КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2017 р. Справа№ 910/8132/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Калатай Н.Ф.
суддів: Жук Г.А.
Власова Ю.Л.
при секретарі Ігнатюк Г. В.
За участю представників:
від позивача: Беседін В.І. - представник за довіреністю № 010-00/687 від 20.02.2017
Гуйван Т.П. - представник за довіреністю № 010-00/4743 від 02.11.2017
від відповідача: Шутов О.О. - представник за довіреністю від 28.08.2017
від третьої особи: Гайко В.В. - представник за довіреністю № 27-14343/17 від 11.07.2017
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2017
у справі № 910/8132/17 (суддя Отрош І.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Позов заявлено про:
- визнання протиправними дії відповідача щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів 7 черги погашення кредиторських вимог позивача на загальну суму 1 432 549 832,60 грн.;
- зобов'язання відповідача включити кредиторські вимоги позивача на загальну суму 1 438 976 238,43 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк»;
- зобов'язання відповідача окремо внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошові вимоги позивача за кредитним договором № 21911D2 від 04.11.2011 в сумі 416 131 602,83 грн. як такі, що забезпечені заставою майна ПАТ «Дельта Банк» (за договором застави № 21912Z4 від 31.10.2012, іпотечним договором № 21912Z6 від 15.11.2012, іпотечним договором № 21913Z1 від 09.03.2013, іпотечним договором № 21913Z2 від 31.01.2014 - примітка суду).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2017, повний текст якого складений 17.08.2017, у справі № 910/8132/17 позов задоволено частково, відповідача зобов'язано включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» кредиторські вимоги позивача на суму 5 103 866,29 грн., в решті позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що з загальної суми заявлених позивачем кредиторських вимог (1 438 976 238,43 грн.) належними документальними доказами в матеріалах справи підтверджується наявність у позивача кредиторських вимог до відповідача на загальну суму 1 437 653 698,89 грн., і що відповідачем безпідставно не включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» 5 103 866,29 грн. (1 437 653 698,89-1 432 549 832,60), які складаються з пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення сплати процентів за кредитним договором № 21900D2 від 04.11.2011 та за невиконання ПАТ «Дельта Банк» міжбанківського розрахункового документа SWIFT МТ202 ref:ZS4062 від 18.02.2015 щодо переказу коштів позивача у сумі 52 641 647,74 грн., що знаходяться на рахунку позивача за договором № 110912-Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 11.09.2012.
При цьому, з огляду на те, що позивач у позові не вказав, до якої саме черги реєстру акцептованих вимог кредиторів просить включити 1 438 976 238,43 грн. (в тому числі визнані судом як обґрунтовані 5 103 866,29 грн.), врахувавши те, що вимоги позивача на суму 1 432 549 832,60 грн. були включені відповідачем до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» сьомої черги, те, що порядок визначення черг кредиторів чітко регламентований ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і те, що суд не може вийти за межі позовних вимог (тобто самостійно визначити номер черги) за відсутності на це відповідного клопотання, позовні вимоги в цій частині суд задовольнив саме в тому формулюванні, яке вказано позивачем у позові.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог як безпідставних в частині зобов'язання відповідача окремо внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошові вимоги позивача за кредитним договором № 21911D2 від 04.11.2011 на суму 416 131 602,83 грн. як такі, що забезпечені заставою, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить жодних виключень щодо включення вимог поза чергою/окремого включення вимог кредитора, забезпечених заставою, а лише передбачає порядок погашення вимог кредитора, забезпечених заставою, у випадку продажу Фондом заставленого майна.
Відмовляючи в позові щодо вимоги позивача визнати протиправними дії відповідача в частині включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів сьомої черги погашення кредиторських вимог позивача на загальну суму 1 432 549 832,60 грн., суд першої інстанції, виходив з того, що задоволення вказаних вимог не зможе забезпечити поновлення порушених прав, оскільки зводиться лише до встановлення судом обставин неправомірності дій такої особи та в будь-якому випадку передбачає необхідність застосування додаткових засобів захисту шляхом звернення до суду з іншими вимогами для реального відновлення порушеного права позивача, а отже, обраний позивачем спосіб захисту в будь-якому випадку є неефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так як є неповним (недостатнім), та не забезпечує таким чином мету здійснення правосуддя та дотримання принципу процесуальної економії; така вимога, фактично, є обставиною, якою позивач обґрунтовує свої інші вимоги - вимоги про зобов'язання включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів його вимоги, що є підставою для відмови в її задоволенні;
При цьому суд першої інстанції визнав обґрунтованим звернення позивача з вимогами про зобов'язання включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» кредиторські вимоги позивача саме до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, оскільки саме така особа в силу Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та рішення Виконавчої дирекції Фонду від 02.10.2015 № 181, яким делеговано повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону, безпосередньо уповноваженою на вчинення таких дій.
