Єдиний державний реєстр судових рішень
О К Р Е М А Д У М К А
Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_1 , знаходячись в складі колегії суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням колегії вважає, що воно не відповідає вимогам закону, виходячи з наступних підстав.
Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 травня 2016 року ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за скоєння злочину за ч. 1 ст. 371 КК України до 2 років обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком один рік.
На даний вирок суду від 30.05.2016 р., захисник в інтересах обвинуваченого подав апеляцію в якій просив вирок суду 1 інстанції скасувати та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.
Також апеляцію подав прокурор на м`якість призначеного покарання.
Колегією суддів 15.06.2017 року прийнято рішення про залишення апеляції захисника в інтересах обвинуваченого без задоволення, а вироку суду від 30.05.2016 року без змін.
Вважаю, що по справі необхідно було задоволити апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинуваченого та вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України скасувати і закрити відносно нього кримінальне провадження на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Мотиви такого мого рішення наступні.
ОСОБА_4 засуджений судом першої інстанції за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України, а саме: завідомо незаконне затримання.
Суб`єктивна сторона вказаного злочину характеризується прямим умислом до вчиненого діяння. Винний усвідомлює завідому незаконність вчинюваного ним діяння, достовірно знає, що затримання здійснюється протиправно, і бажає вчинити це діяння.
На момент прийняття рішення ОСОБА_4 , як слідчим, відповідно до ст. 40 КПК України, ним було надано доручення оперативному підрозділу УБОЗ УМВС України в Черкаській області з метою встановлення осіб причетних саме до організації масових заворушень та штурму Черкаської ОДА, він мав відповідь на його доручення у вигляді рапорту працівників УБОЗ в Черкаській області, що до організації вчинення вказаних злочинів причетний ОСОБА_5 . ОСОБА_4 повторно видавалось доручення щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_6 та запрошення його до Соснівського РВ УМВС України в м. Черкаси для проведення слідчих дій. Малась погоджена з процесуальним прокурором підозра ОСОБА_7 у вчиненні тяжких злочинів. Про обґрунтованість підозри, яка була погоджена заступником прокурора м. Черкаси ОСОБА_8 , свідчили докази про причетність останнього до вчинення вказаних кримінальних, правопорушень, а саме: відеозаписи з місця події, рапорти працівників міліції УМВС України в м. Черкаси, дані отримані в результаті огляду інтернет порталів та сторінок останнього в соціальних інтернет мережах, які були оформлені протокольно, протоколи допиту свідків, протоколи впізнання особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадку якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_7 станом 9 год. 30 хвилин, вже знаходився в присутності працівників міліції, які виконували доручення слідчого ОСОБА_4 на предмет запрошення останнього для явки до слідчого, та в цей же час слідчою групою проводилась слідча дія огляд місця події в рамках кримінального провадження, що було підтверджено показами допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8 , який станом на 27.01.2014 року очолював групу процесуальних прокурорів по кримінальному провадженню та ОСОБА_9 , який станом на 27.01.2014 року обіймав посаду начальника СВ Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області, тому ОСОБА_4 принцип безпосередності затримання особи після вчинення злочину ним, як слідчим, порушено не було.
Слідчий ОСОБА_4 , в самому протоколі затримання від 27.01.2014 року, на виконання вимог ст. 209 КПК України, зазначив момент затримання 9 год. 30 хвилин, час з якого ОСОБА_7 перебував в присутності працівників міліції.
Вважаю, що ігноруючи вказані обставини, які були предметом судового дослідження суд першої інстанції невірно дійшов висновків про ті обставини, що ОСОБА_4 діяв виключно з прямим умислом.
Навпаки, в судовому засіданні було встановлено, і це зазначено у вироку суду першої інстанції, що ОСОБА_4 , як на момент скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення так і під час слухання справи вже за його обвинуваченням був переконаним у законності своїх дій, що виключає наявність в його діях саме прямого умислу та поняття завідомості.
За такого суб`єктивного ставлення до своїх дій, в діях ОСОБА_4 не може бути ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України, оскільки відсутня суб`єктивна сторона складу кримінального правопорушення.
Також судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено та зазначено у вироку покази допитаного в судовому засіданні, в якості свідка 26.12.2014 ОСОБА_10 , який вказав на ті обставини, що будучи слідчим суддею Катеринопільського районного суду Черкаської області він розглядав клопотання слідчого Катеринопільського РВ УМВС Україні в Черкаській області ОСОБА_11 на предмет обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 . Того ж дня ним було винесено ухвалу про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту. Факт затримання гр. ОСОБА_7 слідчим ОСОБА_4 , в порядку вимог ст. 208 КПК України 27.01.2014 року, також був предметом судового розгляду. Суд визнав затримання ОСОБА_7 законним. Вказана ухвала слідчого судді Катеринопільського районного суду Черкаської області від 28.01.2014 року про обрання гр. ОСОБА_7 запобіжного заходу є такою, що вступила в законну та не скасована вищестоячим судом. Тобто факт затримання гр. ОСОБА_7 слідчим ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України, вже був предметом судової перевірки під час обрання запобіжного заходу, його дії не визнані незаконними. Суд же першої інстанції вказаним обставинам оцінки не надав навпаки вказавши, що дані докази вказують на винуватість ОСОБА_4 .
Допитаний в якості свідка в суді апеляційної інстанції ОСОБА_10 дав аналогічні покази.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 371 КК України необхідно скасувати і закрити відносно нього кримінальне провадження на підставі ч. 1 п. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
