Справа №560/751/17
У Х В А Л А
про відкриття провадження у справі
23 червня 2017 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Сидоренко З.С., перевіривши виконання вимог ст.ст.105-106 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону УПП у м. Рівне ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Інспектора роти № 3 батальйону УПП у м. Рівне ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Одночасно з позовом, позивачем наведено правове обґрунтування звільнення його від сплати судового збору .
Так, згідно з ч.3 ст.106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору крім випадків, коли його не належить сплачувати.
За ст.67 Конституції україни кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Зокрема, Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Частина 2 ст.3 цього ж Закону містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
У контексті наведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28.11.2013 року №12-рп/2013 зазначив, що "гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 року №R (81) 7: "У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (пп.12 п.D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого ст.55 Конституції України.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа-підприємець /юридична особа/суб'єкт владних повноважень).
Відповідно до ст.287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Норми ст.171-2 КАС України встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Питання справляння судового збору, крім Закону України "Про судовий збір", регулюється іншим законодавством. Зокрема, відповідно до частини четвертої статті 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Визначальним у цій нормі є припис (веління) про те, що у разі незгоди і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах.
Отже, відповідно до положень ст.287 КУпАП у поєднанні із ч.4 ст.288 цього Кодексу у разі прийняття уповноваженим органом державної влади чи його посадовою особою постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення (проступку), передбаченого КпАП, суб'єкти, яким цим Кодексом надано право оскарження, можуть її оскаржити і звільняються від сплати платежу, який має справлятися за подання позовної заяви, скарги у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) чи до суду.
На час виникнення даних спірних правовідносин, за звернення до суду сплачують інший вид платежу - судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, як зазначено вище, встановлені Законом України "Про судовий збір".
Слід зазначити, що ОСОБА_4 України "Про судовий збір" не містить пільг щодо сплати судового збору при оскарженні постанов у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, не встановлює окремих ставок судового збору для даної категорії справ та не містить застережень щодо неможливості врегулювання даних правовідносин іншими нормативно-правовими актами.
Ретроспективний аналіз встановленого ст.288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження та підстави звільнення від сплати державного мита встановлені і діють в редакції Закону України від 24.09.2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху". Положення статті у цій редакції з урахуванням окремих змін та доповнень, що в основному не зачіпають положень щодо порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, є чинними й діють з 16.11.2008 року.
Декрет Кабінету ОСОБА_3 України від 21.01.1993 року "Про державне мито" (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом України "Про судовий збір") не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.
З 11 листопада 2011 року набрав чинності ОСОБА_4 України "Про судовий збір", який із цієї дати не припинив дію законодавчих актів, які передбачали пільгу щодо сплати судового збору за подання заяви про розгляд в порядку адміністративного судочинства окремих видів рішень органів державної влади, як-от правила ч.4 ст.288 КУпАП, або обмежив можливість прийняття таких актів у майбутньому, наприклад ч.2 ст.239-1 КАС України в редакції Закону України від 12.02.2015 року "Про забезпечення права на справедливий суд", згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі України "Про судовий збір" такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає.
Вважаю, що у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст.ст.287, 288 КУпАП, ст.ст.2, 3, 4 Закону України "Про судовий збір" позивач звільняється від сплати судового збору, так як КУпАП дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 13.12.2016 року по справі №306/17/16-а, яка, відповідно до приписів ч.2 ст.161, ст.244-2 КАС України, ч.4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, на підставі наведених норм законодавства, позивач звільнений від сплати судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру.
Тому, позовна заява відповідає вимогам ст.106 КАС України.
Справа підсудна Дубровицькому районному суду Рівненської області.
Підстав для відмови у відкритті провадження у справі немає.
Керуючись ст.ст.18, 88, 107, 161, 244-2 КАС України,
у х в а л и в:
Відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 батальйону УПП у м. Рівне ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Призначити справу до судового розгляду на 17:20 год. 12 липня 2017 року. (приміщення Дубровицького районного суду Рівненської області: м.Дубровиця вул.Миру,2а Рівненської області).
Сторонам у вищезазначений час з’явитися на судове засідання.
Запропонувати відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 13.12.2016 року по справі №306/17/16-а звільнити позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена лише щодо недотримання правил підсудності відповідно до встановленого законом строку та порядку, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: підпис.
З оригіналом згідно.
Голова Дубровицького
районного суду: ОСОБА_4
