Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 212/3137/17
2/212/2018/17
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2017 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді: Козлова Ю.В.,
за участю секретаря: Мариненко І.О.,
представника позивача: Фляги О.Г.,
представника відповідача: Ратушної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа Державне підприємство «Кривбасшахтозакриття» про стягнення моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві,-
В С Т А Н О В И В:
В травні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «КЗРК») - 448 000,00 гривень. В обґрунтування позовних вимог вказав, що тривалий час працював в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища у період часу з 15.12.1980 року по 12.05.1995 року в Першотравневому районному управлінні на шахті «Першотравнева-1» з повним робочим днем. 10.05.2012 року Рішенням ЛЕК УНДІ промислової медицини позивачеві було встановлено професійне захворювання: сідеросілекоз 1-ї стадії, пізній розвиток ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легенів, фіброз в/частини правої легені. За актом розслідування професійного захворювання комісією встановлено, що причиною його виникнення є робота ОСОБА_1 у період роботи 15.12.1980 року по 17.05.1995 року підземним машиністом шахт «Першотравнева-1» та «Першотравнева» в/о Кривбасруда. За висновком МСЕК в 2012 році позивачеві було встановлено 40% втрати професійної працездатності, згодом 50 %, а в 2015 році при повторному переосвідченні встановлено - 70 % втрати професійної працездатності безстроково а також встановлено інвалідність 2 групи внаслідок професійного захворювання. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що в результаті втрати здоров`я стан якого погіршується щороку він зазнає фізичних та моральних страждань. Через професійне захворювання має проблеми з диханням, постійний кашель з біллю в грудній клітині. Змушений постійно приймати медикаментозне лікування, обмеження фізичних навантажень. Взагалом через стан здоров`я змінився його життєвий уклад що вимагає додаткових зусиль для для організації життя.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 позовнівимоги підтримав в повному обсязі, при цьому посилався на обставини викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача ПАТ «КЗРК» Ратушна О.В. проти позову заперечувала у повному обсязі та вказала, що ПАТ «КЗРК » (так само як і ПАТ «Кривбасзалізрудком») не є належним відповідачем у цій справі оскільки не являється правонаступником майнових і немайнових прав та обов`язків ВО «Кривбасруда», структурними підрозділами якого була шахта «Першотравнева-1», згодом шахта «Першотравнева» де працював ОСОБА_1 .
Представник третьої особи ДП «Кривбасшахтозакриття» до суду не з`явився, у справі є позиція керівництва підприємства з цього питання, відповідно до якоїтвердження відповідача щодо можливості заявлення вимог позивачем про відшкодування шкоди до ДП «Кривбасшахтозакриття», третя особа вважає досить суперечливою та проти цього заперечує.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наданої до матеріалів справи трудової книжки ОСОБА_1 працював :
*з 15.12.1980 року по 09.05.1993 року підземним машиністом електровозу 4 розряду шахти «Першотравнева-1» Першотравневого РУ, яке 01.10.1989 році було ліквідовано та ця шахта стала структурним підрозділом ВО «Кривбасруда»;
*з 10.05.1993 року по 01.01.1995 року гірничим робітником очисного забою шахти «Першотравнева -1» ВО «Кривбасруда» (був звільнений за переводом на створену шахту «Першотравневу» ВО «Кривбасруда»).
*з 02.01.1995 року був прийнятий в порядку переводу підземним машиністом електровозу шахти «Першотравнева-1» ВО «Кривбасруда», де працював до 17.05.1995 року та був звільнений з підприємства за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.
10 травня 2012 року медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Українського науково-дослідного інституту промислової медицини, протокол № 899 ОСОБА_1 на підставі стажу роботи в шкідливих умовах 14 років 05 місяців встановлено професійне захворювання:«Коніотуберкульоз. Сідероселікоз 1-го ст., пізній розвиток, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень 1-2 стадії. МЗЗТБ в/ частки легені (фіброз)» та зазначено, що захворювання є професійним.
