Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2017 року справа № 805/2006/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д., при секретареві судового засідання – Борисові А.А., за участю представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року в справі № 805/2006/17-а за позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов’язати Головне управління Державної міграційної служби у Донецькій області в особі Відділу централізованого оформлення документів у місті Маріуполі оформити та видати паспорти громадянина України для виїзду за кордон з електронним носієм позивачу та його дитині з транслітерацією прізвищ латиницею Shishilin, Shishilina відповідно не пізніше ніж через 7 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_3 звернувся до відділу централізованого оформлення документів у м. Маріуполі із заявою про видачу паспорта для виїзду за кордон для себе та неповнолітньої дитини, визначивши свої вимоги щодо транслітерації прізвища шляхом подання окремої заяви з урахуванням транслітерації прізвища у раніше виданому посвідченні водія, а саме: Shishilin. Проте суб’єкт владних повноважень вказані документи не оформив, заявника про відмову в прийнятті документів не проінформував.
Окрім цього, апелянт звертає увагу суду, що посвідчення водія є документом, який посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, тому написання прізвища латиницею в закордонному паспорті має бути здійснено відповідно до цього документу на підставі п. 108 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
За таких обставин, ОСОБА_3 наголошує на протиправності дій Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області в особі Відділу централізованого оформлення документів у місті Маріуполі щодо не оформлення паспортів для виїзду за кордон.
Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач до апеляційного суду не прибули, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 (далі – позивач) 13.03.2017 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області (далі – відповідач, ГУ ДМС) із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон для себе та своєї неповнолітньої дитини. Також при оформленні паспорту просив врахувати транслітерацію прізвища Shishilin, Shishilina згідно з посвідченням водія від 27.01.2017.
Листом ГУ ДМС № Ш-150 від 22.03.2017 позивача повідомлено, що внесення прізвища та імені особи, на ім’я якої оформлюється паспорт для виїзду за кордон, латинськими літерами може бути виконано відповідно до його написання у раніше виданих документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, оформлених компетентними органами України або документах, що підтверджують факт народження, зміни імені, виданих компетентними органами іноземної держави та легалізованих в установчому порядку. Окрім цього, відповідач зазначив, що згідно зі ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України посвідчують особу чи її спеціальний статус» посвідчення водія відповідно до функціонального призначення належить до переліку документів, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.
Отримавши вказану відповідь ОСОБА_3 подав до відповідача заяву від 27.03.2017, в якій зазначив, що письмової відмови щодо оформлення закордонних паспортів із відповідною транслітерацією прізвища він не отримував, посадові особи відповідача відмовляються формувати заяву-анкету без законних на те причин. Просив зобов’язати начальника Відділу централізованого оформлення документів у місті Маріуполі виконати вимоги, встановлені законодавством України, щодо оформлення та видачі або відмови у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон йому та його дитині, оформити та видати паспорти громадянина України для виїзду за кордон йому та його дитині з транслітерацією прізвища латиницею «Shishilin (a)».
У відповідь на цю заяву ГУ ДМС листом № Ш-182 від 05.04.2017 сповістило позивача, що під час формування заяви-анкети для оформлення паспорта для виїзду за кордон за замовчуванням відтворення прізвища та імені особи латинськими літерами здійснюється відповідно до Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 55. Також у листі зазначено, що посвідчення водія не належить до документів, які підтверджують громадянство і тому не може бути підставою для зміни транслітерації. Отже, позивачу та членам його сім'ї будуть оформлені паспорта для виїзду за кордон лише у разі надання передбачених чинними нормативними актами документів, що дають підстави для зміни транслітерації.
Вважаючи, що в діях ГУ ДМС щодо неоформлення паспортів для виїзду за кордон наявні ознаки протиправності, ОСОБА_3 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII паспорт громадянина України для виїзду за кордон є одним з документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Статтею 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі – Закон № 5492-VI) визначено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну. Кожен громадянин України не може мати більше двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон. Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі – Порядок № 152).
Пунктом 108 Порядку № 152 встановлено, що у паспорті для виїзду за кордон прізвище та ім'я особи зазначається українською мовою та через скісну риску – латинськими літерами відповідно до правил транслітерації. На письмове прохання заявника внесення прізвища та імені особи, на ім'я якої оформлюється паспорт для виїзду за кордон, латинськими літерами може бути виконано відповідно до його написання у раніше виданих документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, оформлених компетентними органами України, або документах, що підтверджують факт народження, зміни імені (у тому числі у разі укладення або розірвання шлюбу), виданих компетентними органами іноземної держави та легалізованих в установленому порядку. Написання прізвища особи у паспорті для виїзду за кордон може бути виконано відповідно до написання прізвища її дитини/батьків (або одного з них) / одного з подружжя у раніше виданих їм паспортах для виїзду за кордон (у тому числі в паспортах для виїзду за кордон, виданих іноземними державами, якщо дитина / батьки / одне з подружжя є іноземцями).
Частиною 1 статті 13 Закону № 5492-VI передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на:
1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України;
2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус: а) посвідчення водія; б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; в) посвідка на постійне проживання; г) посвідка на тимчасове проживання; ґ) картка мігранта; д) посвідчення біженця; е) проїзний документ біженця; є) посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; ж) проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.
