ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
22 листопада 2017 року № 826/12721/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1
до про
Конституційного Суду України стягнення компенсації за час вимушеного прогулу,
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Конституційного Суду України (далі по тексту - відповідач) про:
- стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 178287,48грн.;
- стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді у розмірі 5500,27грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2017р. у справі №826/27651/15 поновлено позивача на посаді старшого консультанта відділу порівняльних досліджень Управління правової експертизи Секретаріату Конституційного Суду України. Позивачем не було заявлено позовних вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у справі №826/27651/15, а відповідачем при поновленні ОСОБА_1 на посаді не було виплачено таких коштів. Крім того, позивач зазначає, що його фактично було поновлено на посаді 09.03.2017р., а тому з урахуванням норм статті 236 КЗпП України йому підлягає до сплати середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд залишити позовну заяву без розгляду, на підставі пропущення строків звернення до суду.
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2017р. у справі №826/27651/15 визнано протиправним та скасовано Розпорядження Керівника Секретаріату Конституційного Суду України від 20.11.2015 року № 329-к «Про звільнення ОСОБА_1.»; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого консультанта відділу порівняльних досліджень Управління правової експертизи Секретаріату Конституційного Суду України; допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого консультанта відділу порівняльних досліджень Управління правової експертизи Секретаріату Конституційного Суду України.
Розпорядженням керівника Секретаріату Конституційного Суду України від 09.03.2017р. №53/4/2017/к/тр ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого консультанта відділу порівняльних досліджень Управління правової експертизи Секретаріату Конституційного Суду України.
Однак, як встановлено судом під час розгляду справи та не заперечувалось сторонами у справі, Конституційним Судом України при поновленні позивача на посаді старшого консультанта відділу порівняльних досліджень Управління правової експертизи Секретаріату Конституційного Суду України не виплачено йому заробітну плату за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про пропущення позивачем строків звернення до суду, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суд України від 15.10.2013р. №8-рп/2013 у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці право звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівників, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до позиції зазначеній у постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року справа №21-395а13 суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Отже, в частині розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Так, згідно довідки Секретаріату Конституційного Суду України від 17.10.2017р. №6/1-23-16/ за останні 2 календарних місяці роботи (вересень - жовтень 2015 року), заробітна плата позивача становить 19809,72грн. У той же час середньоденний розмір заробітної плати позивача складав 550,27грн.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014р. №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2015 рік» кількість робочих днів у листопаді 2015 року - 6; у грудні 2015 року - 23; згідно листа Міністерства соціальної політики України №10846/0/14-15/13 від 20.07.2015р. «Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів у 2016 році - 251; згідно листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016р. №11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" кількість робочих днів у січні 2017 року - 20; лютий 2017 року - 15 робочих днів.
Таким чином, кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача складає 315.
Відповідно середній заробіток ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу з 21 листопада 2015 року по 21 лютого 2017 року складає 173 335,05грн. (550,27грн. х 315).
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 178287,48грн. підлягає частковому задоволенню у зв'язку з тим, що позивачем не вірно було здійснено розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, постанова суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Крім того, відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи, період затримки відповідачем виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді старшого консультанта відділу порівняльних досліджень Управління правової експертизи Секретаріату Конституційного Суду України є період з 22 лютого 2017 року по 08 березня 2017 року, тобто 10 робочих днів.
Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення позивача на посаді складає 5502,70грн. (550,27грн. х 10 робочих днів).
Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді у розмірі 5500,27грн. підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем не вірно було здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді.
У той же час, представником відповідача не було надано суду доказів, що з вини позивача відбулось затягування розгляду адміністративної справи більше одного року.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідач у справі не надав суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд дійшов висновку, що позовні є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Конституційного Суду України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2015 року по 21 лютого 2017 року у розмірі 173 335,05грн. (сто сімдесят три тисячі триста тридцять п'ять гривень, 05 копійок).
3. Стягнути з Конституційного Суду України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2017р. у справі №826/27651/15 про поновлення на посаді у розмірі 5502,70грн. (п'ять тисяч п'ятсот дві гривні, 70 копійок).
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Конституційного Суду України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у сумі 11 555,67грн. (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень, 67 копійок).
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.В. Амельохін