06.06.2012 року Комісією у складі представників Фонду соцстрахування, лікувального закладу, профспілки, інспектора охорони праці було проведено розслідування професійного захворювання ОСОБА_4 та складено відповідний акт №1. В пункті 16 зазначеного акту комісією було встановлено, що причиною та підставою виникнення професійного захворювання стала праця ОСОБА_4 з 15.12.1980 року по 10.05.1993 року та з 02.01.1995 року по 17.05.1995 року підземним машиністом електровозу шахти «Першотравнева-1» «Першотравнева» в/о «Кривбасруда», а з 10.05.1993 року по 01.01.1995 р. підземним гірником очисного забою шахти «П-1» згідно з професійними обов`язками виконував роботи, де внаслідок порушення провітрювання робочих місць та несистематичного використання комплексу пилеподавлення, запиленість повітря робочої зони на робочих місцях перевищувала ГДК. В акті також встановлено винних осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи керівництво шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева» в/о «Кривбасруда`за період роботи ОСОБА_1 з 1980 по 1995 роки, саме керівництво тих підприємств, які не виконали вимоги ст. 153 КЗпП України. Відповідно доЗакону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.
Медикосоціальною експертною комісією ОСОБА_1 первинно 01.08.2012 року було встановлено 40% втрати професійної працездатності та встановлено 3 групу інвалідності у зв`язку із професійним захворюванням (довідка 10 ААА № 083974).
При повторному переогляді 23.07.2013 року позивачеві встановлено 40 % втрати професійної працездатності та підтверджено 3 групу інвалідності у зв`язку із професійним захворюванням. ( довідка АБ № 0007340).
Під час останнього переогляду МСЕК (довідка 12 ААА № 004991) від 25.06.2015 року ОСОБА_1 було встановлено 70 % втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності безстроково де також зазначено причину професійне захворювання.
За твердженнями ОСОБА_1 внаслідок професійного захворювання він відчуває задуху, біль у грудній клітині та періодично вимушений проходити лікування. Через стан здоров`я позивач вимушений періодично проходити стаціонарне лікування, не має можливості повноцінно дихати через що відчуває фізичний дискомфорт, перебуває в знервованому стані через неможливість вести активний спосіб життя, виконуючи звичну роботу по дому, допомагати родині. Покращення стану здоров`я не відбувається, позивачу встановлений хронічний характер захворювань, і такі обставини в сукупності викликають відчуття неповноцінності та моральні страждання ОСОБА_1 .При цьому суд враховує, що моральні страждання позивача мають постійний характер, незважаючи на регулярні курси лікування, стан здоров`я позивача не покращується.
В підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надав до матеріалів справи численні виписки епікризи із медичних довідок (карток) амбулаторного (стаціонарного) хворого у період з 2012 року по 2017 року, де видно, що ОСОБА_1 постійно проходив лікування та в цих матеріалах відображено діагноз встановлений Рішенням ЛЕК, описано стан хворого під час госпіталізації .
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно дост. 1167 ЦКУтаст.237-1 КЗпП Україниза рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У п.13Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз`яснено, що відповідно дост.237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно дост. 1167 ЦКУ- моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно п.3 ч.1ст.268 ЦКУвідносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов`язаної з ушкодженням здоров`я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.
У відповідності дост.4 ЗУ «Про охорону праці» від14 жовтня 1992 року N 2694-XIIдержавна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьомурішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 рокуз питання відшкодування моральної шкоди безпосередньо работодавцем, у абзаці 9-му пункту 5-го встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскількистаттею 1167 Цивільного кодексу Українитастаттею 237-1 Кодексу законів про працю Україниїм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно достатті 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.Статтею 173 КЗпП Українизакріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Згідно частин 1,3ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Суд прийшов до висновку, що виниклі правовідносини врегульованістаттею 237-1 КЗпП України, яка діяла на момент виникнення правовідносин та якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 237-1 КЗпП Українипередбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв`язку з тим, що відповідно до положеньст. 237-1 КЗпП Українивідшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-рп/2004передбачено: «4.1.Відповідно до статей23,1167 Цивільного кодексу Україниморальна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.
Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання..».
Доводи представника ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що ПАТ «КЗРК» не є правонаступником шахти «Першотравнева-1», «Першотравнева» Першотравневого РУ виробничого об`єднання «Кривбасруда», під час роботи на яких позивач підпадав під дію шкідливих факторів, внаслідок чого ним отримано професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, судом має бути відхилене з огляду на наступне.
У частині першійстатті 37 ЦК України (в редакц. 1963 року) було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
Відповідно до частини другої статті 5Закону України «Про підприємства в Україні»(у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин)підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об`єднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.
Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов`язань та укладених договорів з іншими підприємствами.
Згідно із частинами першою та шостою статті 34цього Закону(у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин)ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом,за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.
При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства.
У пунктах 2.1 та 4.1 Положення про порядок поділу підприємств і об`єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць затверджене Наказом Міністерства економіки України, Міністерства статистики України, Антимонопольного комітету України від 20 квітня 1994 року N 43/79/5(яке втратило чинність 25 серпня2015 року) було закріплено, що відокремлення -це виділення зі складу підприємства (об`єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу об`єднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Об`єктами відокремлення - є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу об`єднань.
Тобто розподільний баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.
Судом встановлено, що з 1975 року до складу Виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (даліВО «Кривбасруда») входили 11 рудоуправлінь на правах структурних одиниць, серед них і рудоуправління «Першотравневе».
Відповідно до наказів ВО «Кривбасруда» від 20 вересня 1989 року № 349 та від 1 листопада 1989 року № 423 з 1 жовтня 1989 року рудоуправління Першотравневе, як структурну одиницю, було ліквідовано та створено в складі ВО «Кривбасруда», зокрема структурну одиницю шахту «Першотравнева-1».
Згідно з наказом ВО «Кривбасруда» від 26 грудня 1994 року № 169 з1 січня 1995 року шахту «Першотравнева-1» було ліквідовано та створено в складі ВО «Кривбасруда» як структурну одиницю шахту «Першотравнева» (пункти 1 та 2).
Відповідно до п. 1 наказу ВО «Кривбасруда» від 05 січня 1998 року № 1 з 01 січня 1998 року шахту «Першотравнева» як структурну одиницю було ліквідовано та наказом № 12 від 20 січня 1998 року створено на її базі шахту «Першотравнева-Дренажна». У подальшому в п.1 наказу ВО «Кривбасруда» від 11 вересня 1998 року № 139 було передбачено виключити зі складу структурних одиниць ВО «Кривбасруда», зокрема, шахту «Першотравнева-Дренажна» з моменту державної реєстрації Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту (даліуправління «Кривбасгідрозахист»).
Згідно з наказом Міністерства промислової політики України (даліМінпромполітики) від 29 липня 1998 року № 263 Державне виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (далі-ДВО «Кривбасруда») було перейменовано на «Криворізький державний залізорудний комбінат», що став правонаступником об`єднання (пункти 1 та 2).
Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 262 на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна» (структурних підрозділів ДВО «Кривбасруда») шляхом їх відокремлення було створено управління «Кривбасгідрозахист».
Відповідно до пунктів 3 та 5 цього наказу було створено комісії з передачі майна від ДВО «Кривбасруда» та прийняття його управлінням «Кривбасгідрозахист» шляхом складання акта приймання-передачі для подачі його в місячний строк до міністерства для затвердження. На підставі затвердженого акта приймання-передачі було передбачено складання розподільчого балансу та внесення змін до обліку майна. Правонаступником майнових прав та обов`язків реорганізованого ДВО «Кривбасруда» у частині, визначеній розподільчим балансом, було призначено управління «Кривбасгідрозахист», яке було ліквідовано 05 травня 2008 року відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 17 березня 2006 року № 104.
При цьому, згідно розподільного балансу станом на 01 липня 1998 року, до Криворізького державного гірничорудного управління Гідрозахист перейшла менша частина основних засобів та інших позаоборотних активів шахт Першотравневого рудоуправління, а також шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», «Першотравнева», «Першотравнева-Дренажна» ВО «Кривбасруда», а більша частина цих активів залишилася на балансі ВО «Кривбасруда», що підтверджується актами прийому-передачі основних фондів та майна станом на 01.07.1998 року.
Відповідно до пункту 1 наказу Мінпромполітики від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу Державної акціонерноїкомпанії «Укррудпром» (даліДАК «Укррудпром») від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено на Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром».
У пункті 3 згаданого наказу ДАК «Укррудпром» указано, що зазначене дочірнє підприємство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».
Згідно з пунктами 1 та 3.2 наказу ДАК «Укррудпром» від 30 липня2001 року №290 вказане дочірнє підприємство шляхом реорганізації було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»(далі - ВАТ «Кривбасзалізрудком»), яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків дочірнього підприємства.
Відповідно до пункту 1.1 розділу «Загальні положення» СтатутуПАТ «Кривбасзалізрудком», що затверджений протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Кривбасзалізрудком» від 30 березня 2011 року № 1/2011 та пройшов державну реєстрацію 4 квітня 2011 року, ВАТ «Кривбасзалізрудком» змінив найменування на ПАТ «Кривбасзалізрудком» та є правонаступником усіх прав та обов`язків ВАТ «Кривбасзалізрудком» (офіційний сайтПАТ «Кривбасзалізрудком» у мережі Інтернет).
Таким чином, професійне захворювання позивача виникло саме під час його перебування у трудових відносинах з виробничим обєднанням по видобутку руди підземним способом «Кривбасруда» у період з 15.12.1980 року по 12.05.1995 року правонаступником якого булоДП «Кривбасзалізрудком» (нині - ПАТ «Кривбасзалізрудком»), на якеу той час законодавством й було покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, чого, в даному випадку, роботодавцем зроблено не було, що потягло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань.
Отже, підсумовуючи зазначене слід зробити висновок, що у період роботи ОСОБА_1 шахта «Першотравнева» була структурною одиницею «ВО «Кривбасруда», а її ліквідованобуло значно пізніше, тобто 05.01.1998 року на підставі наказу № 1, а наказом № 12 від 20.01.1998 року на її базі створено шахту «Першотравнева - Дренажна» яку наказом № 139 від 11.09.1998 року виключено зі складу структурних одиниць ВО «Кривбасруда» та на її базі та шахти «Першотравнева Дренажна » (до яких у той час позивач не мав відношення) створено нове Державне підприємство «Кривбасгідрозахист»(Наказ Мінпромполітики України № 262 від 29.07.1998 року).
Згідно Постанови КМУ від 2 березня 1998 р. N 258 «Про спеціальний режим реструктуризації гірничо-рудних підприємств Кривбасу, гірничо-хімічних підприємств
Яворівського і Роздольського "Сірка" та Стебницького "Полімінерал" Львівської області», пункту 1 наказу Міністерства промислової політики України (далі Мінпромполітики) від 29 липня 1998 року № 263 Державне виробниче об`єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (далі ДВО «Кривбасруда») було перейменовано на «Криворізький державний залізорудний комбінат», що став правонаступником об`єднання (пункти 1 та 2).