Таким чином, посвідчення водія, на підставі якого ОСОБА_3 просив здійснити запис його прізвища в паспорті для виїзду за кордон певним чином, належить до переліку документів, які посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. Тобто вказаний документ не є підставою для реалізації позивачем положень п. 108 Порядку № 152.
З приводу посилання апелянта, що нормативно-правові акти, які регламентують порядок отримання особою паспорта для виїзду за кордон, не містять вимог щодо відповідності наведених у п. 108 Порядку № 152 документів одночасно вимогам підтвердження особи та громадянства, колегія суддів зазначає наступне.
Загальновідомим є факт, що згідно з правилами української мови сполучник «та» належить до категорії єднальних сурядних сполучників. Тобто його використання в конструкції наведеного пункту передбачає, що документ має поєднувати в собі вимоги щодо:
- посвідчення особи;
- підтвердження громадянства України.
За таких обставин, позиція суду першої інстанції з цього приводу є правильною, а доводи апелянта підлягають спростуванню.
Згідно з п. 24 Порядку № 152 працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35 і 52 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган / територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа, уповноважений суб'єкт інформують заявника про відмову в прийнятті документів із повідомленням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді.
Заявник має право повторно звернутися до територіального органу / територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими йому було відмовлено в прийнятті документів.
За приписами п. 25 Порядку № 152 у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів).
Після формування заяви-анкети працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування. У разі виявлення помилок у заяві-анкеті працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта вносить до неї відповідні виправлення (п. 26 Порядку № 152).
Відповідно до п. 27 Порядку № 152 після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу. Якщо заявник через фізичні вади не може підтвердити власним підписом правильність таких відомостей, працівник територіального органу / територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта робить відмітку про неможливість такого підтвердження та засвідчує правильність внесених до заяви-анкети відомостей про особу власним підписом.
Положеннями п. 28 Порядку № 152 встановлено, що після перевірки заявником правильності внесених до заяви-анкети відомостей про особу заява-анкета перевіряється та підписується (із зазначенням дати, прізвища та ініціалів) працівником територіального органу / територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта, який прийняв документи та сформував заяву-анкету.
Зразок заяви-анкети затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1279 від 26.11.2014. Цим наказом встановлено, що прізвище заявника вноситься українською мовою та латинськими літерами відповідно до встановлених правил транслітерації.
Отже безпосередньо під час формування заяви-анкети визначається написання прізвища заявника латинськими літерами.
ОСОБА_3 у своєму позові зазначає, що під час надання документів він звернув увагу відповідальної особи органу міграційної служби на необхідність транслітерації його прізвища латинськими літерами «Shishilin» шляхом звернення із відповідною заявою. У задоволенні цієї заяви позивачу було правомірно відмовлено, оскільки, як наведено вище, заявник надав неналежний документ.
Постановою Кабінету Міністрів України № 55 від 27.01.2010 затверджено таблицю транслітерації українського алфавіту латиницею, відповідно до якої літера «Ии» українського алфавіту визначена у перекладі латиницею як «Yy», а «Іі» у перекладі латиницею – «Іі».
Отже, оскільки згідно з відомостями паспорту громадянина України позивач є ОСОБА_5, так само як зі свідоцтва про народження вбачається, що його донька також є ОСОБА_4, суд вважає позицію позивача щодо визначення перекладу прізвища як «Shishilin (а)» помилковою.
Також колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги з приводу того, що відповідно до свідоцтва про народження національність батька позивача – руський. ОСОБА_3 є громадянином України, доказів, що на нього розповсюджуються положення Закону України «Про національні меншини в Україні» № 2494-XII від 25.06.1992, до суду не надав. Таким чином, під час визначення транслітерації його прізвища має використовуватись саме форма написання державною мовою – українською.
Докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 погодився із написанням його прізвища латинськими літерами та підписав заяву-анкету для передачі її працівнику органу міграційної служби, який виконує функції з оформлення паспорта для виїзду за кордон, як це передбачено пунктами 30-31 Порядку № 152, до суду апеляційної інстанції не надані.
Листами ГУ ДМС № Ш-150 від 22.03.2017 та № Ш-182 від 05.04.2017 підтверджено, що позивачу було роз’яснено, за яких обставин його вимоги щодо конкретного написання прізвища латинськими літерами будуть виконані. А саме, за умови надання документу, передбаченого п. 108 Порядку № 152.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваній постанові, щодо відсутності ознак протиправності в діях співробітників Відділу централізованого оформлення документів у місті Маріуполі Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області, які відобразились у неоформленні ОСОБА_3 паспорта для виїзду за кордон за відсутності підписаної ним заяви-анкети встановленого зразка.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статями 94, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року в справі № 805/2006/17-а за позовом ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області про зобов’язання вчинити певні дії – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року в справі № 805/2006/17-а – залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 13 вересня 2017 року. Повний текст ухвали складений 14 вересня 2017 року.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після виготовлення повного тексту.
Колегія суддів М. Г. Сухарьок
ОСОБА_6
ОСОБА_7
