ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
25 жовтня 2017 року № 826/15890/14
Окружний адміністративний суд м.Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., суддів Аблова Є.В., Григоровича П.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Фірма Мисак»
до Державної архітектурно-будівельної інспекції України
про скасування постанов та припису,
В С Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом звернулось Приватне підприємство «Фірма Мисак» (надалі - ПП «Фірма Мисак») до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі - ДАБІ, відповідач) про скасування постанов та припису.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.09.2015р. у задоволені позову ПП "Фірма Мисак" відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015р., апеляційну скаргу ПП "Фірма Мисак" залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2017р. касаційну скаргу ПП "Фірма Мисак" задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.09.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.04.2017р. справу №826/15890/14 передано на розгляд судді Смолію І.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10.05.2017р. прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
Представник підтримав раніше викладені доводи та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, заперечень з урахуванням висновків ухвали Вищого адміністративного суду України не надав.
Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Підставою направлення адміністративної справи на новий розгляд, згідно ухвали ВАСУ від 05.04.2017р, слугувало те, що судами не було встановлено коли ПП «Фірма Мисак» здійснило будівництво (реконструкцію) та розпочато експлуатацію спірного об'єкта будівництва, не введеного в експлуатацію та чи зобов'язано ПП «Фірма Мисак» реєструвати декларацію про початок виконання робіт, вводити в експлуатацію такий об'єкт будівництва і чи передавались на той час відповідальність за невиконання зазначених обов'язків у відповідності до пп.4, 6, ч.2 ст.1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в редакції в 19.01.2012р.
Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві, на підставі звернення гр. ОСОБА_1 від 26.11.2013р. вх. №7/26-С-2611/1, проведена позапланова перевірка дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на провул. Новопечерському, 19/3 у печерському районі м. Києва, за результатами якої складено акт від 24.12.2013р.
Перевіркою з виїздом на об'єкт 24.12.2013р. встановлено, що власником нежитлового приміщення розташованого за адресою: провул. Новопечерському, 19/3 у Печерському районі м.Києва є ПП "Фірма Мисак", яке експлуатується під офіси.
Перевірки також встановлено, що ПП "Фірма Мисак" виконано будівельні роботи з реконструкції зазначеної будівлі, а саме: змінено техніко-економічні показники шляхом влаштування прибудови до будівлі, також перевіркою встановлено, що горищний поверх також реконструйовано, шляхом влаштування нових приміщень під офіси без документів, які б надавали право на виконання будівельних робіт, що є порушенням ст.34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Також перевіркою встановлено, що будівля за вказаною вище адресою експлуатується без прийняття в експлуатацію після виконання будівельних робіт із реконструкції, відповідно до вимог законодавства України, чим порушено ч.8 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відповідно до ДБН В. 1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ", додатку М ДБН А.2.2-3-2012 "Склад міст проектної документації на будівництво" та ДСТУ-Н Б В. 1.2-16:2013 визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва" зазначений об'єкт будівництва відноситься до III категорії складності.
У зв'язку з виявленням порушень відповідачем 24.12.2013р. винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким вимагається:
з 24.12.2013р. заборонити експлуатацію нежитлової будівлі до усунення порушення відповідно до вимог чинного законодавства;
до 27.01.2014р. усунути виявлене порушення у сфері містобудівного законодавства відповідно до вимог чинного законодавства.
24.12.2013р. Інспекцією складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, із фіксуванням суті правопорушення та повідомленням про розгляд справи у сфері містобудівної діяльності, що відбудеться 08.01.2014р. о 10:00 год. у приміщенні Інспекції.
Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у м.Києві 08.01.2014р. за результатами розгляду справи у сфері містобудівної діяльності прийнято постанови:
№02/14/7/26-24/0801/02/3, якою до ПП «Фірма Мисак» за вчинення правопорушення, передбаченого абз.4 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності», застосовано штрафні санкції у розмірі 109620,00 грн.;
№03/14/7/26-25 0801/02/3, якою до ПП «Фірма Мисак» за вчинення правопорушення, передбаченого абз.4 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності», застосовано штрафні санкції у розмірі 109620,00 грн.
Представник позивача вважає вказані припис та постанови про накладення штрафних санкцій протиправними, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до змісту п. 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. №553 (надалі - Порядок №553), посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право: видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (пп.3); забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію (пп. 10).
Відповідно до ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється. Таким чином, експлуатація спірного об'єкта, який не прийнято в експлуатацію, заборонена законом.
Згідно з п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності.
Частиною 8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Пунктом 4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено відповідальність за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації, на об'єктах ІІІ категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.
Згідно з п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів ІІІ категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.
