КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/1982/16-а
Провадження № 2-а/552/129/17
П О С Т А Н О В А
іменем України
07 червня 2017 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
при секретарі Кондра Ю.Ю.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Ковальова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_3 18 квітня 2016 року звернувся до суду з позовом до Полтавської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил.
Посилався на те, що 08 квітня 2016 року постановою № 0016/80600/16 Полтавської митниці притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ст. 485 МК України з накладенням штрафу в сумі 5115,36 грн.
З постановою не погоджується, вважає її протиправною, такою, що підлягає скасуванню.
Просив суд визнати протиправною та скасувати постанову Полтавської митниці ДФС від 08 квітня 2016 року в справі про порушення митних правил № 0016/80600/16 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 485 Митного кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на викладені в заяві обставини.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнавав, вважає, що позивачем вчинено дії, відповідальність за які передбачена ст. 485 МК України, а постанова про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за порушення митних правил винесена в межах чинного законодавства.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, 29 лютого 2016 року відносно позивача ОСОБА_3 складено протокол про пушення митних правил № 0016/80600/16 за ст. 485 МК України, згідно з яким позивач, як уповноважена на роботу з митницею особа ПВПК «Агродеталь», вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що спричинило недобори митних платежів, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 485 МК України.
Також судом встановлено, що постановою в справі про порушення митних правил № 0016/80600/16 заступника начальника Полтавської митниці ДФС ОСОБА_4 від 08 квітня 2016 року позивача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5115,36 грн.
Згідно з постановою, яка є предметом оскарження, винні дії ОСОБА_3 полягають в тому, що будучи уповноваженою на роботу з митницею особою ПВПК «Агродеталь», 05 березня 2015 року в Полтавській митниці ДФС згідно митної декларації № 806020002/2015/001977 здійснив проведення митного оформлення в режимі «ІМ40ДЕ» товарів згідно зовнішньоекономічного договору, з наданням довідки про транспортні витрати на суму 141200 грн. із заявленням товару з митною вартістю 1699161,46 грн., занизивши митну вартість шляхом подання недостовірних відомостей про витрати на транспортування та вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що спричинило недобори митних платежів на загальну суму 1705,12 грн.,
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач ОСОБА_3 посилається на відсутність в його діях складу відповідного правопорушення.
Вказує, що ним, як декларантом було подано відповідні документи (особиста довідка від 02 березня 2015 року, довідка ТОВ «Інтермодал Експрес» від 02 березня 2015 2014 року), які підтверджують вартість витрат на транспортування вантажу до місця ввезення на митну територію України на суму 141200 грн.
Крім того, вважає, що відповідачем допущено ряд порушень законодавства при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, подання митному органу інформації у вигляді документів про вартість перевезення до пункту ввезення на митну територію України на етапі оформлення митної декларації декларантом, встановлено нормами закону, зокрема, ст. 53 МК України, де передбачено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Статтею 485 МК України, за якою позивача притягнуто до відповідальності, передбачено адміністративну відповідальність у випадку заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Таким чином, з об'єктивної сторони склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, характеризується наявністю дій, зокрема щодо заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та/або надання органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості. При цьому метою таких дій має бути неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.
З суб'єктивної сторони склад правопорушення характеризується виною у формі умислу або необережності.
Згідно зі ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами по справі, позивач ОСОБА_3, перебуваючи на посаді директора ПВКП «Агродеталь», здійснюючи 05 березня 2015 року декларування вантажу згідно митної декларації № 806020002/2015/001977, надав довідку про транспортні витрати від 02 березня 2015 року за власним підписом як керівник ПВКП «Агродеталь» та довідку ТОВ «Інтермодал Експрес» від 02 березня 2015 року № 0203/15 із зазначенням суми транспортних витрат в розмірі 141200 грн.
При вирішенні справи суд вважає обґрунтованим твердження відповідача про те, що вартість транспортно-експедиторських послуг (в даному випадку вартість в розмірі 6552,15 грн.), також підлягає обов'язковому включенню до транспортних витрат під час митного оформлення, чого позивачем в даному випадку не було зроблено, і з наступних підстав.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з п. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно із ст. 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ, зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Закон вимагає, що вже на етапі оформлення митної декларації декларант повинен надати митному органу інформацію у вигляді документів про вартість перевезення до пункту ввезення на митну територію України.
Визначення поняття транспортних витрат та їх складових норми Митного кодексу України не передбачають.
Разом з тим, відповідно до Закону N 1955-IV транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування, при цьому експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.
В Україні також дії Закон України 1629-IV від 18 березня 2004 року «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу».
