АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа
№ 545/499/17 Номер провадження 22-ц/786/2958/17
Головуючийу 1-й інстанції Шелудяков Л. В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2017 року
м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого судді: Панченка О.О.,
Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.,
За участю секретаря: Зеленської О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія»
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року
по справі за позовом Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за навчання, -
В С Т А Н О В И Л А :
В лютому 2017 року Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» в особі ректора звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_2 на користь вищого навчального закладу вартість навчання в сумі 31826 грн. 01 коп., 29437,82 грн. отриманої стипендії, а також 1600 грн. сплаченого судового збору.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що між ВДНЗ «УМСА» та ОСОБА_2 27.09.2017 року укладено угоду № 68 про підготовку фахівця з вищою освітою, на виконання якої відповідач після закінчення вищого навчального закладу повинна була відпрацювати три роки. Однак, оскільки ОСОБА_2 не виконала своїх зобов'язань відпрацювати не менше трьох років, відповідно до умов договору повинна відшкодувати витрати за навчання до державного бюджету.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» в особі ректора, подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі..
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 27 вересня 2007 року між навчальним закладом «Українська медична стоматологічна академія» та ОСОБА_3 укладено типову угоду №68 про підготовку фахівців з вищою освітою, згідно умов якої ОСОБА_3, яка була зарахована до вищого навчального закладу за держзамовленням, зобов'язувалася прибути після його закінчення на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати до державного бюджету вартість навчання в установленому порядку (а.с.9).
Згідно диплому ОСОБА_3закінчила у 2012 році Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» та отримала вищу освіту за спеціальність «Стоматологія» і здобула кваліфікацію лікаря-стоматолога (а.с.11).
Згідно державного розподілу та із журналу обліку направлень на роботу випускників Академії за 2012 рік ОСОБА_3 отримала направлення до місця призначення ГУОЗ Полтавської ОДА, Лохвицька ЦРЛ на посаду лікар стоматолог, про що свідчить її підпис від 15.02.2012 року у картці працевлаштування випускника (а.с.12, 13).
Відповідно до листа Міністерства охорони здоров'я України від 07.07.2013 року у зв'язку з сімейними обставинами ОСОБА_3 погоджено зміну призначення на роботу з Лохвицької ЦРЛ до ТМО Михайлівського району Запорізької області. За повідомленням Департаменту охорони здоров'я Запорізької ОДА ОСОБА_3не зважаючи на те, що уклала договір 01.12.2014 року була звільнена за власним бажанням (а.с.14,15,16,17,18).
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», як виконавець державного замовлення, не уповноважений здійснювати контроль за виконанням державного замовлення та звертатись з позовом до суду про стягнення на користь державного чи місцевого бюджету вартості навчання і компенсації понесених замовником витрат, оскільки не є державним замовником та розпорядником бюджетних коштів і не має відповідних повноважень в силу доручення.
Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.п.1, 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року за № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» установлено, що вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку спеціалістів: за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету АР Крим та місцевих бюджетів за державним замовленням; за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб для роботи у недержавному секторі народного господарства; за рахунок власних коштів особи для роботи у державному і недержавному секторі народного господарства (за бажанням).
Установлено, що особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.
Відповідно до п. 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, за порушення дисципліни протягом трьох років, випускник зобов'язаний відшкодувати в установленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
Як вбачається, згідно умов угоди № 68 від 27.09.2007 року позивач зобов'язався забезпечити якісну теоретичну та практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик фахівця та після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації забезпечити місцем працевлаштування в державному секторі народного господарства, де відповідач зобов'язаний відпрацювати не менше трьох років.
Студент в свою чергу зобов'язався оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченої відповідною кваліфікаційною характеристикою фахівця за напрямком підготовки «стоматологія» і прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦКУкраїни однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Стаття 204 ЦК України регламентує принцип презумпції правомірності правочину, за змістом якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правомірний правочин є підставою виникнення та підтвердженням наявності цивільних прав та обов'язків (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Укладена між сторонами угода від 27.09.2007 року, відповідачем не оспорювалася, в судовому порядку не була розірвана і не визнавалася недійсною.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2015 року Академією направлявся лист ОСОБА_2 з проханням повідомити причини невиконання зобов'язань і добровільне відшкодування коштів за навчання, але відповідачем так і не було погашено заборгованість (а.с. 19).
Відповідно до кошторису розрахунків вартості освітньої послуги спеціаліста випускника академії 2012 року та довідки розрахунку витрат коштів державного бюджету на навчання ОСОБА_2 витрати на її навчання становили 31 826, 01 грн. (а.с. 21).
Також, згідно довідки витрат коштів державного бюджету на навчання випускника 2012 року, ОСОБА_2протягом терміну навчання отримала стипендію в сумі 29 437, 82 грн.
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку , що позов є доведеним та таким, що підлягає до задоволення.
Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної та касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було ухвалене рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до положень п.4 ч.1. ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову та розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. п. 1, 4 ч.1 ст. 309, 314 ЦПК України, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» - задовольнити.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 жовтня 2017 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов - Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави в особі Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» (утримувач: УК у м. Полтаві /м. Полтава/ 24060300, ЄДРПОУ:38019510, Банк: ГУДК України в Полтавській області, МФО 831019, р/р 31117115700002) 31 826, 01 грн. у рахунок відшкодування витрат за навчання та 29 437, 82 грн. отриманої стипендії, а всього 61 263, 83 грн.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави в особі Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» (ЄДРПОУ:02010824, р/р 35223298008019, банк одержувача ДКУ у м. Києві МФО 820172) судовий збір у розмірі 1600 грн. сплачений при подачі позову до суду першої інстанції та 1760 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя : (підпис) О.О. Панченко
Судді: (підписи) О.І. Обідіна
О.В. Прядкіна
З оригіналом згідно: О.О. Панченко