З дня набрання чинності у листопаді 1994р. Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», ст.1 якого встановлювала відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Вперше таке положення закріплено у цьому Законі 24.10.2000р. шляхом доповнення частини першої зазначеної статті абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями (Закон України від 21.09.2000р. №1988-III).
19.01.2012р. згідно із Законом України від 22.12.2011р. №4220-VI Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» викладено у новій редакції, п.п.4 і 6 ч.2 ст.2 якої передбачають, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації; експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації.
Згідно наявного Висновку експертного будівельно-технічного дослідження, здійсненого Київською незалежною судово-експертною установою, від 04.05.2015р. №1196, встановлено, що нежитлова будівля, яка розташована за адресою: м.Київ, пров.Новопечерський, 19/3 відноситься до ІІ категорії складності.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Рішенням від 09.02.1999р. № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», зокрема положення пп.4 та 6 ч.2 ст.2 щодо накладення штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт та за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема розпочали відповідне будівництво та не ввели в експлуатацію відповідні об'єкти до початку їх використання після набрання чинності цим Законом.
Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.
В контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення. Змістом цього правопорушення є невиконання обов'язку із введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта містобудування до початку його експлуатації. Суспільна небезпека такого правопорушення насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.
Частиною 8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.11.2012р. №5496-VI, встановлює, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Таким чином, логічним висновком має бути судження про те, що обов'язок введення об'єктів будівництва в експлуатацію, відповідальність за експлуатацію об'єктів, не введених в експлуатацію, можуть стосуватися лише тих суб'єктів, які після закінчення будівництва та початку використання, маючи відповідний обов'язок, не ввели об'єкти містобудування в експлуатацію, за що встановлена відповідна відповідальність.
Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 04.03.2014р. у справі №21-433а13, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права відповідно до ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на викладене, передбачені пп.4 та 6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (в редакції Закону України від 22.12.2011р. №4220-VI) штрафні санкції можуть бути застосовані до суб'єкта містобудування лише у випадку вчинення ним відповідних порушень після 19.01.2012р.
Відповідно до Акту передачі частини майна від 01.06.1995р., згідно з яким ТОВ «Обчислювальний центр» передає у власність ПП «Фірма «Мисак» приміщення загальною площею 286кв.м., що знаходиться за адресою: м.Київ, провул.Новопечерський, 19/3.
Як зазначає представник позивача, під час прийому-передачі зазначеного приміщення, інвентаризація з обмірами загальної площі приміщення в 1995році не здійснювалась. В зв'язку з чим, в 2000році було проведено уточнення про що зазначено в технічному паспорті.
Київське міське бюро технічної інвентаризації своїм листом від 14.04.2016р. №4736 (И-2016) повідомило ПП «Фірма «Мисак», що станом на 06.11.2000р. та 30.12.2003р. загальна площа нежитлової будівлі становила 293,3кв.м. Під час проведення інвентаризації, самочинного будівництва не виявлено. Після демонтажу прибудови (гр. приміщень №3) загальна площа зменшилась на 5,5кв.м. та становить 279,4кв.м. По відношенню до матеріалів первинної інвентаризації загальна площа зменшилась в наслідок проведення поточного ремонту та обшиття стін гіпсокартоном.
Крім того, як вбачається з копії інвентаризаційної справи за 2003рік останній капітальний ремонт приміщення «Г» проводився в 1972році, тобто до набуття ПП «Фірма «Мисак» права власності на зазначене приміщення.
Отже, враховуючи те, що ПП «Фірма Мисак» не здійснювало будівництво (реконструкцію), не розпочинало експлуатацію спірного об'єкта будівництва, не вводило в експлуатацію зазначене приміщення, а тому не зобов'язано було реєструвати декларацію про початок виконання таких робіт, вводити в експлуатацію такий об'єкт будівництва.
А тому застосування до позивача положень пп.4 та 6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в редакції від 19.01.2012р. є не обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що прийняття постанов та винесення припису прийнято з порушенням вимог законодавства без належного дослідження доказів та фактичних обставин справи, а тому останні підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкти владних повноважень, не виконали покладений на них обов'язок щодо доказування правомірності вчинення дій та бездіяльності.
З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69-72, 94, 158-163 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов Приватного підприємства «Фірма Мисак» задовольнити.
Взнати протиправним та скасувати постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08.01.2014р. №02/14/7/26-24/0801/02/3 та №03/14/7/26-25 0801/02/3.
Визнати протиправним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві від 24.12.2013р.
Стягнути судові витрати в сумі 438,49грн. шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної архітектурно-будівельної інспекції України за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя Смолій І.В.
Судді Аблов Є.В.
Григорович П.О.
