ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн . №27/90
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
16 січня 2018 року 16:24 № 826/15225/17
За позовом ОСОБА_1
До Адміністрації Президента України
Про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
Суддя О.В.Головань
Секретар Б.О.Литвин
Представники :
Від позивача: ОСОБА_1, Мельничук В.П. - адв. (орд. КВ №7 10040)
Від відповідача: Мишковець О.В. - п/к (дов. від 29.12.17. р.)
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про визнання дій Адміністрації Президента України, які полягають у відмові надати запитувану інформацію на запит ОСОБА_1 від 27.07.17 р. протиправними, зобов'язання надати інформацію в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації".
В судовому засіданні 16.01.18 р. оголошено резолютивну частину рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
27.07.17 р. ОСОБА_1 звернувся з запитом про отримання публічної інформації через Офіційне інтернет-представництво Президента України Петра Порошенка.
Текст запиту: Прошу надати Указ Президента України про втрату громадянства України гр. ОСОБА_6. Прошу надати відповідь з врахуванням підпункту 2 пункту 1 статті 15 та з дотриманням вимог частини 2 статті 6 Закону "Про доступ до публічної інформації".
Листом від 02.08.17 р. за №12-09/2135 заявнику надано відповідь за підписом Керівника Головного департаменту забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України, згідно якої відмовлено у доступі до публічної інформації з посиланням на ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону.
У відповіді міститься посилання на наявність у запитуваному Указі конфіденційної інформації, якою є інформація про фізичну особу (персональні дані).
Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказану відмову протиправною з таких підстав.
Позивач зазначає, що при наданні відповіді не було враховано вимоги підпункту 2 пункту 1 статті 15 та з дотриманням вимог частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме: розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Також позивач посилається на ту обставину, що попередньо конфіденційна інформація про ОСОБА_6 оприлюднювалася на сайті Президента України у зв'язку з оприлюдненням Указу Президента України про надання йому громадянства, тому в подальшому не може вважатися конфіденційною.
Відповідач - Адміністрація Президента України - проти задоволення позовних вимог заперечив, підтримавши викладену у відповіді від 02.08.17 р. за №12-09/2135 правову позицію.
Зокрема, відповідач посилається на ч. 2 ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних", згідно якої поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Вказані положення, а також положення ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" узгоджуються зі ст. 32 Конституції України.
Також відповідач зазначає, що запитуваний Указ Президента України стосується не лише втрати громадянства ОСОБА_6, а й інших семи осіб, тобто, містить конфіденційну інформацію щодо них також, і Указ може бути наданий на запит лише за їх згодою щодо порушення їх персональних даних.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно ст. Закону України "Про доступ до публічної інформації" №2939-VI від 13.01.11р. публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Інформація за запитом від 27.07.17 р. створена на виконання повноважень Президента України, передбачених п. 26 ст. 106 Конституції України, тому є публічною в розумінні ст. 1 Закону.
Згідно ч. ст. 3 Закону право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону.
Згідно ч. 1, 2, 3, 7 ст. 6 Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
В даному випадку у відповіді від 02.08.17 р. за №12-09/2135 відмовлено у наданні доступу до запитуваної публічної інформації саме з посиланням на віднесення її до інформації з обмеженим доступом, а саме - конфіденційної інформації.
На думку суду, вказане посилання є обґрунтованим, а саме.
Згідно ст. 7 Закону конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині 1 і 2 ст. 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені ч. 1 ст. 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Правовий режим персональних даних регламентований законодавством України, і за загальним правилом ця інформація є конфіденційною, а саме.
Згідно ст. 11 Закону України "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Згідно ст. 21 вказаного Закону інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Згідно ст. 2, 5 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Об'єктами захисту є персональні дані.
Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.
Згідно вказаних положень законодавства інформація про особу, яка прийнята до громадянства України або громадянство якої припинено Указом Президента України, є конфіденційною за визначенням в силу Закону, і Президент України як суб'єкт владних повноважень не приймає рішення про віднесення її до конфіденційної, а виконує пряму вказівку Закону, обмежуючи доступ до неї.
За таких обставин до персональних даних не застосовуються критерії ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а навпаки, їх оприлюднення здійснюється виключно у випадках, передбачених Законом.
Згідно ч. 2 ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних" поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Тобто, для поширення персональних даних необхідна -
або згода суб'єкта персональних даних (добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки згідно ст. 2 Закону України "Про захист персональних даних";
або пряма вказівка Закону (наприклад, не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Персональні дані, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленій за формою і в порядку, встановленими Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" згідно ст. 5 вказаного Закону).
Оскільки ОСОБА_6 станом на липень 2017 р. не займав посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування; інформація про його згоду на оприлюднення його персональних даних відсутня, відповідач як розпорядник публічної інформації згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону, зобов'язаний був враховувати вищевказані обмеження законодавства.
Щодо попереднього оприлюднення конфіденційної інформації про ОСОБА_6 у зв'язку з попереднім оприлюдненням Указу про прийняття до громадянства України суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 6 Закону інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
Тобто, необхідною умовою порушення конфіденційної інформації є саме правомірне її оприлюднення раніше (на момент оприлюднення обмежень у її поширенні не було, а вони виникли пізніше).
В даному випадку в матеріалах справи відсутні докази правомірності первісного оприлюднення конфіденційної інформації про ОСОБА_6 шляхом оприлюднення на сайті Президента України Указу про прийняття його до громадянства України. Присутній у судовому засіданні представник відповідача не надав пояснення щодо підстав оприлюденння вказаної інформації, тому у суду відсутні підстави для висновку про правомірність вказаних дій.
За таких обставин ч. 3 ст. 6 Закону не підлягає до застосування.
Таким чином, відповідач мав підстави для відмови у наданні доступу до публічної інформації згідно п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону.
Щодо посилання позивача на пп. 2 пп. 1 ст. 15 Закону суд зазначає наступне.
Згідно вказаного положення Закону розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
Проте, вказане оприлюднення здійснюється з врахуванням загального обмеження щодо заборони на оприлюднення інформації з обмеженим доступом.
Суд також не може погодитися з посиланням на положення ч. 7 ст. 6 Закону, згідно якого обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
В Указах Президента України про прийняття до громадянства України або припинення громадянства України за вирахуванням персональних даних про осіб, яких вони стосуються, не залишається іншої публічної інформації, що могла би бути оприлюднена.
Приймаючи рішення по справі, суд враховує також ту обставину, що особа, якої вказана інформація безпосередньо стосується - ОСОБА_6 - отримав відповідний Указ згідно загальновідомої інформації, поширеної у ЗМІ ІНФОРМАЦІЯ_1, а також вказаний Указ був оприлюднений ЗМІ ще до отримання його ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2.
На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 257-262, 293, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 22.01.18 р.