Щодо підвідомчості спору суд першої інстанції зазначив про те, що, виходячи з системного аналізу Законів України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та положень статті 12 ГПК України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а відтак, з огляду на ті обставини, що спір виник, по суті, в зв'язку з наявністю господарських правовідносин (на підставі цивільно-правових угод) між позивачем та банком, в якому запроваджено процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування, якій делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», зважаючи на суб'єктний склад сторін спору, даний спір є підвідомчим господарським судам.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 910/8132/17 (заявником в прохальній частині апеляційної скарги помилково зазначено номер справи як «910/8132/15» - примітка суду) і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач вважає рішення суду першої інстанції незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин у справі, посилаючись на те, суд першої інстанції залишив поза увагою доводи, викладені в позовній заяві, і не врахував, що, оскільки виконання зобов'язань ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 21900D2 від 04.11.2011 в сумі 416 131 602,83 грн. забезпечене заставою та іпотекою згідно з умовами договору застави № 21912Z4 від 31.10.2012, іпотечного договору № 21912Z6 від 15.11.2012, іпотечного договору № 21913Z1 від 09.03.2013, іпотечного договору № 21913Z2 від 31.01.2014, в силу приписів ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказані вимоги підлягають задоволенню позачергово та не можуть бути віднесені до сьомої черги задоволення; що позивачем до Заяви з кредиторськими вимогами були подані копії всіх договорів, на підставі яких виникли заявлені до боржника вимоги, виписки по відповідним рахункам боржника, SWIFT-повідомлення, меморіальні ордери, розрахунки заборгованості тощо, тому відмова відповідача включити вимоги у сумі 6 426 405,83 грн. до Реєстру з підстав не підтвердження їх фактичним даним, що містяться в розпорядженні відповідача, є безпідставними; що невідомо, які саме вимоги позивача взагалі не були включені до Реєстру; що дії відповідача щодо відмови в задоволенні кредиторських вимог позивача є протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси державного банку.
Ухвалою від 30.08.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Сітайло Л.Г. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 910/8132/17 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідач вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та недоведеності тих обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також невідповідності висновків, викладених рішенні, фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного та неправомірного рішення.
В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на ті саме обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що:
- вимоги позивача щодо нарахованих штрафних санкцій та втрат від інфляції за кредитним договором № 21911D2 від 04.11.2011 та договором № 110912-Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 11.09.2012 є безпідставними, оскільки в розпорядженні відповідача було відсутнє, зокрема, будь-яке рішення суду, яке б набуло законної сили, про стягнення з АТ «Дельта Банк» на користь позивача штрафних санкцій, 3% річних та втрат від інфляції за вказаними договорами, а відтак, вказані суми є спірними; що обов'язок доведення наявності обставин неналежного виконання АТ «Дельта Банк» грошових зобов'язань за вказаними договорами покладається саме на позивача в рамках окремого позовного провадження з відповідними майновими вимогами та предметом позову; що за відсутності такого рішення у відповідача були відсутні підстави для внесення вимог позивача на загальну суму 6 426 405,83 грн. до реєстру вимог кредиторів;
- вимоги позивача щодо нарахування штрафних санкцій та втрат від інфляції за договором № 110912-Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 11.09.2012 є безпідставними, оскільки відповідач, враховуючи обмеження в його діяльності, встановлені НБУ, фактично був позбавлений можливості здійснити переказ коштів у розмірі 52 641 647,74 грн. (міжбанківський розрахунковий документ SWIFT МТ202 ref:ZS4062 від 18.02.2015 щодо переказу коштів позивача у сумі 52 641 647,74 грн. - примітка суду), а відтак, вимоги про нарахування на вказану суму штрафних санкцій є безпідставними;
- спір сторін має бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, а відтак, провадження у цій справі підлягає припиненню з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Ухвалою від 11.08.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Сітайло Л.Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.
Ухвалою від 18.09.2017 заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про відвід членам колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/8132/17 суддям Сітайло Л.Г. та Баранцю О.М. залишено без задоволення.
Ухвалою від 18.09.2017 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Сітайло Л.Г. задоволено заяву суддів Баранця О.М., Сітайло Л.Г. про самовідвід у розгляді справи № 910/8132/17
Розпорядженням № 09-53/3755/17 від 19.09.2017, у зв`язку з ухвалою від 18.09.2017, якою задоволено заяву суддів Баранця О.М., Сітайло Л.Г. про самовідвід у розгляді справи № 910/8132/17, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8132/17.
Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2017 справа № 910/8132/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Власов Ю.Л., Жук Г.А.
Ухвалою від 19.09.2017 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Власов Ю.Л., Жук Г.А. апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» прийнято до свого провадження.
Під час розгляду справи представники позивача свою апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечили, представники відповідача та третьої особи апеляційну скаргу відповідача підтримали в повному обсязі, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечили.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторін та третьої особи, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.
Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у вказаних правовідносинах.
Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі в редакції, яка діяла станом на момент відкликання ліцензії ПАТ «Дельта Банк») тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі вказаної Постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення № 51 від 02.03.2015 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», яким з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича.
Рішенням № 71 від 08.04.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у в ПАТ «Дельта Банк» до 02.10.2015 включно.
Частиною 1 ст. 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення від 02.10.2015 № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк».
Вказане рішення розміщено на офіційній сторінці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в мережі Інтернет та 08.10.2015 опубліковано в газеті «Голос України» № 187 (6191).
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що позивач є кредитором АТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 21911D2 від 04.11.2011, облігаціями серій V, W, X, Y, Z, A1, B1, C1 загальною номінальною вартістю 943 500 000 грн. та договором № 110912-Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 11.09.2012.
Листом № 010-05/6910 від 04.11.2015 позивач звернувся до відповідача з Заявою з кредиторськими вимогами до ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 12-17 т. 1), де просив визнати кредиторські вимоги на загальну суму 1 438 976 238,43 грн. та включити їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів та окремо внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошові вимоги позивача за кредитним договором № 21911D2 від 04.11.2011 в сумі 416 131 602,83 грн. як такі, що забезпечені заставою майна ПАТ «Дельта Банк».
За правилами ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
Враховуючи, що датою оприлюднення рішення про ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» у газеті «Голос України» є 08.10.2015, тобто строком пред'явлення кредиторських вимог до ПАТ «Дельта Банк» є період з 09.10.2015 по 09.11.2015 (оскільки 07.11.2015 (тридцятий день) є вихідним днем), з Заявою з кредиторськими вимогами до ПАТ «Дельта Банк» № 010-05/6910 від 04.11.2015 позивач до відповідача звернувся в установлені чинним законодавством строки.