При цьому, слід зазначити, що частина активів цього об`єднання перейшла до управління «Кривбасгідрозахист» лише у 1998 році, тобто вже після припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ВО «Кривбасруда», а тому доводи відповідача щодо покладення обов`язку з відшкодування завданої шкоди наДП «Кривбасшахтозакриття», яке було створено на підставі наказу Міністерства промислової політики України № 135 від 25.06.2004 року, а згодом в запереченнях представник відповідача вважав належним відповідачем(правонаступником ДВО «Кривбасруда»)Управління «Кривбасгідрозахист» у цій справі - є недоречними, оскільки позивач ніколи не перебував у трудових відносинах з зазначеними підприємствами, які створювались після припинення трудових відносин сторін, а розподільним балансом не було передбачено переходу обов`язку з відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я працівника на виробництві, за рахунок ДП «Кривбасшахтозакриття» або Управління «Кривбасгідрозахист». Відповідачем, на підставі поданих ним до суду документів (витяги розподільного балансу, акти приймання-передачі) не вдалося беззаперечно довести, що правонаступником обов`язків за трудовим законодавством щодо працівників ліквідованих шахт «Першотравнева» та «Першотравнева-1» ВО «Кривбасруда» стали лище Управління «Кривбасгідрозахист» та згодом ДП «Кривбасшахтозакриття». Чіткого висновку, підтвердженого експертними висновками або спеціалістами за результатом дослідження розподільного балансу при передачі майна ліквідованих шахт, відповідач не надав суду, хоча це питання потрібно було доводити саме за участю фахівців фінансово-бухгалтерської звітності. Відповівдно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач надав до суду витяги з розподільного балансу щодо питання, яке розглядувалося в судовому засіданні але не заявляв вимог про залучення спеціалістів, експертів з питань фінансово-бухгалтерського обліку, хоча доведення своєї позиції на підставі логічного змісту інформації є його обов`язком відповідно до вказаної вище норми ЦПК України та норми статті 143 ЦПК України. Суд позбавлений самостійного права розширення доказової бази на користь тієї чи іншої сторони та спирається на ступінь доведеності сторонами своїх правових позицій.
Крім того, поряд з розподільним балансом, перехід прав та обов`язків щодо трудових правовідносин з працівниками підприємств, що ліквідуються, повинен бути окремо та чітко визначений у відповідних наказах та нормативних документах міністерств та відомств. Безпосередніх вказівок, з цього питання, у нормативних документах, досліджених в судовому засіданні не міститься.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що саме ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є правонаступником ВО «Кривбасруда» у період роботи ОСОБА_1 в Першотравневому РУ на шахті «Першотравнева-1» та на шахті «Першотравнева» у період з 15.12.1980 року по 17.05.1995 року, яка після ліквідації Першотравневого РУ 01.10.1989 року була наділена правами структурного підрозділу ВО «Кривбасруда», і тому є належним відповідачем по справі.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз`яснення наведені в п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 рокуз подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 70% безстроково, наявність другої групи інвалідності, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов`язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили.
Враховуючи надані Пленумом Верховного Суду України роз`яснення, відповідно до яких, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (абз. 2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання ОСОБА_1 моральної шкоди підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, нормативів, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації. Суд вважає можливим частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути з ПАТ «КЗРК» на його користь грошові кошти в розмірі 70 400 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які останній щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.
Згідност.5 Закону України «Про судовий збір»позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставіст.88 ЦПК Українисудовий збір підлягає стягненню з відповідачана користь держави у сумі 640,00грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16,23,268, § 1. «Загальні положення про відшкодування шкоди»Глави 82 ЦК України, ст.4,9,13,21 Закону України "Про охорону праці",Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, правову позицію Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України", ст.237-1 ч.1,153КЗпП України, ст.ст.10,60,209,212,214-215,218 ЦПК Українисуд, -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особаДержавне підприємство «Кривбасшахтозакриття» про стягнення моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 70400 ( сімдесят тисяч чотириста тисяч) гривень за спричинену моральну шкоду, без відрахування з цієї суми податку з доходів фізичних осіб.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір 640 гривень.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу на протязі десяти днів після проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Ю. В. Козлов
