далі АС) прокурор вказує, що вирок Коломийського міськрайонного суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, передбачених п.п. 2,4 ч.1 ст. 409 КПК.
Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК, та призначити покарання у виді 13 років позбавлення волі. В поданій АС захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 зазначає, що вирок Коломийського міськрайонного суду щодо її підзахисного є незаконним та необґрунтованим, і таким, який підлягає скасуванню, оскільки його дії не містять складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК, так як судом не вірно дано правову оцінку діям обвинуваченого та не застосовано вимоги ч.5 ст. 36 цього Кодексу. Просить скасувати оскаржуваний вирок, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в діях її підзахисного складу кримінального правопорушення. Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що вночі 03.03.2014 року до його помешкання шляхом виламування дверей увірвалися двоє осіб в стані алкогольного сп`яніння, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_14 . Вказані особи почали з`ясовувати з ним стосунки та наносити йому тілесні ушкодження у вузькому неосвітленому коридорі, поваливши його на підлогу. В процесі боротьби йому вдалося попасти на кухню. Там він ввімкнув світло та побачив 2 кухонні ножі, які лежали на столі. Взявши їх, він з метою самозахисту почав розмахувати ними та кричав, щоб вони йшли геть з його квартири. В той час нападники почали відступати, відходячи в коридор. Він пішов за ними, так, як у коридорі світла не було, і він продовжив розмахувати ножами, щоб вони швидше покинули його квартиру, і в той час напевно спричинив ножове поранення ОСОБА_10 .
Заслухавши доповідь судді ОСОБА_2 , пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав подану прокурором АС, та заперечив доводи АС захисника, просив вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення ,передбаченого ч.1 ст. 115 КК та призначити відповідне покарання; пояснення обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали АС та заперечили проти доводів АС прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають до задоволення, виходячи із наступного. Згідно ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах АС. Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Таких вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції в повній мірі дотримався. Згідно ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Покликання прокурора на те, що при винесенні вироку, Коломийський міськрайонний суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність - застосував закон, який не підлягав застосуванню, оскільки суд безпідставно перекваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_7 із ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК, а також невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним кримінального провадження, є необґрунтованим, виходячи із наступного. Колегія суддів зазначає, що за нормативним визначенням умисне вбивство (ст.115 КК), з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.
Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК, є мотив діяння захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання. Так, із матеріалів кримінального провадження та фактичних обставин справи, які встановлен6і судом і були ретельно досліджені, вбачається, що 03.03.2014 року між ОСОБА_7 та потерпілою ОСОБА_10 на побутовому ґрунті виникла сварка, в ході якої обвинувачений ображав останню, після чого покинув її помешкання.
В цей час потерпіла розбудила ОСОБА_13 , а останній - ОСОБА_14 , які спали на дивані в кімнаті даної квартири. Потерпіла була заплакана та скаржилася, що обвинувачений її образив. ОСОБА_14 , будучи агресивно налаштованим та в стані алкогольного сп`яніння, запропонував потерпілій показати де проживає обвинувачений, піти до нього і з`ясувати чому той її ображав. Потерпіла та вказані свідки попрямували до під`їзду, в якому знаходиться квартира обвинуваченого. Вона та ОСОБА_14 не прислухалися до пропозиції ОСОБА_13 не заходити в той час в житло обвинуваченого, однак пішли туди вдвох, а ОСОБА_13 пішов по власних справах.
В квартирі АДРЕСА_3 під час конфлікту між ОСОБА_7 , потерпілою та ОСОБА_14 обвинувачений, захищаючись від незаконного проникнення в його житло та нападу, наніс ОСОБА_10 кухонним ножем один удар, чим спричинив їй згідно з висновком судово-медичної експертизи №19 від 04-15 березня 2014 року проникаюче ножове поранення грудної клітки з пошкодженням легень, що спричинило масивну зовнішню та внутрішню кровотечу і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. В зв`язку з цим потерпілу було доставлено до Городенківської центральної районної лікарні, де вона від вказаного тілесного ушкодження того ж вечора померла.
