ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 серпня 2017 року Чернігів Справа № 825/862/17
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Житняк Л.О.
суддів Кашпур О.В., Соломко І.І.,
за участі секретаря Стасюк Т.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Глазової-Конащук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Управління Державного казначейства м. Києва про визнання дії (бездіяльність) протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 (далі - ОСОБА_1.) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Управління Державного казначейства м. Києва, в якому просить:
- визнати дії (бездіяльність) Міністерства юстиції України щодо розгляду скарг позивачки про порушення законодавства України протиправними;
- зобов'язати Міністерство юстиції України ретельно розглянути скаргу позивачки в засіданні Комісії з розгляду скарг відповідно до законодавства України, повідомивши її про час та місце розгляду скарги;
- стягнути з відповідача на користь позивача 16 000 гривень моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.07.2016 позивачка звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою, зареєстрованою в Міністерстві юстиції 03.08.2016 за № Б-19887 (додаток 2) з додатками про порушення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" при внесенні змін до відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (ЄДРПОУ). При цьому, вона наголосила на своєму бажанні бути присутньою при розгляді її скарги, вказавши це в скарзі та зазначивши номери телефонів, за якими просила повідомити про час розгляду скарги. Інформацію про право бути присутньою при розгляді скарги позивачці підтвердили також і в Головному територіальному управлінні юстиції в Чернігівські й області під час прийому, надавши консультацію щодо оформлення скарги.
В подальшому, телефоном Міністерство юстиції повідомило позивачку, що додатково отримати інформацію про час розгляду її скарги вона може на сайті Міністерства юстиції України в розділі Департамент державної реєстрації - Комісія - засідання Комісії, де оприлюднюється інформація щодо порядку денного роботи Комісії, а саме прізвище скаржника, номер та дата реєстрації його скарги, час та місце її розгляду та запрошення прийняти участь у засіданні Комісії. Майже кожного дня вона заходила на сайт Міністерства юстиції щоб дізнатися про порядок денний Комісії з розгляду скарг та дізнатися про час розгляду її скарги, проте за час, відведений для розгляду скарги, а саме 30 днів, позивачці не подзвонили та не повідомили про час та місце розгляду скарги, а на сайті в порядку денному роботи Комісії інформації про запланований розгляд її скарги також не було.
Натомість в середині вересня 2016 року позивачка отримала листа з Міністерства юстиції від 12.09.2016 № Б-19887/19К, в якому повідомлялося, що начебто скарга від 29.07.2016 розглянута і в задоволенні скарги відмовлено. Висновку Комісії вислано не було.
Позивачка зазначає, що наведені обставини, а саме неповідомлення її телефоном про час та місце розгляду скарги, відсутність інформації на сайті у відповідному розділі порядку денного роботи Комісії щодо розгляду її скарги та відсутність висновку Комісії дало їй підстави сумніватися в тому, що її скарга взагалі розглядалася на засіданні Комісії. Вказаний вище лист також не містив роз'яснень щодо порядку оскарження прийнятого рішення, чого вимагає ст.15 Закону України "Про звернення громадян".
Внаслідок викладено, позивачка вважає, що такими діями Міністерство юстиції грубо порушило її права, позбавивши права брати участь у розгляді скарги, відповідати на питання членів Комісії та доводити обставини, які обґрунтовують її вимоги.
Відповідно, 22.12.2016 вона звернулася зі скаргою на дії Міністерства юстиції, яку виклала за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначений контактний центр, урядову телефонну "гарячу" лінію 1545, яка була записана з її слів, зафіксована аудіозасобами та зареєстрована оператором за № БУ-6293697 від 22.12.2016, в якій вона просила зобов'язати Міністерство юстиції належним чином розглянути її скаргу від 29.07.2016 і таким чином забезпечити поновлення своїх прав згідно ст.19 Закону України "Про звернення громадян". В термін, відведений ст.20 Закону України "Про звернення громадян" на розгляд скарги, вона не отримала відповіді на своє звернення від 22.12.2016 та звернулася з повторною скаргою в урядовий контактний центр, яка зареєстрована за № 6432407 від 23.01.2017.
