АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 липня 2017 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Яремка В. В.
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.
секретар Окармус О.М.
з участю відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням у навчальному закладі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від18 квітня 2017 року,
встановила:
У січні 2017 року Національна академія внутрішніх справ звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі МВС України.
Зазначала, що наказом Київського національного університету внутрішніх справ № 562 від 05 серпня 2010 року відповідача ОСОБА_1 було зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №1709-р «Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів Міністертсва внутрішніх справ» Київський національний університет внутрішніх справ реорганізовано у Національну академію внутрішніх справ.
27 вересня 2010 року між сторонами був укладений договір №10-663 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, відповідно до якого відповідач навчався та утримувався за рахунок коштів державного бюджету і після закінчення навчання повинен відпрацювати за місцем розподілу не менше трьох років.
Також між сторонами 20 грудня 2012 року було укладено додатковий договір №1 до договору про підготовку фахівця №10-663 від 27 вересня 2010 року.
Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов договору відповідача направлено для подальшого проходження служби до УМВС України в Чернівецькій області.
Наказом УМВС України в Чернівецькій області № 261 о/с від 29 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з ОВС за порушення дисципліни, тобто до спливу встановленого трирічного терміну перебування на службі по закінченню навчання.
Посилаючись на викладене, Національна академія внутрішніх справ просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вартість витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі у розмір 38420грн 38 коп.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2017 року позов задоволено. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості та доведеності позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
У справі встановлено, що відповідно до наказу Київського національного університету внутрішніх справ № 562 від 05 серпня 2010 року ОСОБА_1 було зараховано на навчання на перший курс денної форми навчання за напрямом «Правознавство» за державним замовленням з 01 вересня 2010 року.
Наказом УМВС України в Чернівецькій області № 261 о/с від 29 жовтня 2015 року лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.
Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов’язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1, витрати, пов’язані з утриманням відповідача в Національній академії внутрішніх справ за період з вересня 2010 по березень 2014 року становлять 38420 грн 38 коп., з яких 8577 грн 72 коп. - грошове забезпечення, 13461 грн 62 коп. - продовольче забезпечення, 3953 грн 13 коп. - речове забезпечення, 12427 грн 91 коп. - вартість житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв.
Згідно з п.2.3.6. договору про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ, який укладений між навчальним закладом та відповідачем ОСОБА_1, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за власним бажанням без поважних причин, особа зобов'язана відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Суд першої інстанції підставно застосував до спірних відносин норми указаного договору, положення ст. ст. 526, 611, 614 ЦК України, Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, й на підставі належним чином оцінених наданих сторонами доказів дійшов правильного висновку про те, що оскільки відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, то він повинен відшкодувати понесені фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі.
У зв'язку з цим доводи апелянта про невідповідність висновку суду обставинам справи, недоведеність позову, порушення норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
У справі є докази фактичного надання позивачем відповідачеві відповідних послуг (а.с. 24-30).
Відповідач посилається на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник із публічно-правових відносин і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Проте предметом спору у справі є відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі, у зв'язку з невиконанням умов договору, відповідно до якого відповідач навчався в університеті за рахунок коштів державного бюджету і добровільно взяв на себе зобов'язання після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ за місцем розподілу, а у разі звільнення або відмови від подальшого проходження служби протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати фактичні витрати за період навчання.
Між сторонами виник спір щодо стягнення грошових коштів за навчання, зазначені правовідносини не є публічно-правовими і пред'явлення такого позову суб'єктом владних повноважень до адміністративного суду не узгоджується з порядком, встановленим п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України.
Надуманими є і твердження апелянта про відсутність у Національної академії внутрішніх справ повноважень на пред'явлення позову.
Такі повноваження випливають як з договору, так і з норм діючого законодавства.
Відповідач посилається на те, що будучи неповнолітнім, він на час укладення договору не усвідомлював настання наслідків договору.
Проте відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір №10-663 про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, укладений між сторонами, не визнавався в судовому порядку недійсним, до нього у подальшому на час повноліття позивача сторони вносили зміни.
Доводи апеляційної скарги про те, що згідно зі ст. 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам, а обов'язковість відпрацювання трирічного строку порушує конституційне право громадянина на працю є безпідставними.
У даній справі позов пред'явлено не про відшкодування витрат за надання освітніх послуг, а про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі на підставі договору, який відповідачем не виконано.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, є по суті правильним, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий В.В. Яремко
Судді: І.М. Литвинюк
ОСОБА_3