Кредиторські вимоги на загальну суму 1 438 976 238,43 грн., які позивач просив визнати та включити їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів, складаються з:
- 416 131 602,83 грн. - заборгованість за кредитним договором № 21900D2 від 04.11.2011, з яких: 404 331 313,76 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 7 264 116,68 грн. - прострочені проценти за користування кредитом, 1 388 850,37 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 126 290,90 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 108 006,31 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, 10 228,17 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів (нараховані по 02.03.2015), 2 902 796,64 грн. - втрати від інфляції, з яких 2 648 183,78 грн. - за прострочення сплати основного боргу, 254 616,86 грн. - за прострочення сплати процентів за кредитом (вказані вимоги забезпечені договором застави № 21912Z4 від 31.10.2012, іпотечним договором № 21912Z6 від 15.11.2012, іпотечним договором № 21913Z1 від 09.03.2013, іпотечним договором № 21913Z2 від 31.01.2014);
- 943 500 000 грн. - номінальна вартість облігацій серій V, W, X, Y, Z, A1, B1, C1, придбаних відповідачем у позивача за договорами №№: 1320;695-Д/2011 від 13.12.2011, 1319;694-Д/2011 від 13.12.2011, 1318;693-Д/2011 від 13.12.2011, 1317;692-Д/2011 від 13.12.2011, 1316;691-Д/2011 від 13.12.2011, 1315;690-Д/2011 від 13.12.2011, 1314;689-Д/2011 від 13.12.2011, 1313;688-Д/2011 від 13.12.2011, укладеними на фондовій біржі ПАТ «Фондова біржа «Перспектива», та договорами, зазначеними у Біржовому звіті ПАТ «Фондова біржа «ПФТС» (виписки з переліку угод (біржових контрактів), укладеними між позивачем та відповідачем на ПАТ «Фондова біржа ПФТС»;
- 5 486 950 грн. - заборгованість по відсотках за вищевказаними облігаціями;
- 73 857 685,60 грн., з яких: 71 967 452,16 грн. - грошові кошти, що знаходяться на рахунку позивача за договором № 110912-Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 11.09.2012; 579 058,13 грн. - пеня, 47 593,82 грн. - 3% річних, 1 263 581,49 грн. - втрати від інфляції, нараховані позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем міжбанківського розрахункового документа SWIFT МТ202 ref:ZS4062 від 18.02.2015 щодо переказу коштів позивача у сумі 52 641 647,74 грн.
Листом № 1912 від 10.03.2017 (а.с. 18-19 т. 1) відповідач повідомив позивача про те, що його вимога включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів у сьому чергу погашення та підлягає задоволенню в сумі 1 432 549 832,60 грн. і що інші заявлені суми не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів у зв'язку з не підтвердженням таких вимог фактичними даними, що містяться в розпорядженні відповідача.
Пояснень щодо підстав відмови у вимозі окремо внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошові вимоги за кредитним договором № 21911D2 від 04.11.2011 в сумі 416 131 602,83 грн. як такі, що забезпечені заставою майна ПАТ «Дельта Банк», відповідачем у вказаному листі позивачу не надано.
З матеріалів справи слідує, що, фактично, відповідачем не визнані та не включені до реєстру вимог кредиторів як не підтверджені вимоги позивача на загальну суму 6 426 405,83 грн., які становлять суми нарахованих за кредитним договором № 21911D2 від 04.11.2011 та договором № 110912-Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 11.09.2012 пені, 3 % річних та інфляційних втрат (1 388 850 + 126 290,90 + 108 006,31 + 10 228,17 + 2 648 183,78 + 254 616,86 + 579 058,13 + 47 593,82 + 1 263 581,49).
З огляду на викладені вище обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції під час вирішення спору сторін по суті дійшов висновку, що з загальної суми заявлених позивачем кредиторських вимог (1 438 976 238,43 грн.) належними документальними доказами в матеріалах справи підтверджується наявність в позивача кредиторських вимог до ПАТ «Дельта Банк» на загальну суму 1 437 653 698,89 грн., в тому числі:
- 416 072 644,78 грн. - борг за кредитним договором № 21900D2 від 04.11.2011, з яких: 404 331 313,76 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 7 264 116,68 грн. - прострочені проценти за користування кредитом (нараховані по 02.03.2015), 1 388 850,37 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 126 290,90 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 108 006,31 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, 10 228,17 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, 2 648 183,78 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне повернення кредиту, 195 654,81 грн. - втрати від інфляції внаслідок несвоєчасної сплати процентів;
- 948 986 950 грн. - борг за облігаціями серій V, W, X, Y, Z, A1, B1, C1, який складається з 943 500 000 грн. номінальної вартості облігацій та 5 486 950 грн. відсотків за вказаними облігаціями;
- 72 594 104,11 грн., з яких: 71 967 452,16 грн. - грошові кошти, що знаходяться на рахунку позивача за договором № 110912-Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 11.09.2012; 579 058,13 грн. - пеня, 47 593,82 грн. - 3% річних.
Тобто суд першої інстанції визнав частково доведеними вимоги щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів втрат від інфляції внаслідок несвоєчасної сплати процентів за кредитним договором № 21911D2 від 04.11.2011 (195 654,81 грн. із 254 616,81 грн. заявлених) та недоведеними в повному обсязі такі вимоги щодо інфляційних втрат у сумі 1 263 581,49 грн. за договором № 110912-Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 11.09.2012 і дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не визнані як кредиторські вимоги до ПАТ «Дельта Банк» вимоги позивача на загальну суму 5 103 866,29 грн. (1 388 850 + 126 290,90 + 108 006,31 + 10 228,17 + 2 648 183,78 + 195 654,81 + 579 058,13 + 47 593,82).
