У Х В А Л А
іменем україни
06 вересня 2017 року
м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,
УмновоїО.В., Фаловської І.М.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві, про стягнення заборгованості та включення до реєстру (списку) банку за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником - ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, посилався на те, що 02 грудня 2014 року вона уклала із публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») договір банківського вкладу № 001-28554-021214, відповідно до умов якого внесла 15 817 доларів США на строк до 31 травня 2015 року зі сплатою 5,5 % річних. 03 грудня 2014 року сторони уклали ще один договір банківського вкладу № 001-28552-031214, відповідно до умов якого вона внесла 4 621 доларів США на строк до 01 червня 2015 року зі сплатою 5,5 % річних. Після спливу строків дії договорів банк вклади їй не повернув. З 03 березня 2015 року у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію, а 02 жовтня 2015 року відкликано ліцензію та розпочато процедуру ліквідації банку. 03 березня 2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив їй із загальної суми вкладу (боргу) у національній валюті у розмірі 200 тис. грн.
Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити її до реєстру (списку) ПАТ «Дельта Банк» на виплату вкладу в національній валюті по курсу долара США на день рішення суду решти суми договору у розмірі 233 612 грн. 61 коп.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 19 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 233 612 грн. 61 коп.
Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року включено ОСОБА_3, до реєстру (списку) ПАТ «Дельта Банк» на виплату вкладу в національній валюті по курсу долара США на день ухвалення рішення суду від 06 жовтня 2015 року в сумі 233 612 грн. 61 коп.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення заборгованості та включення до реєстру (списку) ПАТ «Дельта Банк» на виплату вкладу закрито. Рішення в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості та включення до реєстру (списку) ПАТ «Дельта Банк» на виплату вкладу скасовано, у задоволенні позву ОСОБА_3 в цій частині відмовлено.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що після закінчення строків дії договорів банківського вкладу ПАТ «Дельта Банк» вклади з нарахованими на них відсотками позивачеві не повернув. При цьому постановою Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», тому позивачка має право на включення до реєстру (списку) цього банку на виплату вкладу в національній валюті по курсу долара США на день ухвалення рішення суду.
Скасовуючи рішення районного суду та закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, апеляційний суд виходив із того, що зазначені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки виникли з публічно-правових відносин. Відмовляючи у задоволенні позову до ПАТ «Дельта Банк», суд послався на те, що позивачка вже отримала грошові кошти в межах гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суми, тому підстав для стягнення заборгованості та включення до реєстру (списку) ПАТ «Дельта Банк» на виплату вкладу немає, а решта суми їй виплачується у спосіб, передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами встановлено, що 02 грудня 2014 року ОСОБА_3 уклала із ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу № 001-28554-021214, відповідно до умов якого внесла 15 817 доларів США на строк до 31 травня 2015 року зі сплатою 5,5 % річних. 03 грудня 2014 року сторони уклали ще один договір банківського вкладу № 001-28552-031214, відповідно до умов якого вона внесла 4 621 доларів США на строк до 01 червня 2015 року зі сплатою 5,5 % річних.
Після спливу строків дії договорів банк вклади їй не повернув.
З 03 березня 2015 року у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію, а постановою Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року відкликано ліцензію та розпочато процедуру ліквідації банку.
03 березня 2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатив ОСОБА_3 гарантовану суму із вкладу (боргу) у національній валюті у розмірі 200 тис. грн.
Апеляційний суд дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі до Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
Відповідно до ст. 47 Закону уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Рішення уповноваженої особи Фонду є обов'язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.
Уповноважена особа Фонду: 1) діє без довіреності від імені банку, що ліквідується; 2) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; 3) виконує організаційно-розпорядчі функції для реалізації процедури ліквідації банку; 4) здійснює повноваження Фонду, визначені цим Законом та делеговані їй Фондом; 5) звітує про результати своєї роботи перед виконавчою дирекцією Фонду.
Разом з тим, згідно зі ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
У даній справі спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди й в силу вимог закону саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в указаному спорі покладено обов'язок відшкодувати зазначені кошти від імені сторони правочину.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ за КАС України або Господарським процесуальним кодексом віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.
Враховуючи вищезазначене, звернення позивача до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки, позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, тому такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 09 листопада 2016 року № 6-2309цс16 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року № 21-4846а15.
У зв'язку з наведеним апеляційному суду слід звернути увагу на положення ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Проте, як установлено судом, граничний розмір відшкодування коштів за вкладами у розмірі 200 тис. грн. ОСОБА_3 було виплачено фондом 03 березня 2016 року.
При цьому апеляційний суд не звернув уваги на положення ч. ч. 1-3 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким уповноважена особа фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Отже, апеляційному суду слід з'ясувати стосовно яких сум для включення до реєстру у позивачки виник спір з фондом, враховуючи, що гарантовані 200 тис. грн. вона вже отримала і саме щодо цієї суми для включення до реєстру спір міг бути пов'язаний із суб'єктом владних повноважень та з'ясувати, чи не виник у неї спір щодо інших, передбачених договором, сум. Тобто, чи не є це спір щодо виконання умов цивільно-правового договору.
У залежності від цього апеляційному суду слід вирішити спір і щодо вимог до ПАТ «Дельта Банк», враховуючи при цьому положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та правові висновки Верховного Суду України, викладені, зокрема, у постанові № 6-2001цс16 від 20 січня 2016 року.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
О.В.Кафідова
О.В.Умнова
І.М.Фаловська