Листи Міністерства юстиції від 20.01.2017 № 2249/Б-32594/19 та від 22.12.2016 №373/Б-1665/19, які надійшли, як відповіді на її скарги майже одночасно, констатували відомі їй факти, але жодної інформації щодо належного розгляду її скарг від 29.07.2016, від 22.12.2016, та від 23.01.2017 та прийнятого по ним рішення у вигляді задоволення її вимог чи вмотивованої відмови у їх задоволенні не містили. При цьому була грубо порушена ст.19 Закону України "Про звернення громадян", яка вимагає скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам. Оскільки скарга - звернення з вимогою про поновлення її прав і захист її законних інтересів, порушених діями (бездіяльністю) Міністерства юстиції, посадових осіб згідно ст.3 Закону України "Про звернення громадян", а у відповіді Міністерства юстиції не міститься інформації щодо прийнятого по скаргам від 22.12.2016 та від 23.01.2017 рішення, вважає, що Міністерство юстиції неодноразово порушило її право на належний розгляд скарг і створило перешкоди для здійснення її прав і свобод.
При цьому, позивачка також вказує, що протиправними діями Міністерства юстиції її моральному здоров'ю спричинено значної шкоди, тому що весь період намагання поновити її порушені права, її життя було перенасичене негативними емоціями та психічними переживаннями. Внаслідок протиправних дій відповідача, вона зазнала моральних втрат, які призвели до позбавлення можливостей реалізації її звичок і бажань, які вона могла б реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв, звернень, скарг та судового позову, відвідування Головного територіального управління юстиції та інших установ щоб добитися законності. Таким чином, визначену суму моральної шкоди у розмірі 16 000 грн., вона вважає мінімальною компенсацією за перенесені нею душевні страждання.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просила їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, надавши свої письмові заперечення в яких вказав, що скарга позивачки не відповідала вимогам законодавства, а тому розгляд по суті не проводився, а отже і позивач на розгляд скарги не запрошувався. Щодо відшкодування моральної шкоди зазначає, що оскільки дії відповідача є правомірними як щодо порядку та строків розгляду скарги так і щодо надання відповіді позивачці, вказане виключає можливість відшкодування моральної шкоди внаслідок відсутності причинного зв'язку.
Управління Державного казначейства м. Києва в судове засідання не з'явилося. В своїх письмових поясненнях від 14.06.2017 №5-12/2337-6960 вказало, що притягнення Управління Державного казначейства м. Києва до участі у даній справі є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачкою не вказується на неправомірність дій чи бездіяльність Управління, що виражаються у недоотриманні чи порушенні певних повноважень, які надані законодавством цьому державному органу, що призвели до виникнення даного спору. Крім того, Міністерство юстиції України відсутнє на розрахунково-касовому обслуговуванні в ГУ ДКСУ у м. Києві. Також просило розгляд справи проводити за відсутності представника.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
29.07.2016 позивачка звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою, зареєстрованою в Міністерстві юстиції 03.08.2016 за № Б-19887 з додатками про порушення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" при внесенні змін до відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, в якій просила скасувати проведену 08.07.2016 державним реєстратором відділу державної реєстрації Чернігівської районної державної адміністрації ОСОБА_4 реєстраційну дію. При цьому, вона наголосила на своєму бажанні бути присутньою при розгляді її скарги, вказавши це в скарзі та зазначивши номери телефонів, за якими просила повідомити про час розгляду скарги (а.с.125-126, 127-162).
За результатами розгляду скарги позивачки від 29.07.2016, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.08.2016 за №Б-19887, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації прийшла до висновку про відмову у задоволенні скарги позивачки від 29.07.2016 у зв'язку з відсутністю обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги, про що було складено висновок від 30.08.2016 (а.с.119).
На підставі вказаного вище висновку, відповідачем було прийнято наказ від 08.09.2016 № 1063/7 про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1, який листом від 12.09.2016 № Б-19887/19К було надіслано позивачці (а.с.124).
В подальшому, 22.12.2016 позивачка звернулася зі скаргою на дії Міністерства юстиції, яку виклала за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначений контактний центр, урядову телефонну "гарячу" лінію 1545.
Листом Міністерства юстиції від 20.01.2017 №2249/Б-32594/19 позивачку було повідомлено про розгляд її звернення від 22.12.2016, яке надійшло на урядову гарячу лінію, а також повідомлено про результати розгляду її скарги від 29.07. Одночасно розтлумачено можливість оскарження рішень, дії або бездіяльності Міністерства юстиції України та його територіальних органів до суду (а.с.16-17).
23.01.2017 позивачка повторно звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою, в якій повідомила, що 22.12.2016 вона зверталась на урядову гарячу лінію 1545 зі скаргою на Міністерство юстиції України щодо порушення її прав при розгляді скарги від 29.07.2016, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.08.2016 за № Б-19887.