Врахувавши вищевказане, взявши до уваги, що кредиторські вимоги на загальну суму 1 432 549 832,60 грн. відповідачем визнані та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів у сьому чергу погашення, тобто спір щодо наявності в позивача кредиторських вимог на зазначену суму між сторонами відсутній, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач неправомірно відхилив вимоги позивача на суму 5 103 866,29 грн. (1 437 653 698,89 - 1 432 549 832,60), і частково, в сумі 5 103 866,29 грн., задовольнив вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача включити кредиторські вимоги позивача на загальну суму 1 438 976 238,43 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідача. У решті позову суд першої інстанції відмовив.
Колегія суддів з рішенням суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.
У позовній заяві позивач просить визнати дії відповідача щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів сьомої черги погашення кредиторських вимог позивача на загальну суму 1 432 549 832,60 грн. протиправними та зобов'язати відповідача включити кредиторські вимоги позивача на загальну суму 1 438 976 238,43 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».
Також позивач просить зобов'язати відповідача окремо внести до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошові вимоги позивача за кредитним договором № 21911D2 від 04.11.2011 на суму 416 131 602,83 грн. як такі, що забезпечені заставою та іпотекою майна ПАТ «Дельта Банк» згідно з умовами укладених сторонами договорів, посилаючись на те, що в силу приписів ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вказані вимоги підлягають задоволенню позачергово та не можуть бути віднесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів сьомої черги задоволення.
Тобто позивач просить включити всі заявлені ним кредиторські вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» без зазначення черги, до якої їх слід внести, одночасно зазначивши, що грошові вимоги за Кредитним договором № 21911D2 від 04.11.2011 на суму 416 131 602,83 грн. як такі, що забезпечені заставою майна ПАТ «Дельта Банк», не можуть бути внесені до сьомої черги задоволення кредиторських вимог, оскільки підлягають задоволенню позачергово.
Отже, для вирішення спору сторін слід встановити, яким чином за законом відповідач мав внести кредиторські вимоги позивача до акцептованого реєстру вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»:
- Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами (ч. 1);
- протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (ч. 2);
- реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (ч. 3).
Статтею ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що:
- кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:
1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;
3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом;
4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;
5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування;
6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано;
7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку;
8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;
9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку;
10) вимоги за субординованим боргом (ч. 1)
- майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку. У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом (ч. 3);
- вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора (ч. 4).
Отже, приписами ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено черговість задоволення вимог кредиторів, в той час як згідно з положеннями ст. 49 вказаного Закону Фонд гарантування вкладів фізичних осіб при акцептуванні вимог кредиторів має віднести відповідну вимоги до певної черги погашення.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить жодних виключень щодо включення вимог поза чергою/окремого включення вимог кредитора, забезпечених заставою, а лише передбачає порядок погашення вимог кредитора, забезпечених заставою, у випадку продажу Фондом гарантування вкладів фізичних осіб заставленого майна, у зв'язку з чим відсутні підстави для окремого включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошових вимог позивача за Кредитним договором № 21911D2 від 04.11.2011 на суму 416 131 602,83 грн. як таких, що забезпечені заставою майна Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк». Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні таких вимог залишається без змін.
Виходячи з приписів ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», колегія суддів вважає вірним й віднесення відповідачем кредиторських вимог позивача до ПАТ «Дельта Банк» на суму 1 432 549 832,60 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів саме до сьомої черги, а відтак, правові підстави для визнання протиправними дії відповідача щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів сьомої черги погашення кредиторських вимог позивача на загальну суму 1 432 549 832,60 грн. відсутні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів сьомої черги погашення кредиторських вимог позивача на загальну суму 1 432 549 832,60 грн. є вірним по суті і також залишається без змін.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача включити кредиторські вимоги позивача на загальну суму 1 438 976 238,43 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» слід зазначити таке.
Заявлені позивачем у вищезгаданій Заяві з кредиторськими вимогами до ПАТ «Дельта Банк» кредиторські вимоги на загальну суму 1 432 549 832,60 грн., з яких: 404 331 313,76 грн. - прострочена заборгованість за кредитом за кредитним договором № 21900D2 від 04.11.2011, 7 264 116,68 грн. - прострочені проценти за користування кредитом, 943 500 000 грн. - номінальна вартість облігацій серій V, W, X, Y, Z, A1, B1, C1, придбаних відповідачем у позивача на фондовій біржі ПАТ «Фондова біржа «Перспектива» та ПАТ «Фондова біржа «ПФТС» за відповідними договорами (біржовими контрактами), 5 486 950 грн. - відсотки за вказаними облігаціями, 71 967 452,16 грн. - грошові кошти, що знаходяться на рахунку позивача за договором № 110912-Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 11.09.2012, - підтверджуються наявними в матеріалах справи належними документальними доказами та розрахунками, доданими позивачем до позовної заяви.
Право позивача на включення зазначених кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» відповідачем не заперечується, що підтверджується фактом включення їх останнім до вказаного Реєстру.
Згідно з ч. 1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватись перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Отже, колегією суддів визнається як доведений належним чином факт законності кредиторських вимог позивача до ПАТ «Дельта Банк» на загальну суму 1 432 549 832,60 грн.,
Щодо решти вимог позивача на загальну суму 6 426 405,83 грн. (1 438 976 238,43 - 1 432 549 832,60), які відповідачем до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» включені не були, слід зазначити таке.