Невід'ємною частиною цієї Програми є Перелік актів законодавства України та acquis Європейського Союзу в пріоритетних сферах адаптації.
Практика застосування правил визначення митної вартості ЄС полягає в тому, що поняття "транспортні витрати" включають всі витрати, як основні (main), так і непрямі (incidental), понесені у зв'язку з переміщенням товарів до митної території ЄС (рішення Європейського суду справедливості від 06.06.1990 у справі C-11/89 Unifert Handels GmbH v Hauptzollamt Munster).
Таким чином, крім плати за перевезення вантажу (freight) до митної території, у митний вартість включаються і непрямі витрати, як, наприклад, плата за вимушений простій транспорту, різноманітні надбавки до тарифу: за перевезення у високий сезон, зимовий сезон, військова надбавка (peak season surcharge, winter surcharge, war risk surcharge), в тому числі і транспортно-експедиторські послуги.
При цьому за практикою ЄС імпортер зобов'язаний враховувати фактичну суму транспортних витрат незалежно від того, ким вони понесені. Коли імпортеру відома лише загальна сума транспортних витрат від пункту відправлення за кордоном до пункту призначення, для включення у митну вартість сума витрат до митної території повинна бути виділена із загальної суми. Зміст підтвердних документів оцінюється з точки зору достовірності даних та відповідності принципам (наприклад, розподіл витрат пропорційно довжині маршруту), а недостовірна сума витрат до митної території не береться до уваги, навіть якщо вона вказана в документах перевізника.
Крім того, відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 5 лютого 2001 р. N 65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.
На підставі викладеного, оскільки до митної вартості товару включаються всі витрати на транспортування до митного кордону України, суд приходить до висновку, що експедиційні витрати, понесені за межами України, повинні збільшувати митну вартість товару, що імпортується. Відсутність в актах виконаних робіт та рахунках на оплату відокремленої вартості експедиційних послуг, що припадають на перевезення за межами України не позбавляє позивача обов'язку при оформленні митної декларації включати такі витрати до поданої митному органу інформації.
Митним законодавством передбачено, що митна вартість і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Аналіз норм митного законодавства свідчить, що транспортні витрати після ввезення товару на митну територію України не включаються до митної вартості тільки за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, та за умови документального підтвердження та можливості їх обчислення.
Позивач ОСОБА_3, будучи декларантом товару, зазначив вартість витрат на транспортування вантажу до місця ввезення на митну територію України в розмірі 141200 грн., про що надав відповідні довідки.
Відповідач, посилаючись на наявність в діях позивача складу правопорушення, зокрема, надання ним органу доходів і зборів документів, що містять неправдиві відомості, посилається на встановлення проведеною перевіркою тієї обставини, що до митної вартості товару позивачем безпідставно не було включено транспортно-експедиторські послуги в сумі 6552,15 грн. без ПДВ.
Вирішуючи питання про правовірність дій відповідача в частині притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, суд виходить з того, що в розумінні ст. 485 МК України документи, що містять неправдиві дані, це такі, в яких не відповідають дійсності вказані відомості щодо суті угоди (договору, контракту), найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, щодо їх відправника чи одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, тощо.
Судом встановлено, що згідно з даними первинних документів, а саме - рахунком на оплату № 4 від 04 лютого 2015 року вартість послуг склала 220527,72 грн., в тому числі сума ПДВ 1872,89 грн. Аналогічна сума підтверджена актом надання послуг № 8 від 05 березня 2015 року.
Але незважаючи на первинні документи вартість транспортно-експедиційних послуг на суму 6552,15 грн. позивачем не була включена до митної вартості товару.
Будь-які докази (додаткові документи) щодо виділення із загальної вартості транспортних витрат тих витрат, які були понесені після ввезення товару на митну територію , позивачем не надано, як не надано і документального підтвердження таких виділених витрат та можливості їх окремого обчислення.
Сама по собі обставина сплати ПДВ із суми транспортно-експедиторських послуг вартість 6552,15 грн. не може бути оцінена як підстава відокремлення таких витрат із загальної суми.
При вирішення справи судом враховується, що згідно з розділом 1 договору № 0502/2015 на транспортно-експедиторське обслуговування від 05 січня 2015 року, який було укладено між ПВКП «Агродеталь» та ТОВ «Інтермодал Експрес», ТОВ «Інтермодал Експрес» взяло на себе зобов'язання організувати транспортно-експедиторське обслуговування, перевозку експортно-імпортних вантажів саме в міжнародному сполученні. При цьому сторони в договорі передбачили, що під кожне конкретне транспортування клієнт, тобто ПВКП «Агродеталь» має надати письмову заявку, в якій зазначається, зокрема, і порт навантаження, порт вивантаження, місто поставки вантажу, і т.д.