Зазначені обставини узгоджуються із висновками: - судово-медичної експертизи №24 від 04.03.2014 року, згідно з якими у обвинуваченого ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден чола, потиличної ділянки голови, грудної клітки, синця лівого колінного суглобу, які утворились від дії тупих твердих предметів і можуть відповідати терміну, вказаному обстеженим 03.03.2014 року, і відносяться до легких тілесних ушкоджень, тобто підтверджують напад на нього з боку ОСОБА_14 (т.4, а.п.55); - даними висновку судово-медичної експертизи № 23 від 04.03.2014 року, згідно з якими у свідка ОСОБА_14 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден бокової поверхні шиї, які утворились від дії ріжучого предмету, та синця лівого колінного суглобу, який утворився від дії тупого твердого предмету, можуть відповідати терміну, вказаному обстеженим (03.03.2014 року), підтверджують боротьбу з обвинуваченим під час нападу на нього та відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.4, а.п.56).
Окрім цього, згідно протоколу огляду місця події від 04.03.2014 року, відповідно до якого була оглянута квартира АДРЕСА_3 , за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 , вбачається, що перед входом в квартиру, на підлозі виявлені відщепки деревини, а врізний замок на вхідних дверях вказаної квартири пошкоджений та виявлено пошкодження дверей у вигляді відщепкування деревини та розриву оббивки дверей.
Викладені обставини свідчать, що обвинувачений ОСОБА_7 зазнав суспільно небезпечного посягання з боку нападників, яке створювало реальну загрозу заподіяння йому смерті і шкоди його здоров`ю і, не маючи іншої можливості уникнути подальшого насильства з їх боку та спричинення більш тяжкої шкоди нападнику, використав кухонний ніж, яким намагався захищатись від протиправних дій ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , однак в цей час підступила остання і обвинувачений наніс їй один удар кухонним ножем виключно з метою самозахисту.
Такі дії обвинуваченого свідчать, що у нього виникла підстава для необхідної оборони, тобто виникло право на захист правоохоронюваних інтересів шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає, для припинення цього посягання. За таких обставин доводи АС прокурора, про те, що мотивом дій обвинуваченого ОСОБА_7 були особисті неприязні стосунки та умисел направлений на умисне вбивство ОСОБА_10 , які виникли під час сварки, є необґрунтованими, оскільки не узгоджуються із фактично встановленими судом обставинами за матеріалами кримінального провадження. Водночас застосований ОСОБА_7 засіб захисту та заподіяння шкоди у вигляді позбавлення життя за даних конкретних обставин справи не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, а відтак обвинувачений вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищив межі необхідної оборони.
Доводи АС захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про те, що дії її підзахисного не містять складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК, і судом невірно дано правову оцінку діям обвинуваченого та не застосовано вимоги ч.5 ст. 36 цього Кодексу, у відповідності до яких не є перевищення меж необхідної оборони і немає наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає, є необґрунтованими, зважаючи на наступне. Закріплене в ст.36 КК, право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань ч.3 ст.27 Конституції України.
Відповідно до положень із ч.1 ст.36 КК, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
А перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. (ч.3 ст.36 КК).
Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме: прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у випадку необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому, перевищення меж оборони може бути зумовлено й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте, існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивацію дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлено захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів. Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд повинен у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
Таких вимог закону, суд першої інстанції дотримався. Як убачається з матеріалів кримінального провадження та ретельно досліджених в суді першої інстанції доказів, що умислу вбити потерпілу у ОСОБА_7 не було, він тільки захищався від незаконного проникнення в його житло і протиправного посягання з боку нападників ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , яке створювало реальну загрозу заподіяння шкоди його життю та здоров`ю і, не маючи іншої можливості уникнути подальшого насильства з їх боку та спричинення більш тяжкої шкоди нападникам, використав кухонний ніж, яким намагався захищатись від протиправних дій обох нападників, однак в цей час знаходилась потерпіла ОСОБА_10 і обвинувачений наніс їй один удар кухонним ножем, виключно з метою самозахисту. Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_7 зазнав суспільно небезпечного посягання достатньої інтенсивності з боку ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , і враховуючи обстановку та обставини подій, місце, де вони відбувалися, обвинувачений дійсно мав підстави побоюватися за своє життя і здоров`я, а тому застосував для свого захисту ніж, який використовував у побуті та який на той час знаходився на кухні його квартири. Разом з тим, з боку обвинуваченого мало місце перевищення меж необхідної оборони, оскільки застосований засіб захисту (ніж) та заподіяння шкоди у вигляді позбавлення життя за даних конкретних обставин справи, не відповідали небезпеці посягання та обстановці захисту. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 1 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону» при з`ясуванні наявності реальної загрози заподіяння шкоди в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Таким чином, хоча ОСОБА_7 нецілеспрямовано наніс удар ножем ОСОБА_10 , однак його дії були обумовлені намаганням захиститись від безпричинного вторгнення у його житло та насильства з боку нападників. А тому ці його дії охоплюються диспозицією ст.118 КК, за якою судом вірно кваліфіковано дії обвинуваченого. Крім цього, суд правильно врахував те, що поведінка нападників ОСОБА_10 та ОСОБА_14 під час їх незаконного вторгнення в житло обвинуваченого ОСОБА_7 вночі 03.03.2014 року, була протиправною і що він захищався від двох п`яних осіб, які в пізній час прийшли до нього додому для з`ясування відносин і спричинили йому тілесні ушкодження, при цьому свідок ОСОБА_14 стверджує, що обвинувачений мав намір спричинити йому ножем ушкодження, але заподіяв потерпілій ОСОБА_10 , тобто дії обвинуваченого були спровоковані протиправною поведінкою як ОСОБА_10 , так і свідка ОСОБА_14 .
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема доказів, які були ретельно досліджені в суді першої інстанції та показань під час апеляційного розгляду справи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що розмахуючи ножами на кухні перед нападниками з метою самозахисту, вони не мали предметів для заподіяння тілесних ушкоджень, почали відходити в неосвітлений вузький коридор, і на переконання колегії суддів вже тоді зменшилась небезпека для його життя та здоров`я. Разом з тим ОСОБА_7 незважаючи на це пішов за ними, де в коридорі вказаної квартири наніс ножове поранення ОСОБА_10 .
Колегія суддів зазначає, що такий застосований засіб захисту та заподіяння шкоди у вигляді позбавлення життя за даних конкретних обставин справи не відповідають небезпечності посягання та обстановці захисту, оскільки обвинувачений вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, тобто перевищив межі необхідної оборони. Таким чином, вина обвинуваченого у вчиненні умисного вбивства при перевищенні меж необхідної доводиться, зібраними під час досудового розслідування та ретельно дослідженими в суді першої інстанції і наведеними у вироку доказами, а саме: - показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що приблизно півтора року тому - 02 або 03 березня (точну дату не пригадує) близько 10 год. він на запрошення потерпілої ОСОБА_10 прийшов в її квартиру, що по АДРЕСА_4 . В цій квартирі вже перебував