УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 182/8516/15-ц Головуючий в 1-й інстанції
Провадження № 22-ц/774/1768/К/17 суддя Рунчева О.В.
Категорія - 47 (І) Доповідач - Барильська А.П.
У Х В А Л А
Іменем України
29 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Барильської А.П.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар - Кислиця І.В.
за участю: позивача - ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Шолоховської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити певні дії для поновлення порушеного права, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом покладення обов'язку демонтувати паркан, -
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шолоховської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити певні дії для поновлення порушеного права, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом покладення обов'язку демонтувати паркан.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 та присадибна земельна ділянка за вказаною адресою.
Починаючи з липня 2008 року на підставі рішення № 67 Шолоховської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 23 липня 2008 року вона здійснює будівництво господарських споруд та гаражу на належній присадибній ділянці. При цьому, проїзд до гаража здійснюється вздовж території її домоволодіння по проїзду, який існує багато років і який наявний у Генеральному плані.
З 2008 року вона користувались вказаним проїздом до гаража, який будувався, перешкод в його користуванні не знала, однак влітку 2015 року її сусід, ОСОБА_3, якому належить частина домоволодіння по АДРЕСА_2, перегородив проїзд до їхнього гаражу парканом (воротами з замком).
З цього приводу вона звернулася до відповідача та отримала відповідь від 20 жовтня 2015 року, що земельна ділянка по АДРЕСА_3 приведена у 2015 році у відповідність до рішення виконавчого комітету № 22 від 12 квітня 1991 року та картки-забудовника, виданої головним архітектором району В. Дирів. Згідно приведених документів, площа земельної ділянки забудовника складає 0,25 га. та погоджена з суміжними користувачами. Земельна ділянка за даною адресою не приватизована та знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_3
Посилаючись на те, що внаслідок приведення земельної ділянки, якою користується ОСОБА_3, у відповідність до рішення виконавчого комітету № 22 від 12 квітня 1991 року та картки - забудовника, порушено її право на користування своєю приватною власністю, в тому числі, її право на користування недобудованим гаражем, розташованим за адресою, АДРЕСА_1, просила суд зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо перегляду розмірів земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, що знаходиться в користуванні ОСОБА_3, визначивши її межі таким чином, щоб забезпечити наявність проїзду між домоволодіннями по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, передбаченого Генеральним планом села; зобов'язати відповідача вчинити дії з перегляду розмірів земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, що знаходиться в користуванні ОСОБА_3, визначивши та намірявши її межі таким чином, щоб забезпечити наявність проїзду між домоволодіннями по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, передбаченого Генеральним планом села; усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_3 демонтувати паркан, що знаходиться на проїзді до гаражу, розташованого на території домоволодіння АДРЕСА_1, у разі відмови ОСОБА_3 вчинити зазначені дії, здійснити їх за його рахунок; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне дослідження та необґрунтовану оцінку доказів у справі. Вважає, що суд не надав оцінки тому, що рішення виконавчого комітету № 22 від 12 квітня 1991 року є незаконним, оскільки порушує не тільки її права, а й права інших суміжних землекористувачів та землевласників, а тому має бути скасоване та переглянуте для забезпечення потреб всіх зацікавлених у тому сторін. Також, суд не дослідив схему Генерального плану с. Шолохово Нікопольського району Дніпропетровської області, який передбачав наявність проїзду між її земельною ділянкою та земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_3 та показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які також підтвердили існування цього проїзду здавна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 26.10.2004 року та земельної ділянки в розмірі 0,1597 га за цією адресою на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 15 грудня 2008 року (а.с. 8, 24).
Будинок по АДРЕСА_4, що межує з будинком позивача, належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 20.03.2013 року та договору купівлі-продажу від 21.03.2013 року, який є користувачем земельної ділянки за вказаною адресою (а.с. 76-79).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо перегляду розмірів земельної ділянки та в частині його зобов'язання вчинити дії з перегляду розмірів земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що технічна можливість для облаштування проїзду між житловим будинком, що належить третій особі, та земельною ділянкою, що належить позивачці, відсутня, тому дії ОСОБА_3 щодо закриття проїзду, що проходить через двір його житлового будинку, тобто по земельній ділянці, що знаходиться у його користуванні, не протирічать чинному законодавству. Також суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, оскільки ОСОБА_3, до якого фактично пред'явлено позовні вимоги, у даній справі має статус третьої особи, а не співвідповідача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 120 ЗК України в редакції, чинній станом на березень 2013 року, тобто на момент придбання ОСОБА_3 у власність житлового будинку АДРЕСА_4, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Землекористувач, якщо інше не передбачено законом або договором, має право самостійно господарювати на землі (п. а ч.1 ст. 95 ЗК України).
При цьому здійсненню цього права землекористувача кореспондує його ж обов'язок не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (п. г. ч.1 ст. 95 ЗК України).
Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Саме з підстави порушення прав землевласника суміжним землекористувачем ОСОБА_3, який перегородив проїзд до її гаражу, що прокладений через земельну ділянку, що розташована у АДРЕСА_4, звернулася ОСОБА_1 до Шолоховської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконкому Нікопольської районної Ради народних депутатів № 140 від 28 червня 1991 року дозволено громадянину ОСОБА_8 будівництво житлового будинку у АДРЕСА_4 на земельній ділянці площею 0,25 га відповідно до будівельного паспорта на забудову земельної ділянки (а.с. 140-142).
Відповідно до плану забудови відстань від будинку до межі земельної ділянки повинна складати 4,0 метри (а.с. 41).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_8 здійснив будівництво житлового будинку АДРЕСА_4 на відведеній йому земельній ділянці, де раніше знаходився проїзд між земельними ділянками.
З набуттям права власності на житловий будинок по АДРЕСА_4, згідно договорів купівлі-продажу від 20 та 21 березня 2013 року, до третьої особи ОСОБА_3 за положеннями ст. 120 ЗК України перейшло право користування земельною ділянкою, яка була виділена в 1991 році ОСОБА_8
Отже, дії ОСОБА_3 щодо закриття проїзду, що проходить через двір його житлового будинку, тобто по земельній ділянці, що знаходиться у його користуванні, не протирічать чинному законодавству, оскільки земельна ділянка приведена у відповідність до рішення виконкому Нікопольської районної Ради народних депутатів № 140 від 28 червня 1991 року.
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання виконавчого комітету Шолоховської сільської ради прийняти рішення щодо перегляду розмірів земельної ділянки та в частині зобов'язання виконавчого комітету Шолоховської сільської ради вчинити дії з перегляду розмірів земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги позивача про незаконність рішення № 22 від 12.04.1991 року, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки незаконним зазначене рішення в установленому законом порядку не визнавалося, а твердження позивача з приводу цього ґрунтуються виключно на припущеннях.
Не погоджується колегія суддів й з доводами позивача про не дослідження судом доказів, які підтверджують існування проїзду до гаража позивача, оскільки судом першої інстанції було встановлено, що такий проїзд існував за усною домовленістю між позивачем ОСОБА_1 та попереднім землекористувачем ОСОБА_8 та проходив через земельну ділянку, якою той користувався, при цьому технічна можливість для встановлення такого проїзду відсутня.
Перевіряючи рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельної ділянкою, які чинить третя особа ОСОБА_3, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України ), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
У п. 13 вищевказаної Постанови зазначено, що суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (п. 4 ч. 1 ст. 311, п. 4 ч. 1 ст. 338 ЦПК України).
Враховуючи те, ОСОБА_1 пред'явлено позов про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, які чинить ОСОБА_3, що має у даній справі статус третьої особи, а не співвідповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в цій частині позовних вимог.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України, в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді:
