УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2017 р.
Справа № 592/5576/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Перцової Т.С.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.06.2017р. по справі № 592/5576/17
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора 2 роти батальйону Управління патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2
про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИЛА
22.05.2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернулась до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції 2-ї роти батальйону Управління патрульної поліції в м. Суми лейтенанта поліції ОСОБА_2 (далі по тексту – інспектор УПП в м. Суми ОСОБА_2М.), в якому просила суд скасувати постанову серії АР № 601533 від 10.05.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.06.2017 року по справі № 592/5576/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора 2-ї роти батальйону Управління патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовлено повністю.
Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.06.2017 року по справі № 592/5576/17, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідачем по справі порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме не надано позивачці можливості скористатися правовою допомогою, не пред’явлено доказів вчинення нею адміністративного правопорушення, розглянуто справу на місці вчинення правопорушення. Відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.283 КУпАП, не додано до оскаржуваної постанови доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачкою адміністративного правопорушення. Крім того, оскаржувану постанову відповідачем заповнено нерозбірливим почерком, а місце проживання та посада позивачки та прізвище, ім’я та по батькові поліцейського, який склав постанову, не записано друкованими літерами.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджено, що 10.05.2017 року інспектором роти №2 батальйону УПП в м. Суми ОСОБА_2 винесено постанову серії АР № 601533 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с.8).
Як зазначено у вказаній постанові, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_1, у м. Сумах по вул. Харківській, 4 під час руху транспортного засобу користувалася засобами зв’язку, а саме мобільним телефоном, тримаючи їх у руці, чим порушила п.2.9 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про її оскарження.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно притягнуто позивачку до адміністративної відповідальності у зв’язку з вчиненням нею адміністративного правопорушення, оскаржувана постанова відповідачем винесена правомірно, з дотриманням процедури її прийняття та в межах наданих законом повноважень.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Як встановлено частиною 2 статті 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до пп. “д” п.2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі по тексту – ПДР), водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію” полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Частиною 1 статті 40 Закону України “Про Національну поліцію” передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що факт порушення позивачем пп. “д” п.2.9 ПДР підтверджується наданою до матеріалів справи копією відеозапису з нагрудної камери поліцейського (відповідача по справі), з якого вбачається, що позивач під час керування транспортним засобом користувалась засобом зв'язку - мобільним телефоном, який тримала у руці біля скроні обличчя.
Слід відмітити, що відповідно до відеозапису з нагрудної камери поліцейського позивач не заперечувала факту вчинення нею правопорушення, передбаченого п.2.9 ПДР.
З огляду на наведене, колегія суддів констатує наявність у діях позивачки події і складу адміністративного правопорушення (п.2.9 ПДР), відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.
З приводу доводів позивача про неправомірність дій першого відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови серії АР № 601533 від 10.05.2017 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (частини перша, друга і третя статті 122 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Згідно зі ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (далі по тексту – Інструкція № 1395).
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п’ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення (ч.1 п.1 розділу ІІІ Інструкції № 1395).
Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п’ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення (ч.2 п.1 розділу ІІІ Інструкції № 1395).
Як встановлено статтею 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції № 1395 встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
З вказаного вище відеозапису судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським було названі свої посада та прізвище, ім’я та по батькові, а також вказано, у чому полягає порушення позивачем ПДР та якою нормою КУпАП передбачена відповідальність за це порушення. Позивачеві було роз’яснено його права, закріплені у ст.268 КУпАП, зокрема, право скористатися правовою допомогою.
Доводи позивача про неможливість розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього на місці вчинення правопорушення є хибними з огляду на вищенаведені норми ч.4 ст.258 КУпАП та ч.2 п.1 розділу ІІІ Інструкції № 1395.
Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015, на яку посилався позивач в адміністративному позові, надає офіційне тлумачення положенням частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, зміни до ст.258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкція № 1395, якою урегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення Конституційного Суду України. Вказаним нормативним актам не надавалось тлумачення Конституційним Судом України.
Отже, приписи постанови Конституційного Суду України по справі № 1-11/2015 від 26.05.2015 року повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року № 596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» та вищевказаною Інструкцією.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за місцем його вчинення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З приводу доводів позивача про ненадання їй відповідачем можливості скористатися правовою допомогою, колегія суддів зазначає, що позивачкою таке клопотання було заявлене вже після завершення розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Твердження позивачки про те, що оскаржувана постанова всупереч вимог п.8 розділу ІІІ Інструкції № 1395 заповнена нерозбірливим почерком, спростовуються наявною в матеріалах справи копією вказаної постанови.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що першим відповідачем було дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначену Інструкцією № 1395.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 601533 від 10.05.2017 року.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.06.2017р. по справі № 592/5576/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
ОСОБА_3
Судді
ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 09.10.2017 р.
