КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/15225/17 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2018 року (повний текст складено 22.01.2018) у справі за позовом ОСОБА_2 до Адміністрації Президента України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Адміністрації Президента України (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати дії Адміністрації Президента України, які полягають у відмові надати запитувану інформацію на запит ОСОБА_2 від 27.07.17 р. протиправними;
- зобов'язати відповідача надати інформацію в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.07.17 р. ОСОБА_2 звернувся з запитом про отримання публічної інформації через Офіційне інтернет-представництво Президента України Петра Порошенка, в якому просив надати Указ Президента України про втрату громадянства України гр. ОСОБА_4.
Листом від 02.08.17 р. за №12-09/2135 заявнику надано відповідь за підписом Керівника Головного департаменту забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України, згідно якої відмовлено у доступі до публічної інформації з посиланням на ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону.
У відповіді міститься посилання на наявність у запитуваному Указі конфіденційної інформації, якою є інформація про фізичну особу (персональні дані).
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав підстави для відмови у наданні доступу до публічної інформації згідно п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що запитуваний Указ Президента був оприлюднений на офіційному сайті Президента України, запитувана інформація становить державний інтерес для України, відповідачем протиправно не надано інформацію на запит в частині, яка не відноситься до конфіденційної.
Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини склалися у зв'язку з відмовою розпорядника публічної інформації надати інформацію за запитом позивача з посиланням на ту обставину, що така інформація відноситься до конфіденційної.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації», та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Інформацією з обмеженим доступом відповідно до частини першої статті 6 зазначеного Закону є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Відповідно до частини першої статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: <�…>; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; <�…> будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Частинами 2, 3 статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про захист персональних даних» порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які знаходяться у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім даних, які отримує Міністерство фінансів України від інших органів під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат.
Згідно з частиною третьою статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов:
1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;
2) фізичні особи (суб'єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;
3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом;
4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом.
Таким чином, забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: оприлюднення і систематичного її оновлення, зокрема, на офіційних веб-сайтах і надання інформації за запитами на інформацію.
Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить у тому числі від виду (характеру, суті) такої інформації. За Законом України «Про доступ до публічної інформації» кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов'язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.
Водночас, обов'язком розпорядника є оприлюднювати і оновлювати інформацію, розпорядником якої він є, у порядку, визначеному цим Законом, що також є належним способом забезпечення права кожної особи на доступ до публічної інформації незалежно від подання інформаційного запиту.
Варто відзначити, що гарантоване державою право на отримання публічної інформації не є безумовним і стосовно певних видів публічної інформації може піддаватися додатковому правовому регулюванню, метою якого є не створення перешкод чи обмежень в доступі до публічної інформації, а навпаки - забезпечення постійного і відкритого доступу кожної особи до публічної інформації таким чином, щоб з одного боку забезпечити гарантоване державою право на доступ, а з іншого - запобігти порушенню прав інших осіб, стосовно яких запитується публічна інформація.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI, персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця; суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються.
Згідно з частиною 2 статті 5 Закону №2297-VI, персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, станом на час надіслання позивачем запиту на отримання публічної інформації (липень 2017 року) ОСОБА_4 не займав посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування; інформація про його згоду на оприлюднення його персональних даних відсутня, а тому вірним є висновок суду про те, що відповідач як розпорядник публічної інформації згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону, зобов'язаний був враховувати вищевказані обмеження законодавства.
Посилання апелянта на ту обставину, що запитуваний Указ Президента раніше був оприлюднений на офіційному веб-сайті, а тому на підставі ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою передбачено, що інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше, така інформація повинна бути надана, спростовано судом першої інстанції, яким зазначено про відсутність доказів того, що оприлюднення такої інформації є правомірним. Докази оприлюднення Указу в матеріалах справи відсутні.
Також апелянт посилається на ч. 7 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
В цій частині судом першої інстанції вірно зазначено про те, що в Указах Президента України про прийняття до громадянства України або припинення громадянства України за вирахуванням персональних даних про осіб, яких вони стосуються, не залишається іншої публічної інформації, що могла би бути оприлюднена.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями ст.ст. 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя
А.Б. Парінов
Судді
О.О. Беспалов
О.А. Губська
Повний текст постанови складено 26.04.2018