Позивач ОСОБА_3, використовуючи на власний розсуд надані йому процесуальні права, жодних документів щодо наявності підстав для відмежування вартості не надав.
Отримання транспортно-експедиторських послуг вартістю 6552,15 грн. саме після перетину митного кордону України суду на обґрунтування своїх позовних вимог не надав.
Натомість, представник позивача посилався в судовому засіданні вказував, що у позивача відсутній обов'язок надавати додаткові документи стосовно транспортування товару, враховуючи наявність відповідного акту надання послуг.
За таких обставин, враховуючи ненадання стороною позивача доказів на підтвердження обставини отримання транспортно-експедиторських послуг саме на митній території України, за умови, що довідка ТОВ «Лімко Логістікс», подана позивачем, суперечить первинним документам, не підтверджена будь-якими платіжними документами, відсутні дані щодо наявності правових підстав для відокремлення вартості транспортно-експедиторських послуг із загальної суми витрат на транспортування, документація щодо арифметичної правильності зазначеної в ній вартості, така довідка не може бути прийнята судом до уваги, а твердження відповідача про заниження позивачем митної вартості товару шляхом надання недостовірних відомостей про витрати на транспортування вантажу, як складової митної вартості, є обґрунтованим.
Дана невідповідність жодним чином не спростована позивачем ОСОБА_3 як під час розгляду справи про порушення митних правил, так і під час розгляду справи судом.
На підставі викладеного, оскільки дані довідки ТОВ «Інтермодал Експрес» від 02 березня 2015 року та дані довідки директора ПВКП «Агродеталь» від 02 березня 2015 року № б/н є такими, що суперечать дійсній вартості транспортних послуг, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача ОСОБА_3 об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.
Крім того, висновок відповідача про наявність в діях позивача ОСОБА_3 об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України в повній мірі узгоджується з правовою позицією Міністерства доходів і зборів України щодо необхідності включення до митної вартості товарів витрат на оплату транспортно-експедиційних послуг (з урахуванням правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в постанові Вищого адміністративного суду України від 01.07.2009 р.), згідно з якою плата експедитору за надання ним послуг з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів на умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, нерозділеної до та після перетину митного кордону України, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої статті 58 Митного кодексу України), Податкового кодексу України (пункту 190.1 статті 190) є обов'язковою для включення до бази оподаткування таких товарів.
До аналогічного висновку щодо транспортних витрат при митному оформленні прийшов Вищий адміністративний суд України в постанові від 26.10.2010 року N К-21185/10 .
За нормами ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
При цьому статтею 11 вищезазначеного Кодексу встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Подаючи довідку про вартість транспортних витрат на суму, яка не відповідає даним первинних документів, позивач ОСОБА_3 хоча, можливо, і не передбачав негативних наслідків своєї дії, але в даному випадку повинен був і міг їх передбачити.
Суд при цьому також враховує, що в силу норм ст. 269 МК України позивач міг самостійно звернутися до митного органу з проханням внесення змін до митної декларації та тим самим запобігти порушенню відносно нього провадження в справі про порушення митних правих.
Також суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 є суб'єктом складу правопорушення, а подальше звільнення його з посади директора ПВКП «Агродеталь» не може слугувати підставою для звільнення від відповідальності.
Посилання позивача на ту обставину, що відповідачем всупереч вимогам ч. 14 ст. 354 МК України розрахунок недоборів було проведено та зазначено в службові записці управління адміністрування митних платежів Полтавської митниці ДФС № 227/10/16-70-25 від 26 лютого 2016 року не може бути оцінено як правова підстава для скасування постанови про порушення митних правил за умови вчинення позивачем правопорушення, оскільки згідно ст.491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил, зокрема, є безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.
Згідно зі ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що постанова заступника начальника Полтавської митниці ОСОБА_4 в справі про порушення митних правил № 0016/80600/16 від 08 квітня 2016 року про притягнення позивача ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України винесена за умови вчинення позивачем відповідних дій, наявності в діях складу правопорушення, на підставі та в межах повноважень, наданих уповноваженій особі, у спосіб, що передбачені Конституцію України та чинним законодавством України.
Керуючись ст.ст. 2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил № 0016/80600/16 від 08 квітня 2016 року відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий /підпис/ Н.Л.Яковенко
Суддя Н.Л.Яковенко
07.06.2017
