У Х В А Л А
5 липня 2018 року
м. Київ
Справа № 755/17365/15-ц
Провадження № 14-296 цс 18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Гудими Д.А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула заяву судді Ткачука Олега Степановича про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд), третя особа без самостійних вимог - Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві,про стягнення коштів і включення до реєстру (списку) кредиторів
за касаційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року та за касаційною скаргою Фонду на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року і
в с т а н о в и л а:
10 вересня 2015 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом і просила стягнути з ПАТ «Дельта Банк» та Фондуна її користь кошти в сумі 20 438 доларів США.
6 жовтня 2015 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення, яким позов задовольнив і стягнув з ПАТ «Дельта Банка» на користь позивача 20 438 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 6 жовтня 2015 року становило 433 612,61 грн.
3 березня 2016 року Дніпровський районний суд м. Києва постановив ухвалу, якою скасував заочне рішення від 6 жовтня 2015 року.
У зв'язку з тим, що 3 березня 2016 року Фонд сплатив позивачу 200 000 грн, згідно із заявою від 8 квітня 2016 року позивач уточнила позовні вимоги та просила включити її в реєстр (список) кредиторів ПАТ «Дельта Банк» на виплату решти вкладу в національній валюті, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 6 жовтня 2015 року становило 233 612,61 грн.
19 квітня 2016 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив і стягнув з ПАТ «Дельта Банк» на користь позивача 233 612,61 грн.
9 червня 2016 року Дніпровський районний суд м. Києва ухвалив додаткове рішення, яким включив позивача до реєстру (списку) ПАТ «Дельта Банк» на виплату вкладу в національній валюті за курсом долара США на день ухвалення рішення суду від 6 жовтня 2015 року в сумі 233 612,61 грн.
20 жовтня 2016 року Апеляційний суд міста Києва ухвалив рішення, яким рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 9 червня 2016 року скасував, закрив провадження у справі в частині вимог до Фонду та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову в частині вимог до ПАТ «Дельта Банк».
6 вересня 2017 рокуВищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою рішення Апеляційного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6 грудня 2017 року Апеляційний суд міста Києва ухвалив рішення, яким рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 9 червня 2016 року скасував, ухвалив нове рішення: поновив позивачу строк подачі заяви на включення її до реєстру вкладників для здійснення виплат Фондом; зобов'язав уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк», включивши до нього грошові вимоги позивача у сумі 233 612,61 грн.
26 грудня 2017 року Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року, додаткове рішення цього ж суду від 9 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року й ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
26 грудня 2017 року ПАТ «Дельта Банк» також подало до Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.
17 січня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою відкрив касаційне провадження у справі.
18 червня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 5 липня 2018 року суддя Великої Палати Верховного Суду ТкачукО.С. призначений до складу колегії для розгляду цієї справи.
За приписами частини першої статті 40 ЦПК України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
5 липня 2018 року суддя Ткачук О. С. заявив самовідвід від участі у розгляді цієї справи. Заява мотивована тим, що він брав участь у вирішенні справи в суді касаційної інстанції й ухвалював рішення по суті спору.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 46).
Щодо суб'єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що суддя Великої Палати Верховного Суду ТкачукО.С. виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть існувати об'єктивно виправдані побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді.
Той факт, що суддя Великої Палати Верховного Суду ТкачукО.С. брав участь у постановленні 6 вересня 2017 року колегією суддів ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якою касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Апеляційного суду міста Києва від 20 жовтня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з боку стороннього спостерігача може викликати сумнів у неупередженості чи об'єктивності судді Ткачука О. С. при розгляді касаційних скарг Фонду та ПАТ «Дельта Банк» під час нового касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші, ніж перелічені у пунктах 1-4 частини першої статті 36 ЦПК України, обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду доходить висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення заяви про самовідвід судді Ткачука О. С. Тому, керуючись статтями 36, 40 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
у х в а л и л а:
1. Заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Ткачука Олега Степановича задовольнити.
2. Відвести суддю Ткачука Олега Степановича за його заявою від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»,Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа без самостійних вимог - Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Києві, про стягнення коштів і включення до реєстру (списку) кредиторів за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року та за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року, додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 9 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 6 грудня 2017 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік О.Р.КібенкоО.С.Ткачук В.С.КнязєвВ.Ю.Уркевич Л.М.ЛобойкоО.Г.Яновська
