УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 212/3137/17 22-ц/774/786/К/18
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2018 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/3137/17
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Кислиця І.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
третя особа - Державне підприємство «Кривбасшахтозакриття»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2017 року, яке ухвалено суддею Козловим Ю.В. о 10 годині 49 хвилин в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 11 грудня 2017 року, -
В С Т А Н О В И В :
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком»), третя особа Державне підприємство «Кривбасшахтозакриття»,про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах. Висновком МСЕК у 2012 році йому було первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40%.
При останньому оглядові МСЕК, 25 червня 2015 року позивачу безстроково встановлено 70% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 2 групи.
Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на його користь моральну шкоду у розмірі 448 000,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану в зв'язку з ушкодженням здоров'я у розмірі 70 400,00грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судові витрати в розмірі 640,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог до ПАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на недоведеність позивачем обставин справи, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема відсутні докази в підтвердження наявності факту заподіяння йому моральної шкоди та в підтвердження протиправності поведінки відповідача. При цьому, зазначає, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» є неналежним відповідачем, оскільки правонаступником майна шахт Першотравневого РУ ВО «Кривбасруда» згідно розподільчого балансу стало управління «Кривбасгідрозахист», а після ліквідації останнього - ДП «Кривбасшахтозакриття», тоді як ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є правонаступником майнових прав та обов'язків цих шахт й не повинен нести відповідальність за шкоду, яка була заподіяна позивачу внаслідок його роботи на них.
При цьому, відповідач наголошує на тому, що повідомлення за формою П-3 до ПАТ «Кривбасзалізрудком» не надсилалося, а Акт розслідування хронічного професійного захворювання №1 від 05.06.2012 року був складений комісією до складу якої увійшов представник виконкому міськради, що, згідно п. 17 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 року №1232, має місце лише у разі ліквідації підприємства без правонаступників.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» - Колесніченко І.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні,
представника третьої особи ДП «Кривбасшахтозакриття» - Іскрук О.В., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом на час дії Цивільного процесуального кодексу України, в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в періоди часу з 15.12.1980 року по 17.05.1995 року працював на різних посадах на шахтах «Першотравнева-1» та «Першотравнева» виробничого об'єднання «Кривбасруда», правонаступником яких є ПАТ «Кривбасзалізрудком» (т. 1 а.с. 9-11).
Працюючи протягом тривалого часу (14 років 5 місяців) в шкідливих умовах праці, позивач отримав професійне захворювання - з діагнозом: Коніотуберкульоз. Сідероселікоз 1-го ст., пізній розвиток, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень 1-2 стадії. МЗЗТБ в/ частки легені (фіброз).
06.06.2012 року Комісією у складі представників Фонду соцстрахування, лікувального закладу, профспілки, інспектора охорони праці було проведено розслідування професійного захворювання ОСОБА_1 та складено відповідний акт №1. В пункті 16 зазначеного акту комісією було встановлено, що причиною та підставою виникнення професійного захворювання стала праця ОСОБА_1 з 15.12.1980 року по 10.05.1993 року та з 02.01.1995 року по 17.05.1995 року підземним машиністом електровозу шахти «Першотравнева-1» «Першотравнева» в/о «Кривбасруда», а з 10.05.1993 року по 01.01.1995 р. підземним гірником очисного забою шахти «П-1» згідно з професійними обов'язками виконував роботи, де внаслідок порушення провітрювання робочих місць та несистематичного використання комплексу пилеподавлення, запиленість повітря робочої зони на робочих місцях перевищувала ГДК. В акті також встановлено винних осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи - керівництво шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева» в/о «Кривбасруда» за період роботи ОСОБА_1 з 1980 по 1995 роки, саме керівництво тих підприємств, які не виконали вимоги ст. 153 КЗпП України. Відповідно доЗакону України «Про охорону праці», на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.
Медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 первинно 01.08.2012 року було встановлено 40% втрати професійної працездатності та встановлено 3 групу інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням (довідка 10 ААА № 083974).
При повторному переогляді 23.07.2013 року позивачеві встановлено 40 % втрати професійної працездатності та підтверджено 3 групу інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням. ( довідка АБ № 0007340).