свідок ОСОБА_15 , з яким він познайомився два дні до того, і йому відомо, що ОСОБА_14 є кандидатом в майстри спорту з вільної боротьби, а також в дану квартиру заходив в той день свідок ОСОБА_12 . Вони всі та потерпіла на кухні вживали горілку та пиво. Після цього він ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_14 пішли в кімнату, де заснули на дивані. Близько 18-19 год., коли надворі вже почало смеркати, він знову прийшов на кухню, де побачив обвинуваченого, який був в тверезому стані і алкоголь не вживав. Обвинувачений сказав йому, що останньому більше не слід вживати алкоголю та щоб той йшов відпочити в кімнату. Він ( ОСОБА_13 ) знову заснув, однак, приблизно через 1-2 год. його розбудила потерпіла. Вона була заплакана і скаржилася, що ОСОБА_7 її образив. В зв`язку з цим він розбудив ОСОБА_14 , який, будучи агресивно налаштований, запропонував потерпілій показати де проживає ОСОБА_7 , піти і розібратися з ним. Останній проживав в іншому під`їзді того ж будинку. Коли вони у трьох, а саме потерпіла, він та ОСОБА_14 підійшли до цього під`їзду, ОСОБА_13 відговорював їх не йти в квартиру обвинуваченого, а розібратися пізніше на тверезо. Однак, потерпіла і ОСОБА_14 не послухали його і вдвох пішли в цей під`їзд, а він пішов у власних справах. Вночі його розбудили працівники поліції, від яких він дізнався, що трапилося з потерпілою; - показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що він проживає в тому ж під`їзді, в якому проживала потерпіла ОСОБА_11 . В день, що передував її смерті потерпілої (дату свідок не пригадує), близько 14 год. він приходив в її квартиру, щоб позичити телевізор для перевірки приставки. В той час він бачив в квартирі ОСОБА_10 . ОСОБА_13 по прізвиську « ОСОБА_16 » та незнайомого чоловіка (як стало відомо пізніше - незнайомця звали « ОСОБА_17 »), які спали в кімнаті. Близько 16 год. він ( ОСОБА_12 ), повертаючи в квартиру ОСОБА_10 вказаний телевізор, бачив ОСОБА_18 , який піднімався по сходах в цю квартиру. Коли він заніс туди телевізор, ОСОБА_10 запропонувала йому випити, на що він погодився та зайшов на кухню. Там вже знаходився ОСОБА_7 , який сидів на табуретці, однак, останній алкоголю на той час не вживав і не перебував в стані сп`яніння. ОСОБА_7 зробив ОСОБА_19 зауваження щоб вона «не маячила» в нього перед очима, оскільки вона курила та ходила по кухні із сигаретою, та несильно вдарив її по сідницях. Випивши приблизно 50 г розведеного спирту, та, побувши в квартирі потерпілої близько 5 хв., він пішов додому. Вночі о 04 год. його розбудили працівники поліції, сказали, що треба з ними поїхати та розібратися, і від них він дізнався, що ОСОБА_19 зарізали; - прослуханим в суді першої інстанції і дослідженим звукозаписом судового засідання за 05.06.2014. року в частині допиту свідка ОСОБА_14 про те, що приблизно 12 год. 03.03.2014 року він разом з ОСОБА_20 взявши 0,75 л горілки та 1,25 л пива «Арсенал», прийшли на квартиру до ОСОБА_10 . В її квартирі вони вживали спиртні напої напередодні. Оскільки вона запрошувала їх прийти наступного дня, щоб «похмелитись», вирішили її запрошенням скористатися. В квартирі ОСОБА_10 , на кухні, втрьох вживали алкогольні напої. Через деякий час він пішов в кімнату поспати, так як йому було уже достатньо, а ОСОБА_21 пішов в кімнату ще раніше за нього. Потім його розбудила ОСОБА_19 , яка плакала, у неї була спухла губа, і вона йому говорила: «Мене обідили, мене обідили», причини конфлікту не пояснювала, сказала, що обідив « ОСОБА_22 », він зробив припущення, що її вдарили, так як у неї була розбита губа. Тоді вони у трьох пішли вияснити, чому ОСОБА_7 її образив. Разом вони вийшли з квартири, пішли до під`їзду, де знаходиться квартира ОСОБА_7 . Далі він пояснив, що з собою вони не брали нічого. Вони йшли втрьох: потерпіла, ОСОБА_21 та він, але ОСОБА_20 дійшов з ними тільки до під`їзду, далі йти відмовився і пішов в цілодобове кафе, а вони у двох пішли до ОСОБА_7 . Коли їм ОСОБА_7 відкрив двері, то одразу вдарив його ногою в коліно, а він, в свою чергу «толкнув» його, від чого той впав, падаючи зняв з нього куртку. В ході конфлікту перекинулись на кухню. На кухні ОСОБА_7 взяв ножі, один приставив йому до горла, потім його відпустив і почав ними розмахувати, можливо цілився у нього, а попав у ОСОБА_23 . Від удару ОСОБА_24 «поплила по стіні, і він вийшов з нею з квартири, а ОСОБА_7 викинув їм вслід куртку, і закрив двері. На сходах ОСОБА_24 впала, він кричав, був в шоці, зрозумів, що все. Через 2-3 хвилини приїхала швидка, ОСОБА_23 забрали, вона померла. Чи був ОСОБА_7 в стані алкогольного сп`яніння він відповів: «Возможно був, а возможно і не був».
Судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений після відвідин помешкання потерпілої ОСОБА_25 , знаходився вдома, тобто у своїй квартирі і до нього проти його волі прибули як сама ОСОБА_10 , так і свідок ОСОБА_14 , які були в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується як оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_14 , так і протоколом огляду місця події від 04.03.2014 року та фото-таблицями до нього, згідно з якими проводився огляд сходової клітки та сходової площадки між І та ІІ поверхами будинку АДРЕСА_4 . Розмір цієї площадки - 1,2 х 2,0 м. , а на передостанній сходинці перед цією площадкою знизу на відстані 0,4м від лівого краю виявлено плями бурого кольору у вигляді крапель та мазків, а на лівому краю цієї сходинки - речовину бурого кольору у вигляді крапель. На лівій частині даної площадки, а саме на ділянці розмірами 1,1х0,6м, виявлено численні плями речовини бурого кольору. На вказаних сходах від середини вправо до стіни (якщо рухатись знизу вверх) виявлено доріжку з плям речовини бурого кольору у вигляді крапель, на вказаній стіні групу плям бурого кольору, які розташовані на ділянці розмірами 0,3 х 0,1 м, а над цими слідами - групу плям бурого кольору у вигляді бризок з потьоками, розташованих на ділянці розмірами 0,5 х 0, 6 м. Від описаних слідів вліво в напрямку дверей наявні поодинокі плями бурого кольору у вигляді крапель на ділянці розмірами 0,7 х 0,4 м.
Вхід на ІІ-й поверх здійснено через двохстворчасті дерев`яні двері. На момент огляду двері були відчинені навстіж. Ліва створка дверей закрита склом, а права - ДВП. Із внутрішньої сторони правої створи на відстані 0, 9 м від підлоги та 0, 3 м від правого краю є група плям бурого кольору з потьоком донизу. Вказані двері ведуть в коридор ІІ-го поверху. Підлога в коридорі покрита лінолеумом, а зліва в куті за порогом виявлено групу плям бурого кольору у вигляді крапель, розташованих на ділянці розмірами 0, 26 х 0, 10 м. Крім того, на стіні зліва від входу в коридор, на відстані 0, 4 м від підлоги та 0,1м від краю, є поодинокі плями речовини бурого кольору у вигляді бризок з потьоками донизу. Навпроти входу у вказаний коридор із зміщенням вліво є одностворчасті дерев`яні двері, які ведуть в приміщення квартири АДРЕСА_3 (квартира обвинуваченого) перед входом до якої видно дрібні відщепки деревини. На момент огляду в дверях вмонтовані два замки - верхній внутрішній, який є неробочим, та нижній - врізний. Нижній замок пошкоджений у вигляді деформування, язичок замка - в положенні «відчинено». У верхній і нижній частинах вказаного замка ззовні виявлено пошкодження дверей у вигляді відщепкування деревини та розриву оббивки дверей, де із зовнішньої сторони, а на цій оббивці на відстані 0,6 м від підлоги та 0,1м від краю дверей - нашарування речовини сірого кольору у вигляді бруду. За цими дверима знаходиться коридор даної квартири, на стіні зліва від входу в який, на відстані 0,8 м від підлоги та 0,25 м від лівого краю по всій площині наявні поодинокі плями бурого кольору у вигляді бризок з потьоками донизу. На дверях із внутрішньої сторони на відстані 1 м від підлоги та 0, 17 м від правого краю є слід речовини бурого кольору у вигляді мазка. Підлога цього коридору вкрита покривалом та лінолеумом. По всій її площині лежать дрібні відщепки деревини, а зліва від входу поліетиленова плівка, на якій наявні сліди речовини бурого кольору у вигляді крапель та пошкоджена частина ключа.