Листом від 07.02.2017 № 4373/Б-1665/19 Міністерство юстиції України повідомило позивачку про розгляд її електронного звернення від 23.01.2017 та повторно повідомило про результати розгляду її скарги від 29.07.2016, одночасно зазначивши про повідомлення позивачки листом від 20.01.2017 № 2249/Б-3259/19 про надіслання відповіді на її звернення на урядову гарячу лінію щодо розгляду вищевказаної скарги (а.с.18-19).
Вважаючи, що своїми діями Міністерство юстиції неодноразово порушило її право на належний розгляд скарг і створило перешкоди для здійснення її прав і свобод, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно ст.18 Закону України від 02.10.1996 № 393 "Про звернення громадян" встановлено права громадянина при розгляді заяви чи скарги, де серед іншого, надано право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, а також вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень. При цьому, обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг закріплені в ст.19 Закону України "Про звернення громадян". Згідно вказаної статті, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Термін розгляду звернень громадян регламентується ст.20 Закону України "Про звернення громадян".
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
В той же час, питання розгляду скарг на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду) та на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України регламентуються положеннями ч.2 ст.34 Закону України від 15.05.2003 № 755 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Так, згідно ч.5 ст.34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;
викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.
При цьому в силу ч.8 ст.34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ч.5 цієї статті.
Крім цього, відповідно до п.4 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок) розгляд скарг здійснюється у строки, встановлені Законом України "Про звернення громадян" з урахуванням особливостей, передбачених Законами, які обраховуються з моменту реєстрації її суб'єктом розгляду скарги. Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів (п.9 Порядку). В той же час, п.7 Порядку визначено, що у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб'єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу.
Виходячи із системного аналізу наведених вище норм законодавства, суд дійшов висновку, що Міністерством юстиції України дотримано порядок та строки розгляду скарги позивача, та згідно п.7 Порядку на підставі висновку комісії від 30.08.2016 (а.с.119-121) прийнято мотивоване рішення про відмову у розгляді скарги без розгляду її по суті у формі наказу від 08.09.2016 № 1063/7 (а.с.118, 124).
При цьому, суд не приймає пояснення позивачки щодо необґрунтованості та незаконності прийнятого відповідачем рішення, оскільки наказ від 08.09.2016 № 1063/7 "Про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1." на момент розгляду справи в суді є чинним, позивачкою в судовому порядку не оскаржений.
Також суд зазначає, що відмовляючи у розгляді скарги у зв'язку з відсутністю обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги ( наказ від 08.09.2016 № 1063/7), підставою зазначено висновок комісії від 30.08.2016 щодо обґрунтування у скарзі ОСОБА_1 від 29.07.2016 вимоги про скасування дії державного реєстратора ОСОБА_4 по зміні відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно СТ "Здоров'я" від 08.07.2016, оскільки позивачка не вказує в ній, які процедурні норми порушено державним реєстратором.
Відповідно, оскільки скарга позивачки, як встановлено вище, не відповідала вимогам ч.5 ст.34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", суд дійшов висновку про обґрунтованість рішення щодо не проведення розгляду скарги позивачки по суті, а отже і відсутності підстав для її запрошення та повторного розгляду скарги від 29.07.2017.
Також судом встановлено, що Міністерство юстиції, надаючи відповіді на звернення позивачки від 22.12.2016 та від 23.01.2017, листами від 20.01.2017 №2249/Б-32594/19 та від 07.02.2017 № 4373/Б-1665/19 (а.с.16-19), діяло у повній відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян".
Таким чином, в сукупності досліджених доказів, суд прийшов до висновку, що Міністерство юстиції України при розгляді скарги ОСОБА_1 від 29.07.2017 діяло у відповідності до норм чинного законодавства, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання дії або бездіяльності Міністерства юстиції України щодо розгляду її скарг про порушення законодавства України задоволенню не підлягає.
Позовна вимога про зобов'язання Міністерства юстиції України ретельно розглянути скаргу позивачки в засіданні Комісії з розгляду скарг відповідно до законодавства України, повідомивши її про час та місце розгляду скарги, як така що є похідною, задоволенню не підлягає також.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки 16 000 гривень моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно із п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В свою чергу, згідно норм, що містяться в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Тобто, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З урахуванням обставин справи та наданих доказів, судом було встановлено, що відповідач діяв в межах чинного законодавства. При цьому, позивачем не доведено виникнення тяжкого морального та психологічного стану, будь-які обґрунтовані докази щодо підтвердження факту звернення до медичних установ, для підтвердження душевних, психічних або фізичних страждань, позивачем не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії Міністерства юстиції України є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству, а вимоги позивачки, викладені в позові, є безпідставними та необґрунтованими, внаслідок чого у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Головуючий суддя Л.О. Житняк
Судді О.В. Кашпур
І.І.Соломко