Під час останнього переогляду МСЕК (довідка 12 ААА № 004991) від 25.06.2015 року ОСОБА_1 було встановлено 70 % втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності безстроково де також зазначено причину - професійне захворювання.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування позивачу у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійним захворюванням моральної шкоди відповідачем ПАТ «Кривбасзалізрудком», з вини, якого її й заподіяно.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 18 лютого 2010 року (а.с. 8-9), причиною професійного захворювання позивача є тривалий стаж роботи (27 років 8 місяців, із яких у період з 07.02.1977 року по 01.11.1985 року на ПАТ «Кривбасзалізрудком») в умовах важкої фізичної праці та несприятливого мікроклімату,тобто, роботодавець, у тому числі й ПАТ «Кривбасзалізрудком», допустив перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Доводи представника ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що Товариство не є правонаступником шахт «Об'єднана», «Першотравнева-2», «Першотравнева» Першотравневого РУ виробничого об'єднання «Кривбасруда», під час роботи на яких позивач підпадав під дію шкідливих факторів, внаслідок чого ним отримано професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
У частині першій статті 37 ЦК України 1963 року було передбачено, що юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) підприємство може бути створено в результаті виділення зі складу діючого підприємства, організації одного або кількох структурних підрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих обєднань за рішенням їх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.
Створення підприємств шляхом виділення здійснюється зі збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладених договорів з іншими підприємствами.
Згідно із частинами першою та шостою статті 34 цього Закону (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин)ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.
При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обовязки реорганізованого підприємства.
У пунктах 2.1 та 4.1 Положення (яке втратило чинність 25 серпня 2015 року) було закріплено, що відокремлення це виділення зі складу підприємства (об'єднання) структурного підрозділу (одиниці) і створення на його базі самостійного підприємства або вихід підприємства із складу обєднань, зазначених у підпункті «б» пункту 3.1 цього Положення. Обєктами відокремлення є структурні підрозділи та структурні одиниці відповідно до пункту 2.1 цього Положення, а також підприємства, що входять до складу обєднань.
Тобто розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов'язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.
Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-104цс17 від 14.06.2017 року, ухваленої за результатом розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року, яка мала враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року).
Судом встановлено, що з 1975 року до складу Виробничого об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (далі ВО «Кривбасруда») входили 11 рудоуправлінь на правах структурних одиниць, серед них і рудоуправління Першотравневе.
Відповідно до наказів ВО «Кривбасруда» від 20 вересня 1989 року № 349 та від 1 листопада 1989 року № 423 з 1 жовтня 1989 року рудоуправління Першотравневе, як структурну одиницю, було ліквідовано та створено в складі ВО «Кривбасруда», зокрема структурну одиницю шахту «Першотравнева-1».
Згідно з наказом ВО «Кривбасруда» від 26 грудня 1994 року № 169 з 1 січня 1995 року шахту «Першотравнева-1» було ліквідовано та створено в складі ВО «Кривбасруда» як структурну одиницю шахту «Першотравнева» (пункти 1 та 2).
Відповідно до п. 1 наказу ВО «Кривбасруда» від 05 січня 1998 року № 1 з 01 січня 1998 року шахту «Першотравнева» як структурну одиницю було ліквідовано та наказом № 12 від 20 січня 1998 року створено на її базі шахту «Першотравнева-Дренажна». У подальшому в п.1 наказу ВО «Кривбасруда» від 11 вересня 1998 року № 139 було передбачено виключити зі складу структурних одиниць ВО «Кривбасруда», зокрема, шахту «Першотравнева-Дренажна» з моменту державної реєстрації Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахисту (далі - управління «Кривбасгідрозахист»).
Згідно з наказом Міністерства промислової політики України (далі Мінпромполітики) від 29 липня 1998 року № 263 Державне виробниче обєднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» (далі ДВО «Кривбасруда») було перейменовано на «Криворізький державний залізорудний комбінат», що став правонаступником обєднання (пункти 1 та 2).
Відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року № 262 на базі державного майна шахт «Гігант-Дренажна» та «Першотравнева-Дренажна» (структурних підрозділів ДВО «Кривбасруда») шляхом їх відокремлення було створено управління «Кривбасгідрозахист». Відповідно до пунктів 3 та 5 цього наказу було створено комісії з передачі майна від ДВО «Кривбасруда» та прийняття його управлінням «Кривбасгідрозахист» шляхом складання акта приймання-передачі для подачі його в місячний строк до міністерства для затвердження. На підставі затвердженого акта приймання-передачі було передбачено складання розподільчого балансу та внесення змін до обліку майна. Правонаступником усіх майнових прав та обов'язків реорганізованого ДВО «Кривбасруда» у частині, визначеній розподільчим балансом, було призначено управління «Кривбасгідрозахист», яке було ліквідовано 05 травня 2008 року відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 17 березня 2006 року № 104.