З лівого боку даного коридору відчинені одностворчасті дерев`яні двері, які ведуть в приміщення кімнати №1, в якій вздовж стіни зліва розташований диван, на якому зліва лежить футболка сірого кольору, на передній частині якої наявна група плям бурого кольору.;
- показаннями ОСОБА_9 , яка є законним представником малолітньої потерпілої, про те, що вона є двоюрідною сестрою померлої ОСОБА_10 . Про те, що останню вбито, і що вона померла по дорозі в Городенківську ЦРЛ, їй стало відомо під час телефонної розмови з родичами наступного дня після вказаної події, яка мала місце 03.03.2014 року. Про обставини події і про спричинення смерті ОСОБА_10 . ОСОБА_7 відомо зі слів інших осіб. Вона наполягає на суворому покаранні обвинуваченого та підтримує заявлений цивільний позов, при вирішенні якого просить врахувати, що смертю ОСОБА_10 їй спричинена майнова шкода в розмірі 7 770 грн., що включає витрати на придбання домовини, хреста з табличкою, проведення похорону, поминок. Крім того, в зв`язку зі смертю ОСОБА_10 вона стала опікуном її малолітньої дочки ОСОБА_26 , 2005 року народження, яка втратила найдорожче - свою матір, про яку запитує майже щодня, а вона. близьку людину, що спричиняє їм глибокі душевні страждання. Тому розмір відшкодування завданої моральної шкоди нею заявлено в розмірі 100 000 грн., яку просить задовольнити її цивільний позов у повному обсязі;
- даними з протоколу огляду трупа потерпілої ОСОБА_10 від 04.03.2014 року в морзі Городенківської ЦРЛ про те, що на трупі наявний такий одяг: футболка червоного кольору, на поверхні якої зліва виявлено пошкодження лінійної форми довжиною близько 6 см; нижня білизна. Весь одяг на передній поверхні просочений кров`ю. Зліва в ділянці грудної клітки виявлено рану, краї якої рівні, один край гострий, а інший «П» - подібний. Ця рана проникає в грудну порожнину (т.4, а.п. 38).
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 04.03.2014 року, під час проведення якого обвинувачений ОСОБА_7 вказав, що 03.03.2014 року близько 22 год. він за місцем свого проживання, тримаючи кухонний ніж у правій руці, та хаотично розмахуючи ним переважно на відмаш, наблизився до потерпілої та спричинив їй цим ножем удар в серце (т.4, а.п.41-43);
- даними з висновку судово-медичної експертизи №19 від 04 - 15 березня 2014 року, згідно з яким смерть потерпілої ОСОБА_10 настала від масивної зовнішньої та внутрішньої кровотечі, яка розвинулась внаслідок проникаючого ножового поранення грудної клітки з пошкодженням легень, що підтверджується морфологічними даними розтину трупа, малокрів`я внутрішніх органів, нерівномірне кровонаповнення міокарду, набряк головного мозку і легень, наявність крові в лівій плевральній порожнині. Смерть настала в термін 10-11 годин до моменту розтину, який проведено з 08.30 год. по 10:20 год. 04.03.2014 року.
Вказане ножове поранення спричинено колючо-ріжучим предметом, яким може бути ніж, в термін, вказаний в постанові про призначення вказаної експертизи (тобто 03.03.2014 року близько 22:00 год.), і щодо живих осіб має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя. При спричиненні вказаного тілесного ушкодження потерпілій було нанесено один удар, під час якого вона була повернена до нападаючого передньою частиною тіла. (т.4, а.п.47-49);
- даними з висновку експерта №64 від 13.03.2014 року та фототаблицями до нього, згідно з якими при судово-криміналістичному дослідженні шматка шкіри передньої поверхні грудної клітки з раною від трупа ОСОБА_10 на краях рани виявлені сліди заліза (т.4, а.п 51-53);
- даними з висновку експерта судово-медичної експертизи № 249 від 07.03.2014 року про те, що кров з трупа ОСОБА_10 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО (т.4, а.п. 54);
- даними з висновку судово-медичної експертизи №247 від 06.03.2014 року про те, що кров обвинуваченого ОСОБА_7 відноситься до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВО (т.4, а.п. 57);
- даними з висновку судово-медичної експертизи №264 від 27.03.2014 року про те, що у плямах на поліетиленовій плівці (об.№ 1), ватних тампонах зі змивами: зі стіни квартири АДРЕСА_5 , зі стіни в коридорі 2-го поверху (об.№ 6), з підлоги коридору між 1 і 2 поверхами (об.№ 7), зі стіни площадки 2-го поверху (об.№ 8), зі стіни санвузла (об.№9) знайдена кров людини. При серологічному дослідженні у зазначених об`єктах виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО. Таким чином, кров, що виявлена на вищевказаних об`єктах, може належати особі (особам) групи А з ізогемаглютиніном анти-В або групи АВ ізосерологічної системи АВО, що не виключає можливості належності крові потерпілій ОСОБА_10 (т.4, а.п.58-60);