Як встановлено судом, вказані 6 426 405,83 грн. складаються з:
- нарахованих відповідно до умов кредитного договору № 21900D2 від 04.11.2011: пені в сумі 1 388 850,37 грн. за несвоєчасну сплату кредиту, пені в сумі 126 290,90 грн. за несвоєчасну сплату процентів, 3% річних у сумі 108 006,31 грн. у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, 3% річних у сумі 10 228,17 грн. у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, втрат від інфляції в сумі 2 648 183,78 грн. за прострочення сплати основного боргу, втрат від інфляції в сумі 254 616,86 грн. за прострочення сплати процентів за кредитом;
- нарахованих позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем міжбанківського розрахункового документа SWIFT МТ202 ref:ZS4062 від 18.02.2015 щодо переказу коштів позивача у сумі 52 641 647,74 грн., що знаходяться на рахунку позивача за договором № 110912-Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 11.09.2012: пені в сумі 579 058,13 грн., 3% річних у сумі 47 593,82 грн., втрат від інфляції в сумі 1 263 581,49 грн.,
Щодо нарахувань, пов'язаних з кредитним договором № 21900D2 від 04.11.2011, слід зазначити таке.
04.11.2011 позивач як кредитор та ПАТ «Дельта Банк» як позичальник уклали кредитний договір № 21911D2 (далі Кредитний договір) (а.с. 33-38 т.1), за умовами якого позивач зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 1 347 771 045,80 грн. строком з 04.11.2011 по 04.11.2016 (п. 2.1.1).
Згідно з п. 2.1.4 Кредитного договору в редакції, погодженій сторонами у додатковій угоді № 2D від 12.04.2012 (а.с.61 т.1), процентна ставка за кредитом встановлюється у розмірі 10,75% річних (п.п. та 2.1.4 ).
У п. 2.3.1 Кредитного договору встановлено, що відповідач зобов'язаний погасити кредит частинами шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, визначений у п. 2.3.3 цього договору, у сумах та у дати платежів за кредитом, визначених наступним графіком: 03.12.2011 - 943 439 732,04 грн., 04.02.2015 - 50 541 414,22 грн., 05.05.2015 - 50 541 414,22 грн., 04.08.2015 - 50 541 414,22 грн., 04.11.2015 - 50 541 414,22 грн., 04.02.2016 - 50 541 414,22 грн., 05.05.2016 - 50 541 414,22 грн., 04.08.2016 - 50 541 414,22 грн., 04.11.2016 - 50 541 414,22 грн.
Згідно з п. 2.4.1 Кредитного договору позичальник сплачує позивачу проценти за користування кредитом, розмір яких встановлено у п. 2.1.4 цього договору (10,75% річних - примітка суду). Проценти нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом у валюті кредиту із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року, що дорівнює календарному року (365 днів або 366 днів, якщо рік є високосним), і підлягають сплаті позичальником позивачу в останній банківський день кожного місяця, в який сплачуються проценти, а в останній місяць користування кредитом - у дату погашення кредиту, визначену п. 2.3.1 цього договору.
На виконання умов Кредитного договору 04.11.2011 позивач перерахував ПАТ «Дельта Банк» кредит у розмірі 1 347 771 045,80 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку клієнта - АТ «Дельта Банк» та меморіальним ордером № 44583 від 04.11.2011 з призначенням платежу: надання кредиту за кредитним договором № 21911D2 від 04.11.2011 (а.с. 25-32 т. 1).
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика - примітка суду), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України)
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Матеріалами справи підтверджується, що платіж у розмірі 50 541 414,22 грн., строк виконання якого відповідно до погодженого договором графіку часткового погашення заборгованості за кредитом настав 04.02.2015, позичальник не здійснив, так само, як не сплатив й відсотки за користування кредитом в сумі 3 691 600,28 грн.
02.03.2015 позивач звернувся до ПАТ «Дельта Банк» з вимогою про дострокове погашення заборгованості № 029-01/1328 від 26.02.2015 (а.с. 105-106 т. 1), в якій:
- зазначив про наявність у ПАТ «Дельта Банк» простроченого платежу з повернення кредиту у розмірі 50 541 414,22 грн. та за процентами за користування кредитом в сумі 3 691 600,28 грн., у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня в сумі 1 272 662,67 грн.;
- з огляду на невиконання ПАТ «Дельта Банк» зобов'язань за Кредитним договором, вимагав достроково повернути кредит з усіма нарахованими процентами за фактичну кількість днів користування кредитом.
На доказ направлення вказаного листа до матеріалів справи залучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 031502492738 з відміткою про отримання його 11.03.2015 (а.с. 107 т. 1).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.
В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Дії ПАТ «Дельта Банк» щодо несвоєчасної сплати платежу у розмірі 50 541 414,22 грн., строк виконання якого відповідно до погодженого договором графіку часткового погашення заборгованості за кредитом настав 04.02.2015, та відсотків за користування кредитом у сумі 3 691 600,28 грн. (нараховані станом на 31.01.2015), а також у сумі 3 334 348,64 грн. (нараховані станом на 28.02.2015) є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.