При цьому, згідно розподільчого балансу станом на 01 липня 1998 року, до Криворізького державного гірничорудного управління гідрозахист перейшла менша частина основних засобів та інших позаоборотних активів шахт Першотравневого рудоуправління, а також шахт «Першотравнева-1», «Першотравнева-2», «Першотравнева», «Першотравнева-Дренажна» ВО «Кривбасруда», а більша частина цих активів залишилася на балансі ВО «Кривбасруда» (зокрема: залишкова вартість активів, що залишилась ВО «Кривбасруда» за рядком 010 розподільчого балансу становить 537 396 крб., тоді як до управління «Кривбасгідрозахист» відійшло активів із залишковою вартістю лише 233 696 грб.) що підтверджується актами прийому-передачі основних фондів та майна станом на 01.07.1998 року (а.с. 49-71).
Відповідно до пункту 1 наказу Мінпромполітики від 12 липня 1999 року № 248 та пункту 1 наказу Державної акцiонерної компанiї «Укррудпром» (далі ДАК «Укррудпром») від 31 грудня 1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено на Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» ДАК «Укррудпром».
У пункті 3 згаданого наказу ДАК «Укррудпром» указано, що зазначене дочірнє підприємство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків реорганізованого Державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».
Згідно з пунктами 1 та 3.2 наказу ДАК «Укррудпром» від 30 липня 2001 року № 290 вказане дочірнє підприємство шляхом реорганізації було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ВАТ «Кривбасзалізрудком»), яке стало правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов'язків дочірнього підприємства.
Відповідно до пункту 1.1 розділу «Загальні положення» Статуту ПАТ «Кривбасзалізрудком», що затверджений протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Кривбасзалізрудком» від 30 березня 2011 року № 1/2011 та пройшов державну реєстрацію 4 квітня 2011 року, ВАТ «Кривбасзалізрудком» змінив найменування на ПАТ «Кривбасзалізрудком» та є правонаступником усіх прав та обовязків ВАТ «Кривбасзалізрудком» (офіційний сайт ПАТ «Кривбасзалізрудком» у мережі Інтернет).
З контексту викладеного вбачається, що суд першої інстанції надав вірну оцінку розподільчому балансу щодо обсягу майнових прав та обов'язків управління «Кривбасгідрозахист», яке в подальшому було ліквідоване, та ДВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», дійшов вірного висновку, що останнє є правонаступником не тільки шахти «Гвардійська» ВО «Кривбасруда», а й інших шахт реорганізованого ВО «Кривбасруда», в тому числі шахт Першотравневого рудоуправління, де працював позивач в умовах впливу шкідливих факторів.
При цьому, всі структурні одиниці ДВО «Кривбасруда» не були самостійними юридичними особами, тобто були створені як структурні одиниці без права юридичної особи, оскільки питання про їх відокремлення зі складу юридичної особи із визначенням правонаступників в передбаченому законодавством порядку не вирішувалося.
Таким чином, професійне захворювання позивача виникло саме під час його перебування у трудових відносинах з виробничим об'єднанням по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» у період з 07.02.1977 року по 01.11.1985 року правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», на якого законодавством покладено обов'язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, чого в даному випадку роботодавцем зроблено не було, що потягло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдає йому моральних страждань.
Колегія суддів враховує те, що незначна частина активів цього об'єднання перейшла до управління «Кривбасгідрозахист» у липні 1998 року, тобто вже після припинення трудових відносин з ВО «Кривбасруда», а тому доводи відповідача щодо покладення обов'язку з відшкодування завданої шкоди на управління «Кривбасгідрозахист» є недоречними, оскільки позивач ніколи не перебував у трудових відносинах з даним підприємством, а розподільчим балансом не було передбачено переходу обов'язку з відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я працівника на виробництві, за рахунок управління «Кривбасгідрозахист».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло, у тому числі й, з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком».
В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у загальному розмірі 70% та його визнано інвалідом другої групи безстроково. Після втрати працездатності у нього змінилися умови життя, він періодично проходить лікування.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Посилання представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на практику розгляду аналогічних справ є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 8 ЦПК України, в редакції від 18.03.2004 року).
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість праці на підприємстві відповідача, втрата професійної працездатності, встановлення ступеня інвалідності та неможливість відновлення попереднього стану, оскільки відсоток втрати професійної працездатності та інвалідність позивачу встановлено безстроково.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про недоведеність розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 06 грудня 2017 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 травня 2018 року.
Головуючий:
Судді:
