Єдиний державний реєстр судових рішень
БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
06.03.2018
Єдиний унікальний номер № 497/332/18
Провадження № 1-кп/497/64/18
УХВАЛА
про розгляд клопотання обвинуваченого
щодо звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України
та закриття провадження
06.03.18 року Болградський районний судОдеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Болградобвинувальний акт з доданими до нього матеріалами у кримінальному провадженніза №12018160270000054 від 27.01.2018 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Татарбунари Одеської області, громадянина України, зі слів - за національністю ром, українською мовою володіє,має середню освіту, офіційно непрацевлаштований, проживає у незареєстрованому шлюбі, в якому є троє дітей, відносно одного з яких обвинувачений стверджує, що встановлював батьківство, місце проживання якого зареєстроване за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , особу якого встановлено за паспортом, не судимий
- який обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст.213 ч.1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
27.02.2018 року до Болградського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , що обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченому ч.1ст.213 КК України.
Ухвалою суду від 28.02.2018 року судом призначене підготовче судове засідання, в ході якого обвинуваченим подано клопотання щодо звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України - у зв`язку з дійовим каяттям.
У судовому засіданні обвинувачений підтримав своє клопотання, просив його задовольнити, стверджуючи, що він усвідомив протиправність своїх дій, коли дізнався від працівників поліції, що це є правопорушенням, повністю визнає свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, сприяв у розкритті злочину, не чинив опору працівникам поліції.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 підтримала його захисник, пояснивши, що він усвідомив протиправність своїх дій, повністю визнає свою вину в інкримінованому йому злочині, вперше притягується до кримінальної відповідальності, активно сприяв у розкритті злочину, до збирання металобрухту, про що не знав, що це є кримінальним правопорушенням, вдався з-за важкого матеріального становища, оскільки має утримувати сім`ю, трьох дітей та знадобилися кошти на операцію самому обвинуваченому, що перевірялося слідчим, який впевнився, що ОСОБА_4 дійсно проходив оперативне лікування у стаціонарному режимі, хоча це і не стосується обставин правопорушення.
Прокурор не заперечував проти негайого розгляду клопотання, проте заперечував проти його задоволення, стверджуючи, що обвинувачений не сприяв активно у розкритті злочину, оскільки перші пояснення, згідно протоколу від 27.01.2018 року (прокурором зачитаний у судовому засіданні текст протоколу) ОСОБА_4 надавав пояснення щодо збирання ним лише пір`я та горіхів, а щодо металобрухту - пояснив, що хтось з громадян населення села Кубей йому так подарували, віддали металеві непотрібні речі, але хто - він не пам`ятає і не показав, не розказав де і в кого та за яких обставин були скоєні ним протиправні дії. Також прокурор стверджував, що обвинувачений став співпрацювати з органом досудового розслідування, згідно протоколу від 30.01.2018 року, вже після того, як пояснення дали свідки, хоча у протоколі першого допиту, який був підписаний як самим обвинуваченим, так і його захисником, перші пояснення були не зізнавальні.
Обвинувачений, на спростування думки прокурора, стверджував, що він спочатку не зрозумів питань слідчого та правдиво повідомив, що збирався скуповувати в населення пір`я та горіхи, не приділив уваги та великого значення питанням щодо збирання металобрухту, оскільки не знав, що цього робити неможна, але дізнавшись, що збирання металобрухту без відповідного дозволу є протиправним, сам попрохав свого водія, якого просив допомагати керувати автомобілем при збиранні пір`я та горіхів - Руслана - показати працівникам поліції де і в кого він, обвинувачений, придбав металобрухт, та після того, як приїхав адвокат і пояснила йому, обвинуваченому, суть підозри і протиправність його дій, він докладно, усе, що пригадав, розповів, не здійснював опору працівникам поліції, добровільно спрямував автомобіль з причіпом до відділення поліції, коли йому це запропонували.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , на підтримку свого підзахисного, пояснила, що обвинувачений ОСОБА_4 дійсно активно сприяв у розкритті злочину, надавав пояснення, нічого не приховуючи, а перші пояснення під час першого допиту він надавав без неї, вона не була присутня - лише під кінець допиту прибула до свого підзахисного на його прохання і лише засвідчила на прохання слідчого своїм підписом те, що вона в тому місті була присутня; не оскаржувала цей протокол і цю слідчу дію, оскільки змінився слідчий, розслідування почалося в її присутності спочатку і вона не вважала, що цим порушені її права та права її підзахисного, який не чинив перешкод під час проведення розслідування, надавав усі пояснення, з`являвся до слідчого навіть без виклику, тобто, усіма можливими йому засобами сприяв слідчим діям. Крім того, твердження прокурора щодо надання обвинуваченим зізнавальних свідчень вже після допиту свідків, на її думку, спростовуються тим фактом, що обвинувачений не міг цього знати - що свідчили свідки, оскільки відкриття матеріалів кримінального провадження було вже наприкінці досудового розслідування; тим більш, її підзахисний сам, поштою, направив письмові пояснення слідчому - щодо обставин та способу скоєння ним кримінальних протиправних дій, які містяться в матеріалах досудового розслідування (прокурором зачитані у судовому засіданні) і після яких кримінальне провадження було направлене до суду.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані суду матеріали, проаналізувавши обставини, що визнаються та заперечуються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку про наявність складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_4 , та доведеність його вини у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки цього ніким та нічим не спростовано, та визнає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ст.213ч.1 КК України, як здійснення прийому брухту кольорових і чорних металів фізичними особами, а також дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.213 КК України на підставі ст.45 КК України є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.4ст.286 КПК України, звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно дост.44 КК Україниособа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно дост.45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» визначено, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям можливе в разі вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості. Дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки. Передбачене ст.45 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язковим.
Крім того, відповідно до п.1ч.2 ст.284 КПК Україникримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.1ст.285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному скуповуванні з метою подальшої перепродажі 27.01.2018 року в денний час (точний час не встановлено) металобрухту в населення у с.Кубей Болградського району Одеської області. Кримінальне правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 і за яке передбачена відповідальність ст.213 ч.1 КК України, - є злочином невеликої тяжкості за кваліфікацією злочинів на підставі ст.12 КК України; обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення вперше, стверджує у судовому засіданні, що усвідомив свої дії, щиро розкаюється, під час розслідування кримінального провадження добровільно надавав пояснення з приводу обставин вчинення ним кримінального правопорушення, що свідчить про активне сприяння у розкритті злочину, збитки від даного кримінального правопорушення відсутні.
З коментарів до ст.45 КК України, вбачається, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Цією статтею передбачено новий, невідомий КК 1960 р. вид звільнення від кримінальної відповідальності. У КК 1960р. дійове каяття розглядалося лише як обставина, що пом`якшує відповідальність.
Сутність дійового каяття як підстави обов`язкового звільнення від кримінальної відповідальності полягає в тому, що особа, яка вчинила злочин, не лише внутрішньо переживає і словесно розкаюється у вчиненому, а й підтверджує це своїми соціальними корисними й активними діями. Вчинити їх вона може й з власної ініціативи, проте застосування ст.45 не виключається і в тому разі, коли дійовому каяттю передувала роз`яснювальна робота компетентних органів про позитивні наслідки поведінки, описаної у зазначеній статті.
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям, якщо: 1) вона вчинила злочин вперше; 2) вчинене нею діяння належить до злочинів невеликої тяжкості; 3) її посткримінальна поведінка є позитивною і повністю відповідає змісту дійового каяття, яке включає такі обов`язкові елементи, як: а) щире покаяння особи; б) активне сприяння розкриттю злочину; в) повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
Для застосування ст. 45 слід встановити, як правило, сукупність всіх перерахованих елементів. Проте, якщо посягання фактично не спричинило суспільне небезпечних наслідків, дійове каяття може не включати повне відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди.
Сфера застосування ст.45 охоплює як закінчені, так і незакінчені злочини. Якщо злочин вчинено у співучасті, то питання про звільнення від відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям вирішується лише щодо того співучасника, який виконав усі зазначені у цій статті вимоги.
Під вчиненням злочину вперше у ст.45 розуміється, що особа раніше не вчинила будь-якого діяння, передбаченого Особливою частиною КК, про що на практиці свідчить відсутність: 1) у особи непогашеної або незнятої судимості за раніше скоєний злочин; 2) кримінальної справи, порушеної у зв`язку із вчиненням особою будь-якого злочину. Особою, яка вперше вчинила злочин, з юридичної точки зору слід також визнавати того, кого за раніше пред`явленим обвинуваченням судом було виправдано, а також того, хто раніше хоч і вчинив кримінальне каране діяння, проте у встановленому законом порядку був звільнений від кримінальної відповідальності.
Щире покаяння означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Будучи внутрішнім, морально-психічним процесом у свідомості особи, яка вчинила злочин, щире покаяння підлягає встановленню у кожному конкретному випадку з урахуванням посткримінальної поведінки винного, правдивості його свідчень під час досудового слідства і розгляду справи у суді тощо. Сприяння розкриттю злочину і добровільне відшкодування заподіяної шкоди, що не супроводжується щирим покаянням, є обставинами, які пом`якшують відповідальність при призначенні покарання (п. п. 1 і 2 ч. 1 ст. 66).
Під активним сприянням розкриттю злочину слід розуміти Дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу органам Дізнання, досудового слідства і суду у встановленні істини у справі, з`ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину. Це може полягати зокрема у: повідомленні про всі відомі епізоди й обставини вчинення злочину; викритті інших співучасників; визначенні ролі кожного з них у вчиненні злочину; повідомленні про їхнє місцезнаходження; поданні допомоги в їх затриманні; видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Неповідомлення компетентним органам про інших відомих винному співучасників злочину виключає наявність такої обставини, як активне сприяння розкриттю злочину.
Відшкодування завданих збитків та усунення заподіяної шкоди - це дії, які фактично усувають негативні наслідки вчиненого злочину. Закон прямо вказує на те, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям можливе тільки в разі реального відшкодування у повному обсязі заподіяної злочином шкоди. З огляду на це, ст.45 не може бути застосована у випадках, коли обвинувачений (підсудний) лише обіцяє відшкодувати заподіяні ним збитки у майбутньому.
Відшкодуванням завданих збитків та усуненням заподіяної шкоди слід визнавати зокрема: повернення викраденого майна або надання потерпілому замість викраденого, знищеного чи пошкодженого рівноцінного майна; компенсацію у грошовій формі вартості викраденого, знищеного чи пошкодженого майна; відновлення своєю працею або за свій рахунок властивостей пошкодженого майна; оплату вартості лікування потерпілого; внесення належної суми аліментів особою, яка обвинувачується в злісному ухиленні від їх сплати; усунення моральної шкоди у тій формі, яка задовольняє потерпілого (вибачення у публічній формі, спростування неправдивих відомостей у засобах масової інформації, грошова компенсація).
Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 здійснюється незалежно від того, чи погоджується на це потерпілий.
Щодо активного сприяння розкриттю злочину. Під активним сприянням розкриттю злочину треба розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу правозастосовним органам у встановленні істини у справі, з`ясуванні тих фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину. Конкретно така поведінка може полягати у повідомленні про всі відомі епізоди й обставини злочинного діяння, викритті інших співучасників тощо. Приховування від компетентних органів окремих, відомих винному, співучасників злочину, а так само неповідомлення про достеменно відомі цим органам обставини справи виключає наявність такої обставини, як активне сприяння розкриттю злочину.
Вживання у тексті ст.45 КК оціночного поняття "активне" (за відсутності чітких критеріїв поділу сприяння розкриттю злочину на активне і звичайне) перешкоджає формалізації вимог до позитивної посткримінальної поведінки особи і створює небезпеку перетворення передбаченого цією нормою звільнення від кримінальної відповідальності де-факто з обов`язкового на факультативне. Якщо допомога правоохоронним органам з боку винного не дала позитивних результатів (наприклад, незважаючи на неї не вдалося затримати співучасників або відшукати знаряддя вчинення злочину чи інші потрібні докази), ця обставина сама по собі не має перешкоджати застосуванню ст.45 КК.
Під активним сприянням розкриттю злочину Пленум Верховного Суду України розуміє надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи (п. 3 постанови Пленуму від 23 грудня 2005 р. № 12). Насправді вказана складова дійового каяття може мати місце і під час судового розгляду кримінальної справи, що не перешкоджає суду ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК. "Може скластися ситуація, коли в ході судового розгляду підсудний називає обставини, які були відомі зазначеним органам, оскільки він їх називав, перебуваючи в статусі обвинуваченого, але особа, у провадженні якої перебувала справа, не взяла їх до уваги з тих чи інших причин, або той самий підсудний називає нові обставини, які ліквідують у версії державного обвинувачення окремі суперечності, нелогічності, тобто підтверджують версію обвинувачення".
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також, що прокурором не надано доказів на підтвердження його думки щодо відсутності з боку обвинуваченого активного сприяння у розкритті злочину, а також вчинення обвинуваченим опору у розслідуванні кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що є обґрунтовані підстави для застосування відносно обвинуваченого дію ст.45 КК України, та для звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям, оскільки відсутні підстави і докази вважати, що обвинувачений чинив опір у здійсненні досудового розслідування, не сприяв у розкритті злочину і не активно сприяв у цьому, - адже не його вина, що злочин є невеликої тяжкості та складається з одного епізоду. Шкода діями обвинуваченого не завдана будь-яким конкретним особам, докази існування тяжких наслідків від його дій відсутні.
Цивільний позов та процесуальні витрати у кримінальному провадженні, згідно обвинувального акту, відсутні.
Запобіжні заходи щодо обвинуваченого не обиралися, не знаходить суд підстав для обрання йому запобіжного заходу й наразі.
Відносно обставин, що характеризують обвинуваченого суду не надано відомостей, що він характеризується негативно або перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра.
Обставини: що обвинувачений визнав свою вину, співпрацював з органом досудового розслідування у встановленні обставин злочину, - суд визнає як пом`якшуючі покарання.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Таким чином, врахувавши вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України: оскільки в ході досудового розслідування було з`ясовано, що автомобіль з автопричіпом, які визнані знаряддям злочину, фактично належать обвинуваченому, і санкція статті, за якою він визнає себе винним та визнаний судом передбачає конфіскацію предметів та знарядь злочину, враховуючи, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст.45 КК України не є реабілітуючою підставою, - зазначені речові докази разом з вилученими вагами та металобрухтом підлягають конфіскації.
Керуючись ст.ст.12,45,213ч.1 КК України, ст.ст.7,42,56,206,284-286,288,369-372,375, 376,392-396 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо звільнення його від кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.213 ч.1 КК України, - на підставі ст.45 КК України - у зв`язку з дійовим каяттям.
Кримінальне провадження №12018160270000054 від 27.01.2018 рокувідносно ОСОБА_4 , обвинуваченого за ст.213 ч.1 КК України - закрити на підставі ст.284 ч.2п.1 КПК України, - у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
На підставі вимог ст.100 КПК України, речові докази, зазначені в обвинувальному акті автомобіль марки «АЗЛК - Москвіч» моделі М-214054, з д / з НОМЕР_1 , юридичним власником якого вважається ОСОБА_6 та автопричіп марки МЗУ-90, моделі «Няміга», р/н НОМЕР_2 , юридичним власником якого вважається ОСОБА_7 , електронні ваги марки «LivStar» на 600кг., без серійного номеру, та металобрухт загальною вагою 156кг., які фактично належали обвинуваченому ОСОБА_4 та після вилучення в обвинуваченого зберігаються у Болградському ВП Ізмаїльського ІВП ГУНП в Одеській області в м.Болград на пр-ті Соборний,97, конфіскувати в дохід держави після набрання даною ухвалою законної сили.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляції до апеляційного суду Одеської області через суд, що її постановив, протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1