Пунктом 2.4.1 Кредитного договору встановлено, що у разі порушення позичальником своїх зобов'язань щодо термінів погашення кредиту у відповідні дати платежів за кредитом, зазначені у цьому договорі, позичальник сплачує позивачу пеню за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати. Пеня нараховується у гривнях на непогашену своєчасно частину кредиту, виходячи з фактичної кількості днів, починаючи з дати, наступної за відповідною датою платежів за кредитом і до дати фактичного погашення такої частини кредиту у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
У разі порушення позичальником своїх зобов'язань щодо сплати процентів у строки, визначені цим договором, позичальник сплачує позивачу пеню за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати. Пеня нараховується в гривнях на суму несвоєчасно сплачених процентів, виходячи розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати, наступної за датою сплати процентів, і до дати повної сплати всієї суми процентів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (п. 2.4.2 Кредитного договору).
У зв'язку з неналежним виконанням ПАТ «Дельта Банк» своїх договірних зобов'язань щодо сплати кредиту та відсотків позивачем нараховано пеню в сумі 1 388 850,37 грн. За порушення зобов'язань щодо сплати процентів в сумі 3 691 600,28 грн. за період з 31.01.2015 по 02.03.2015 та в сумі 3 334 348,64 грн. за період з 28.02.2015 по 02.03.2015 позивач нарахував пеню в сумі 126 290,90 грн.
Перевіривши доданий позивачем до позову розрахунок пені за прострочення сплати вищевказаних грошових зобов'язань, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання позивача на наявність у ПАТ «Дельта Банк» зобов'язання зі сплати пені за порушення умов Кредитного договору в сумі 1 388 850,37 грн. та в сумі 126 290,90 грн. і, враховуючи, що пеню нараховано за період до дати запровадження ПАТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації (03.03.2015), погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивача і безпідставності відмови відповідача внести вказані суми пені до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».
Щодо вимог позивача про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів 108 006,31 грн. 3% річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту, 10 228,17 грн. 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, 2 648 183,78 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати основного боргу, 254 616,86 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за кредитом слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наявність у ПАТ «Дельта Банк» простроченої заборгованості щодо сплати кредиту та процентів за користування ним, позивач має право нарахувати 3 % річних та втрати від інфляції на вказані суми.
Перевіривши доданий позивачем до позову розрахунок 3% річних за прострочення сплати вищевказаних грошових зобов'язань, колегія суддів вважає його правильним і, враховуючи, що 3% річних нараховано за період до дати запровадження ПАТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації (03.03.2015), погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позивача і безпідставності відмови відповідача внести суми 3% річних (108 006,31 грн. та 10 228,17 грн.) до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк».
Щодо розрахунку інфляційних втрат колегія суддів зазначає про таке.
Порядок нарахування інфляційних втрат встановлено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» та листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 N 62-97р, згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).
Отже, фактично, при розрахунку інфляційних втрат слід виходити з суми заборгованості, яка існувала станом на 15 число місяця, інфляційні втрати на який нараховуються.
З огляду на обставини справи, суд першої інстанції, врахувавши, що інфляційні втрати нараховані за період до дати запровадження ПАТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації (03.03.2015), обґрунтовано частково, в сумі 2 843 838,59 грн. (195 654 ,81+2 648 183,78), задовольнив вимоги позивача в частині включення до реєстру акцептованих вимог ПАТ «Дельта Банк» нарахованих позивачем за Кредитним договором інфляційних втрат, вірно встановивши, що:
- при нарахуванні інфляційних втрат за період з 28.02.2015 по 02.03.2015 відносно суми процентів у розмірі 3 334 348,64 грн., що підлягають сплаті 28.02.2015, не можна враховувати індекс інфляції в середньому за місяць, оскільки заявлений позивачем період розрахунку охоплює лише 2 дні, а отже, на вказану суму процентів за лютий 2015 індекс інфляції не нараховується;
- сума інфляційних втрат внаслідок прострочення сплати процентів за період з 31.01.2015 по 28.02.2015 відносно суми процентів 3 691 600,28 грн. складає 195 654 ,81 грн.
- вимоги щодо інфляційних втрат, нарахованих на суму несвоєчасно здійсненої чергової плати по кредиту (50 541 414,22 грн.), правомірно заявлені позивачем у сумі 2 648 183,78 грн.
При цьому, колегія суддів зауважує відповідачеві на тому, що підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та 3 % річних є саме порушення особою зобов'язання, тобто у спірному випадку порушення ПАТ «Дельта Банк» зобов'язання по поверненню частини кредиту та сплати процентів у строки, визначені Кредитним договором, а не рішення суду про стягнення таких сум, а відтак, посилання відповідача як на підставу для не включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних на відсутність відповідного судового рішення, яке б набрало законної сили, про стягнення з ПАТ «Дельта Банк» на користь позивача пені, 3% річних та витрат від інфляції за Кредитним договором колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.
Також колегія суддів зауважує на тому, що пеня, 3 % річних та інфляційні втрати, які заявлені позивачем при зверненні до відповідача, нараховані за період до дати запровадження в ПАТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації (03.03.2015) та лише на суми несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань, що не суперечить положенням ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в якій визначено, що нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами не здійснюється під час тимчасової адміністрації, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Щодо нарахувань, пов'язаних з договором № 110912-Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 11.09.2012, слід зазначити таке.
11.09.2012 позивач як кореспондент та ПАТ «Дельта Банк» як банк уклали договір № 110912-Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (далі Договір № 110912-Л) (а.с. 212-214 т. 1), в п. 1.1 якого погодили, що з метою здійснення розрахунків відповідно до чинного законодавства України, сторони встановлюють кореспондентські відносини; для проведення розрахунків банк відкриває позивачу кореспондентський рахунок типу «Лоро» в українських гривнях та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.
Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Пунктом 2.3 Договору № 110912-Л встановлено, що передача платіжних доручень, виписок, а також інших документів по цьому договору здійснюється за допомогою системи SWIFT - узгоджений канал зв'язку.