- даними з висновку судово-медичної експертизи № 49 від 17-26 березня 2014 року про те, що при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук потерпілої ОСОБА_10 (об.№1, № 2) знайдені кров та поодинокі епітеліальні клітини, які належать особі жіночої генетичної статі, а також пласти клітин, схожих на епідерміс, з деструктивно зміненими ядрами, що не дозволяє визначити їх статеву приналежність. Розташування клітин у вигляді пластів може свідчити про їх травматичне походження. При серологічному дослідженні даних об`єктів виявлені антигени А,В і Н, за допомогою реакції змішаної аглютинації на клітинах антигени А і Н за системою АВО. Враховуючи отримані результати, та, співставляючи їх з антигенними характеристиками осіб по справі, експерт дійшов висновку, що походження антигенів А і Н за рахунок крові та епітеліальних клітин потерпілої ОСОБА_10 не виключається. Не властивий їй антиген В міг виникнути від особи (осіб), якій (яким) даний антиген властивий. Домішок клітинних елементів підозрюваного ОСОБА_7 в піднігтьовому вмісті ОСОБА_10 не виключається. Не виключена можливість виникнення антигену В, не властивого ні потерпілій, ні підозрюваному, за рахунок значної кількості мікробної флори (т.4, а. п. 69-71);
- даними з висновку експерта №117 від 26.03.2014 року, згідно із якими ножі, що були вилучені в ході огляду місця події, не відносяться до холодної зброї та належать до господарсько-побутових ножів промислового виробництва (т.4, а.п.74-76);
- даними лікарського свідоцтва про смерть № 19 від 04.03.2014 р. про те, що смерть ОСОБА_10 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 після отриманої травми ножем, причина смерті - внутрішня кровотеча, проникаюче ножове поранення грудної клітки з ушкодженням легені (т.4, а. п. 104);
- даними з висновку експерта №69 від 17.04.2014 року та фототаблицями до нього про те, що на підставі проведеної експертизи одягу і шматка шкіри передньої поверхні грудної клітки від трупа ОСОБА_10 на передній поверхні грудної клітки зліва виявлені колото-різана рана і відповідно на передній поверхні куртки і футболки зліва виявлені колото-різані пошкодження, які утворились від одного удару колючо-ріжучим предметом, який має обушок і лезо. На футболці в ділянці нижнього кінця основного пошкодження виявлене додаткове пошкодження, що утворилось в момент заподіяння основного пошкодження від дії леза колючо-ріжучого предмета внаслідок утворення складки тканини. Враховуючи напрямок ранового каналу у потерпілої слід вважати, що в момент заподіяння проникаючої колото-різаної рани вказаний предмет стосовно потерпілої діяв у напрямку спереду назад і зверху вниз. За розташуванням колото-різані пошкодження на одязі збігаються з ділянкою зазначеної рани передньої поверхні грудної клітки зліва. Результати експериментально-порівняльного дослідження свідчать, що колото-різане пошкодження одягу та відповідна рана у потерпілої могли бути спричинені ножем №1 та не могли бути спричинені ножами № 2-5, наданими на експертизу, будова яких не дозволяє заподіяти колото-різані пошкодження. В момент заподіяння зазначеної рани потерпіла перебувала у вертикальному положенні і була повернута передньою поверхнею тіла до нападаючого, який також перебував у вертикальному положенні (т. 4, а.п. 105-111). Перевіривши вказані вище докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх допустимість та достовірність.
Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які прямо викривають обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК, а доводи апелянтів про неправильне встановлення фактичних обставин справи, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що неправомірні дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати саме за ст. 118 КК, оскільки він вчинив умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.
За таких обставин, АС прокурора, та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , не підлягають до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу прокуратури області ОСОБА_6 та захисника адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а вирок Коломийського міськрайонного суду від 07 березня 2017 року щодо ОСОБА_7 без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