Списання коштів з кореспондентського рахунку здійснюється банком у межах залишку коштів на кореспондентському рахунку на підставі ключованих міжбанківських розрахункових документів, переданих банку узгодженим каналом зв'язку (п. 3.2 Договору № 110912-Л).
18.02.2015 о 17 год. 56 хв. 50 сек. позивачем направлено ПАТ «Дельта Банк» SWIFT-доручення на переказ власних коштів у розмірі 52 641 647,74 грн. на рахунок АТ «Укрексімбанк» (а.с. 216 т. 1).
Вказане SWIFT-доручення на переказ власних коштів у розмірі 52 641 647,74 грн. отримане Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» 18.02.2015 о 18 год. 36 хв., що підтверджується поясненнями відповідача, поданими 25.07.2017 (а.с. 118-120 т. 2) та роздруківкою даного SWIFT-повідомлення із вказівкою на час надходження до ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 121 т. 2).
Згідно з п. 3.3 Договору № 110912-Л міжбанківські розрахункові документи позивача виконують датою валютування поточним робочим днем у разі наявності всіх необхідних реквізитів за умови надходження в Банк (за київським часом) до 17:30, а міжбанківські розрахункові документи кореспондента, отримані після вищезазначеного часу, виконуються банком не пізніше наступного робочого дня за днем отримання доручення.
За обставин, що склалися, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що вищезгадане SWIFT-доручення, з огляду на дату та час його отримання, мало бути виконаним 19.02.2015, проте матеріали справи не містять доказів його виконання ПАТ «Дельта Бак». Сторонами факт невиконання вказаного SWIFT-доручення також не заперечується.
У наданих суду додаткових поясненнях (а.с. 104-107 т. 1) відповідач як на підставу невиконання вказаного SWIFT-доручення послався на те, що така вимога не могла бути виконана банком в силу об'єктивних причин, пов'язаних із встановленими Національним банком України обмеженнями відповідно до постанови Правління № 560/БТ від 11.09.2014 «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» шляхом призначення куратора» (а.с.108-109 т.2), пунктами 3 та 4 якої встановлено імперативну заборону використовувати для розрахунків у національній валюті України прямі кореспондентські рахунки та зобов'язано здійснювати такі рахунки виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.
Проте зі змісту п.п. 3 та 4 вказаної постанови слідує, що Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» було заборонено використовувати для розрахунків у національній валюті України прямі кореспондентські рахунки та зобов'язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ «Розрахунковий центр»).
Враховуючи, що SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications) є міжнародною міжбанківською системою передачі інформації та здійснення платежів, тобто міжнародною платіжною системою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що встановлені вищезгаданою постановою Правління НБУ № 560/БТ від 11.09.2014 обмеження на правовідносини щодо SWIFT-доручення позивача на переказ власних коштів у розмірі 52 641 647,74 грн. на рахунок АТ «Укрексімбанк» не поширюються.
Посилання відповідача на приписи ч. 4 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно з якою Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок, як на підставу для невиконання вказаного SWIFT-доручення колегією суддів також не приймаються, оскільки вказаними нормами закону не встановлено безумовну заборону проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимогу проведення розрахунків проблемним банком виключно через консолідований кореспондентський рахунок, а лише надано Національному банку України право на встановлення таких заборон/обмежень, що ним було і реалізовано шляхом прийняття постанови Правління № 560/БТ від 11.09.2014 «Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» шляхом призначення куратора», в той час як, як було встановлено вище, обмеження встановлені цією постановою до спірних правовідносин застосовані бути не можуть.
Також до уваги не приймаються посилання відповідача на приписи п. 7.1 Договору № 110912-Л, згідно з яким сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання цього договору, якщо таке невиконання або неналежне виконання буде обумовлено дією обставин непереборної сили або їх наслідків.
Так, згідно з п. 7.2 Договору № 110912-Л, під обставинами непереборної сили сторони розуміють: пожежу, повінь, землетрус, інші стихійні лиха, а також війну і дії без оголошення війни, державний переворот, тощо - за умови, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Сторони також звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов'язань за цим договором у випадку прийняття рішень органами законодавчої, виконавчої влади, Національним банком України, що робить неможливим для сторін виконання своїх зобов'язань за цим договором.
Матеріалами справи не підтверджується наявність обставин, встановлених п. 7.2 Договору № 110912-Л.
З матеріалів справи слідує, що позивачем у Заяві з кредиторськими вимогами до ПАТ «Дельта Банк», з огляду на невиконання останнім міжбанківського розрахункового документа SWIFT від 18.02.2015 щодо переказу коштів позивача у сумі 52 641 647,74 грн., заявлено кредиторські вимоги по сплаті грошових коштів у розмірі 71 967 452,16 грн., що знаходяться на рахунку позивача, пені в сумі 579 058,13 грн., 3% річних у розмірі 47 593,82 грн., втрат від інфляції у розмірі 1 263 581,49 грн., на загальну суму 73 857 685,60 грн.
Відповідно до п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до п. 5.4 Договору № 110912-Л, у випадку порушення банком визначених цим договором строків виконання банком доручень позивача, які містяться у міжбанківських розрахункових документах, або строків зарахування коштів, що надходять на кореспондентський рахунок, банк сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що не може перевищувати 10% суми переказу.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що виконаний позивачем розрахунок пені та 3% річних за період з 20.02.2015 по 02.03.2015 щодо невиконання ПАТ «Дельта Банк» спірного міжбанківського розрахункового документа SWIFT відповідає передбаченим чинним законодавством порядку та способу нарахування.
Водночас позивачем при розрахунку інфляційних втрат за вказаний період допущено помилку, аналогічну помилці, допущеній при розрахунку інфляційних втрат за Кредитним договором, а саме, неврахування встановлених в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» та листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 N 62-97р правил щодо того, що фактично, при розрахунку інфляційних втрат слід виходити з суми заборгованості, яка існувала станом на 15 число місяця, інфляційні втрати на який нараховуються.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обґрунтованими та підтвердженими належними та допустимими доказами є вимоги позивача в частині стягнення пені та 3% річних внаслідок невиконання ПАТ «Дельта Банк» міжбанківського розрахункового документа SWIFT на загальну суму 626 651,95 грн., з яких: 579 058,13 грн. - пеня за несвоєчасне виконання розрахункового документа та 47 593,82 грн. - 3% річних за несвоєчасне перерахування банком грошових коштів за розрахунковим документом, визнавши при цьому недоведеними вимоги про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів інфляційні втрати в сумі 2 263 581,49 грн.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в тому, що відповідачем безпідставно не визнані та не включені до реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги позивача на загальну суму 5 103 866,29 грн. (1 388 850 + 126 290,90 + 108 006,31 + 10 228,17 + 2 648 183,78 + 195 654,81 + 579 058,13 + 47 593,82).
Отже, наявними у матеріалах справи документальними доказами в їх сукупності підтверджується наявність у позивача кредиторських вимог до ПАТ «Дельта Банк» на загальну суму 1 437 653 698,89 грн., а саме:
1. за кредитним договором № 21911D2 від 04.11.2011 в сумі 416 072 644,78 грн., з яких: 404 331 313,76 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 7 264 116,68 грн. - прострочені проценти за користування кредитом (нараховані по 02.03.2015), 1 388 850,37 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту (нарахована по 02.03.2015), 126 290,90 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів (нарахована по 02.03.2015), 108 006,31 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту (нараховані по 02.03.2015), 10 228,17 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів (нараховані до 02.03.2015), 2 648 183,78 грн. - втрати від інфляції за несвоєчасне повернення кредиту (нараховані по 02.03.2015), 195 654,81 грн. - втрати від інфляції внаслідок несвоєчасної сплати процентів;
2. за облігаціями серій V, W, X, Y, Z, A1, B1, C1 на загальну суму 948 986 950 грн., яка складається з: 943 500 000 грн. номінальної вартості облігацій та 5 486 950 грн. відсотків за вказаними облігаціями;
3. за договором №110912-Л про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 11.09.2012 на загальну суму 72 594 104,11 грн., які складаються з грошових коштів у розмірі 71 967 452,16 грн., що знаходяться на рахунку позивача, пені у розмірі 579 058,13 грн. та 3% річних у розмірі 47 593,82 грн.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що кредиторські вимоги позивача на суму 1 432 549 832,60 грн. вже включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» до дати звернення позивача до суду з цим позовом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з заявлених позивачем вимог про зобов'язання відповідача включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» кредиторські вимоги позивача на суму 1 438 976 238,43 грн. підлягають задоволенню позовні вимоги щодо включення до вказаного реєстру вимог у сумі 5 103 866,29 грн.
Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що незважаючи на те, що позивач у позові не вказує, в яку чергу слід включити заявлені вимоги, з огляду на характер таких вимог та на те, що, як встановлено судом, вимоги позивача на суму 1 432 549 832,60 грн. були правомірно включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» до сьомої черги, кредиторські вимоги позивача на суму 5 103 866,29 грн. мають бути додатково включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» сьомої черги, проте, з огляду на те, що суд не може вийти за межі позовних вимог за відсутності на це відповідного клопотання, є правомірним задовольнити вказані вимоги саме у тому формулюванні, яке вказано позивачем у позові, тобто без зазначення номеру черги.
Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволенню не підлягають, рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 910/8132/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.
Частиною 3 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
У пункті 6 статті 2 Закону України від «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (яка включає, серед іншого, процедуру визнання Національним банком України банку неплатоспроможним - прим. суду).
Виходячи з системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України у постановах від 16.02.2016 у справі № 21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі № 21-286а16 дійшов висновків, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Слід врахувати й правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові № 6-2309цс16 від 09.11.2016 у справі за позовом фізичної особи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів, згідно з якою, оскільки спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди, в силу вимог закону саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в указаному спорі покладено обов'язок відшкодувати зазначені кошти від імені сторони правочину.
Частиною 1 ст. 111-28 ГПК України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Враховуючи, що спір виник, по суті, у зв'язку з наявністю господарських правовідносин (на підставі цивільно-правових угод) між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», в якому запроваджено процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування, якій делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», і зважаючи на суб'єктний склад сторін спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що цей спір підвідомчий саме господарським судам. Колегія суддів не вбачає правових підстав у спірному випадку відступити від правової позиції, викладеної у вищевказаних постановах Верховного Суду України
До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.
Частиною 2 статті 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Віднесення банків до неплатоспроможних регулюється банківським законодавством.
Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку і його подальша ліквідація регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Колегія суддів вважає, що, у випадку припинення установи банку як юридичної особи, норми Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними нормами відносно норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки процедура ліквідації банку не є тотожною процедурі банкрутства суб'єкта господарювання, порядок проведення якого регулюється нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що спір сторін має бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, тому провадження у цій справі підлягає припиненню з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, визнаються колегією суддів такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на їх заявників.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 910/8132/17 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 910/8132/17 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2017 у справі № 910/8132/17 залишити без змін.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8132/17.
Головуючий суддя Н.Ф. Калатай
Судді Г.А. Жук
Ю.Л. Власов
